Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/252/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/252/17

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомвійськової частини НОМЕР_1

дотовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРІНЛАЙН»

простягнення 136 092,15 грн,

за участю представників сторін:

від позивача:Яновський Ю.В. (довіреність б/н від 13.02.2017);

від відповідача:Дзенік С.І. (довіреність б/н від 25.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРІНЛАЙН» (далі відповідач) про стягнення 136 092,15 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю послуг з утилізації палива ТГ-02 «САМІН» № 49 від 29.07.2016 (далі договір).

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача: 105,20 грн пені; 55 994,63 грн штрафу в розмірі 7% від загальної вартості послуг за договором; 79 992,32 грн штрафу в розмірі 10% від загальної вартості послуг за договором.

Провадження у справі № 910/252/17 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 та призначено її розгляд на 14.02.2017.

14.02.2017 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.01.2017 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

28.02.2017 у судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення щодо обставин справи.

Представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом, зокрема долучив додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що 10.08.2016 листом відповідач повідомив позивача про відсутність можливості надати передбачені умовами договору послуги в обумовлений строк, у зв`язку із зміною ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та необхідністю приведення своєї господарської діяльності у відповідність з новими ліцензійними умовами, гарантував надання вказаних послуг після отримання необхідних дозволів та ліцензій. Однак, оскільки відповідач в подальшому не повідомив позивача про отримання необхідної дозвільної документації та готовність надати послуги, а транспортування палива до місця утилізації повинно було здійснюватись за рахунок бюджетних коштів, позивач не здійснював організацію перевезення палива, небезпечного для навколишнього середовища.

У судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.2017.

01.03.2017 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними. Подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що згідно з умовами укладеного сторонами договору обов`язок щодо перевезення палива на місце утилізації покладений на позивача, а оскільки останній вказаного обов`язку не виконав вбачається порушення умов договору саме позивачем, тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій відсутні.

У судовому засіданні 01.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

29.07.2016 між військовою частиною НОМЕР_1 (далі позивач або замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРІНЛАЙН» (далі відповідач або виконавець) був укладений договір на закупівлю послуг з утилізації палива ТГ-02 «САМІН» № 49 (далі договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався виконати утилізацію палива ТГ-02 «САМІН» (далі послуги), а позивач зобов`язувався вказані послуги приймати та оплачувати вчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.3 договору виконавець прийняв на себе зобов`язання своїми силами, засобами із застосуванням власних матеріалів (у тому числі із залученням співвиконавців) надати послуги з утилізації палива ТГ-02, реалізувати отримані продукти утилізації (у разі їх отримання).

Згідно з п. 5.2.2 договору на замовника покладений обов`язок забезпечити передачу виконавцю палива ТГ-02 «САМІН» з військової частини НОМЕР_1 для надання послуг з його утилізації.

Передача палива замовником до виконавця оформлюється актом приймання-передачі. З моменту підписання акту приймання-передачі всі ризики викидів у атмосферу та/або проливів (можливих аварій) покладаються на виконавця (п. 4.1 договору).

Пунктом 1.1 договору встановлений строк виконання (надання послуг) до 15.08.2016.

04.07.2016 та 15.07.2016 позивач звернувся до відповідача з листами № 164 та № 1251 відповідно, в яких, зокрема, просив повідомити про розташування майбутнього місця утилізації палива.

01.08.2016 відповідач листом № 102/6 повідомив позивача про те, що утилізація палива буде проводитись за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Повітряна, 2. Факт отримання вказаного листа позивачем підтверджується його відміткою реєстрації вхідної кореспонденції на листі, копія якого долучена до матеріалів справи.

Разом з тим, листом № 124/9 від 09.09.2016, який згідно відмітки позивача про реєстрацію вхідної кореспонденції був отриманий ним 10.08.2016, відповідач повідомив позивача про те, що немає можливості надати послуги з утилізації палива в обумовлений договором строк, у зв`язку із набранням чинності з 13.07.2016 змінами, внесеними до постанов Кабінету міністрів України № 466 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами» та № 445 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин». Просив розглянути питання про надання відстрочки на 90 календарних днів та гарантував надання вказаних послуг після отримання необхідної дозвільної документації відповідно до нових умов провадження зазначеної господарської діяльності.

11.08.2016 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно з умовами якої сторони погодились встановити новий строк виконання (надання послуг) до 11.11.2016.

04.11.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 1821, в якому враховуючи відсутність у позивача відомостей та відповідних документів, що свідчили б про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства України під час надання послуг з утилізації палива, просив повідомити щодо спроможності відповідача виконати свої зобов`язання за договором.

Відповідач запитуваних позивачем відомостей останньому не надав, доказів протилежного до матеріалів справи не долучив.

12.11.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1975 з вимогою сплатити 79 992,32 грн штрафу в розмірі 10% від загальної вартості послуг за договором та повідомити про можливість виконання умов договору в подальшому. Проте, відповіді не отримав.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача: 105,20 грн пені; 55 994,63 грн штрафу в розмірі 7% від загальної вартості послуг за договором; 79 992,32 грн штрафу в розмірі 10% від загальної вартості послуг за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Заперечуючи проти задоволення даного позову відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому 01.03.2017, вказав, що укладеним сторонами договором обумовлений обов`язок відповідача лише щодо здійснення утилізації палива. В свою чергу на позивача покладався обов`язок щодо перевезення палива на місце утилізації, а оскільки останній вказаного обов`язку не виконав вбачається порушення умов договору саме позивачем, тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій відсутні.

Позивач у додаткових поясненнях до позовної заяви, поданих 28.02.2017, зазначив, що не здійснював організацію перевезення палива ТГ-02 «САМІН», яке відноситься до небезпечних речовин, до місця утилізації, оскільки відповідач не повідомив позивача про отримання необхідної дозвільної документації та готовність надати послуги, а транспортування повинно було здійснюватись за рахунок бюджетних коштів.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.4.1 договору на виконавця (відповідача) покладений обов`язок забезпечити надання послуг з утилізації палива ТГ-02 у строки, встановлені цим договором.

Судом встановлено, що сторонами шляхом визначення конкретної календарної дати 11.11.2016 (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.08.2016 до договору) був погоджений термін, до настання якого відповідач зобов`язувався виконати свої зобов`язання з утилізації палива.

Відповідач, повідомивши позивача про відсутність можливості надати передбачені умовами договору послуги в обумовлений строк та необхідність приведення своєї господарської діяльності у відповідність з новими ліцензійними умовами, будучи обізнаним про встановлений термін виконання зобов`язання з утилізації палива, не повідомив позивача про готовність до виконання свого зобов`язання та не просив повідомити його про терміни передання палива для утилізації.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що надані послуги з утилізації оформлюються актом приймання-передачі наданих послуг.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за договором щодо утилізації палива суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив порушення зобов`язання не лише в частині прийнятого за договором обов`язку надати відповідні послуги, але також в частині своєчасності їх надання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості послуг за кожний день прострочення, а також за порушення строків понад 30 діб, з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% загальної вартості послуг.

Відповідно до п. 6.1 договору за відмову від надання або фактичне ненадання послуг виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% загальної вартості надання послуг.

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 799 923,24 грн, в тому числі ПДВ 133 320,54 грн. Ціна послуг визначена на основі протоколу Договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу за різні порушення його умов, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що відповідач послуги з утилізації палива позивачу не надав, тобто порушив не лише обов`язок вчинити на користь позивача певні передбачені умовами договору дії, але також порушив строк виконання вказаного зобов`язання.

Положеннями п. 6.1 договору передбачена відповідальність за фактичне ненадання послуг, а положеннями п. 6.5 договору встановлена відповідальність за порушення строків надання послуг. Тобто вказаними положеннями договору передбачена відповідальність за різні правопорушення.

Таким чином, одночасне стягнення штрафу в розмірі 7% та штрафу в розмірі 10% від загальної вартості послуг за договором з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, є правомірним та не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки не являється притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі.

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив що у ньому допущені арифметичні помилки, у зв`язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги.

Так, враховуючи розмір вартості послуг за договором 799 923,24 грн, ставку пені 0,1%, та визначений позивачем період її нарахування з 12.11.2016 по 29.12.2017 (48 днів), розмір пені за розрахунком суду становить 38 396,32 грн.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов`язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме 105,20 грн.

Перевіривши розрахунок штрафів, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 55 994,63 грн штрафу в розмірі 7% від загальної вартості послуг за договором та 79 992,32 грн штрафу в розмірі 10% від загальної вартості послуг за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 136 092,15 грн, розмір судового збору, який необхідно сплатити складає 2 041,38 грн. Проте, позивач сплатив судовий збір у сумі 2 520,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 672 від 26.12.2016.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням, а розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі 2 041,38 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 041,38 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОГРІНЛАЙН» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 66; ідентифікаційний код 38050938) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 105,20 грн (сто п`ять грн 20 коп.) пені; 55 994,63 грн (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири грн 63 коп.) штрафу в розмірі 7% від загальної вартості послуг за договором; 79 992,32 грн (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві грн 32 коп.) штрафу в розмірі 10% від загальної вартості послуг за договором; 2 041,38 грн (дві тисячі сорок одну грн 38 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 березня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань