Постанова

від 09.03.2017 по справі 923/999/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р.Справа № 923/999/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів М.А. Мишкіної, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: А.В. Земляк

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України

на рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 року

у справі №923/999/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк

до Державного підприємства Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України

про стягнення заборгованості в сумі 558000,00 грн. за договором оренди нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України про стягнення заборгованості в сумі 558000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 року №09-2042/7, укладеним між сторонами, що полягає в неповній сплаті орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 558000,00 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2016р. (суддя Литвинова В.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 05.12.2016р., позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 558000,00 грн. заборгованості та 8370,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 24.12.2016 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 року скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

По справі оголошувалась перерва до 09.03.2017 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

10.07.2014 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (орендодавець) та ДП Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №09-2024/7, згідно п. п. 1, 1.4. якого в оренду передано будівлю, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Жовтнева, 82, загальна площа якої - 1483 кв.м. для розміщення виробничих складських приміщень, лабораторій, а також офісних приміщень.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору приміщення належить Орендодавцю на праві власності. Балансова вартість приміщення складає 4925000 грн.

За приписами п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору, за формою відповідно до додатка 1 цього договору. Приміщення повинно бути передано Орендодавцем та прийняте Орендарем в 10-ти денний строк з моменту підписання цього договору сторонами. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення.

За змістом п. 3.1. договору строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення.

В силу п.п. 4.1., 4.2., 4.3. орендна плата за користування приміщенням в місяць складає 25000 грн., ПДВ - 5000 грн., всього - 30000 грн. Щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, Орендодавець нараховує, а Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому п. 4.1. цього договору та на підставі виставлених Орендодавцем рахунків відшкодовує оренду плату за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати за неповний календарний місяць користування приміщенням враховується пропорційно фактичній кількості календарних днів місяця користування приміщенням.

У п. 5.3., 5.3.2. орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі передбачені розділом 4 договору.

За умовами п.п. 6.1., 6.2. договору в останній день строку оренди орендар зобов'язаний звільнити приміщення та передати Орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Приміщення вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 10.1. договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно з цим договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 11-12).

10.07.2014 року за актом приймання-передачі об'єкт оренди передано Орендарю (а.с .13).

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по договору оренди №09-2042/7 від 10.07.2014 року та рахунки-фактури, виставлені відповідачу на суму 30000,00 грн., а саме: №32747 від 07.11.2014 за листопад 2014; №31786 від 08.10.2014 за жовтень 2014; №34809 від 08.01.2015 за січень 2015; №33695 від 08.12.2014 за грудень 2014; №35765 від 09.02.2015 за лютий 2015; №36705 від 10.03.2015 за березень 2015; №38698 від 07.05.2015 за травень 2015; №37725 від 07.04.2015 за квітень 2015; №39631 від 08.06.2015 за червень 2015; №40517 від 08.07.2015 за липень 2015; №41373 від 07.08.2015 за серпень 2015; №42308 від 08.09.2015 за вересень 2015; №43152 від 01.10.2015 за жовтень 2015; №44247 від 09.11.2015 за листопад 2015; №45284 від 08.12.2015 за грудень 2015; №46444 від 11.11.2016 за січень 2016; №48751 від 10.03.2016 за березень 2016; №49892 від 11.04.2016 за квітень 2016 ; №47589 від 09.02.2016 за лютий 2016 (а.с. 9, 14-18 зворотній бік).

Докази направлення відповідачу означених рахунків підтверджується журналом реєстрації вихідних та внутрішніх документів ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (а.с. 66-76).

Відповідачем здійснено оплату за липень 2014 року на суму 21290,33 грн. (за 21 день), за серпень 2014 року на суму 30000,00 грн. та за вересень 2014 на суму 30000,00 грн. , що загалом складає 81290,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за період оренди приміщення з 01.09.2014 року по 11.04.2016 року відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу за договором оренди від 10.07.2014 року №09-2024/7 639290,33 грн., а сплатив лише 81290,33 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахункам. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 558000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з мотивів його доведеності з посиланням на ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 30, ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Судова колегія частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у т.ч. із договорів.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, відповідач повинен був сплатити позивачу оренду плату за період з 01.10.2014 року по 11.04.2016 року (18 місяців та 11 днів, що складає 30000 грн. на місяць), а не з 01.09.2014 року, як зазначено позивачем. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 551000,00 грн. Позивачем не вірно зазначена сума орендної плати за квітень 2016 року, ані в розрахунку заборгованості - 18000,00 грн., ані в рахунку-фактурі №49892 від 11.04.2016 - 30000,00 грн., оскільки сума орендної плати за 11 днів квітня місяця дорівнює 11000,00 грн.

Вищенаведене не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення суду, яке підлягає скасуванню, а позов та апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за позовом та за апеляційний перегляд також підлягає перерахунку.

Доводи скаржника стосовно того, що відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції - оренди; не надано доказів направлення відповідачу рахунків-фактур та доказів їх отримання останнім; в платіжних документах на оплату (3 платежі) містяться посилання зовсім на інший договір є безпідставними.

Посилання скаржника на те, що договір оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 року №09-2042/7 є фіктивним та наявні підстави для визнання його недійсним, оскільки на момент його підписання директор ДП Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України ОСОБА_4 була звільнена не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.07.2014 (дата укладання договору оренди), станом на 30.03.2015 керівником та підписантом підприємства була саме ОСОБА_4

Також безпідставними є доводи скаржника стосовно того, що з моменту анексії Криму приміщення, які є об'єктом оренди не використовувались, оскільки докази в цій частині матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 року у справі №923/999/16 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк 551000,00 грн. основного боргу та 8265,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на користь Державного підприємства Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України 115,50 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 13.03.2017 року

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя С.В. Таран