Постанова

від 09.03.2017 по справі 910/14787/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа№ 910/14787/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - Сабадин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства „А.Т.Н." на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Плюс"

до Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне підприємство А.Т.Н.

про визнання недійсним рішення про розірвання договору та відновлення становища, яке існувало до порушення права,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним рішення про розірвання договору та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/14787/16 позов задоволено повністю, визнано недійсним наказ №12-од від 18.04.2016 Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації в частині дострокового розірвання договору №120708-61 від 04.09.2016 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне підприємство „А.Т.Н." звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 Приватному підприємству „А.Т.Н." відновлення строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 26.01.2017.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою суду від 26.01.2017 ПП „А.Т.Н." залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд скарги до 28.02.2017.

В судовому засіданні 28.02.2017 по справі оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України до 09.03.2017.

У судові засідання 26.01.2017 та 28.02.2017 з'явилися представник апелянта та позивача, та надали усні пояснення стосовно предмету спору, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними повідомленями, наявними в матеріалах справи.

В процесі розгляду апеляційної скарги від представника позивача надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження за скаргою ПП А.Т.Н. , мотивоване тим, що ані мотивувальна, ані резолютивна частина рішення місцевого суду не містить висновків про права та обов`язки апелянта.

Колегія суддів, вивчивши доводи даного клопотання заслухавши думку представника третьої особи, який заперечив проти його задоволення, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Як зазначено у п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до правової практики Верховного суду України, викладеної в постанові № 3-1135гс15 від 23.12.2015 судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник,

Зважаючи на те, що за результатами розгляду позову місцевим судом було прийнято рішення про скасування наказу наказ №12-од від 18.04.2016 Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації в частині дострокового розірвання договору №120708-61 від 04.09.2016 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування та відновлено становище позивача, яке існувало до порушення права шляхом зобов`язання Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації належним чином виконати умови договору від 04.09.2012 та зважаючи на те, що станом на 31.05.2016 ПП А.Т.Н. за результатами проведеного конкурсу уклав із відповідачем договір про організацію перевезення пасажирів за маршрутом, визначеним умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, оскаржуване рішення місцевого суду безпосередньо впливає на права та обов`язки ПП А.Т.Н. з урахуванням того, що конкурс проводився та такий договір укладався саме після прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №12-од від 18.04.2016.

Крім того, від представника апелянта до суду також подавалось клопотання про припинення провадження у справі, мотивоване тим, що відповідач не є самостійною юридичною особою, а лише є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації, а отже не може бути відповідачем по справі.

Колегія суддів, вивчивши доводи поданого клопотання, заслухавши думку представника позивача, дійшла висновку про відступіть підстав для його задоволення з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно із ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Вказане означає, що ознаками юридичної особи є: створення та реєстрація у встановленому законом порядку, організаційна єдність, самостійна майнова відповідальність, здатність виступати в цивільному обороті від свого імені.

Дійсно, відповідно до Положення про управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, затверджене розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 225 від 22.06.2015 управління є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації, в той же час дане положення не містить інформації щодо того, що управління при цьому не є юридичною особою та не має права виступати самостійно від свого імені у будь-яких правовідносинах.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації має власний ідентифікаційний код юридичної особи - 34694993, в даному реєстрі зазначено його організаційно-правову форму як державна організація (установа, заклад), що повністю спростовує доводи апелянта в цій частині.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим судом правомірно було визначено, що дана справа є підсудною саме господарському суду, з огляду на таке.

Перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам наведено у ст. 12 ГПК України, частиною першою якої визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним наказу № 12-од від 18.04.2016 Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, яким достроково в односторонньому порядку розірвано Договір № 120708-61 від 04.09.2012, укладений з ТОВ "Авто-Плюс".

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, та зважаючи на те, що правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, предмет спору у даній справі та склад учасників спірних правовідносин, що виникли між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності у зв'язку з вчиненням цивільного правочину, відповідають вимогам ГПК України та, враховуючи, що предметом спору у справі є незаконність розірвання договору та зобов'язання до виконання умов договору, спір у даній справі підвідомчий господарському суду.

В судове засідання, яке відбулось 09.03.2017 з`явився представник апелянта, представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні 28.02.2017, де міститься власний підпис представника позивача.

Колегія суддів, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що вони є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представника відповідача та позивача, зокрема в судове засідання 09.03.2017 не перешкоджає розгляду справи, представник позивача надавав свої усні та письмові пояснення, стосовно поданої апеляційної скарги та взагалі суті позову, представник відповідача не був позбавлений можливості надати свої заперечення чи письмові пояснення стосовно апеляційної скарги, проти розгляду справи за відсутності таких представників відповідача та позивача не заперечував апелянт, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та позивача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача апелянта, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

04.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Плюс" (перевізник) та Київською обласною держаною адміністрацією (організатор), в особі Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації був укладений договір №120708-61 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

За умовами п. 1.1. договору організатор надає перевізникові право на здійснення перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 788 "Калинівка - Київ АС "Дачна".

Згідно з п. 5.1. договору, цей договір укладено строком на 5 років і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Пунктом 4.4. договору, сторони визначили, що цей договір може бути достроково розірваним за погодженням (згодою) сторін, а також в односторонньому порядку організатором при систематичних (на менше трьох випадків) порушеннях перевізником умов цього договору.

Відповідно до п. 4.6. договору, виявлені під час перевірок порушення перевізником умов укладеного з організатором договору, умов організації та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на приміських (міжміських) автобусних маршрутах загального користування в Київській області та законодавства про автомобільний транспорт оформляються відповідним актом встановленого зразка в двох примірниках. Один примірник акта надається керівнику перевізника, інший знаходиться у організатора. Не підписаний представником перевізника акт зберігає юридичну силу.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що наказ №12-од "Про призначення тимчасового автомобільного перевізника для організації перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №788 "Калинівка - Київ АС "Дарниця" від 18.04.2016, яким достроково розірвано договір №120708-61 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 04.09.2012, укладеного між позивачем та відповідачем, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, в порушення приписів самого договору, і як наслідок порушує права і законні інтереси позивача.

Відповідач та апелянт заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначають проте, що управлінням інфраструктури було належним чином проведенні перевірки, встановлені порушення перевізником умов договору, які є підставою для розірвання договору в одноособовому порядку, та факти таких порушень зафіксовані належним чином.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області, покладається на обласні державні адміністрації.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Перевізник, із яким укладається договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, визначається на конкурсній основі у відповідності до положень, визначених Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку проведення конкурсу, об'єктом конкурсу може бути, зокрема, маршрут (кілька маршрутів) міського або приміського автобусного сполучення. Об'єкт конкурсу визначається організатором.

За правилами п.п. 3 п. 44 Порядку проведення конкурсу, організатор має право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником у разі, серед іншого, порушення ним умов договору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним наказ № 12-од від 18.04.2016 Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, мотивує це тим, що наказ № 12-од не містить жодних підстав для розірвання договору, ані посилань на порушення Позивачем умов Договору, повідомлення про порушення направлялись відповідачем лише двічі, в той час як за умовами договору має бути порушень договору не менше трьох та крім того, відповідно до актів, складених відповідачем, позивачем були порушені зовсім іншу пункти договору, аніж та, за порушення яких можливо розірвати договір в одноособовому порядку організатором.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією суду, та зазначає, що судом невірно трактовані умови договору, а також не в повному обсязі досліджено всіх наявних доказів по справі, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами п. 4.4. договору № 120708-61 сторони передбачили, що договір може бути достроково розірваним за погодженням (згодою) сторін, а також в односторонньому порядку організатором при систематичних (не менше трьох випадків) порушеннях перевізником умов цього договору.

Одночасно, в п.п. 4.5.1-4.5.17 договору № 120708-61 наведено перелік порушень перевізника, які є підставою для розірвання в односторонньому порядку дії цього договору.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 28.01.2016 відповідач направив на адресу позивача лист № 01-09-05/212, який містив попередження про порушення умов договору.

Так, відповідно до даного листа, відповідач, зокрема, зазначив проте, що представниками Київської обласної державної адміністрації спільно з представниками Броварської районної державної адміністрації був складений акт про порушення умов договору, укладеного між позивачем та КОДА та вимагало усунення виявлених порушень та повідомити про те Київську обласну державну адміністрацію.

До даного листа був долучений акт перевірки від 20.01.2016, яка проводилась за маршрутом № 788 в с. Калинівка.

Згідно із тексту даного акту, вбачається, що перевізником - ТОВ Авто-Плюс було допущено порушення п.2.3.2, 2.3.11, 2.3.7, 2.3.19, 2.3.30 договору.

Крім того, 16.02.2016 відповідачем на адресу позивача направлявся другий лист № 01-09-05/498 із попередженням про порушення умов договору, до якого також додатком йшов відповідний акт від 16.02.2016 складений за результатами перевірки маршруту № 788, перевезення пасажирів на якому здійснював перевізник ТОВ Авто-Плюс .

В даному акті, крім всього іншого, зокрема було зазначено про такі порушення перевізником умов договору: відсутність у водіїв квитково-облікової документації, квитків встановленого зразка, схеми маршруту та розміщення зупинок, розкладу руху.

11.03.2016 відповідачем та представниками КОДА, БРДА був складений ще один акт про виявлені порушення умов договору на організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, в якому також було зазначено про порушення перевізником тих самих пунктів договору та зазначено про відсутність у водіїв квитково-облікової документації, квитків встановленого зразка, схеми маршруту та розміщення зупинок, розкладу руху.

До вказаного акту, відповідачем втретє був направлений позивачу лист № 01-09-05/1100 від 18.04.2016, з відповідним попередженням та вказівкою усунення виявлених та допущених порушень умов договору.

Як зазначалось, місцевий суд, в оскаржуваному рішення зазначив про направлення позивачу лише 2 повідомлення про виявлені порушення, проте акт встановленого зразку позивачу не надавався та останній з ним не ознайомлювався, в той час як за умовами договору, для дострокового розірвання договору необхідно систематичне не менше 3-х випадків порушення умов договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4.6 договору виявлені під час перевірок порушення перевізником умов укладеного з організатором договору, умов організації та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на приміських (міжміських) автобусних маршрутах загального користування в Київській області та законодавства про автомобільний транспорт оформляються відповідним актом встановленого зразка в двох примірниках. Один примірник акта надається керівнику перевізника, інший знаходиться у організатора.

Не підписаний представником перевізника акт зберігає юридичну силу.

Як вбачається з наявної копії листа відповідача № 01-09-01/212 від 28.01.2016, він містить підпис та відтиск печатки ТОВ Авто-Плюс , що свідчить про ознайомлення з таким листом керівництва останнього, а в самому акті зазначає, про складання акту виявлених порушень та те, що даний акт додається до такого листа.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист позивача на адресу управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, в яких зазначено про те, що позивач отримав листи, а отже й акти, які йшли додатками до них, від 28.01.2016 та від 162.2016.

Крім того, в даному листі фактично позивач зазначав про те, що погоджується із виявленими порушеннями договору про організацію перевезень, оскільки в листі зазначено, що ТОВ Авто-Плюс здійснило заміну блока фари, відремонтували електричне обладнання, проводку в автобусах, замінили щітки тримача двірника, проводиться перевірка документів, які мають бути в наявності в автобусах, відповідно до вимог чинного законодавства, а також проводиться інструктаж з водіями.

Отже, в супереч зауваження позивача та висновку здійсненому місцевим судом, матеріали справи містять підтвердження отримання позивачем листів відповідача та актів про виявлені порушення умов договору про організацію перевезень пасажирів, а також, як зазначено вище, наявний лист про погодження позивачем із виявленими порушеннями.

Крім того, враховуючи вказаний лист позивача № 6 від 03.03.2016, останній не заперечував факту та порядку проведення перевірки уповноваженими особами КОДА та БРДА, а також не заперечував та не спростовував виявлені та встановлені порушення умов договору перевезення.

Стосовно твердження суду про направлення лише двічі повідомлення про порушення договору, в той час як за умовами договору таких порушень має бути не менше 3-х, колегія суддів зазначає, що п. 4.4 договору йдеться мова про виявлені систематичних не менше 3 випадків порушення перевізником умов договору, а не про менше 3-х разів направлення повідомлення організатором перевізнику про виявлені правопорушення та вимогу про їх усунення.

Згідно із п. 4.5 сторони встановили ряд порушень, які є підставою для розірвання в односторонньому порядку договору за ініціативою організатора.

Такий перелік порушень міститься з п. 4.5.1 до п. 4.5.17, тобто умовами договору сторони визначили, що порушення одного з пункту з 4.5.1. до 4.5.17 - це вже є один випадок порушення умов договору, а отже, зважаючи на те, що в актах, складених представниками відповідача та Броварської районної державної адміністрацією про виявлення порушень, вказано на наявність у перевізника таких порушень як: відсутність у водіїв квитково-облікової документації, квитків встановленого зразка, схеми маршруту та розміщення зупинок, розкладу руху говорять про наявність щонайменше 2-х випадків порушень, а вказівка про порушення п 2.3.7 договору стосовно випускання на маршрут технічно справні, відповідно обладнані, екіпіровані та укомплектовані транспортні засоби, вказують на наявність третього випадку порушення (до того ж, позивач у листі № 6 погодився із наявністю такого випадку порушення, зазначивши про ті ремонтні дії, які були застосовані до транспортних засобів та про те, що укладено договір із відповідною юридичною особою про проведення капітального ремонту транспортних засобів).

Крім того, в даних актах також було зазначено, без конкретної деталізації, про порушення обов`язку щодо якісного та безпечного надання послуг автомобільного транспорту загального користування, а також про допуск в салоні транспортних засобі находження сторонніх предметів, що можуть завдати шкоди чи травмувати пасажирів.

Вказані порушення умов договору викладені в 3-х актах відповідача та дублюють один одного.

Отже, з урахуванням умов договору, а також наданих представником апелянта доказів порушення умов договору позивачем та складання відповідачем відповідних актів, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявний та чітко встановлений факт щонайменше 3-х випадків порушення перевізником (позивачем) умов договору від 04.09.2012, що надавало відповідачу права ініціювати питання дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.

Щодо мотивування місцевим судом, що в попередженні про виявлені порушення зазначені не ті пункти договору, які за умовами останнього є підставою для одностороннього розірвання договору, що в свою чергу вказує на те, що наказ № 12-од від 18.04.2016 має бути визнаний недійсним, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з аналізу умов договору від 04.09.2012, він містить розділ 2 права та обов`язки сторін , де передбачені, зокрема обов`язки перевізника, яких він повинен неухильно дотримуватись в процесі виконання умов договору та здійсненні перевезення пасажирів та зміст даних обов`язків повністю перекликається із змістом тих порушень, що визначені в розділі 4 договору та є підставою для розірвання договору за ініціативою організатора в односторонньому порядку.

Так, в п. 2.3.11 зазначено про обов`язок перевізника забезпечувати транспортні засоби та водіїв (кондукторів), які працюють на маршруті, передбаченою законодавством документацією, а п. 4.5.8, порушення якого є підставою для розірвання договору про перевезення в односторонньому порядку говорить про відсутність квитково-облікової документації, а як зазначалось вище, таке порушення було встановлено під час проведення перевірки щонайменше двічі.

Отже, такий висновок суду щодо зазначенні в листах про порушення пунктів договору з розділу 2, а не з розділу 4 договору, що є порушенням з боку відповідача та підставою для визнання наказу № 12-од від 18.04.2016 недійсним, здійснений при невірному тлумаченні умов договору, не всебічного розгляді наданих доказів представниками сторін та є безпідставним і не обґрунтованим.

Умовами договору сторони визначили, що у випадку не усунення недоліків та порушень, що були встановлені під час проведення перевірок, організатор припиняє дію договору про перевезення пасажирів на маршруті з перевізником, про що надсилає перевізнику письмове повідомленням.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача 03.03.2016 направлявся лист № 6 про усунення виявлених порушень під час перевірки, що мали місце 20.01.2016 та 16.02.2016, а 11.03.2016 організатором знову ж таки було здійснено перевірку дотримання перевізником умов договору, за результатами якої складений знову ж таки акт про виявлені порушення, аналогічні тим, що вказувались в актах від 20.01.2016 та 16.02.2016, що спростовує доводи позивача про усунення виявлених порушень.

Листом № 01-09-05/1100 від 18.04.2016 управління інфраструктури знову направило повідомлення позивачу про виявлені порушення умов договору від 04.09.2012 та про розірвання такого договору.

