Ухвала

від 07.03.2017 по справі 2а-3328/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 р. №876/1656/17 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма Теплодар на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі за його позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Ще в жовтні 2011 року Приватне підприємство фірма Теплодар (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі - ОДПІ) (правонаступник Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області), у якому з урахуванням уточненних позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) ОДПІ від 08.06.2011 №0000502310, від 19.10.2011 №№0000902310, 0000912310 та від 04.11.2011 №0001052310.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні ППР прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нікчемності, фіктивності) господарських операцій позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Холдінг -Інвестиційна компанія Прикарпаття (далі - ТОВ), Приватним підприємством Львівресурс (далі - ПП-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Технострой-99 (далі - ТОВ-1) є безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі №2а-3328/11/0970 заявлений позов задоволено повністю (т.1 а.с.209-220).

В подальшому, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОДПІ задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року в частині скасування ППР від 08.06.2011 №0000502310, від 19.10.2011 №№0000902310, 0000912310 - скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні цих позовних вимог; в частині скасування ППР від 04.11.2011 №0001052310 постанову суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с.256-262).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2016 року касаційну скаргу ПП задовольнив частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасував із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.41-47).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у задоволенні заявленого позову відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням його оскаржило ПП, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені у позовній заяві, а також зазначає, що право на формування податкового кредиту підтверджено належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства та не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами не підтверджена належним чином оформленими первинними документами, і спрямована на штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дає право на формування податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

ПП зареєстровано Виконавчим комітетом Коломийської міської ради 24.11.2003, з 28.11.2003 перебуває на податковому обліку у відповідача, 24.11.2008 йому видано свідоцтво про реєстрацію платникаподатку на додану вартість (далі - ПДВ). Основними видами його діяльності є:діяльність у сфері інжинірингу; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; газопровідні роботи; будівництво будівель; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; надання інших комерційних послуг (т.1 а.с.10, 12).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.05.2011 ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2009 року, про що складено акт від 30.05.2011 № 663/231/32699570 (далі - Акт; т.1 а.с.11-17).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину;

підпунктів 7.2.2, 7.2.3 п.7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (далі - Закон №168/97), в результаті чого завищено податковий кредит в липні 2009 року на суму 4167грн та відповідно занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками липня 2009 року на суму 4167грн.

08.06.2011 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0000502310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5 208,75 грн (основний платіж 4 167 грн, штрафні фінансові санкції (штрафи) 1041,75грн) (т.1 а.с.9).

У період з 06.10.2011 по 12.10.2011 ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ-1, їх реальності та повноти відображення з обліку за лютий 2011 року, про що складено акт від 12.10.2011 №2045/231/32699570 (далі - Акт-1; т.1 а.с.18-27).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

статей 203, 215, 216 ЦК в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину;

п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого чого завищено податковий кредит в лютому 2011 року на 28334,00грн та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 21949грн та занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року на 6385грн.

19.10.2011 відповідачем на підставі Акта-1 прийнято ППР:

№0000902310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6386грн (основний платіж 6385грн, штрафні фінансові санкції (штрафи) 1грн);

№0000912310, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 21949грн (т.1 а.с.58-59).

У період з 18.10.2011 по 24.10.2011 ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП-1, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, вересень 2010 року, про що складено акт від 26.10.2011 №2233/231/32699570 (далі - Акт-2; т.1 а.с.76-91).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

статей 203, 215, 216 ЦК в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину;

підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, в результаті чого донараховано ПДВна суму 21355,00грн.

04.11.2011 відповідачем на підставі Акта-2 прийнято ППР №0001052310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 32 032,50грн (основний платіж 21355 грн, штрафні фінансові санкції (штрафи) 10677,50грн) (т.1 а.с.75).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентами ТОВ, ТОВ-1 та ПП-1 зробивши висновки про фіктивність (безтоварність, нереальність) господарських операцій між ними.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Як визначено у п.1.6 ст.1 Закону №168/97 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.7 ст.1 цього ж закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не включається до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97).

