Постанова

від 21.06.2017 по справі 903/901/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 903/901/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Огороднік К.М. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №27/08 від 03 січня 2017 року);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №25/04/17 від 25 квітня 2017 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на рішення господарського суду Волинської області від 07 березня 2017 року у справі №903/901/16 (суддя Костюк С.В.)

за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи"

про розірвання договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №66 від 16 січня 2015 року

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Костюк С.В.) від 07 березня 2017 року у справі №903/901/16 було задоволено позов Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (надалі - позивач) до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" (надалі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №66 від 16 січня 2015 року. Розірвано договір купівлі-продажу постачання теплової енергії №66 від 16 січня 2015 року, укладений між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи". Присуджено до стягнення з ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" (43001, м.Луцьк, вул.Ковельська, 2, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 37128615) в користь ДКП "Луцьктепло" (43005, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського, 20, р/р 26009252571 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478 ЄДРПОУ 30391925) витрати по судовому збору в сумі 1378 грн.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що несплата за теплову енергію поставлену по Договору купівлі-продажу № 66 від 16 січня 2015 року та припинення її постачання є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу, що унеможливлює продовження дії договору в частині постачання теплової енергії, завдаючи позивачу збитків та позбавляють його того, на що останній розраховував при укладенні даного договору, а саме отримання грошових коштів за відпущену теплову енергію. Враховуючи те, що доказами поданими позивачем, доведено порушення відповідачем істотних умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 66 від 16 січня 2015 року, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача про розірвання даного договору підставна, а тому задоволив позов.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 07 березня 2017 року по справі №903/901/16 та винести нове рішення, яким в задоволенні позову ДКП "Луцьктепло" відмовити. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а саме статті 188 Господарського кодексу України, статті 598 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 35 ГПК України. Зокрема, апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявний лист №5969/14 від 04 листопада 2015 року, яким позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору №66 від 16 січня 2015 року з 08 жовтня 2015 року (тобто майже за місяць до дати самого листа). Відповідно, позивач не дотримався встановленого Господарським кодексом України порядку розірвання господарських договорів і фактично надіслав стороні відповідача не пропозицію про розірвання договору, а повідомлення по факту безпідставної односторонньої відмови позивача від виконання взятих на себе згідно договору зобов'язань, що суперечить вимогам частини 2 статті 188 Господарського кодексу України. В матеріалах справи немає інших доказів того, що позивач звертався у встановленому статтею 188 Господарського кодексу України порядку до відповідача із пропозицією про дострокове розірвання договору. А отже, позивач згідно частини 4 статті 188 Господарського кодексу України не довів, що має право передати спір про розірвання договору на вирішення суду. Крім того, пунктом 6.2 Договору не визначено інших підстав для дострокового розірвання договору в позасудовому порядку, окрім як за згодою сторін та у разі відключення приміщення споживача від мереж централізованого опалення у порядку, визначеному законодавством України або ж у разі повної ліквідації юридичної особи споживача. Зазначена обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи. Також апелянт звертає увагу на той факт, що з долучених позивачем до позовної заяви актів про місячні об'єми одержаної продукції, всього згідно Договору позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії на суму 17350,54 грн.. Будь-яких інших доказів отримання відповідачем від позивача теплової енергії згідно договору позивачем не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні. 31 липня 2015 року відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 6000 грн. за постачання теплової енергії згідно договору. Однак, суд першої інстанції, не звернувши уваги на вказані обставини послався на те, що рішенням господарського суду Волинської області від 13 січня 2016 року по справі №903/1252/15 встановлено той факт, що позивачем згідно договору надавались відповідачу послуги з теплопостачання в період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року на загальну суму 74741,02 грн. і, відповідно, даний факт не потребує повторного доведення. Однак, предметом розгляду справи №903/1252/15 було стягнення загальної суми заборгованості відповідача перед позивачем згідно двох господарських договорів: договору №66 від 31 грудня 2010 року та договору №66 від 16 січня 2015 року. Відповідно, суд в даній справі не приділяв вагомого значення тому на яку суму позивачем було надано послуг окремо за кожним із вказаних договорів, помилково вважаючи що уся заборгованість, яка виникла після 01 лютого 2015 року виникла з договору №66 від 16 січня 2015 року. З досліджених судом першої інстанції актів про місячні об'єми одержаної продукції вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору становить 11350,54 грн. (з врахуванням часткового погашення заборгованості 31 липня 2015 року). Тому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково вказує на те, що згідно пункту 4.1. Договору №66 від 16 січня 2015 року позивач вправі припинити постачання теплової енергії у разі несплати за теплову енергію протягом двох місяців підряд.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2017 року у справі №903/901/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 26 квітня 2017 року.

Від позивача - Державного комунального підприємства "Луцьктепло" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

В судовому засіданні 26 квітня 2017 року оголошувалась перерва до 17 травня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15 травня 2017 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. у період з 15 травня 2017 року по 02 червня 2017 року включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року у справі №903/901/16 апеляційну скаргу ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 17 травня 2017 року оголошувалась перерва до 21 червня 2017 року.

21 червня 2017 року від представника ДКП "Луцьктепло" надійшли додаткові пояснення №7017/08 від 20 червня 2017 року по справі №903/901/16 у яких останній зазначає, що заборгованість ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №66 від 16 січня 2015 року становить 68741,02 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 січня 2015 року між ДКП "Луцьктепло" (Теплопостачальна організація по договору) та ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" (Споживач по договору) було укладено договір №66 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії /а.с.11-12/, за умовами якого теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватись режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплопостачання.

Пунктом 1.6 договору передбачено максимальне теплове годинне навантаження на опалення приміщення, зазначеного в додатку №1 до договору.

Згідно даного додатку відпуск теплової енергії проводиться на житловий будинок по пр.Перемоги, 10 /а.с.13/.

Відповідно до підпункту а) пункту 4.1 договору теплопостачальна організація може повністю або частково припинити постачання теплової енергії у разі несплати за теплову енергію протягом двох місяців підряд.

Пунктами 6.1, 6.2. договору передбачено, що договір набирає чинності 01.02.2015 року і діє безстроково. Дія даного договору припиняється: за згодою сторін; за рішенням суду; у разі відключення приміщення споживача від мереж централізованого опалення у порядку, визначеному законодавством України; у разі повної ліквідації юридичної особи споживача.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13 січня 2016 року у справі №903/1252/15-1, яке набрало законної сили, серед іншого, було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по договору №66 від 16 січня 2015 року в сумі 74741,02 грн., яка виникла за період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року, на виконання даного рішення 10 лютого 2016 року видано накази про примусове виконання рішення за №903/1252/15-1 та №903/1252/15-2, по яких здійснюються виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Першому відділі ДВС м.Луцьк перебуває чотири виконавчих провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на користь ДКП "Луцьктепло", які об'єднанні у зведене виконавче провадження №37555708 на загальну суму 753016,28 грн. з виконання наказів господарського суду, в тому числі від 10 лютого 2016 року №903/1252/15-1 та №903/1252/15-2; на даний час заборгованість не погашена.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що за Договором купівлі-продажу теплової енергії №66 від 16 січня 2015 року, щодо якого ДКП "Луцьктепло" було подано позов про його розірвання, існує заборгованість ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" перед ДКП "Луцьктепло" по оплаті за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в сумі 74741,02 грн., яка виникла в період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року.

Даний факт встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 13 січня 2016 року у справі №903/1252/15 і в силу статті 35 ГПК України не потребує повторного доведення.

Керуючись пунктом 4.1. договору №66 від 16 січня 2015 року з жовтня 2015 року ДКП «Луцьктепло» припинило постачання теплової енергії відповідачу та уклало прямі договори з мешканцями житлового будинку на надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Листом №5969/14 від 04 листопада 2015 року про розірвання договору Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" у зв'язку із грубим порушенням ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" договірних зобов'язань, призначенням ДКП "Луцьктепло" виконавцем послуг та керуючись статтями 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, статтями 188, 206 Господарського кодексу України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №597-1 від 07 жовтня 2015 року повідомило ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" про розірвання договору №66 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 16 січня 2015 року достроково з 08 жовтня 2015 року.

В матеріалах справи міститься акт про місячні об'єми одержаної продукції за квітень 2015 року згідно з договором №66 від 16 січня 2015 року на суму 17350,54 грн..

В листі від 27 жовтня 2016 року ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" просило позивача не вчиняти дій, які б порушували вимоги постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2016 року по справі №161/3868/16-а або суперечити рішенню виконкому Луцької міської ради від 17 березня 2011 року №201-1 «Про визначення ТзОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води", зазначивши, що договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №66 від 16 січня 2015 року діє на даний час.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що несплата за теплову енергію поставлену по договору купівлі-продажу №66 від 16 січня 2015 року та припинення її постачання є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу, що унеможливлює продовження дії договору в частині постачання теплової енергії, завдаючи позивачу збитків та позбавляють його того, на що останній розраховував при укладенні даного договору, а саме отримання грошових коштів за відпущену теплову енергію.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом розгляду у даній справ є вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії від 15 січня 2015 року № 66 на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.

За змістом частин другої та третьої статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріально-правовою підставою позовних вимог ДКП "Луцьктепло" є посилання на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Судова палата у цивільних та господарських справах Верховного Суду України ухвалила постанову у справі №6-75цс13, в якій зробила правовий висновок про те, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Отже, обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

При розгляді даної справи, позивач, розраховуючи на задоволення позовних вимог, повинен довести: наявність шкоди, завданої йому відповідачем порушенням умов договору; чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати; наскільки він позбавився того, на що він розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, враховуючи і заборгованість, яку допустив відповідач у певний проміжок часу.

Таким чином, позивач вимагав розірвання Договору №66 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 16 січня 2015 року у зв'язку із наявністю заборгованості станом на 28 листопада 2016 року в розмірі 558222,55 грн., в тому числі: 392964,23 грн. основного боргу, 165258,32 грн. штрафні санкції, інфляційній та судові витрати.

Однак, до матеріалів справи №903/901/16 ДКП "Луцьктепло" на підтвердження заборгованості за спірним договором долучено лише акт про місячні об'єми одержаної продукції за квітень 2015 року згідно з Договором №66 від 16 січня 2015 року на суму 17350,54 грн.. В свою чергу, долучені до позовної заяви акти за листопада 2014 року - березень 2015 року стосуються договору №66 від 31 грудня 2010 року.

Заборгованість за договором №66 від 16 січня 2015 року була частково погашена згідно платіжного доручення від 31 липня 2015 року на суму 6000 грн..

Колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 13 січня 2016 року у справі №903/1252/15, серед іншого, було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по договору №66 від 16 січня 2015 року в сумі 74741,02 грн., яка виникла за період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року, на виконання даного рішення 10 лютого 2016 року видано накази про примусове виконання рішення за №903/1252/15-1 та №903/1252/15-2, по яких здійснюються виконавчі дії. Таким чином, ДКП "Луцьктепло" скористалось своїм правом на стягнення з ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" коштів за відпущену теплову енергію і відповідні штрафні санкції.

Враховуючи зазначене, твердження позивача про те, що він не може отримати того, на що розраховував під час укладання договору, у зв'язку із чим він вимагає розірвання цього ж договору не відповідає дійсності.

Матеріалами справи не підтверджено нанесення відповідачем шкоди позивачу, завданої йому порушенням умов договору, а також позивачем не доведено, наскільки він позбавився того, на що він розраховував.

Згідно вимог статті 33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність істотних порушень умов договору та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору №66 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 16 січня 2015 року.

За таких обставин, рішення господарського суду Волинської області від 07 березня 2017 року підлягає скасуванню.

Згідно із статтею 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" задоволити, рішення господарського суду Волинської області від 07 березня 2017 року у справі №903/901/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з ДКП "Луцьктепло" (43005, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського, 20, р/р 26009252571 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, ЄДРПОУ 30391925) на користь ТОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" (43001, м.Луцьк, вул.Ковельська, 2, офіс 4, ЄДРПОУ 37128615) 1515,8 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/901/16 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Дужич С.П.