Рішення

від 03.08.2017 по справі 925/1434/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа № 925/1434/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Синецька О.Ю. - прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від першого відповідача - представник не з'явився,

від другого відповідача - Биченко І.Я. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури,

смт. Чорнобай, Черкаської області

до 1. Богодухівської сільської ради, с. Богодухівка, Чорнобаївського

району, Черкаської області

2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

с. Богодухівка, Чорнобаївського району, Черкаської області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним

договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури до Богодухівської сільської ради та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про:

- визнання незаконним та скасуваня рішення Богодухівської сільської ради від 05 грудня 2012 року № 23-7/VI;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0500 га. за кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в межах АДРЕСА_1, від 28 лютого 2014 року, укладений між Богодухівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 листопада 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14 грудня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 лютого 2017 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 06 лютого 2017 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду Черкаської області від 23 травня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 06 лютого 2017 року скасовано, матеріали справи направлено до господарського суду Черкаської області зі стадії прийняття.

Відповідно до ст.2 1 ГПК України вищезазначену справу передано на розгляд судді Васяновичу А.В.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 червня 2017 року розгляд справи призначено на 04 липня 2017 року.

До початку розгляду справи по суті 04 липня 2017 року від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просив суд замість визнання незаконним та скасування рішення Богодухівської сільської ради від 05 грудня 2012 року № 23-7/VI визнати незаконним та скасувати рішення Богодухівської сільської ради від 13 лютого 2013 року № 25-3/VI "Про надання земельної ділянки громадянці ОСОБА_3".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 липня 2017 року заяву заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури від 03 липня 2017 року № (25-29)1018 вих.17 про зміну предмета позову прийнято до розгляду.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Викликаний в судове засідання представник першого відповідача в судове засідання не з'явився.

26 липня 2017 року до суду надійшло клопотання від Богодухівської сільської ради про розгляд справи за відсутності її представника.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 19 січня 2017 року та зазначав, що прокурор у спірних правовідносинах не наділений правом на самостійне представництво інтересів держави в суді, оскільки Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на даний час наділена функціями здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 серпня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1434/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника другого відповідача, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Скасовуючи раніше прийняті постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2017 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 06 лютого 2017 року Вищий господарський суд України в своїй постанові від 23 травня 2017 року зазначав, що судами першої та апеляційної інстанції залишені поза увагою доводи прокурора стосовно того, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державна інспекція сільського господарства України не ліквідована та на даний час перебуває у стані припинення та не з'ясували питання переходу функцій зі здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель від Держсільгоспінспекції до Дергеокадастру на час пред'явлення прокурором позову.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зауважувала, що за змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Проте, вказане не прийнято судами першої та апеляційної інстанції до уваги та залишені поза увагою доводи прокурора стосовно того, що незаконне надання в користування земельної ділянки загальною площею 0,05 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 із земель комунальної власності безпосереднім чином зачіпає економічні, соціальні права територіальної громади, оскільки порушує законний порядок надання в користування землі, підриває авторитет органів місцевого самоврядування, що свідчить про наявність підстав представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення відповідного позову з огляду на відсутність в органу, яким здійснюється державний контроль за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства відповідних повноважень на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За приписами частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3 вказаної норми).

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Черкаської області з відповідним позовом, вказуючи на те, що відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" і Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 Держсільгоспінспекція є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до повноважень якого, зокрема, входить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в частині дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Разом з цим вказуючи на відсутність у Держсільгоспінспекції повноважень на подання до суду позовів про недійсність та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди землі.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (в редакції, чинній на час подання позову) вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а згідно з пунктом 2 вказаної Постанови вирішено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пунктом 5 1 якого (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду) посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Разом з цим, Указом Президента від 13 квітня 2011 року №459/2011 затверджено Положення "Про Державну інспекцію сільського господарства України", яке містить аналогічні приписи щодо повноважень інспекції, які закріплені у Положенні про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, щодо здійснення нагляду (контролю) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та перелік підстав для звернення до суду.

Вказаний Указ Президента від 13 квітня 2011 року №459/2011 про затвердження Положення "Про Державну інспекцію сільського господарства України" на час подання позову та розгляду справи судом є чинним.

Разом з тим, Розпорядженням Кабінету міністрів України від 30 листопада 2016 року № 910-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" погоджено з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. N 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Прокурор звернувся до суду з даним позовом 10 листопада 2016 року (а.с.29), тобто до прийняття розпорядження КМ України №910-р.

Водночас, стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону).

Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у ст. 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

З огляду на відсутність в органу, яким здійснюється державний контроль за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства відповідних повноважень на звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурором правомірно було пред'явлено позов в інтересах держави в якості позивача.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що оскаржуване рішення та укладений на його підставі спірний договір оренди землі суперечить вимогам Земельного кодексу України, оскільки внаслідок прийняття першим відповідачем відповідного рішення та укладення на його підставі договору оренди, другому відповідачу було передано в оренду земельну ділянку без дотримання встановленої законом процедури проведення земельних торгів.

Крім того, прокурор зазначав, що генеральний план с. Богодухівка Чорнобаївського району не передбачав забудову спірної ділянки об'єктом комерційного призначення, що, в свою чергу, зумовлює неможливість використання земельної ділянки для таких потреб (а.с.5).

Водночас, Богодухівською сільською радою було затверджено документацію із землеустрою, дозвіл на розробку якої набувачеві спірної ділянки попередньо не надавався, що суперечить порядку відведення ділянок у користування, встановленого ст.123 ЗК України.

Також, в позові зазначалося, що у відповідності до Земельного кодексу України для надання ділянки в оренду мав бути розроблений та затверджений проект із землеустрою щодо її відведення та погоджений у порядку визначеному ст.186-1 ЗК України.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом під час розгляду справи рішенням Богодухівської сільської ради Чорнобаївського району від 05 грудня 2012 року № 23-7/VI "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки" надано дозвіл СПД ФО ОСОБА_4 виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди приватного підприємця ОСОБА_3 земельної ділянки за рахунок земель комерційного призначення, що перебувають у віданні Богодухівської сільської ради, для комерційного використання при виконанні умов, визначених державним інспектором по використанню і охороні земель району та іншими державними виконавчими органами при погодженні місця розташування об'єкта.

Рішенням Богодухівської сільської ради від 13 лютого 2013 року № 25-3/VI "Про надання земельної ділянки ОСОБА_3" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду громадянині ОСОБА_3 в АДРЕСА_1.

Надано гр. ОСОБА_3 в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом послідуючого викупу земельну ділянку площею 0,0500 га з земель комерційного використання з орендною платою 10% від нормативної грошової оцінки, що становить 4,653 грн. за один квадратний метр в рік під розміщення об'єкту торгівлі.

28 лютого 2014 року між Богодухівською сільською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) на підставі рішення сільської ради від 13 лютого 2013 року № 25-3/VI укладено договір оренди землі.

При цьому, слід вказати, що в договорі було допущено описку, а саме: вказано що договір укладено відповідно до рішення сільської ради від 13 березня 2013 року № 25-3/VI.

Проте, під час розгляду справи судом з'ясовано, що рішення від 13 березня 2013 року № 25-3/VI не існує.

Державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції Колісник Ліною Володимирівною 12 березня 2014 року прийнято рішення № 11557593 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст. ст. 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 ЗК України (в редакції Закону на день прийняття спірного рішення) встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Частиною 3 ст. 134 ЗК України визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Згідно абз. 3 п. 1 розділу Х Перехідних положень ЗК України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Судом встановлено, що другому відповідачу передавалася в оренду земельна ділянка вільна від нерухомого майна та інфраструктури, про що було зазначено в п. 3 договору оренди землі від 28 лютого 2014 року.

Також суду не було надано належних та допустимих доказів того, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення від 13 лютого 2013 року №25-3/VI та укладення оспорюваного договору оренди землі від 28 лютого 2014 року на земельній ділянці знаходилось будь - яке нерухоме майно, яке належало б саме другому відповідачу.

Оскільки оскаржуване рішення було прийняте після 01 січня 2008 року, відтак проведення земельних торгів при передачі другому відповідачу в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1, було обов'язковим згідно наведених вище норм закону.

Однак спірним рішенням було надано земельну ділянку другому відповідачу не на конкурентних засадах, земельні торги (аукціон) не проводилися, що є порушенням вимог ст. 124 ЗК України.

Таким чином, рішення №25-3/VI від 13 лютого 2013 прийнято Богодухівською сільською радою з порушенням порядку передачі земельних ділянок в оренду, встановленого Земельним кодексом України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його недійсним.

Доказів того, що під час надання землі в оренду було проведено земельні торги матеріали справи не містять, отже відповідачі не спростували належними та допустимими доказами доводи прокурора в цій частині.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 28 лютого 2014 року судом враховано наступне:

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В пункті 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Оскільки рішення від 13 лютого 2013 року за №25-3/VІ, на підставі якого було укладено спірний договір оренди землі від 28 лютого 2014 року, визнано судом недійсним, то як наслідок це є підставою для визнання недійсним вказаного договору оренди.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Проте, оскільки повернути вже здійснене за договором оренди землі неможливо, суд вважає за необхідне визнати недійсним спірний договір лише на майбутнє.

Відповідний висновок міститься також в п. 2.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують вищенаведених висновків суду.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки першим відповідачем було прийнято спірне рішення з порушенням вимог земельного законодавства, то судовий збір в розмірі 1 378 грн. 00 коп. за розгляд спору немайнового характеру (визнання недійсним рішення) слід покласти на Богодухівську сільську раду.

Крім того, за розгляд позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди судовий збір суд вважає за необхідне покласти на обидві сторони договору оренди порівну.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Богодухівської сільської ради від 13 лютого 2013 року №25-3/VI "Про надання земельної ділянки громадянці ОСОБА_3".

3. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 28 лютого 2014 року, що укладений між Богодухівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

4. Стягнути з Богодухіської сільської ради, вул. Шевченка,21, с. Богодухівка, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34177319 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Києві, МФО 820172 - 2 067 грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Києві, МФО 820172 - 689 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 07 серпня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович