Постанова

від 13.06.2017 по справі 910/14787/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 910/14787/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плюс", м. Бровари Київської області (далі - Товариство),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017

зі справи № 910/14787/16

за позовом Товариства

до Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, м. Київ (далі - Управління),

про визнання недійсним рішення про розірвання договору та відновлення становища, яке існувало до порушення права,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "А.Т.Н.", м. Київ (далі - Підприємство).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Виноградова М.Г.,

відповідача - не з'яв.,

третьої особи - Сабадин А.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

- визнання недійсним наказу Управління від 18.04.2016 № 12-од (далі - Наказ № 12-од) у частині дострокового розірвання договору від 04.09.2016 № 120708-61 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - Договір);

- відновлення становища Товариства, яке існувало до порушення права, шляхом зобов'язання Управління належним чином виконувати умови Договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 788 Калинівка-Київ АС "Дарниця" (далі - Маршрут № 788).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2016 (суддя Якименко М.М.): позов задоволено; визнано недійсним Наказ № 12-од у частині дострокового розірвання Договору; вирішено відновити становище Товариства, яке існувало до порушення права, шляхом зобов'язання Управління належним чином виконувати умови Договору про організацію перевезень пасажирів на Маршруті № 788.

Підприємство оскаржило згадане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В. і Буравльов С.І.): задоволено апеляційну скаргу Підприємства; рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з Товариства на користь Підприємства судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 031,60 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції від "09.03.2016" (фактично - від 09.03.2017) та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 18.10.2016 з даної справи, витрати зі сплати судового збору покласти на Підприємство. Скаргу з посиланням на положення Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 (далі - Порядок), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про дотримання апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови, та просить останню залишити без змін.

Від Управління відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Товариством (перевізник) і Київською обласною державною адміністрацією (організатор) в особі Управління укладено Договір, за умовами якого:

- організатор надає перевізникові право на здійснення перевезень пасажирів на приміському Маршруті № 788 (пункт 1.1);

- цей договір укладено строком на 5 років та він набуває чинності з дня його підписання сторонами (пункт 5.1);

- цей договір може бути достроково розірваний за погодженням (згодою) сторін, а також в односторонньому порядку організатором при систематичних (на менше трьох випадків) порушеннях умов цього договору (пункт 4.4);

- виявлені під час перевірок порушення перевізником умов Договору, Умов організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських (міжміських) автобусних маршрутах загального користування в Київській області та законодавства про автомобільний транспорт оформляються відповідним актом встановленого зразка в двох примірниках. Один примірник акта надається керівнику перевізника, інший знаходиться у організатора. Не підписаний представником перевізника акт зберігає юридичну силу (пункт 4.6);

- при виявленні порушення організатор має право не пізніше 10 робочих днів з дня виявлення цього порушення внести припис про усунення порушення з конкретними термінами усунення (пункт 4.7), направити перевізнику претензію про порушення умов Договору (пункт 4.7.1);

- після закінчення терміну, вказаного в претензії, організатор здійснює перевірку усунення порушень. Якщо порушення (аналогічні попереднім або інші) виявлені повторно, організатор має право направити перевізнику претензію про порушення умов Договору (пункт 4.8);

- після 30-денного терміну з дня отримання претензії організатор організовує перевірку усунення виявлених порушень. Якщо порушення (аналогічні попереднім або інші) виявлені повторно, організатор припиняє дію Договору, про що надсилає перевізнику письмове повідомлення (пункт 4.9).

01.03.2016 на адресу Товариства від Управління надійшло два листи, в яких зазначалося, що за результатами проведеної Управлінням спільно з представниками Калинівської селищної ради перевірки дотримання умов Договору були виявлені порушення пунктів 2.3.2,2.3.7, 2.3.11, 2.3.19, 2.3.30 Договору. Також Управління письмово вимагало усунути дані порушення та повідомити про це до 01.03.2016.

Товариством усунуто всі вказані Управлінням порушення, про що останнє письмово поінформоване.

Управлінням не подано доказів неусунення Товариством порушень, про які зазначалося у відповідних листах Управління.

Згідно з Наказом № 12-од (який має назву: "Про призначення тимчасового автомобільного перевізника для організації перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 788 "Калинівка - Київ АС "Дарниця"):

- достроково розірвано Договір;

- призначено тимчасового автомобільного перевізника для організації перевезення пасажирів на Маршруті № 788 - ФОП ОСОБА_7;

- Маршрут № 788 включено до переліку об'єктів конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Управління письмово повідомило Товариство, що листа останнього про усунення порушень умов Договору взято до уваги й буде враховано у подальшій роботі.

У пунктах 4.5.1-4.5.17 Договору наведено перелік порушень перевізника, які є підставою для розірвання цього договору в односторонньому порядку.

Згідно з листами Управління ним були виявлені такі порушення умов Договору (згадані пункти 2.3.2, 2.3.7, 2.3.11, 2.3.19, 2.3.30 останнього), які не відносяться до переліку порушень, що визначені за Договором як підстава для його розірвання в односторонньому порядку.

Отже, рішення про одностороннє розірвання Договору прийнято Управлінням з порушенням умов цього Договору.

Наказ № 12-од не містить підстав розірвання Договору, в тому числі й посилань на порушення Товариством умов даного договору.

Акти встановленого зразка про виявлення порушень умов Договору Товариству не надавалися; на його адресу не надходило й будь-яких повідомлень щодо одностороннього розірвання Договору, що є порушенням пункту 4.9 цього Договору.

Судом апеляційної інстанції згідно з його ухвалою від 26.01.2017 залучено до участі у даній справі Підприємство як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. При цьому названий суд виходив, зокрема, з того, що станом на 31.05.2015 Підприємство за результатами проведеного конкурсу уклало з Управлінням договір про організацію перевезення пасажирів за маршрутом, визначеним умовами Договору; відтак рішення місцевого господарського суду з даної справи безпосередньо випливає на права та обов'язки Підприємства з урахуванням того, що конкурс проводився та договір з Підприємством укладався саме після видання оскаржуваного Наказу № 12-од.

Апеляційним господарським судом у розгляді справи додатково з'ясовано та зазначено таке.

28.01.2016 Управління направило Товариству листа № 01-09-05/212 з попередженням про порушення умов Договору, де, зокрема, зазначалося, що представниками Київської обласної державної адміністрації спільно з представниками Броварської районної державної адміністрації було складено акт про порушення умов Договору. До цього листа додано акт перевірки від 20.01.2016, проведеної за Маршрутом № 788, з якого (акта) вбачається, що перевізником - Товариством допущено порушення пунктів 2.3.2, 2.3.11, 2.3.7, 2.3.19, 2.3.30 Договору.

16.02.2016 Управлінням на адресу Товариства надіслано другого листа № 01-09-05/498 з попередженням про порушення умов Договору, також з доданням до листа акта, в якому, окрім іншого, зазначалося про такі порушення перевізником умов Договору, як: відсутність у водіїв квитково-облікової документації, квитків встановленого зразка, схеми маршруту та розміщення зупинок, розкладу руху.

11.03.2016 Управлінням та представниками названих державних адміністрацій складено ще один акт про виявлені порушення умов Договору, в якому (акті) також зазначалося про порушення перевізником тих самих умов Договору та про відсутність у водіїв квитково-облікової документації, квитків встановленого зразка, схеми маршруту та розміщення зупинок, розкладу руху. З цим актом Товариству втретє було направлено листа від 18.04.2016 № 01-09-05/1100 з відповідним попередженням та вказівками щодо усунення допущених і виявлених порушень умов Договору.

Всупереч висновку місцевого господарського суду, у матеріалах справи наявні підтвердження отримання Товариством листів Управління та актів про виявлені порушення умов Договору, а так само й лист Товариства про його згоду з наявністю таких порушень. Останнє у своєму листі від 03.03.2016 № 6 не заперечувало самого факту і додержання порядку проведення перевірок уповноваженими особами Київської обласної державної адміністрації і Броварської районної державної адміністрації, так само як не спростовувало виявлення та встановлення порушень умов Договору.

У даному випадку наявні та встановлені факти щонайменше трьох випадків порушення перевізником (Товариством) умов Договору, "що надавало відповідачу право ініціювати питання дострокового розірвання договору в односторонньому порядку".

Як вбачається з умов Договору, останній містить розділ 2 "Права та обов'язки сторін", де передбачено, зокрема, обов'язки перевізника (в процесі виконання умов Договору та здійсненні перевезень пасажирів), і зміст цих обов'язків "повністю перекликається" із змістом тих порушень, що визначені в розділі 4 Договору та є підставою для розірвання останнього за ініціативою організатора в односторонньому порядку. Так, у пункті 2.3.11 Договору зазначено про обов'язок перевізника забезпечувати транспортні засоби та водіїв (кондукторів), які працюють на маршруті, передбаченою законодавством документацією, а в пункті 4.5.8 того ж договору, порушення якого є підставою для розірвання Договору в односторонньому порядку, йдеться про відсутність квитково-облікової документації (і таке порушення, як зазначалося, було встановлено під час перевірок щонайменше двічі).

Управління листом від 18.04.2016 № 01-09-05/1100 направило Товариству повідомлення про виявлені порушення умов Договору та про розірвання Договору.

Наказ № 12-од видано з урахуванням наявних порушень Товариством умов Договору та прийняттям рішення про дострокове розірвання цього договору. Підстави для визначення згаданого наказу відсутні, а, отже, немає й підстав для задоволення позовної вимоги щодо відновлення становища Товариства шляхом зобов'язання Управління належним чином виконувати умови Договору.

Київська обласна державна адміністрація своїм розпорядженням від 23.09.2015 № 352 (після укладення Договору) делегувала свої функції організатора (що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 "Про затвердження порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" ) саме Управлінню, і, отже, на час виникнення питань стосовно належного виконання, зокрема перевізником, умов Договору Управління мало усі повноваження щодо здійснення листування, участі у проведенні перевірок, направлення попереджень про наявні порушення з вимогою їх усунення та повідомлення про дострокове розірвання Договору, а також видання оспорюваного наказу.

Місцевим господарським судом безпідставно не залучено до участі у справі Підприємство як третю особу на стороні відповідача. Так, у процесі розгляду справи названим судом Товариством подавалися до нього (до прийняття рішення зі справи) документи та письмові пояснення, з яких вбачалося, що у квітні 2016 року призначалося проведення конкурсу на перевезення пасажирів на Маршруті № 788; проте дане питання місцевим господарським судом у повному обсязі не досліджувалося, не було встановлено, чи відбувся такий конкурс, хто з перевізників був визначений переможцем та хто на час розгляду спору здійснює перевезення пасажирів на Маршруті № 788, - хоча однією з вимог позивача було відновлення його становища, яке існувало до порушення права. А таке незалучення Підприємства до участі у справі призвело, поряд з іншим, до прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним Наказу № 12-од та відновлення становища позивача, яке існувало до порушення права, шляхом зобов'язання відповідача належним чином виконувати умови укладеного сторонами договору.

Суд апеляційної інстанції у повторному розгляді справи, на відміну від місцевого господарського суду, керуючись статтями 6, 11, 627, 628, 651 ЦК України, статтею 188 ГК України, статтями 7, 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з'ясувавши наявність підстав для розірвання укладеного сторонами Договору, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують з урахуванням, зокрема, такого.

Посилання скаржника на те, що Підприємство (за апеляційною скаргою якого переглянуто рішення місцевого господарського суду в даній справі) було не залученою до участі у справі особою, Вищим господарським судом України не приймається. Як вбачається з наявної у матеріалах справи ухвали суду апеляційної інстанції від 26.01.2017 (а.с. 167, 168), Підприємство було залучене до участі в цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Як зазначено в абзаці четвертому підпункту 1.6 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду, зокрема, під час розгляду справи , але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. При цьому судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою з'ясовано й відображено в оскаржуваній постанові обставини, які пов'язані з наявністю юридичного інтересу Підприємства у цій справі і які не були встановлені та належним чином оцінені судом першої інстанції. Тож залучивши Підприємство до участі у справі, апеляційний господарський суд лише усунув та виправив недоліки й порушення, допущені судом попередньої інстанції, що відповідає приписові частини першої статті 101 ГПК України стосовно повторного розгляду справи апеляційною інстанцією. Що ж до строку подання Підприємством апеляційної скарги, то згідно з частиною першою статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У даному разі апеляційним господарським судом з'ясовано наявність відповідних причин з огляду на обставини справи та подані в ній докази, а перевірка та/або переоцінка таких обставин і доказів не є предметом касаційного перегляду справи з огляду на положення статті 111 7 названого Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено, зокрема, договором; частиною першою статті 188 ГК України також визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено, зокрема, договором. Попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи з'ясовано, що в даному разі "інше" якраз встановлено (передбачено) укладеним сторонами Договором - за певних умов, тобто наявності систематичних порушень перевізником (Товариством) цього договору.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові помилково послався на те, що "за правилами п.п. 3 п. 44 Порядку проведення конкурсу, організатор має право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником у разі, серед іншого, порушення ним умов договору". Однак зазначений пункт 44 Порядку не містить "п.п.3" і не передбачає розірвання договору. Втім, відповідна помилка не вплинула в кінцевому підсумку на результат розгляду справи апеляційним господарським судом, оскільки, як зазначалося, судами з'ясовано визначену Договором можливість його розірвання, що узгоджується й з наведеними положеннями ЦК України та ГК України. Тож помилкове посилення суду на згадану норму Порядку не тягне за собою наслідків у вигляді скасування оскаржуваної постанови. До того ж згадане положення стосовно права організатора достроково розірвати договір з автомобільним перевізником у разі порушення ним умов договору передбачено підпунктом 3 пункту 55 Порядку.

Що ж до обставин, пов'язаних з наявністю згаданих систематичних порушень Товариством умов Договору, то їх встановлено судом апеляційної інстанції на підставі досліджених ним доказів. Перевірка доводів скаржника стосовно заперечення таких обставин та переоцінки доказів, на яких вони ґрунтуються, перебуває поза встановленими статтею 111 7 ГПК України межами перегляду справи касаційною інстанцією; зокрема, за імперативним приписом частини другої цієї статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищий господарський суд України погоджується також з висновком апеляційної інстанції про те, що, за змістом Договору (пункту 4.4 останнього), під систематичністю порушень у цьому договорі (як підстави для його розірвання) розуміється наявність не менше трьох саме випадків порушення умов Договору перевізником, а не трьох повідомлень організатором перевізника про виявлені правопорушення.

Водночас не можна погодитися з доводами скаржника стосовно "загальних фраз, наведених в Розділі 2 "Права та обов'язки сторін Договору". Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять, зокрема, умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , а договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, Товариство, укладаючи Договір, погодило всі його умови (пункти), включаючи й наведені в згаданому розділі цього договору, та зобов'язалося їх виконувати, безвідносно до того, чи є вони "загальними фразами".

Скаржник посилався ще й на те, що "судом апеляційної інстанції не встановлено також момент припинення зобов'язань сторін за договором та не застосовано у зв'язку з цим відповідні норми права". Однак, як вже зазначалося, позовні вимоги в даній справі заявлялися про: 1) визнання недійсним Наказу № 12-од і 2) відновлення становища позивача шляхом зобов'язання відповідача належним чином виконувати умови Договору. Тобто "момент припинення зобов'язань сторін за договором", з огляду на зміст позовних вимог, не був та й не мав бути предметом судового дослідження й розгляду в цій справі.

З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 зі справи № 910/14787/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плюс" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій