Рішення

від 07.03.2017 по справі 903/901/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 березня 2017 р. Справа № 903/901/16

за позовом : Державного комунального підприємства Луцьктепло

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія Луцькі комунальні системи

про розірвання договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 66 від 16.01.2015 року

Суддя Костюк С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, дов.№ 4867/08 від 21.10.2016 року.

від відповідача: ОСОБА_3, договір №21/04/16 про надання адвокатських послуг від 21.04.2016 року

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні 28.0.2017 року оголошена перерва до 07.03.2017 року, в судовому засіданні 07.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: Позивач - ДКП «Луцьктепло» ставить вимогу розірвати договір купівлі-продажу теплової енергії №66 від 16.01.2015 року, укладений з ТзОВ «Луцькі комунальні системи» .

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що підставою укладення договору було рішення виконкому Луцької міської ради від 17.03.2011 року №20-1, згідно якого ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи« визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для будинку на Проспекті Перемоги, 10 у м.Луцьку.

Згідно з умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання відпускати теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач її оплачувати.

Однак, всупереч умовам договору відповідач зобов'язання по оплаті послуг не виконав, заборгувавши позивачу 558 222,55 грн., з них 392 964,23 грн. основного боргу та 165 258,32 грн. штрафних санкцій, інфляційних та судових витрат, дана сума стягнута на користь позивача згідно рішень господарського суду Волинської області.

Рішенням виконкому Луцької міської ради від 22.07.2015 року №412-1 попереджено товариство про необхідність сплати боргу до 01.10.2015 року, в разі невиконання рекомендувати ОСББ «Біном» , яке управляє будинком по пр.Перемоги,10 у м.Луцьку організувати роботу по розірванню договору.

В зв'язку з невиконанням даного рішення та необхідністю забезпечення мешканців будинку тепловою енергією, позивач припинив у жовтні 2015 року постачання теплової енергії відповідачу, уклавши договори про постачання з мешканцями будинку, поставка переданої Споживачу теплової енергії підтверджена актами про відпуск теплової енергії від 13.10.2016 року, підписаними з ОСББ «Біном» .

Згідно з актами про місячні об'єми одержаної продукції ДКП «Луцьктепло» постачало відповідачу теплову енергію на підставі договору лише по квітень 2015 року, після чого товариство не ставило вимоги щодо подальшого постачання енергії, чим підтвердило факт припинення договору.

Вказує, що договір купівлі-продажу від 15.01.2015 року №66 достроково припинив свою дію внаслідок його невиконання відповідачем.

Оскільки, відповідач згідно листа від 27.10.2016 року вважає, що договір є діючим на даний час, просить його розірвати в судовому порядку, посилаючись на норми ч.4 ст.188 ГК України та ст.651 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов вимогу позивача відхиляє, вказуючи, що за ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно ч.2 даної статті припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Спірний договір набрав чинності 01.02.2015 року і діє безстроково. Пунктом 6.2 договору передбачено підстави припинення договору, а саме, передбачено дострокове розірвання договору за згодою сторін та у разі відключення приміщення Споживача від мереж централізованого опалення у порядку, визначеному законодавством України або ж у разі повної ліквідації юридичної особи споживача, а тому вважає безпідставним посилання позивача на ст.651 ЦК України, як підставу розірвання договору, з наведених у відзиві підстав просить в позові відмовити.

Позивач в поясненні від 28.02.2017 року вказує, що між мешканцями будинку №10 по пр.Перемоги в м.Луцьку та ДКП Луцьктепло укладено 113 договорів на надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води із мешканцями 144 квартир, які є в даному будинку. Враховуючи, що такі договори згідно ч.7 ст. 263 Закону України Про житлово-комунальні послуги є договором приєднання, а отже є ідентичним за змістом і в зв'язку з великою їх кількістю надано копії трьох договорів для ознайомлення. До пояснення додано акти про обсяги переданої споживачу теплової енергії по житловому будинку за адресою пр.Перемоги,10 за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року; копії постанов державного виконавця по примусовому виконанню наказів господарського суду від 10.02.2016 року № № 903/1252/15-1, 903/1252/15-2 та лист-відповідь Першого відділу ДВС м.Луцька на запит ДКП Луцьктепло № 03-3-30/2578 від 14.02.2016 року з якого слідує, що на виконанні ДВС перебуває чотири виконавчих провадження про стягнення з ТзОВ Енергосервісна компанія Луцькі комунальні системи на користь ДКП Луцьктепло , які об'єднанні у зведене виконавче провадження № 37555708 на загальну суму боргу 753016,28 грн., на даний час рішення суду боржником не виконано.

Представником відповідача згідно клопотання від 07.03.2017 року подано копію договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01.09.2010 року із споживачем ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 та зазначено, що аналогічні договори укладено із рештою власників 143 квартир в даному житловому будинку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну вимогу, представник відповідача заперечує позов.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2015 року між ДКП «Луцьктепло» (Теплопостачальна організація по договору) та ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» (Споживач по договору) було укладено договір №66 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (а.с.11-12), за умовами якого теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватись режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплопостачання.

В п.1.6 зазначено максимальне теплове годинне навантаження на опалення приміщення, зазначеного в додатку №1 до договору.

Згідно даного додатку відпуск теплової енергії проводиться на житловий будинок по пр.Перемоги, 10. (а.с.13)

Як слідує з матеріалів справи послуги по даному договору надавались з 01.02.2015 року по 30.04.2015 року, які Споживачем не оплачувались.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.01.2016 року у справі №903/1252/15-1, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по договору №66 від 16.01.2015 року в сумі 74 741,02 грн., яка виникла за період 01.02.2015 року по 30.04.2015 року, на виконання даного рішення 10.02.2016 року видано накази про примусове виконання рішення за № №903/1252/15-1, 903/1252/15-2, по яких здійснюються виконавчі дії.

З матеріалів долучених до пояснення позивача від 28.02.2017 року № 1271/08 встановлено, що на даний час на виконанні у Першому відділі ДВС м.Луцьк перебуває чотири виконавчих провадження про стягнення заборгованості з ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» на користь ДКП Луцьктепло , які об'єднанні у зведене виконавче провадження № 37555708 на загальну суму 753016,28 грн. з виконання наказів господарського суду, в тому числі від 10.02.2016 року №№ 903/1252/15-1, 903/1252/15-2; на даний час заборгованість не погашена.

Тобто, по договору купівлі-продажу теплової енергії № 66 від 16.01.2015 року, щодо якого ДКП Луцьктепло подано позов про його розірвання, існує заборгованість ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» перед ДКП Луцьктепло по оплаті за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в сумі 74741,02 грн., яка виникла в період з 01.02.2015 року по 30.04.2015 року.

Даний факт встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 13.01.2016 року і в силу ст. 35 ГПК України не потребує повторного доведення.

В п.4.1 договору № 66 від 16.01.2015 року зазначено, що теплопостачальна організація може повністю або частково припинити постачання теплової енергії у разі несплати за теплову енергію протягом двох місяців підряд, тому з жовтня 2015 року ДКП «Луцьктепло» припинило постачання теплової енергії відповідачу та уклало прямі договори з мешканцями житлового будинку на надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Відтак, починаючи з жовтня 2015 року послуги опалення в житловий будинок, 10 по пр.Перемоги надає ДКП «Луцьктепло» , що підтверджується актами про обсяги переданої енергії та актом про пуск теплоносія до житлового будинку від 13.10.2016 року, які підписані з ОСББ «Біном» . (а.с.26-34).

Як вбачається з пояснення позивача від 28.02.2017 року № 1271/08 та долучених до нього матеріалів, з жовтня 2015 року ДКП Луцьктепло поставляло теплову енергію мешканцям будинку №10 по пр.Перемоги у м.Луцьку по договорах на надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води укладених безпосередньо з мешканцями даного будинку.

Водночас, згідно договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, який було укладено у 2010 році між ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» та мешканцями будинку № 10 по пр.Перемоги у м.Луцьку, починаючи з жовтня 2015 року по даний час, послуги не надаються.

04.11.2015 року листом №5969/14 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору №66 від 16.01.2015 року з 08.10.2015 року, однак відповідь на даний лист не отримав (а.с.19).

Згідно з актами про місячні об'єми одержаної продукції позивач поставив теплову енергію відповідачу на підставі договору від 16.01.2015 року №66 лише по квітень 2015 року і в подальшому відповідач не вимагав від ДКП «Луцьктепло» виконувати зобов'язання щодо постачання теплової енергії, чим підтвердив факт припинення договору.

Однак, в листі від 27.10.2016 року на адресу підприємства «Луцьктепло» , відповідач просив не вчиняти дій, які б порушували вимоги постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2016 року по справі №161/3868/16-а або суперечити рішенню виконкому Луцької міської ради від 17.03.2011 року №201-1 «Про визначення ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» , зазначивши, що договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №66 від 16.01.2015 року діє на даний час.

Предметом розгляду у даній справ є вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії від 15.01.2015 року № 66 на підставі ст.651 ЦК України.

Згідно з приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до договору №66 від 16.01.2015 року ДКП Луцьктепло зобов'язалось відпускати теплову енергію у вигляді гарячої води на житловий будинок по пр.Перемоги,10 (додаток №1 до договору), а ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» оплачувати прийняту теплову енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплопостачання (тепловикористального обладнання) (п.1.1 договору).

Як слідує з рішення господарського суду Волинської області від 13.01.2016 року у справі № 903/1252/15, яке набрало законної сили, по договору №66 від 16.01.2015 року позивачем було поставлено теплової енергії на суму 74741,02 грн., про що виставлено відповідачу рахунки на оплату, які одночасно є актами приймання-передачі теплової енергії:№1312 від 26.02.2015 року, № 1363 від 30.03.2015 року, № 1388 від 29.04.2015 року, і які відповідачем не було оплачено. Тобто, при розгляді даної справи судом встановлено факт наявності заборгованості по оплаті теплової енергії по договору купівлі-продажу від 16.01.2015 року № 66, в сумі 74741,02 грн., яка стягнута згідно рішення господарського суду від 13.01.2016 року. На виконання даного рішення видано накази від 10.02.2016 року №№ 903/1252/15-1, 903/1252/15-2,які на даний час боржником не виконано.

Згідно п.4.1 договору теплопостачальна організація може повністю або частково припинити постачання теплової енергії у разі несплати за теплову енергію протягом двох місяців підряд.

Враховую те, що відповідач не провів оплати за теплову енергію поставлену позивачем по договору № 66 від 16.01.2015 року з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, ДКП Луцьктепло припинено постачання теплової енергії відповідачу - ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» на будинок по пр.Перемоги,10 у м.Луцьку, уклавши договори з початком опалювального сезону, а саме з жовтня 2015 року, з мешканцями даного будинку.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що несплата за теплову енергію поставлену по договору купівлі-продажу № 66 від 16.01.2015 року та припинення її постачання є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу, що унеможливлює продовження дії договору в частині постачання теплової енергії, завдаючи позивачу збитків та позбавляють його того, на що останній розраховував при укладенні даного договору, а саме отримання грошових коштів за відпущену теплову енергію.

За ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ч.3 даної статті у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу положень ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що доказами поданими позивачем, доведено порушення відповідачем істотних умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 66 від 16.01.2015 року, вимога позивача про розірвання даного договору підставна, а тому позов підлягає задоволенню.

При вирішенні даного спору врахована правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 року у справі № 910/12023/13.

Оскільки спір до суду доведено з вини відповідача, згідно ст. 49 ГПК України понесені позивачем витрати по судовому збору підлягають відшкодуванню з відповідача

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.526, 598, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. 32-34, 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Розірвати договір купівлі-продажу постачання теплової енергії № 66 від 16.01.2015 року, укладений між Державним комунальним підприємством Луцьктепло та ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» .

3.Стягнути з ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» (43001, м.Луцьк, вул.Ковельська,2, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 37128615) в користь ДКП Луцьктепло (43005, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського,20, р/р 26009252571 в АБ УКРГАЗБАНК , МФО 320478 ЄДРПОУ 30391925) витрати по судовому збору в сумі 1378,00 грн.

Повний текст

рішення складено

13.03.2017

Суддя С. В. Костюк