Рішення

від 06.03.2017 по справі 914/3214/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017р. Справа№ 914/3214/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національного університету "Львівська політехніка", м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр", м. Львів

до відповідача 2: Громадська організація працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава Чорновола "ОСВІТЯНИН", м.Львів

до відповідача 3: ТОВ МКП "ЄВРОБУД" (79011, м.Львів, вул.Могили П., буд.12, код ЄДРПОУ 36361299).

про визнання недійсним договору № 1 від 19.03.2009 року про спільну діяльністю по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава Чорновола, що укладений між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола (79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130, код ЄДРПОУ 23968081), правонаступником якого є Національний університет Львівська політехніка (79013, м.Львів, вул.Бандери,12, код ЄДРПОУ 02071010), Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН (79013, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130, код ЄДРПОУ36312456) та Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР , із змінами внесеними Додатковою угодою від 18.09.2009 року до Договору №1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола.

Представники сторін:

від позивача: Кравчук О.А.- представник (довіреність 27/10-14/2 від 27.10.14р.)

від відповідача 1: Миколайчук О.І. - представник (довіреність № б\н від 01.11.16р.)

від відповідача 2: Франів І.А.- голова правління, Тимцік М.В. (Божейко М.В.)- представник (довіреність № _01/01-17_).

від відповідача 3: не з"явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання, за клопотанням позивача.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Національним університетом "Львівська політехніка", до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр", м. Львів; до відповідача 2: Громадська організація працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава Чорновола "ОСВІТЯНИН", м. Львів про визнання недійсним договору № 1 від 19.03.2009 року про спільну діяльністю по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава Чорновола, що укладений між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола (79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130, код ЄДРПОУ 23968081), правонаступником якого є Національний університет Львівська політехніка (79013, м.Львів, вул.Бандери,12, код ЄДРПОУ 02071010), Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН (79013, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130, код ЄДРПОУ36312456) та Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР , із змінами внесеними Додатковою угодою від 18.09.2009 року до Договору №1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола.

Ухвалою суду від 21.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.01.2017р. В судовому засіданні 17.01.17р. оголошувалась перерва до 30.01.17р., 30.01.17р. до 13.02.17р., 13.02.17р. до 20.02.17р., 20.02.2017 року на 06.03.2017 р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав частково, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

16.01.2017р. за вх. № 1705/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано лист з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

30.01.2017р. за вх. № 3576/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано додаткові пояснення з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

30.01.2017р. за вх. № 369/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

30.01.2017р. за вх. № 3577/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

13.02.2017 року за вх.№5615/17 позивач подав клопотання про долучення доказів та витребування оригіналів договорів у ТзОВ "Квадр". Дане клопотання в судовому засіданні судом задоволено. Витребувано у ТзОВ "Квадр" оригінали Договору №1 та додаткову угоду від 18.09.2009 року.

13.02.2017 року за вх. №5616/17 позивачем подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу, яке судом задоволено. Судове засідання 13.02.2017 року проводилося із здійсненням технічної фіксації.

16.02.2017 року за вх. № 6474/17 позивачем подано заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви по справі з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Так, згідно поданої заяви, позивач уточнив прохальну частину, виклавши її такого змісту: визнати недійсним договір № 1 від 19.03.2009 року про спільну діяльністю по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава Чорновола, що укладений між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола (79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130, код ЄДРПОУ 23968081), правонаступником якого є Національний університет Львівська політехніка (79013, м.Львів, вул.Бандери,12, код ЄДРПОУ 02071010), Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН (79013, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130, код ЄДРПОУ36312456) та Товариством з обмеженою відповідальністю МКМ ЄВРОБУД , з Додатками №1 та №2 (без дати), та Додаткову угоду від 18.09.2009 року до Договору №1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола, укладену між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В ячеслава чорновола, громадською організацією працвників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава чорновола ОСВІТЯНИН , Товариством з обмеженою відповідальністю МКМ ЄВРОБУД та Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР .

Щодо поданої заяви суд зазначає.

Згідно до роз ясень в п.7 постанови пленуму №6 від 23.03.2012 року Про судове рішення , Зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.Про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до роз ясень в п.3.11 постанови пленуму №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Проаналізувавши дану заяву, суд дійшов до висновку, що позивачем заявлено додаткову вимогу немайнового характеру, з якою позивач вправі звернутися з окремим позовом. Крім того, позивачем не долучено доказів сплати судового збору за додаткову вимогу.

Відповідач 1 в судове засідання з"явився, позовні вимоги позивача заперечує з підстав наведених у відзиві та просить суд відмовити у задоволенні позову.

17.01.17р. за вх. № 1883/17 відповідачем 1 подано в канцелярію господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

18.01.17р. за вх. № 2007/17 відповідачем 1 подано в канцелярію господарського суду відзив з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

27.01.17р. за вх. № 3472/17 відповідачем 1 подано в канцелярію господарського суду заяву про застосування позовної давності з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив та витребуванні судом документи не подав.

30.01.17р. за вх. № 3637/17 відповідачем 2 подано в канцелярію господарського суду супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач 3 явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить копія списку №172 згрупованих внутрішніх поштових відправлень Господарського суду Львівської області за 22.02.2017 року, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою. Письмові пояснення та витребуванні судом документи до суду не подав .

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору № 1 від 19.03.2009 року про спільну діяльністю по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В»ячеслава Чорновола, що укладений між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола (79057, м.Львів, вул.Ген.Чупринки,130, код ЄДРПОУ 23968081), правонаступником якого є Національний університет Львівська політехніка (79013, м.Львів, вул.Бандери,12, код ЄДРПОУ 02071010), Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН (79013, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,130, код ЄДРПОУ36312456) та Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР , із змінами внесеними Додатковою угодою від 18.09.2009 року до Договору №1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 17.11.2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №2109-р Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола , яким вирішено прийняти пропозицію Міністерства освіти і науки щодо реорганізації Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола шляхом його приєднання до Національного університету Львівська політехніка з утворенням на базі Інституту структурного підрозділу Університету.

24.12.2010 року Міністерством освіти і науки України прийнято наказ №1284 Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола , яким на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 року №2109-р Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола реорганізовано Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола шляхом його приєднання до Національного університету Львівська політехніка , та встановлено, що Національний університет Львівська політехніка є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола. А також, згідно даного наказу вирішено створити на базі реорганізованого навчального закладу структурний підрозділ Національного університету Львівська політехніка , який іменувати - Навчально- науковий інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола Національного університету Львівська політехніка , який у своїй діяльності використовує ліцензії про надання освітніх послуг та сертифікати про акредитацію, видані Львівському державному інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, до переоформлення їх у встановленому законодавством порядку.

02.12.2011 року проведено державну реєстрацію припинення Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, про що міститься запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 14151120012008222.

Позивач стверджує, що враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 року №2109-р Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола та наказ Міністерства освіти і науки України від 24.12.2010 року №1284 Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола Національний університет Львівська політехніка став правонаступником Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола з усіма належними йому майном, правами та обов'язками.

Зокрема, Національному університету Львівська політехніка як правонаступнику Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола належить право постійного користування земельною ділянкою площею 0.172 га., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки. 130, що належала на праві постійного користування Львівському державному інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола на підставі ухвали Львівської міської ради №1956 від 10.07.2008 року Про затвердження Львівському державному інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Генерала Т.Чупринки, 130 у м. Львові та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №177022.

В червні 2016 року на адресу Національного університету Львівська політехніка надійшов лист від Товариства з обмеженою відповідальністю КВАДР від 30.05.2016 року за вих. №7/16 щодо підписання Додаткової угоди до Договору №1 про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола від 19.03.2009 року, яка стосується заміни сторони Договору №1 з Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола на правонаступника - Національний університет Львівська політехніка , а також щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,172 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130. Аналогічний повторний лист б/н від 01 липня 2016 року надійшов до НУ Львівська політехніка в липні 2016 року.

Позивач зазначає, що з вищевказаних листів від 30.05.2016 року за вих. №7/16 та від 01.07. 2016 року б/н Національний університет Львівська політехніка дізнався, що 19.03.2009 року між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН та Товариством з обмеженою відповідальністю МКМ ЄВРОБУД було укладено Договір №1 про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола.

Відповідно до умов п.1 Договору №1 від 19.03.2009 року цей Договір має на меті врегулювання відносин Сторін щодо здійснення ТОВ МКМ ЄВРОБУД інвестування у будівництво нової житлової будівлі, прокладення і підключення комунікацій, виконання монтажних, проектних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов'язаних з будівництвом на території земельної ділянки площею 0,172 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130 та перебуває в користуванні Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, для будівництва житлового будинку з комунікаціями.

Позивач зазначає, що 18.09.2009 року між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН та відповідачем по справі - Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР , за участю Товариства з обмеженою відповідальністю МКМ ЄВРОБУД , відповідно до п. 12.3. та 12.4. Договору №1 від 19.03.2009 року було укладено Додаткову угоду до Договору №1 від 19.03.2009 року, якою вирішено замінити Сторону 3 - ТОВ МКМ ЄВРОБУД на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю КВАДР , яке нестиме усі права та обов'язки передбачені для цієї сторони умовами Договору №1 від 19.03.2009 року, зокрема, та не виключно щодо здійснення інвестування у будівництво нової житлової будівлі, прокладення і підключення комунікацій, виконання монтажних, проектних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов'язаних із будівництвом на території земельної ділянки площею 0,172 га, яка перебуває в користуванні Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола і надається ТОВ КВАДР для будівництва будинку з комунікаціями.

Національний університет Львівська політехніка звертається з цим позовом до Господарського суду Львівської області, вважаючи, що укладений між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН та Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР Договір №1 від 19.03.2009 року підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.

Договір №1 від 19.03.2009 року суперечить положенням розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів та укладений з порушенням встановленого спеціального порядку щодо укладення такого виду договорів.

Згідно до підпункту з ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на дату укладення спірного договору) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.

Позивач вказує, що оскільки, Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола був вищим навчальним закладом державної форми власності, а предметом спірного Договору №1 від 19.03.2009 року було здійснення інвестування у будівництво нової житлової будівлі, прокладення і підключення комунікацій, виконання монтажних, проектних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов'язаних з будівництвом на території земельної ділянки державної Форми власності, яка фактично є внеском в спільну діяльність, то діяльність Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола щодо користування та розпоряджання цією земельною ділянкою повинна була здійснюватись у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України №703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів (яке діяло на дату укладення Договору №1 від 19.03.2009 року та яке втратило чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 року).

Зазначеним розпорядженням Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів регулювалось питання щодо укладення окремих видів договорів та визначено, що для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук необхідно забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному Фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Зі змісту зазначеного розпорядження вбачається, що ним встановлювався спеціальний порядок укладення державними підприємствами, установами та організаціями певного виду договорів, а саме визначено безумовну вимогу про попереднє погодження Кабінетом Міністрів України укладення, зокрема, договору про спільну діяльність.

Відповідно до ч.1 ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Указом Президента України від 10.06.1997 року №503/97 Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності (в останній редакції від 23.11.2007 року, яка була чинна на дату укладення Договору №1 та чинна да даний час) установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: Офіційний вісник України та газета Урядовий кур'єр . Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета Голос України , Відомості Верховної Ради України . Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень Офіційний вісник Президента України . Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Відповідно до п.3 вищезазначеного Указу громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Зазначене розпорядження було опубліковане в офіційному виданні КМУ - газеті Урядовий кур'єр №106 від 11.06.2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 року № 1074 (яка була чинна на дату укладення Договору №1 та яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №28 від 28.01.2015 року) було затверджено Положення про державний вищий навчальний заклад, відповідно до п.2 якого вищий навчальний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міносвіти, міністерств і відомств та цим Положенням.

Таким чином, укладаючи спірний Договір №1 від 19.03.2009 року його сторони знали (повинні були знати) положення розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів , яке є обов'язковим для виконання, та про можливість його укладення лише при наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України про надання згоди на укладення цього договору про спільну діяльність.

Однак, зі змісту Договору №1 від 19.03.2009 року не вбачається, що його укладенню передувало прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення. Такого ж рішення не було представлено Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР до своїх листів від 30.05.2016 року за вих. №7/16 та від 01.07.2016 року б/н.