З урахуванням наявних порушень позивача умов договору та прийнято рішення про дострокове розірвання договору, відповідач своїм наказом від 18.04.2016 року № 12-од "Про призначення тимчасового автомобільного перевізника для організації перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №788 "Калинівка - Київ АС "Дарниця" достроково розірвав договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 04 вересня 2012 року № 120708-67 з ТОВ "Авто-Плюс" на приміському автобусному маршруті загального користування № 788 "Калинівка-Київ АС "Дарниця". - призначив тимчасового автомобільного перевізника для організації перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №788 "Калинівка-Київ АС "Дарниця" ФОП ОСОБА_4; включив приміський автобусний маршрут № 788 "Калинівка-Київ АС "Дарниця" до переліку об'єктів конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Таким чином, з урахуванням всього викладеного, а також з урахуванням наявних доказів, поданих до матеріалів справи апелянтом, які приймаються апеляційним господарським судом, з огляду на те, що ПП А.Т.Н. не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, а отже не могло подати відповідні документи для спростування доводів позивача, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом не вірно надано оцінку доказам позивача, не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, та як наслідок здійснений невірний висновок, щодо наявності підстав для визнання наказу 18.04.2016 №12-од "Про призначення тимчасового автомобільного перевізника для організації перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №788 "Калинівка - Київ АС "Дарниця" недійсним, тобто задоволення позовних вимог в цій частині.

Зважаючи на те, що позовна вимога щодо відновлення становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плюс", яке існувало до порушення права, шляхом зобов'язання Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації належним чином виконувати умови Договору №120708-61 від 04.09.2012 року про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №788 Калинівка-Київ АС "Дарниця" є похідною та безпосередньої пов`язаною із вимогою про визнання наказу від 18.04.2016 недійсним, вона також не підлягає задоволенню, з підстав вище зазначених.

Щодо посилання представника позивача на те, що управління інфраструктури не мало повноважень для направлення листів та проведення перевірок діяльності перевізника, оскільки договір з ТОВ Авто-Плюс укладала саме Київська обласна державна адміністрація, спростовується тим, що Київська обласна державна адміністрація, своїм розпорядженням № 352 від 23.09.2015, тобто після укладення спірного договору перевезення пасажирів, делегувала свої функції організатора, передбачені постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2008 № 1081 Про затвердження порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування саме управлінню інфраструктури облдержадміністрації, а отже на час виникнення спірних питань стосовно належного виконання, зокрема, перевізником, умов договору від 04.09.2012 управління мало всі повноваження щодо здійснення листування, приймання участі у проведенні перевірок, направлення попереджень про наявні порушення з вимогою про їх усунення та повідомлення про дострокове розірвання договору, а також видання відповідного наказу, що є предметом спору в рамках даної справи.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим судом також було порушено норми процесуального права, які полягають у не залучені до участі у справі ПП А.Т.Н. як третьої особи на стороні відповідача, з огляду на те, що як встановлено вище, права та інтереси даного підприємства безпосереднього стосуються та зачіпаються прийнятим місцевим судом рішенням.

Так, в процесі розгляду спору в суді першої інстанції, представником відповідача подавались документи та письмові пояснення, до винесення оскаржуваного рішення, з яких вбачалось, що в квітні 2016 призначалось проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на маршруті № 788, проте судом в повному обсязі не досліджувалось дане питання, не було встановлено чи відбувся такий конкурс, хто з перевізників був визначений переможцем, та хто на час розгляду спору в суді здійснює перевезення пасажирів по маршруту № 788, з урахування того, що однією з вимог позивача було відновлення становища останнього, яке існувало до порушення права, тобто до 18.04.2016.

Відповідно до п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення.

В даному конкретному випадку, таке незалучення третьої особи призвело до прийняття неправильного рішення.

Зважаючи все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не в повній мірі та не всебічно досліджені всі обставини справи, не досліджені всі докази, які надавалися представниками сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, а тому рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства А.Т.Н. підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/14787/16 підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ч.1. ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства А.Т.Н. - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/14787/16 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Плюс" до Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство А.Т.Н. про визнання недійсним рішення про розірвання договору та відновлення становища, яке існувало до порушення права - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плюс" (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Шолом-Алейхема, 49, код ЄДРПОУ 31033612) на користь Приватного підприємства А.Т.Н. (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2а к. 500, код 24584810) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3031,60 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/14787/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов