Постанова

від 06.03.2017 по справі 925/1434/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа№ 925/1434/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 06.03.2017

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017

у справі №925/1434/16 (суддя Васянович А.В.)

за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури

до 1. Богодухівської сільської ради

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 позов залишено без розгляду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 та передати справу №925/1434/16 на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/1434/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Прокурор брав участь в судовому засіданні, надавав пояснення, підтримував доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 скасувати та передати справу №925/1434/16 на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Представник відповідача-2 брав участь в судовому засіданні, надавав пояснення, заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 залишити без змін.

Представник відповідача-1 в судове засідання 06.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що представник відповідача-1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема повідомленнями про вручення поштового відправлення та роздруківкою з офіційного сайту Українське державне підприємство поштового зв'язку Укрпошта . Приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст. 102 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представника відповідача-1.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.

Згідно з нормами ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2 та прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, встановила наступне.

18.11.2016 заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Богодухівської сільської ради та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконним, скасування рішення Богодухівської сільської ради від 05.12.2012 № 23-7/VI та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0500 га. за кадастровим номером НОМЕР_1, від 28.02.2014, укладеного між Богодухівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначав, що під час надання другому відповідачу земельної ділянки в оренду першим відповідачем було порушено вимоги земельного законодавства, оскільки всупереч ст. 124 Земельного кодексу України не проводилися земельні торги. Також, позивач зазначав, що генеральний план с. Богодухівка Чорнобаївського району не передбачав забудову спірної ділянки об'єктом комерційного призначення, що, в свою чергу, зумовлює неможливість використання земельної ділянки для таких потреб. Крім того, Богодухівською сільською радою було затверджено документацію із землеустрою, дозвіл на розробку якої набувачеві спірної ділянки попередньо не надавався, що суперечить порядку відведення ділянок у користування, встановленого ст. 123 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 позов залишено без розгляду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені доводи прокурора в позові про відсутність органу, який здійснює державний контроль за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства та повноважень на звернення до суду є помилковими.

Так, прокурор, звертаючись в інтересах держави, належним чином не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Згідно з частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Приписами частини 1 статті 8 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор є самостійним учасником судового процесу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві (частина 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні приписів наведених норм, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Однак у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК України), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Так, в обґрунтування повноважень на звернення з даним позовом до суду прокурор зазначав, що відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" і Положення про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011 Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. До повноважень Держсільгоспінспекції відповідно до п. а) ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

В той же час, повноваження Держсільгоспінспекції України щодо звернення до суду обмежені виключно можливістю направлення до суду позовів щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Щодо інших категорій позовів, Держсільгоспінспекція України такими повноваженнями не наділена.

Таким чином, прокурор в позовній заяві вказав про відсутність органу, що здійснює державний контроль за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, повноважень на звернення до суду, а тому керівник Золотоніської місцевої прокуратури самостійно звернувся до суду в інтересах держави.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на час звернення заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури із позовом 16.11.2016, Державну інспекцію сільського господарства вже було ліквідовано, і її функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру (пункт 2 постанови КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" у редакції від 26.10.2016).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру серед основних завдань Держгеокадастру входить, зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин, в тому числі державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Держгеокадастр вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.

Таким чином, до повноважень вищезазначеного відповідального органу, наділеного функціями державного нагляду та контролю з дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок, належить, на даний час, і здійснення контролюючих функцій за дотриманням земельного законодавства.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор, звертаючись в інтересах держави, не обґрунтував суду наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Посилання апелянта на постанову Вищого господарського суду України від 18.01.2017 у справі № 925/1476/15 з огляду на те, що прокурор фактично захищає в якості державних інтересів право територіальної громади, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки на час звернення прокурора із позовом до суду вже був створений відповідальний орган, на якого покладено функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів, а саме - Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Якщо прокурор, що звертається до господарського суду в інтересах держави або громадянина, у позовній заяві не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави або громадянина в суді, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України. У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з п. 1 ч. 1 ст. 81 названого Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури слід залишити без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Отже, враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі №925/1434/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі №925/1434/16 - без змін.

Керуючись статтями 99, 101 - 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі №925/1434/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у справі №925/1434/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1434/16 повернути до Господарського суду Черкаської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк