Постанова

від 11.07.2017 по справі 923/999/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 923/999/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівДемидової А.М., Євсікова О.О. перевіривши касаційну скаргуДержавного підприємства "Джанкой-Сиваський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України " на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі№ 923/999/16 господарського суду Херсонської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Державного підприємства "Джанкой-Сиваський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України " простягнення заборгованості в сумі 558000,00 грн за договором оренди нежитлового приміщення в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Терещенко Т.М., дов. від 29.01.2016 №09-32/37 ;

- відповідача: Бевзенюк В.Н., дов. від 03.01.2017;

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства "Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України" про стягнення заборгованості в сумі 558000,00 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 у справі №923/999/16 (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 558000,00 грн. заборгованості та 8370,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 09.03.2017 (головуючий суддя Туренко В.Б., судді Мишкіна М.А., Таран С.В.), рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 скасовано з прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Судом присуджено до стягнення з Державного підприємства "Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 551000,00 грн. основного боргу та 8265,00 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено. Також, присуджено до стягнення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Державного підприємства "Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України" 115,50 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Державне підприємство "Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 та постанову Одеського апеляційного Господарського суду від 09.03.2017, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги наголошує на порушенні судами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, позивачем не надано жодного первинного документу, який би фіксував факт здійснення господарської операції - оренди відповідачем нежитлового приміщення. Крім цього, укладений сторонами правочин оренди приміщення є фіктивним, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за згаданим договором.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.07.2014 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (орендодавець) та ДП "Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №09-2024/7, згідно п. п. 1, 1.4. якого в оренду передано будівлю, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Джанкой, вул. Жовтнева, 82, загальна площа якої - 1483 кв.м. для розміщення виробничих складських приміщень, лабораторій, а також офісних приміщень.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору приміщення належить Орендодавцю на праві власності. Балансова вартість приміщення складає 4925000 грн.

За приписами п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору, за формою відповідно до додатка 1 цього договору. Приміщення повинно бути передано Орендодавцем та прийняте Орендарем в 10-ти денний строк з моменту підписання цього договору сторонами. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення.

За змістом п. 3.1. договору строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення.

В силу п.п. 4.1., 4.2., 4.3. орендна плата за користування приміщенням в місяць складає 25000 грн., ПДВ - 5000 грн., всього - 30000 грн. Щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, Орендодавець нараховує, а Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому п. 4.1. цього договору та на підставі виставлених Орендодавцем рахунків відшкодовує оренду плату за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати за неповний календарний місяць користування приміщенням враховується пропорційно фактичній кількості календарних днів місяця користування приміщенням.

У п. 5.3., 5.3.2. орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі передбачені розділом 4 договору.

За умовами п.п. 6.1., 6.2. договору в останній день строку оренди орендар зобов'язаний звільнити приміщення та передати Орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Приміщення вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 10.1. договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно з цим договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с. 11-12).

10.07.2014 року за актом приймання-передачі об'єкт оренди передано Орендарю (а.с .13).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач надав розрахунок заборгованості по договору оренди №09-2042/7 від 10.07.2014 року та рахунки-фактури, виставлені відповідачу на суму 30000,00 грн., а саме: №32747 від 07.11.2014 за листопад 2014; №31786 від 08.10.2014 за жовтень 2014; №34809 від 08.01.2015 за січень 2015; №33695 від 08.12.2014 за грудень 2014; №35765 від 09.02.2015 за лютий 2015; №36705 від 10.03.2015 за березень 2015; №38698 від 07.05.2015 за травень 2015; №37725 від 07.04.2015 за квітень 2015; №39631 від 08.06.2015 за червень 2015; №40517 від 08.07.2015 за липень 2015; №41373 від 07.08.2015 за серпень 2015; №42308 від 08.09.2015 за вересень 2015; №43152 від 01.10.2015 за жовтень 2015; №44247 від 09.11.2015 за листопад 2015; №45284 від 08.12.2015 за грудень 2015; №46444 від 11.11.2016 за січень 2016; №48751 від 10.03.2016 за березень 2016; №49892 від 11.04.2016 за квітень 2016; №47589 від 09.02.2016 за лютий 2016 (а.с. 9, 14-18 зворотній бік).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач направляв виставлені відповідачу рахунки в порядку, обумовленому сторонами у договорі.

Судами також з'ясовано, що відповідачем здійснено оплату за липень 2014 року на суму 21290,33 грн. (за 21 день), за серпень 2014 року на суму 30000,00 грн. та за вересень 2014 на суму 30000,00 грн., що загалом складає 81290,33 грн.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача стягнути з відповідача несплачені орендні платежі за період оренди приміщення з 01.09.2014 до 11.04.2016. Так, у спірний період відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу за договором оренди від 10.07.2014 року №09-2024/7 639290,33 грн., а сплатив лише 81290,33 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахункам. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 558000,00 грн.

Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми несплачених ним орендних платежів. При цьому, місцевим судом позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Натомість, апеляційним судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум, та, з огляду на встановлене ним включення до розрахунку орендної плати за увесь квітень 2014 року, а не за 11 днів, що передбачено умовами договору, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статті 193 Господарського Кодексу України, статті 526 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач повинен був сплатити позивачу оренду плату за період з 01.10.2014 до 11.04.2016 (18 місяців та 11 днів, що складає 30000 грн. на місяць), а не з 01.09.2014 року, як зазначено позивачем. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 551000,00 грн. Позивачем не вірно зазначена сума орендної плати за квітень 2016 року, ані в розрахунку заборгованості - 18000,00 грн., ані в рахунку-фактурі №49892 від 11.04.2016 - 30000,00 грн., оскільки сума орендної плати за 11 днів квітня місяця дорівнює 11000,00 грн.

Зважаючи за встановлені судами обставини належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 року №09-2042/7, а саме надання нежитлового приміщення в оренду, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 10.07.2014, та відсутність доказів оплати відповідачем орендних платежів у розмірі та строках визначених договором, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також відхиляє доводи заявника касаційної скарги стосовно фіктивності укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення з підстав невчинення позивачем жодних дій спрямованих на здійснення правочин, оскільки, як уже було зауважено, позивач, як наймодавець, передав предмет оренди за актом наймачу на виставляв йому рахунки на сплату орендної плати.

Безпідставними є доводи скаржника стосовно наявності підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 №09-2042/7, оскільки на момент його підписання директор ДП "Джанкойсько-Сиваський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України" ОСОБА_6 була звільнена та не мала повноважень на підписання договору. Так, апеляційним судом встановлено, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.07.2014 (дата укладання договору оренди), станом на 30.03.2015 керівником та підписантом підприємства була саме ОСОБА_6

Таким чином, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи Державного підприємства "Джанкой-Сиваський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України " про порушення судами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 203, 215 Цивільного кодексу України не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Джанкой-Сиваський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України " залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 та рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 у справі №923/999/16 лишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.О. Євсіков