Позивач зазначає, що аналізуючи положення Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який укладається, не повинен суперечити правилам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, в тому числі, постановам Кабінету Міністрів України. Проте, з огляду на той факт, що при укладенні Договору №1 від 19.03.2009 року не було дотримано імперативних приписів розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів , яке в силу його нормативно - правового характеру було обов'язковим до виконання суб'єктами, на яких поширювалась його дія, зокрема, не дотримано спеціальної процедури його укладення, а саме не отримано рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення такого договору про спільну діяльність, у сторін Договору №1 від 19.03.2009 року, в тому числі, у Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола були відсутні правові підстави на укладення спірного Договору №1 від 19.03.2009 року без рішення Кабінету Міністрів України.

Відтак спірний договір - Договір №1 про спільну діяльність від 19.03.2009 року, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, Національний університет Львівська політехніка додатково звертає увагу на те, що на сьогоднішній день основні засади, механізм та процедуру укладення певних видів договорів державними підприємствами, установами та організаціями визначено в Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296 (цією ж постановою розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів визнано таким, що втратило чинність) (надалі - Порядок №296).

Зазначеним Порядком №296 передбачено можливість укладення державними підприємствами, установами, організаціями договору про спільну діяльність, договору комісії, договору доручення, договору управління майном лише з дотримання певної процедури.

Згідно з приписами пунктів 2 та 3 Порядку №296 суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (в даному випадку Міністерству освіти і науки України), іншому суб'єкту управління об'єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління в свою чергу готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, який повинен, зокрема, містити істотні умови договору, укладення якого пропонується погодити, щодо забезпечення підвищення ефективності використання державного майна, захисту майнових інтересів держави, унеможливлення відчуження державного майна, а також залежно від виду договору - розмір часток учасників, строк дії договору, порядок розподілу прибутку, покриття витрат та внесення додаткових вкладів.

Як зазначено в пунктах 4 та 5 Порядку №296, орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту З цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, враховуючи положення Порядку №296 на даний час договір про спільну діяльність теж може бути укладено Національним університетом Львівська політехніка тільки за погодженням з Міністерством освіти і науки України, Мінекономрозвитку, Мінфіном. Фондом державного майна. Мін'юстом та після прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Щодо строку позовної давності позивач наголошує, що як було зазначено вище, про укладення спірного Договору №1 від 19.03.2009 року між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН та Товариством з обмеженою відповідальністю МКМ ЄВРОБУД (згодом замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю КВАДР - відповідача по справі) Національний університет Львівська політехніка дізнався тільки в червні 2016 року із листа Товариства з обмеженою відповідальністю КВАДР від 30.05.2016 року за вих. №7/16 та з листа від 01 липня 2016 року б/н.

В листопаді 2016 року НУ Львівська політехніка отримала позовну заяву ТОВ КВАДР про визнання договору укладеним, а саме - укладеною Додаткову угоду до Договору №1 від 19.03.2009 року про спільну діяльність по організації будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола. До вказаної позовної зави було долучено копію вищевказаного Договору №1 від 19.03.2009 року. Відтак, на сьогоднішній день, спірний Договір №1 від 19.03.2009 року порушує права та інтереси НУ Львівська політехніка як правонаступника Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, оскільки до нього пред'явлені вимоги про визнання дійсною додаткової угоди до Договору №1 від 19.03.2009 року, що стосується заміни сторони договору - з Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола на НУ Львівська політехніка .

Відтак, дана позовна заява подається Національним університетом Львівська політехніка в межах строку позовної давності, оскільки про укладення спірного Договору №1 від 19.03.2009 року НУ Львівська політехніка дізналося тільки в червні 2016 року.

Відповідач 1 в судове засідання з явився, просить суд відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує наступним. У своїй позовній заяві НУ "Львівська політехніка" посилається на норми п."з" ч.4 ст.84 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору №1 від 19 березня 2009 року), які вбачають, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.

Відповідач наголошує, що позивач не звертає уваги на норми ч.1 вищевказаної статті, яка передбачає, що до державної форми власності є лише ті земельні ділянки, які не належать до земель комунальної та приватної власності.

Крім наведеного, ч.2 ст.83 ЗК України (в редакції від 03 лютого 2009 року) встановлює, в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об єкти комунальної власності.

Частина 1 статті 116 ЗК України (в редакції від 03 лютого 2009 року) зазначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб на підставі ч.1 ст. 122 ЗК України (в редакції від 03 лютого 2009 року).

Згідно ч.1 ст.125 ЗК України (в редакції від 03 лютого 2009 року) право власності та право юго користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або позивачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як вбачається із ухвал Львівської міської ради №1756 від 17 квітня 2008 року "Про погодження Львівському державному інституту новітніх технологій та управління імені В чеслава Чорновола місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Генерала Чупринки, 130 у м. Львові" та №1956 від 10 липня 2008 року "Про затвердження Львівському державному інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Генерала Чупринки, 130 у м. Львові" вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Львова та належить до земель комунальної форми власності.

Таким чином, враховуючи факт розташування земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130 в межах території м. Львова, підстави набуття прав на вказану земельну ділянку Позивачем (Ухвала ЛМР №1756 від 17 квітня 2008 року та Ухвала ЛМР №1956 від 10 липня 2008 року), а саме волевиявлення органу місцевого самоврядування, та відсутність відомостей про державну реєстрацію переходу права власності, на думку відповідача 1, вбачається безпідставним твердження Університету про належність вказаного об'єкту нерухомого майна до державної форми власності.

Окрім зазначеного, відповідач стверджує, що твердження позивача про належність земельної ділянки на праві власності державі, цілком і повністю спростовуються даними, що містяться у вільному відкритому доступі на сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Так, згідно Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130, кадастровий номер 4610136900:04:002:0050 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова.

Як наслідок, абсолютно необгрунтованим для відповідача 1 вбачається посилання Позивача на Розпорядження КМУ №703-р від 07 травня 2008 року "Питання укладення деяких договорів" як на порушення вимоги додержання спеціальної процедури укладення державними підприємствами, установами та організаціями певного виду договорів (стосовно безумовної вимоги про попереднє погодження КМУ укладення договорів про спільну діяльність), оскільки вказаний документ №703-р від 07 травня 2008 року не розповсюджує свою чинність на об'єкти власності територіальних громад (об'єкти комунальної власності).

Також відповідач просить звернути увагу, що диспозиція п."з" ч.4 ст.84 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору №1 від 19 березня 2009 року), передбачає, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності.

Проте, укладення 19 березня 2009 року Договору №1 про спільну діяльність по організаю будівництва житлового будинку для працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола жодним чином не змінювало форм власності вищезгаданої земельної ділянки і тим більше остання ніколи не передавалася приватну власність ТзОВ "Квадр" чи ГО працівників Львівського державного інституту новітні технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола "Освітянин".

Щодо застосування строків позовної давності відповідач зазначає.

Як зазначає Позивач, про укладення спірного Договору №1 від 19 березня 2009 року йому стало відомо лише в червні 2016 року із листів ТзОВ "Квадр" від 30 травня 2016 року та 01 липня 2016 року.

Проте, відповідач стверджує, що такі твердження цілком не відповідають дійсності та повністю спростовуються Листом Національного університету "Львівська політехніка" за №68-01-659 від 10 квітня 2013 року (копія додається). Як вбачається із першого абзацу зазначеного Листа, про існування оспорюваного правочину, а саме Договору №1 від 19 березня 2009 року, позивачу було відомо як мінімум з початку квітня 2013 року.

Відповідач 2 в судове засідання з явився, підтримав позицію відповідача 1.

Відповідач 3 в судове засідання не з явився, проти позову належним чином не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2009 року між Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, Громадською організацією працівників Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола ОСВІТЯНИН та Товариством з обмеженою відповідальністю МКМ ЄВРОБУД укладено Договір №1 про спільну діяльність.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2010 року №2109-р Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола та наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2010 року №1284 Про реорганізацію Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола Національний університет Львівська політехніка став правонаступником Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола з усіма належними йому майном, правами та обов'язками.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Як зазначено в ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що договором про спільну діяльність визнається договір, за яким сторони (учасники) зобов язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об єднання вкладів учасників.

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до пп. з ч.4 статті 84 Земельного кодексу України 9 в редакції, що діяла на дату укладення спірного договору) до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів , яке діяло на дату укладення договору №1 від 19.03.2009 року, врегульовано особливості укладення окремих договорів та визначено, що для підвищення ефективності управління об єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави, центральним органам виконавчої влади, іншим суб єктам управління об єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук необхідно забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність (зокрема, інвестиційну), договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень кабінету міністрів України.

Тобто, зазначеним розпорядженням встановлювався спеціальний порядок укладення державними підприємствами, установами та організаціями певного виду договорів, а саме визначено безумовну вимогу про попереднє погодження Кабінетом мінстрів України укладення, зокрема, договору про спільну діяльність. Оскільки, Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім.В.Чорновола був вищим навчальним закладом державної форми власності, то зазначений договір №1 міг бути укладений за його участі виключно у разі прийняття Кабінетом міністрів України відповідного рішення.

Зі змісту зазначеного розпорядження вбачається, що ним встановлювався спеціальний порядок укладення державними підприємствами, установами та організаціями певного виду договорів, а саме визначено безумовну вимогу про попереднє погодження Кабінетом Міністрів України укладення, зокрема, договору про спільну діяльність.

Відповідно до ч.1 ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, укладаючи спірний Договір №1 від 19.03.2009 року його сторони повинні були дотриматися положень розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів , яке є обов'язковим для виконання, та про можливість його укладення лише при наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України про надання згоди на укладення цього договору про спільну діяльність.

Однак, зі змісту Договору №1 від 19.03.2009 року не вбачається, що його укладенню передувало прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення. Такого ж рішення не було представлено Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДР до своїх листів від 30.05.2016 року за вих. №7/16 та від 01.07.2016 року б/н.

За відсутності зазначеного рішення Кабінету Міністрів України у Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В ячеслава Чорновола не було достатніх правомочностей щодо укладення Договору №1 від 19.03.2009 року.

Відтак, зважаючи на те, що Кабінет міністрів України не приймав рішення щодо можливості укладення Львівським державним інститутом новітніх технологій та управління ім.В.Чорновола договору №1, суд дійшов до висновку, що цей договір укладено з порушенням чинного на час його укладення законодавства та існуючої на той час процедури укладення такого виду договорів, а тому є недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статею 203 ЦК України встановлено,, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до роз яснень, викладених у пунктах 2.1, 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Аналізуючи положення Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який укладається, не повинен суперечити правилам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, в тому числі, постановам Кабінету Міністрів України. Проте, з огляду на той факт, що при укладенні Договору №1 від 19.03.2009 року не було дотримано імперативних приписів розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 року Питання укладення деяких договорів , яке в силу його нормативно - правового характеру було обов'язковим до виконання суб'єктами, на яких поширювалась його дія, зокрема, не дотримано спеціальної процедури його укладення, а саме не отримано рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення такого договору про спільну діяльність, у сторін Договору №1 від 19.03.2009 року, в тому числі, у Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола були відсутні правові підстави на укладення спірного Договору №1 від 19.03.2009 року без рішення Кабінету Міністрів України.

Відповідач 1 подав заяву про застосування строків позовної давності.

У даній заяві відповідач 1 стверджує, що факт обізнаності позивача про укладення договору №1 від 19.03.2009 року стало відомо лише в червні 2016 року із листів ТзОВ "КВАДР" від 30.05.2016 року та 01.07.2016 року не відповідає дійсності та повністю спростовуються Листом Національного університету "Львівська політехніка" за №68-01-659 від 10 квітня 2013 року (копія додається). Як вбачається із першого абзацу зазначеного Листа, про існування оспорюваного правочину, а саме Договору №1 від 19 березня 2009 року, позивачу було відомо як мінімум з початку квітня 2013 року.

Крім того, суд звертає увагу, що лист Національного університету "Львівська політехніка" за №68-01-659 від 10 квітня 2013 року підписаний ректором п.Ю.Бобалом та листи ТзОВ "КВАДР" від 30.05.2016 року та 01.07.2016 року також адресовані ректору п.Ю.Бобалу. Тому можна зробити висновок, що, оскільки уповноваженою особою НУ "Львівска політехніка" підписувалися та отримувалися вищевказані листи, отже позивачу було відомо про укладення спірного договору.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Роз'яснення щодо застосування позовної давності викладені у Постанові Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р., зокрема, у пункті 2.1 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

А тому з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо спливу позовної давності є підставне та обгрунтоване.

Щодо тривалості позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Також суд наголошує, що відповідно до п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про застосування позовної давності у три роки.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши представника позивача та представника відповідача, cуд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2017 р.

Суддя Горецька З. В.