Ухвала

від 19.04.2017 по справі 820/415/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р.Справа № 820/415/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Козікова І.В.,

представника відповідача: Піскуна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. по справі № 820/415/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016р. №0000081407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт та послуг на один мільйон сорок чотири тисячі сімсот сорок гривень 00 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.12.2016 року. № 0000081407.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильність (неповноту) дослідження судом першої інстанції доказів та встановлення обставин у справі.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 10.04.2017р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

10.04.2017р. оголошено перерву в розгляді адміністративної справи до 19.04.2017р. для надання представником позивача додаткових доказів.

В судове засідання 10.04.2017р. не прибули всі особи, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як юридична особа (код ЄДРПОУ 30591431) та здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого Виконкомом Харківської міської ради 04.10.1999р. за №14801200000011075, основний вид діяльності за КВЕД 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям. (т.1 а.с.13). На обліку як платник податків підприємство перебуває в Київській ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 24.10.2016р. №2877, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Автофастера" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ - січень, лютий 2016 р. податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Скіпер Торг" (податковий номер 40034799) на суму 696498,40 грн., документального підтвердження в повному обсязі на письмовий запит Головного управління ДФС у Харківській області від 19.08.2016р. №4847/10/20-40-14-07-16.

За результатами перевірки сформовано акт від 11.11.2016р. №698/20-40-14-07-06/30591431 (т.1 а.с.36-62), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимоги п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати за період січень- лютий 2016р. на суму 696498,00 грн.

Не погодившись з актом перевірки, позивач направив на адресу ГУ ДФС у Харківській області письмові заперечення. (т.1 а.с.70-76).

На підставі акту перевірки від 11.11.2016р. №698/20-40-14-07-06/30591431 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016р. №0000081407, яким ТОВ Фірма "Автофастера" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1044747,00 грн., з яких 696498 грн. - сума основного зобов'язання та 348249 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.77).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Так, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Скіпер Торг" (код ЄДРПОУ 40034799).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі договору поставки №102 від 01.01.2016р., укладеного між ТОВ фірма "Автофастера" (покупець) та ТОВ "СКІПЕР ТОРГ" (постачальник), постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його. (т.1 а.с.131).

Колегія суддів зазначає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних: №27 від 08.01.2016р. на суму 95998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 15999,8 грн.), №25 від 08.01.2016р. на суму 301500 грн. (у т.ч. ПДВ 50250 грн.), №26 від 08.01.2016р. на суму 295500 грн. (у т.ч. ПДВ 49250 грн.), №24 від 08.01.2016р. на суму 291000 грн. (у т.ч. ПДВ 48500 грн.), №18 від 06.01.2016р. на суму 297000 грн. (у т.ч. ПДВ 49500 грн.), №17 від 06.01.2016р. на суму 302998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50499,8 грн.), №16 від 06.01.2016р. на суму 305998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50999,8 грн.), №15 від 06.01.2016р. на суму 309000 грн. (у т.ч. ПДВ 51500 грн.); №42 від 06.02.2016р. на суму 248998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 41499,8 грн.), №41 від 06.02.2016р. на суму 264000 грн. (у т.ч. ПДВ 4400 грн.), №40 від 06.02.2016р. на суму 279000 грн. (у т.ч. ПДВ 46500 грн.), №39 від 05.02.2016р. на суму 284998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 47499,8 грн.), №38 від 05.02.2016р. на суму 292498,8 грн. (у т.ч. ПДВ 48749,8 грн.), №37 від 05.02.2016р. на суму 301498,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50249,8 грн.), №36 від 05.02.2016р. на суму 308998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 51499,8 грн.), (т.1 а.с.132- 140, 143-150);

- копії податкових накладних: №4 від 06.01.2016р. на суму 297000 грн. (у т. ПДВ 49500 грн.), №1 від 06.01.2016р. на суму 309000 грн. (у т.ч. ПДВ 51500 грн.), №1 від 06.01.2016 р. на суму 305998,80 грн. (у т.ч. ПДВ 50999,80 грн.), №3 від 06.01.2016р. на суму 302998,8 грн. (у т.ч. ПДВ50499,8 грн.), №7 від 08.01.2016р. на суму 295500 грн. (у т.ч. ПДВ 49250 грн.), №6 від 08.01.2016р. на суму 301500 грн. (у т.ч. ПДВ 50250 грн.), №5 від 08.01.2016р. на суму 291000 грн. (у т.ч. ПДВ 48500 грн.), №8 від 08.01.2016р. на суму 95998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 15999,8 грн.), №12 від 05.02.2016р. на суму 308998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 51499,8 грн.), №14 від 05.02.2016р. на суму 292498,80 грн. (у т.ч. ПДВ 48749,8 грн.), №15 від 05.02.2016р. на суму 284998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 47499,8 грн.), №13 від 05.02.2016р. на суму 301498,8 грн. (у т.ч. ПДВ 50249,8 грн.), №17 від 06.02.2016р. на суму 279000 грн. (у т.ч. ПДВ 46500 грн.), №18 від 06.02.2016р. на суму 264000 грн. (у т.ч. ПДВ 44000 грн.), №19 від 06.02.2016р. на суму 248998,8 грн. (у т.ч. ПДВ 41499,8 грн.) (т.1 а.с.153-201);

- виписку по рахунку ТОВ фірми "Автофастера" за період з 01.01.2016р. до 31.10.2016р. (т.1 а.с.219);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 ТОВ фірма "Автофастера" за січень-жовтень 2016р. (т.1 а.с.218).

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З матеріалів справи встановлено, що перевезення товарів, придбаних у ТОВ "Скіпер Торг" здійснювалося самим покупцем - ТОВ фірма "Автофастера" за допомогою транспортних засобів, які перебувають у його користування на підставі договору оренди транспортного засобу з ОСОБА_3 від 06.10.2015р. №НАР 958829 (т.1 а.с.123), що також підтверджується товаро-транспортними накладними №0601 від 06.01.2016р. на загальну суму 1214997,60 грн., №0801 від 08.01.2016р. на загальну суму 983998,80 грн., №0502 від 05.02.2016р. на загальну суму 1187995,20 грн., №0602 від 06.02.2016р. на загальну суму 791998,80 грн. (т.1 а.с.141, 142, 151, 152).

Зберігання товару здійснювалося в складських приміщеннях, орендованих ТОВ фірмою "Автофастера" по договору №9/05 від 01.01.2016р. у ПФ "ТАУРУСС" (т.1 а.с.102-105) та по договору №01 від 01.01.2016р. у ПАТ "Рембудкомплект" (т.1 а.с.107-110).

Стосовно доводів відповідача в акті перевірки про відсутність документального підтвердження обсягу господарських операцій позивача з підстав неправильного заповнення товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортної накладної чи неналежне її заповнення не підтверджує безтоварності операцій в разі якщо мала місце поставка товарів. В такому випадку основне - це наявність первинних документів на підтвердження саме факту постачання товарів, а підтвердження їх перевезення є другорядним фактором.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Крім того, відповідачем а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт наявності товарів, придбаних ТОВ фірма "Автофастера" у його контрагента. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією готової продукції зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує, що господарські операції по перевезенню товарів фактично не відбувалися.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним розглядом, товар, придбаний у ТОВ "Скіпер Торг", в подальшому був реалізований позивачем в процесі здійснення господарської діяльності за: договором поставки №3096 від 03.01.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Зевс-Транс-Сервіс" (т.1 а.с.207); договором поставки №2988 від 25.01.2013р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ОСОБА_4 (т.1 а.с.203); договором поставки №4579 від 01.07.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_5 (т.1 а.с.204); договором поставки №5091 від 21.03.2012р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та СПД ОСОБА_6 (т.1 а.с.205); договором поставки №7520 від 26.03.2015р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "АФРАКО" (т.1 а.с. 206); договором поставки №3332 від 02.02.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ПАТ "АП АТП-16329" (т.1 а.с.208); договором поставки №611 від 03.01.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ПП "Макс-Авто" (т.1 а.с.209); договором поставки №1299 від 03.01.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_7 (т.1 а.с.210); договором поставки №2559 від 08.01.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФО-П ОСОБА_8 (т.1 а.с.211-212); договором поставки №4103 від 03.11.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Сервіс-Чемпіон" (т.1 а.с.213); договором поставки №3690 від 03.01.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ОСОБА_9 (т.1 а.с.214); договором поставки №2512 від 03.01.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ФОП ОСОБА_10 (т.1 а.с.215); договором поставки №6910 від 18.06.2014р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "ТІР Сервіс-Тернопіль" (т.1 а.с.216); договором поставки №4337 від 20.5.2011р., укладеним між ТОВ фірма "Автофастера" та ТОВ "Солвер ТМ" (т.1 а.с.217).

За формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "СКІПЕР ТОРГ", які викладені в податковій інформації отриманої від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.05.2016р. №383/10-13-22-05/40034799 за звітний період декларування ПДВ з 01.01.2016 р. по 24.05.2016 р., колегія суддів зазначає наступне.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недоліків деяких документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту реальності здійснення господарських операцій та не впливають на її правові наслідки, оскільки зазначені первинні документи дозволяють ідентифікувати господарські операції та оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Крім того, з метою доведення реальності вчинення господарських правовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Скіпер Торг" та спростування доводів викладених в апеляційній скарзі позивачем долучено до матеріалів справи додаткові документи, а саме: виписку по залишкам товару отриманого від ТОВ "Скіпер Торг" станом на 12.04.2017р. та виписки ПАТ "Укрсоцбанк" по рахунку позивача.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Скіпер Торг", а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Автофастера".

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 06.03.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. по справі № 820/415/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 17238 (сімнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 33 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.04.2017 р.