Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/877/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа №910/877/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта"

До Київської міської ради

про стягнення 1 675 629,00 грн.

третя особа 1 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

третя особа 2 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

третя особа 3 Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради

Суддя Мельник В.І.

Представники

від позивача - Чобітько С.М., довіреність 3 1 від 16.01.2017

від відповідача - Семенюк Н.М., довіреність № 225-КМГ-398 від 13.02.2017

від третьої особи1 - Сергієнко А.А., довіреність № 05703-24120 від 28.12.2016

від третьої особи2 - не з`явився

від третьої особи3 - Щербай М.Д., довіреність № 054-9-04/189 від 23.01.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоНафта" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Київської міської ради про стягнення 1 675 629,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 порушено провадження у справі № 910/877/17 та призначено розгляд на 13.02.2017.

08.02.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

13.02.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано пояснення по справі та клопотання про залучення третіх осіб.

В судове засідання 13.02.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 13.02.217 представник відповідача з'явився, підтримав своє клопотання про залучення третіх осіб, а саме: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

За таких обставин, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/877/17, суд вважає за доцільне залучити до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради.

Ухвалою суду від 13.02.2017 відкладено розгляд справи на 27.02.2017 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради.

27.02.2017 відділом діловодства суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві отримано пояснення у справі.

В судове засідання 27.02.2017 представник позивача з'явився, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, просив суд задовольнити позов із врахуванням заяви про уточнення.

В судове засідання 27.02.2017 представник відповідача з'явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 27.02.2017 представник третьої особи 1 з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

В судове засідання 27.02.2017 представник третьої особи 3 з'явився, надав суду письмові пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.02.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2004 між Київською міською радою, як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Нафта , як покупцем було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за №944.

Згідно п. 1.1 Договору продавець на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. за №421/1831 продав, а покупець купив земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:096:0039) площею 0,342 (нуль цілих і три тисячі триста сорок дві десятитисячних) га на перетині вулиць Вишгородської та вул.. Резервної в Оболонському районі м. Києва, у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Земельна ділянка, що продається, на підставі статті 13 Конституції України, статті 34 ЗУ Про власність належить до земель державної власності, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Київська міська рада згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1 сторони погодили, що ціна продажу земельної ділянки (без урахування податку на додану вартість) за цим Договором становить 1675629,00 грн. В рахунок цієї суми покупцем було сплачено продавцеві аванс у розмірі 323561,85 грн.

Решта вартості земельної ділянки у сумі 1352067,15 грн. (один мільйон триста п'ятдесят дві тисячі шістдесят сім) грн. 15 коп. має бути сплачена покупцем впродовж десяти банківських днів від дня нотаріального посвідчення цього Договору на р/р 37116001002659 УДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: УДК в м. Києві/Головне управління земельних ресурсів КМДА), КЕКД 33010000. ( п 2.2 Договору)

Згідно п. 3.2 Договору продавець зобов'язаний після повної сплати покупцем суми, зазначеної у розділі другому цього Договору, та пені за прострочення платежів (при наявності такої пені), оформити покупцеві державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 4.5 Договору при розірванні цього Договору з вини продавця суми, сплачені покупцем продавцю на виконання цього Договору, включаючи суму авансу (ів), повертаються йому продавцем в повному обсязі. Покупець також має право на компенсацію збитків, спричинених розірванням цього Договору з вини продавця.

Обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до Покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до розділу другого цього Договору, пені за прострочення платежів при наявності такої пені) та одержання покупцем державного акта на право власності на землю. (п. 6.1 Договору).

Сторони погодили, що відповідно до п. 9.2 Договору, розірвання останнього здійснюється у випадках та у порядку, передбачених законодавством України.

Позивач зазначив, що своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати вартості земельної ділянки, 16.03.2005 р. позивачеві було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.03.2015 р. №04-8-00020.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 було визнано недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3342 га кадастровий номер 8000000000:78:096:0039, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Нафта , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі 30.09.2004 за № 944, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі міста Києва, виданий ТОВ АвтоНафта який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.03.2005 року за №04-8-00020.

25.07.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Києва за номером 15567163, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.10.2016 №05707-19000 (копія наявна в матеріалах справи).

11.08.2016 позивач звернувся до відповідача із листом №16, відповідно до якого просив невідкладно здійснити дії спрямовані на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду та повернути позивачеві грошові кошти у розмірі 1675629,00 грн. у порядку двосторонньої реституції за зазначеними в листі реквізитами. Позивач зазначив, що відповідь на вимогу не отримав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані докази та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №910/14453/14 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3342 га. кадастровий номер 8000000000:78:096:0039, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі 30.09.2004 року за № 944; про визнанно недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі міста Києва, виданий ТОВ „АвтоНафта", який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.03.2005 року за № 04-8-00020. Визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоНафта" права користування земельною ділянкою площею 0,3342 га. вартістю 1675629,00 грн., яка розташована на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі міста Києва. Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки площею 0,3342 га вартістю 1675629,00 грн.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом розглянуто доводи відповідача про відмову в задоволенні позову з підстав не надання позивачем до позовної заяви платіжних документів, що підтверджують сплату ним коштів за Договором №944.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в п. 2.1-2.2 Договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за №944 від 30.09.2004 р. було узгоджено порядок оплати за Договором. Пунктом 3.2 Договору сторони також узгодили що продавець зобов'язаний після повної сплати покупцем суми оформити покупцеві державний акт на право власності на земельну ділянку

Крім того в рішенні Київської міської ради №421/1831 від 15.07.2004 , а саме п. 5.2 зазначено, що після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати Товариству з обмеженою відповідальністю АвтоНафта в установленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку. Відповідно до Додатку до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №421/1831, а саме умови продажу ТОВ АвтоНафта земельної ділянки на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва в пункті 3 зазначено: зарахувати до сум, які покупець має сплатити за земельну ділянку, аванс у сумі 3213 561,85 грн.85 коп.

Враховуючи зміст Договору купівлі -продажу можливо дійти висновку, що оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку здійснюється лише при повні сплаті ціни, вказаної в Договорі. В разі наявності прострочення сплачується пеня.

Як встановлено судом, 16.03.2005 р. Товариству з обмеженою відповідальністю АвтоНафта видано державний акт на право власності на земельну ділянку Серія КВ № 12В989, в якому зазначено, що останній виданий на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 421/1831 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2004, посвідченого приватним нотаріусом за №944.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що заперечення відповідача є не обгрунтованими відносно оплати коштів за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2004.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/20 визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Відповідно до п.4 Положення Казначейство України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю; проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами у порядку, встановленому законодавством; веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що до повноважень Київської міської ради не відноситься самостійний розподіл грошових коштів, які надходять на рахунки останнього, оскільки головними розпорядниками бюджетних коштів є виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), а тому заперечення Відповідача з цих підстав Судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п. 4.5 Договору при розірванні цього Договору з вини продавця суми, сплачені покупцем продавцю на виконання цього Договору, включаючи суму авансу (ів), повертаються йому продавцем в повному обсязі. Покупець також має право на компенсацію збитків, спричинених розірванням цього Договору з вини продавця.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач не надав належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення грошей позивачеві.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення суми грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1675629,00 - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АвтоНафта (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, код ЄДРПОУ 30531388) 1675629 (один мільйон шістсот сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп. шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві: номер рахунку 31519941700001, - код класифікації доходів бюджету 33010100, код ЄДРПОУ 3799783 - 90% відсотків від суми стягнення, що становить 1508066 (один мільйон п'ятсот вісім тисяч шістдесят шість ) грн. 10 коп.; та номер рахунку 31111101700001 код класифікації доходів бюджету 33010100, код ЄДРПОУ 3799783- 10% відсотків від суми стягнення, що становить 167562 ( сто шістдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 90 коп., судовий збір в розмірі 25135 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять п'ять) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2017

Суддя Мельник В.І.