Постанова

від 06.03.2017 по справі 820/415/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2017 р. № 820/415/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Головного управління ДФС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016р. №0000081407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт та послуг на один мільйон сорок чотири тисячі сімсот сорок гривень 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.11.2016 р. ГУ ДФС у Харківській області складено акт №698/20-40-14-07-06/30591431 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ фірма "Автофастера" (код ЄДРПОУ 30591431) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - січень, лютий 2016 р. податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Скіпер Торг" (податковий номер 40034799)", на підставі якого 28.12.2016 року було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000081407. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ фірма "Автофастера" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі.

Представник позивача прибув у судове засідання, склав на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.3 а.с.9).

Представник відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області, прибув у судове засідання Стріжков А.Р., не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження та зазначив, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволені позову.

У письмових запереченнях на позов вказав, що викладені в акті №698/20-40-14-07-06/30591431 від 11.11.2016 р. судження органів ДФС про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентом позивача - ТОВ "Скіпер Торг". На думку органів ДФС, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0000081407 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА", зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30591431) та здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого Виконкомом Харківської міської ради 04.10.1999р. за №14801200000011075, основний вид діяльності за КВЕД 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям. (т.1 а.с.13).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Київській ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 24.10.2016 року №2877, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Автофастера" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - січень, лютий 2016 р. податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Скіпер Торг" (податковий номер 40034799) на суму 696498,40 грн., документального підтвердження в повному обсязі на письмовий запит Головного управління ДФС у Харківській області від 19.08.2016 року №4847/10/20-40-14-07-16.

Результати перевірки оформлені актом від 11.11.2016р. №698/20-40-14-07-06/30591431 (т.1 а.с.36-62).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА", порушено вимоги п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати за період січень- лютий 2016 року на суму 696498,00 грн.

Не погодившись з актом перевірки, позивач направив на адресу ГУ ДФС у Харківській області письмові заперечення. (т.1 а.с.70-76).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ГУ ДФС у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 р. №0000081407, яким ТОВ Фірма "Автофастера" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1044747,00 грн., з яких 696498 грн. - сума основного зобов'язання та 348249 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.77).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №698/20-40-14-07-06/30591431 від 11.11.2016 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Скіпер Торг" (код ЄДРПОУ 40034799).

Так, на підставі договору поставки №102 від 01.01.2016 року, укладеного між ТОВ фірма "Автофастера" (покупець) та ТОВ "СКІПЕР ТОРГ" (постачальник), постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його. (т.1 а.с.131).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду:

- копії видаткових накладних: №27 від 08.01.2016 року на суму 95998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 15999,8 грн.), №25 від 08.01.2016 року на суму 301500 грн. (у т.ч. ПДВ 50250 грн.), №26 від 08.01.2016 року на суму 295500 грн. (у т.ч. ПДВ 49250 грн.), №24 від 08.01.2016 року на суму 291000 грн. (у т.ч. ПДВ 48500 грн.), №18 від 06.01.2016 р. на суму 297000 грн. (у т.ч. ПДВ 49500 грн.), №17 від 06.01.2016 р. на суму 302998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50499,8 грн.), №16 від 06.01.2016 р. на суму 305998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50999,8 грн.), №15 від 06.01.2016 р. на суму 309000 грн. (у т.ч. ПДВ 51500 грн.); №42 від 06.02.2016 р. на суму 248998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 41499,8 грн.), №41 від 06.02.2016 р. на суму 264000 грн. (у т.ч. ПДВ 4400 грн.), №40 від 06.02.2016 р. на суму 279000 грн. (у т.ч. ПДВ 46500 грн.), №39 від 05.02.2016 р. на суму 284998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 47499,8 грн.), №38 від 05.02.2016 р. на суму 292498,8 грн. (у т.ч. ПДВ 48749,8 грн.), №37 від 05.02.2016 р. на суму 301498,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50249,8 грн.), №36 від 05.02.2016 р. на суму 308998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 51499,8 грн.), (т.1 а.с.132- 140, 143-150);

- копії податкових накладних: №4 від 06.01.2016 р. на суму 297000 грн. (у т. ПДВ 49500 грн.), №1 від 06.01.2016 р. на суму 309000 грн. (у т.ч. ПДВ 51500 грн.), №1 від 06.01.2016 р. на суму 305998,80 грн. (у т.ч. ПДВ 50999,80 грн.), №3 від 06.01.2016 р. на суму 302998,8 грн. (у т.ч. ПДВ50499,8 грн.), №7 від 08.01.2016 р. на суму 295500 грн. (у т.ч. ПДВ 49250 грн.), №6 від 08.01.2016 р. на суму 301500 грн. (у т.ч. ПДВ 50250 грн.), №5 від 08.01.2016 р. на суму 291000 грн. (у т.ч. ПДВ 48500 грн.), №8 від 08.01.2016 р. на суму 95998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 15999,8 грн.), №12 від 05.02.2016 р. на суму 308998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 51499,8 грн.), №14 від 05.02.2016 р. на суму 292498,80 грн. (у т.ч. ПДВ 48749,8 грн.), №15 від 05.02.2016 р. на суму 284998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 47499,8 грн.), №13 від 05.02.2016 р. на суму 301498,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50249,8 грн.), №17 від 06.02.2016 р. на суму 279000 грн. (у т.ч. ПДВ 46500 грн.), №18 від 06.02.2016 р. на суму 264000 грн. (у т.ч. ПДВ 44000 грн.), №19 від 06.02.2016 р. на суму 248998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 41499,8 грн.) (т.1 а.с.153-201);

- виписку по рахунку ТОВ фірми "Автофастера" за період з 01.01.2016 року до 31.10.2016 року (т.1 а.с.219);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 ТОВ фірма "Автофастера" за січень-жовтень 2016 р. (т.1 а.с.218).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

З матеріалів справи встановлено, що перевезення товарів, придбаних у ТОВ "Скіпер Торг" здійснювалося самим покупцем - ТОВ фірма "Автофастера" за допомогою транспортних засобів, які перебувають у його користування на підставі договору оренди транспортного засобу з ОСОБА_2 від 06.10.2015 р. №НАР 958829 (т.1 а.с.123), що також підтверджується товаро-транспортними накладними №0601 від 06.01.2016 р. на загальну суму 1214997,60 грн., №0801 від 08.01.2016 р. на загальну суму 983998,80 грн., №0502 від 05.02.2016 р. на загальну суму 1187995,20 грн., №0602 від 06.02.2016 р. на загальну суму 791998,80 грн. (т.1 а.с.141, 142, 151, 152).

Зберігання товару здійснювалося в складських приміщеннях, орендованих ТОВ фірмою "Автофастера" по договору №9/05 від 01.01.2016 р. у ПФ "ТАУРУСС" (т.1 а.с.102-105) та по договору №01 від 01.01.2016 р. у ПАТ "Рембудкомплект" (т.1 а.с.107-110).

Стосовно викладених в акті перевірки суджень податкового органу про відсутність документального підтвердження обсягу господарських операцій позивача по причині неправильного заповнення товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відсутність товарно-транспортної накладної чи неналежне її заповнення не підтверджує безтоварності операцій в разі якщо мала місце поставка товарів. В такому випадку основне - це наявність первинних документів на підтвердження саме факту постачання товарів, а підтвердження їх перевезення є другорядним фактором.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 28.07.2015 року у справі №к/800/20004/15, від 23.09.2015 р. у справі №К/800/22363/15, від 27.07.2015 року у справі №К/800/56974/13, від 07.12.2015 року у справі №К/800/17289/13.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Окрім того, відповідачем а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт наявності товарів, придбаних ТОВ фірма "Автофастера" у його контрагента. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією готової продукції зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує, що господарські операції по перевезенню товарів фактично не відбувалися.

Як встановлено судом, товар, придбаний у ТОВ "Скіпер Торг", в подальшому був реалізований позивачем в процесі здійснення господарської діяльності за:

- договором поставки №3096 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Зевс-Транс-Сервіс" (т.1 а.с.207);

- договором поставки №2988 від 25.01.2013 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ОСОБА_3 (т.1 а.с.203);

- договором поставки №4579 від 01.07.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_4 (т.1 а.с.204);

- договором поставки №5091 від 21.03.2012 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та СПД ОСОБА_5 (т.1 а.с.205);

- договором поставки №7520 від 26.03.2015 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "АФРАКО" (т.1 а.с. 206);

- договором поставки №3332 від 02.02.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ПАТ "АП АТП-16329" (т.1 а.с.208);

- договором поставки №611 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ПП "Макс-Авто" (т.1 а.с.209);

- договором поставки №1299 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_6 (т.1 а.с.210);

- договором поставки №2559 від 08.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_7 (т.1 а.с.211-212);

- договором поставки №4103 від 03.11.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Сервіс-Чемпіон" (т.1 а.с.213);

- договором поставки №3690 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ОСОБА_8 (т.1 а.с.214);

- договором поставки №2512 від 03.01.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФОП ОСОБА_9 (т.1 а.с.215);

- договором поставки №6910 від 18.06.2014 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "ТІР Сервіс-Тернопіль" (т.1 а.с.216);

- договором поставки №4337 від 20.5.2011 р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Солвер ТМ" (т.1 а.с.217).

За формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "СКІПЕР ТОРГ", які викладені в податковій інформації отриманої від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.05.2016 р. №383/10-13-22-05/40034799 за звітний період декларування ПДВ з 01.01.2016 р. по 24.05.2016 р., суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Скіпер Торг", а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Автофастера".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ фірмою "Автофастера" судовий збір у розмірі 15671,21 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.12.2016 року. № 0000081407.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" (місцезнаходження: 61142, м.Харків, вул. тимурівців, буд.29 Д, кв.31, код ЄДРПОУ - 30591431) судовий збір у розмірі 15671 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко