Рішення

від 02.03.2017 по справі 915/454/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 915/454/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1 дов. № б/н від 05.10.2016

ОСОБА_2 - керівник

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

представник 3-ї особи в судове не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМО» , 54051, м.Миколаїв, вул. Самойловича, 38,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-а,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : - Товариство з обмеженою відповідальністю «Владимакс» , 54036, м.Миколаїв, вул. Веселинівська, будинок 51/1,

про: стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 03.05.2013 року в сумі 409 734,50 грн., -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМО» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 03.05.2013 року в сумі 409 734,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.05.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 1. Згідно видаткових накладних № 2 від 05.01.2016, № 3 від 06.01.2016, № 4 від 12.01.2016, № 6 від 13.01.2016, № 7 від 14.01.2016 та товарно - транспортних накладних позивач поставив відповідачу товар, за який підприємство розрахувалось частково, залишок заборгованості становить 409 734,50 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.05.2016 у справі № 915/454/16 позовні вимоги ТОВ ОМО задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ ОМО заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 03.05.2013 року в сумі 409 734,50 грн. та 6 146,03 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2016 скасовано. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого Господарського суду України від 23.11.2016 касаційну скаргу ТОВ ОМО задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 915/454/16 та рішення господарського суду Миколаївської області від 31.05.2016 у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 437 від 13.12.2016 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області проведено повторний автоматичний розподіл справи № 915/454/16. У вказаному розпорядженні зазначено, що підставою призначення повторного автоматичного розподілу справи № 915/454/16, є прийняття Вищим господарським судом України постанови від 23.11.2016 про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2016 та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області. За результатами якого справу № 915/454/16, призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2016 справу №915/454/16 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О.

Представник 3- ї особи в судове засідання 02.03.2017 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У наданих до суду поясненнях вказав, що 04.01.2016 між ТОВ ОМО та ТОВ Владимакс був укладений договір № 5-2016 про перевезення вантажів автомобільним транспортом. ТОВ Владимакс перевіз ввірений йому товар, видав його уповноваженій особі ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та отримав за перевезення вантажу плату в підтвердження чого посилається на ТТН № 12.01.16-1 від 12.01.2016, ТТН № 14.01.16-1 від 14.01.2016, акт здачі - приймання виконаних робіт та податкові накладні. Зазначає, що між ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та ТОВ Владимакс 04.01.2016 був укладений договір № 12-2016 про перевезення вантажів автомобільним транспортом. ТОВ Владимакс перевіз ввірений йому товар, видав його уповноваженій особі ДП Миколаївський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та отримав за перевезення вантажу плату в підтвердження чого посилається на ТТН № 06.01.16-1 від 06.01.2016 , акт здачі - приймання виконаних робіт та податкові накладі.

Відповідач у наданих до суду запереченнях та додаткових поясненнях наданих до суду 01.03.2017 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з тих підстав що видаткові накладні не є доказами поставки відповідачу нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні не відповідають по формі і змісту вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, не містять доказів відпуску нафтопродуктів оператором, приймання вантажу перевізником та отримання нафтопродуктів відповідачем. Товарні накладні підписані невідомою особою, печатка відповідача на них відсутня, місце складання - склад, тому відповідач вважає що фактично поставка дизельного пального не відбулася. Вказує, що при новому розгляді справи позивач надав до суду зовсім інші товарно - транспортні накладні, які суттєво відрізняються від попередньо наданих ним товарно - транспортних накладних. Вбачаються наступні розбіжності:

- в доданих до позовної заяви ТТН № 05.01.16-1 та № 05.01.16-2 від

05.01.2016 відпуск здійснив - ОСОБА_3, в наданій 23.01.2017 - ОСОБА_4; в перших двох є підпис водія, в нових двох - підпис водія відсутній, наявний підпис в графі одержувача з зазначенням прізвища Худякин.

- в доданій до позовної заяви ТТН № 06.01.16-1 від 06.01.2016 водій

ОСОБА_5, є підпис водія, підпис вантажоотримувача та печатка відсутні. В наданій 23.02.2017 ТТН № 06.01.16-1 від 06.01.2016 воді ОСОБА_5, однак на місці вантажоодержувача є підпис з прізвищем Кицюк.

- в доданих до позовної заяви ТТН № 13.01.16-1 та № 13.01.16-2 від 13.01.2016 - в перших двох є підпис водія, в нових двох - підпис водія відсутній, наявний підпис в графі одержувача з зазначенням прізвища Худякин, без зазначення довіреності на вантажоотримувача, є штамп, печатка вантажоотримувача відсутня.

- в доданій до позовної заяви ТТН № 12.01.16-1 від 12.01.2016 прізвище водія ОСОБА_6 місце розвантаження - Миколаївський ДЕУ, підпис вантажоотримувача та печатка відсутні. В наданій 23.02.2017 ТТН №14.01.16-1 від 14.01.2016 прізвище водія ОнИпченко, місце розвантаження - Южноукраїнський ДЕУ, на місці вантажоодержувача є підпис з прізвищем Кицюк.

- в доданій до позовної заяви ТТН №14.01.16-1 від 14.01.2016 місце

розвантаження - Миколаївський ДЕУ, підпис вантажоотримувача та печатка відсутні. В наданій 23.02.2017 ТТН №14.01.16-1 від 14.01.2016 місце розвантаження- Южноукраїнський ДЕУ, підписи водіїв значно відрізняються; на місці вантажоодержувача є підпис з прізвищем Кицюк.

Керівник ТОВ ОМО в судовому засіданні 02.03.2017 зазначив, що ОСОБА_7І, приїздив на підприємство позивача разом з водіями та на підставі доручення № 001 від 01.01.2016, яке видане ДП Миколаївський облавтодор та заявок, які підписані директором ДП Миколаївський облавтодор , згідно видаткових накладних по Договору № 1 від 03.05.2013 отримував товар, ставив підпис на видаткових накладних та вказував водія, який буде везти товар.

24.02.2017, 28.02.2017, 01.03.2017 та 02.03.2017 позивачем в підтвердження реальності угоди, здійснення господарської операції з реалізації паливно-мастильних матеріалів надано, технічний паспорт на нежитловий об'єкт нафтобази за адресою: м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38, договір оренди майна (резервуари) від 04.01.2015, додаткову угоду № 1 від 30.12.2015 до договору оренди № 1 від 04.01.2015, договір купівлі - продажу товарів нафтопереробки від 30.10.2015 та видаткові накладні до нього, договір поставки нафтопродуктів № 48 від 02.11.2015 та видаткова накладна № 228 від 02.11.2015, товарно - транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів, договір поставки нафтопродуктів № ПР-40/К від 04.03.2015, акт прийому - передачі до договору поставки нафтопродуктів № ПР-40/К, рахунок на оплату № 1806 від 30.10.2015 за вказаним договором, видаткова накладна № 2314 від 31.10.2015, сертифікати відповідності на продукцію - паливо дизельне, протоколи випробувань, паспорти якості продукції, журнал реєстрації проведення вимірювання нафтопродуктів у резервуарах ТОВ ОМО розпочатий 01.01.2016 завершений 29.02.2016, картку рахунку 361 за 01.05.2015 - 01.03.2016.

02.03.2017 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання призначене на 02.03.2017 на 16 год. 00 хв., через участь 02.03.2017 в слідчих діях у Генеральній прокуратурі України .

Представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує, вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим і відхиляється судом, оскільки представництво інтересів відповідача в даному судовому засіданні могло здійснюватися директором підприємства або іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, що не залежить від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

Господарським судом враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судових засіданнях 23.02.2017, 27.02.2017, 01.03.2017 оголошувалась перерва.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

03.05.2013 між TOB "ОМО" (далі - продавець) та ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору продукцію (товар) паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) у кількості та асортименті згідно товарних накладних (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору поставка товару здійснюється в день надходження на розрахунковий рахунок продавця 100% передоплати вартості відповідної партії товару. Датою поставки товару вважається дата на товарній накладній разом з рахунком та на податковій накладній. У випадку перевищення кількості фактично поставленого товару над кількістю попередньо сплаченого, Покупець здійснює доплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту відвантаження товару.

Ціна за поставлений товар визначається в національній валюті України, є договірною та визначається у товарній накладній (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що якість, маркування, пакування, хімічний склад товару, повинні відповідати ГОСТам та ТУ для даного виду товару та підтверджуватись сертифікатом якості, який виданий заводом - виробником.

Розділом 5 договору сторони передбачили умови приймання-передачі товару. Так,

товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем за якістю - у відповідності до сертифікату якості заводу - виробника. Приймання товару покупцем за кількістю та якістю здійснюється в порядку передбаченому Інструкціями Госарбітражу П-6 та П-7. У випадку якщо якість товару не відповідає вимогам даного договору продавець здійснює заміну такого товару або повертає його вартість за умови надання покупцем підтверджуючих документів, які видані компетентною лабораторією. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання всіх оформлених документів, вказаних в пункті 2.3 даного договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку порушення зобов'язань, які випливають з умов даного договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7.1 договору усі спори, що виникають в процесі виконання умов даного договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. При не досягненні сторонами згоди спір вирішується у судовому порядку, згідно діючого в Україні законодавства.

У відповідності до пунктів 8.1, 8.2 договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору за два місяця до закінчення строку дії договору, він вважатиметься продовженим на той самий термін.

Договір підписано уповноваженими особами та завірено печатками.

Позивач в підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором, на відвантаження ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" товару - ПММ, посилається на:

- заявку від 06.01.2016 на відпуск дизельного палива ДП "Миколаївський

облавтодор" в кількості 5617 літрів, автомобіль - IVECO № НОМЕР_1, водій - ОСОБА_8, яка підписана директором ДП "Миколаївський облавтодор" ОСОБА_9 та начальником ОПП - ОСОБА_7 (т.2 а.с. 104), на заявку від 12.01.2016 на відпуск дизельного палива ДП "Миколаївський облавтодор" в кількості 5750 літрів, автомобіль - МАЗ № НОМЕР_2, водій - ОСОБА_6, яка підписана директором ДП "Миколаївський облавтодор" ОСОБА_9 та начальником ОПП - ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 105), на заявку від 13.01.2016 на відпуск дизельного палива ДП "Миколаївський облавтодор" в кількості 10085 літрів, автомобіль - RENAULT № НОМЕР_3, водій - ОСОБА_10, яка підписана директором ДП "Миколаївський облавтодор" ОСОБА_9 та начальником ОПП - ОСОБА_7І.(т. 2 а.с. 106);

- видаткові накладні № 2 від 05.01.2016 на суму 80429,50 грн., № 3 від

06.01.2016 на суму 92680,50 грн., № 4 від 12.01.2016 на суму 97695,00 грн., № 6 від 13.01.2016 на суму 81567,00 грн., № 7 від 14.01.2016 на суму 170182,50 грн.;

- довіреність № 001 від 01.01.2016 на отримання товару;

- товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів;

- акт звірки взаєморозрахунків станом на 24.02.2016.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару здійснив частково, а саме: сплатив 110 000,00 грн. на підставі виставлених рахунків (т. 2 а.с. 98, 99), що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 40).

Згідно розрахунку позовних вимог (т.2 а.с. 141) заборгованість відповідача перед позивачем становить 409 734,50 грн. з якої: 405 954,50 грн. заборгованість за поставлений товар згідно Договору та 3780,00 грн. - транспортні послуги.

04.03.2016 позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в сумі 409 734,50 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було складено акти звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2016 року по 24 лютого 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 409 734,50 грн., (т. 1 а.с.11) Вказаний акт підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №996-ХІV) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст.ст.8, 9 Закону №996-ХІV на власника (власників) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій. Відповідальність за достовірність даних, відображених а первинних документах несуть особи, які складали та підписали ці документи.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою, згідно зі змістом договору поставки відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

В підтвердження обставин реальності здійснення операцій з відпуску нафтопродуктів відповідачу, зокрема: - наявності резервуарів; - наявності нафтопродуктів в резервуарах; - обставин щодо придбання нафтопродуктів для їх подальшої реалізації; - обставин щодо відпуску нафтопродуктів на підприємстві позивача з резервуарів, які вказані у товарно - транспортних накладних, а саме резервуари №9, №9А, №11 позивачем надано технічний паспорт на нежитловий об'єкт нафтобази за адресою: м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38, договір оренди майна (резервуари) від 04.01.2015, додаткову угоду № 1 від 30.12.2015 до договору оренди № 1 від 04.01.2015, договір купівлі - продажу товарів нафтопереробки від 30.10.2015 та видаткові накладні до нього, договір поставки нафтопродуктів № 48 від 02.11.2015 та видаткова накладна № 228 від 02.11.2015, товарно - транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів, договір поставки нафтопродуктів № ПР-40/К від 04.03.2015, акт прийому - передачі до договору поставки нафтопродуктів №ПР-40/К, рахунок на оплату № 1806 від 30.10.2015 за вказаним договором, видаткову накладну № 2314 від 31.10.2015, сертифікати відповідності на продукцію - паливо дизельне, протоколи випробувань, паспорти якості продукції, журнал реєстрації проведення вимірювання нафтопродуктів у резервуарах ТОВ ОМО розпочатий 01.01.2016 завершений 29.02.2016.

Як вбачається з журналу реєстрації проведення вимірювання нафтопродуктів у резервуарах ТОВ ОМО , а саме в резервуарах за №9, №9А, №11, - 05.01.2016, 06.01.2016, 12.01.2016, 13.01.2016, 14.01.2016 були в наявності нафтопродукти та було здійснено відпуск нафтопродуктів в тій масі, яка зазначена в товарно - транспортних накладних від 05.01.2016, від 06.01.2016, від 12.01.2016, від 13.01.2016, від 14.01.2016.

Керівник ТОВ ОМО в судовому засіданні 02.03.2017 зазначив, що по Договору № 1 від 03.05.2013 товар за видатковими накладними № 2 від 05.01.2016, № 3 від 06.01.2016, № 4 від 12.01.2016, №6 від 13.01.2016, №7 від 14.01.2016 , згідно заявок та за дорученням № 001 від 01.01.2016 отримував ОСОБА_7І, який приїздив на підприємство позивача разом з водіями.

В матеріалах справи міститься довіреність №001 від 01.01.2016 на отримання ТМЦ видана на ім'я ОСОБА_7, яка містить підпис керівника та головного бухгалтера ДП «Миколаївський облавтодор» та печатку підприємства. Факт видачі вказаної довіреності відповідачем не заперечується.

Надані до суду позивачем, при новому розгляді справи, примірники товарно - транспортних накладних містять підписи осіб, якими приймались нафтопродукти - Кицюк та Худяк, які є комірниками підприємства відповідача, що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно облікових даних позивача (картка рахунку 361 за 01.05.2015 - 01.03.2016) поточне сальдо станом на 08.02.2016 становить 409 734,50 грн.

Представник відповідача в судому засіданні підтвердив що згідно з обліковими даними ДП Миколаївський облавтодор існує кредиторська заборгованість перед ТОВ ОМО в сумі 409 734,50 грн.

При цьому, заперечуючи факт поставки паливно - мастильних матеріалів відповідачем не надано доказів корегування своєї бухгалтерської або податкової звітності.

Згідно банківської виписки ТОВ ОМО відповідачем здійснено оплату за дизпаливо згідно рахунків № 2 від 05.01.2016, № 3 від 06.01.2016 в розмірі 110 000,00 грн. (т.1 а.с.72). Рахунок на оплату № 2 від 05.01.2016 та рахунок на оплату № 3 від 06.01.2016 виставлені відповідачу на підставі Договору № 1 від 03.05.2013 (а.с. 98,99). Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що інших господарських правовідносин між сторонами у спірний період не існувало.

За таких обставин сплату в розмірі 110 000,00 грн. за дизпаливо суд розцінює, як оплату за паливно - мастильні матеріали поставлені саме по Договору № 1 від 03.05.2013.

Стосовно посилань представника відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496, нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Згідно з підпунктами 7.5.6, 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 цієї Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Разом з тим, за приписами частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно матеріалів справи, документи первинного бухгалтерського обліку: видаткова накладна № 2 від 05.01.2016, видаткова накладна № 3 від 06.01.2016, видаткова накладна № 4 від 12.01.2016, видаткова накладна №6 від 13.01.2016, видаткова накладна №7 від 14.01.2016, довіреність № 001 від 01.01.2016 у відповідні строки та кількості послідовно визнавались відповідачем, що підтверджується змістом акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 24.02.2016, який підписаний представниками сторін без жодних зауважень.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до статей 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів, та мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Дїї сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) відповідають змісту правовідносин за договором поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору

поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 405 954,50 грн. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за транспортні послуги в сумі 3780,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки Договором купівлі - продажу не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати витрати за транспортні послуги.

Посилання відповідача на відсутність у перевізника ліцензії на перевезення небезпечних вантажів, не може спростувати факту перевезення вантажу. Разом з тим, при встановленні такого факту відповідними органами, може свідчити про порушення перевізником чинного законодавства та бути підставою для притягнення останнього до відповідальності передбаченої законодавством.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»

Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-а, ідентифікаційний код 31159920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМО» (54051, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38, ідентифікаційний код 32720119) заборгованість за договором купівлі-продажу № 1 від 03.05.2013 року в сумі 405 954,50 грн. та судовий збір в сумі 6084,56 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.03.2017 року

Суддя Н.О. Семенчук