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Аналогічні за змістом положення закріплені у ПК, який набрав чинності у відповідній частині 01.01.2011.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог встановлених законом. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Щодо реальності, товарності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У матеріалах справи наявні наступні документи:

договір між ПП та ТОВ №33 (без дати) (далі - Договір);

акт здачі-приймання виконаних робіт по Договору від 01.07.2009 на суму 25 000 грн, в т.ч. ПДВ 4166,67 грн;

податкова накладна від 31.07.09 №137 (далі - Накладна; т.1 а.с.60-64).

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, який вказав, що подані ПП до перевірки документи містять численні дефекти, що є порушенням вимог п.18 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037; далі - Порядок) та ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, з огляду на наступні факти.

У Договорі відсутня дата складення такого, зазначено лише, що він укладений у 2009 рокі без вказівки на конкретну дату (місяць, день); не зазначено уповноваженої особи, яка виступає від імені ТОВ; не вказаноюридичної адреси і банківських реквізитів ТОВ; Договір не підписано уповноваженою особою ТОВ,вказано лише прізвище ОСОБА_1 (т.1 а.с.60-62).

Що стосується Накладної, то у ній відсутня дата відвантаження (виконання, поставки, оплати) товарів (послуг), опис (номенклатура) поставки товарів (послуг) та їх кількість (обсяг,об'єм), ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні. На накладній вказано лише підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну ОСОБА_1 (т.1 а.с.64).

01.11.2010 ОСОБА_1 надав пояснення, що жодних фінансово-господарських операцій від імені ТОВ не здійснював, жодних бухгалтерських документів і договорів не підписував та нікого не уповноважував на такі дії.

Більше того в акті перевірки ТОВ від 18.04.2011 №2138/23-1/35517389 Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування ПДВ за період з 01.06.2009 по 31.12.2009 зафіксовано, що підприємство не мало власних офісних приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, відсутні трудові ресурси (загальна чисельність працюючих 1 особа), відсутні виробничо-складські приміщення (т.1 а.с.145-153).

Відтак, на підставі сукупності вищенаведених фактів, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо відсутності реального характеру вказаної господарської операції між ПП та контрагентом ТОВ.

На підтвердження реальності, товарності господарських операцій між ПП та його контрагентом ТОВ-1 позивачем долучено наступні документи:

договір купівлі-продажу від 22.02.2011 №02/02-11 (далі - Договір-1);

видаткову накладну від 23.02.2011№Т-00000359 на загальну суму 170 002,56 грн, в т.ч. ПДВ 28 333,76 грн;

квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ-1 від 23.02.2011 №12, 24.02.2011 №15, 25.11.2011 №16, 28.02.2011 №17, від 01.03.2011 №22, 02.03.2011 №25, 03.03.2011 №26, 04.03.2011 №28, 07.03.2011 №29, 09.03.2011 №30, 10.03.2011 №31, 11.03.2011 №34, 14.03.2011 №35, 15.03.2011 №36, 16.03.2011 №37, 18.03.2011 №40, 21.03.2011 №41, 22.03.2011 №42 (т.1 а.с.68-74).

Згідно з актом від 30.06.2011 №2103/23-100/36813223 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ-1 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий, березень 2011 року ТОВ-1 не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власних або орендованих земельних ділянок) для здійснення господарської діяльності з купівлі-продажу товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогіднии податковими ямами та не виконують своїх податкових зобов'язань перед бюджетом (т.2 а.с.237-242).

На підтвердження вказаної в акті перевірки інформації, Територіальний сервісний центр 2641 Регіонального сервісного центру в Івано-Франківській області листом від 23.11.2016 №1776 повідомив, що транспортні засоби за ТОВ-1 у 2010 році не зареєстровані (т.2 а.с.264).

В Акті-1 зазначено, що на підставі податкової накладної від 23.02.2011 №464 позивач включив до складу податкового кредиту у лютому 2011 року ПДВ в сумі 28333,76 грн. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 21.12.2009 ТОВ-1 було зареєстроване платником ПДВ з 21.12.2009 по 11.04.2011 (т.1 а.с.21).

Слід зазначити, що відповідно до акта від 30.06.2011 №1319/23-100/32720392 Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства Венко (далі - ПП-2) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року встановлено, що одним із контрагентів - покупців ПП-2 у лютому 2011 року було ПП на загальну суму 170002,56грн, в т.ч. ПДВ 28333,76грн.

На запит від 15.04.2011 №4567/10/23-114 Про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин із ПП-2, керівник ПП надав відповідь від 27.04.2011, в якій вказав, що ПП за період з 01.10.2010 по 28.02.2011 відносин та взаєморозрахунків із ПП-2 не мав.

20.04.2011 ПП подало Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та Розшифровки до податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно яких підприємством зменшено податковий кредит по постачальнику ПП-2 на суму ПДВ 28333,76грн та збільшено податковий кредит по постачальнику ТОВ-1 на суму ПДВ 28333,76грн (т.1 а.с. 25).

Як встановлено у п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N40/10320) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції, який відхилив як неналежний доказ наявність 18 квитанцій до прибуткових касових ордерів про внесення готівкових коштів в касу ТОВ-1 за тривалий період один місяць, оскільки позивач не надав доказів на отримання під звіт цих коштів в касі ПП, не вказав хто саме отримував ці кошти, не надав документів на відрядження цієї особи в м. Миколаїв.

Крім того, на запит ОДПІ ПП не надано інформацію та документальне підтвердження про наявність перевізників товарно-матеріальних цінностей отриманих відповідно до накладної від 23.02.2011 №Т-00000359 від ТОВ-1, а також не представлено транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення.

Також неспростованими залишились доводи відповідача в частині відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості поставити зазначений товар в силу відсутності основних фондів, трудового персоналу, транспортних засобів.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про відсутністьреального характеру господарських операцій між ПП та ТОВ-1.

Щодо реальності, товарності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП-1 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП уклало усну домовленість з ПП-1 на поставку товарів та матеріальних цінностей, необхідних для проведення будівельно-монтажних робіт у Гвіздецькій СЗОШ-інтернаті, Яблунівській лікарні та Черганівській ЗОШ. До перевірки представлено податкові та видаткові накладні, виписані ПП-1 та підписані директором ОСОБА_2

Також, відповідно до акту перевірки від 25.03.2011 №455/23-209/36992181 Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП-1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.02.2010 по 30.09.2010 , у ПП-1 відсутні власні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, про щодо свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009-2010 роки, а загальна чисельність працюючих становить 1 особа (т.1 а.с.171-198).

На підтвердження вказаної в акті перевірки інформації, Територіальний сервісний центр 2641 Регіонального сервісного центру в Івано-Франківській області листом від 23.11.2016 №1776 повідомив, що транспортні засоби за ПП-1 у 2010 році не зареєстровані (т.2 а.с.264).

Крім того, з метою підтвердження інформації щодо відсутності трудових ресурсів у ПП-1, Сихівське відділення Галицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області листом від 05.12.2016 №7635/9/13-50-13-01/409 направило копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків форми 1-ДФ за ІІ-ІІІ квартали 2010 року, з яким вбачається, що дохід ПП-1 виплачувався лише на користь фізичної особи ОСОБА_2

У поясненнях, наданих ОСОБА_2 від 15.02.2011 він повідомив, що був формальним директором ПП-1, реальної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснював, був зареєстрований директором за винагороду, де знаходиться печатка, документи та офіс підприємства не знав (т.2 а.с. 266).

Судом першої інстанції також встановлено, що ПП не надало доказів, які підтверджують транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП-1 (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, інше) та доказів понесення витрат підприємством, у звязку з таким транспортуванням, а також облік таких товарів на складі позивача.

Також позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних виписаних ПП-1 від 24.09.2010 №РН- 24093, від 29.06.2010 №Л-00000123, від 16.09.2010 №РН-16092, від 23.09.2010 №РН-23091 (т.1, а.с.46, 53, 55, 56).

Зазначені видаткові накладні підписані невстановленими особами, без зазначення прізвища та посади особи, яка її підписала.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 цього ж Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як визначено у п.18 Порядку усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відтак, враховуючи наведене, наявність податкових накладних, оформлених з порушенням норм Закону №996-XIV, Порядку та підписання таких особою, не уповноваженою на вчинення відповідних дій не є підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Тому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Наприклад, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма Теплодар залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної силишляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 13 березня 2017 року.