Рішення

від 13.03.2017 по справі 904/8400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.03.2017 Справа № 904/8400/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир", м. Дніпро

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Алтай-Шина", м. Дніпро

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

за участю заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро

про стягнення заборгованості та визнання права власності

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 30.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: ОСОБА_2, дов. № 7/10-2554 від 28.12.2016р.;

від третьої особи-2: не з'явився;

за участю прокурора: Деркач І.П., посв. № 025042 від 20.02.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016р. касаційна скарга Заступника прокурора Дніпропетровської області задоволена частково, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015р. у справі № 904/8400/15 скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2016р. справу № 904/8400/15 передано на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2016р. справу прийнято до провадження суддею Рудь І.А.

Відповідно до матеріалів справи, 17.09.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАТ Аавтомир» звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтай-Шина» заборгованість по орендній платі у розмірі 10 000 грн. 00 коп. згідно договору оренди нерухомого майна від 01.06.2015р.;

- визнати за позивачем право власності на будівлі та споруди: літ. - В-1 - будівля офісна, на першому поверсі поз. 1-3, загальна площа по першому поверху 20,2 м 2 , літ. підВ-1 - підвал поз.4, загальна площа по літ. підВ-1 22,5 м 2 , літ. в 3 - ганок, загальна площа по літ.В-1 - 42,7 м 2 , літ.Д-2 - будівля офісна, на першому поверсі поз.1-11, загальна площа по першому поверху 79,2 м 2 , на другому поверсі поз. 12-19, загальна площа по другому поверху 78,7 м, літ. Д 1 - 2- прибудова, літ.д - ганок, загальна площа по літ Д-2 - 157,9 м 2 , літ. З-1 - склад, поз. 1,2, літ.з - естакада, загальна площа по літ. З-1 - 718,3 м 2 , літ. К-1 - прохідна, на першому поверсі поз. 1,2, загальна площа по першому поверху 13,2 м 2 , літ. підК-1 - цокольний поверх, поз.3,4, загальна площа по цокольному поверху 9,8 м 2 , літ. к-сходи, літ.к 1 - ганок, загальна площа по літ.К-1 - 23,0 м 2 , літ. Л-1- котельня, поз.1-8, літ. л - сходи, загальна площа по літ. Л-1 - 57,6 м 2 , літ. М- склад, поз. 1-3, літ. до М-козирок, загальна площа по літ. М-587,6 м 2 , літ. Н - склад, поз 1, літ. до Н - козирок, загальна площа по літ. Н-713,2 м 2 , літ. О - навіс, літ. до О - козирок, літ. П-1 - гараж, поз. 1, до П-1 - козирок, загальна площа по літ. П-1 - 65,1 м 2 , №1 - навіс, №16, 27-51, I-III - споруди, що знаходяться по вулиці Матлахова, 2 у місті Дніпропетровську.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 01.06.2015р. та наявністю заборгованості з орендної плати за період липень-серпень 2015р. в розмірі 10 000 грн. 00 коп. Щодо вимоги про визнання за ТОВ ЗАТ Автомир права власності на будівлі і споруди за адресою: вул. Матлахова, 2 в м. Дніпропетровську, позивач послався на те, що частину нерухомого майна, що розміщено за вказаною адресою, він придбав за договором купівлі-продажу №6 від 12.11.1999р., здійснив переобладнання, зміну функціонального призначення, а також самочинне будівництво деяких будівель. Оскільки позивачем дотримані всі умови для визнання за ним права власності на самочинне будівництво, а саме: відповідно до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №3296 від 21.12.2000р., зареєстрованому 17.01.2001р. у ОСОБА_3 земельному кадастрі м. Дніпропетровська, як правовстановлюючий документ, позивач набув право спільного постійного користування земельною ділянкою площею 2,3511 га під спірним об'єктом нерухомості , внаслідок самочинного будівництва не змінилося цільове використання земельної ділянки; будівництво проведено з дотриманням будівельних норм та правил, будівництвом не порушені права інших осіб, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дніпропетровську міську раду та ОСОБА_3 архітектурно-будівельну інспекцію України у Дніпропетровській області.

Справа розглядається за участю заступника прокурора Дніпропетровської області.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 23.01.2017р. № 0002451, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі та зазначив, що позивачем надано до суду докази, котрі підтверджують надання виконавчим комітетом Дніпропетровської міської рада земельної ділянки під цілісно-майновий комплекс автобази, частиною якого є спірні будівлі, та технічний звіт щодо стану будівель та споруд, на котрі право власності було визнано. З матеріалів справи випливає, що земельна ділянка була надана вже після того як будівлі та споруди були зведені на ній (матеріали технічної інвентаризації будівель та споруд, договір купівлі-продажу № 6 від 12.11.1999р.). Крім того, зазначив, що ТОВ ТД Алтай-Шина , як орендар вказаної нерухомості, засвідчує відсутність фактів порушення прав третіх осіб під час експлуатації цих будівель та споруд, оскільки жодних скарг від третіх осіб стосовно цього не надходило.

Прокурор проти задоволення позовних вимог в частині визнання права власності заперечував, посилаючись на те, що спірне нерухоме майно не введено в експлуатацію у встановленому законом порядку, збудовано на земельній ділянці, не відведеній для такого будівництва. За вказаних обставин вбачає порушення інтересів Дніпропетровської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області, які є органами, уповноваженими державою на виконання відповідних функцій.

Дніпровська міська рада надала заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що позовні вимоги ТОВ ЗАТ Автомир в частині визнання за ним права власності на самочинно збудовані будівлі є такими, що протирічать законодавству, оскільки державний акт на право постійного користування ТОВ ЗАТ Автомир земельною ділянкою площею 2,3811 га за адресою: вул.. Матлахова, 2 в м. Дніпропетровську, у позивача відсутній. Тобто останній не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розташовані самочинно збудовані об'єкти нерухомості. Крім того, у позивача відсутні докази згоди власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради - на визнання права власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно, а вказані об'єкти не введені в експлуатацію у встановленому законом порядку та збудовані на землі, не відведеній для такого будівництва, чим суттєво порушені інтереси Дніпровської міської ради. Просила в позовних вимогах про визнання права власності відмовити.

ОСОБА_3 архітектурно-будівельна інспекція України у Дніпропетровській області явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечила та не надала витребувані судом документи.

У судове засідання 07.03.2017р. представник відповідача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника в повідомленні про перерву від 15.02.2017р. (т. 2, а.с. 72).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи-2, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст.18 Господарського процесуального кодексу України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру " представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 5 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Із врахування того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом, що передбачено ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти "орган державної влади, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади".

З урахуванням викладених правових норм, прокурор повинен довести, які саме інтереси і якого органу держави порушено.

З матеріалів справи вбачається, що предмет позову стосується орендних відносин між позивачем та відповідачем та визнання права власності на самочинно збудовані позивачем об'єкти, які розташовані на належним чином виділеній йому земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, 2.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна №6 від 12.11.1999р., укладеного з Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11257", набув у власність наступне нерухоме майно:

- заправочна літ. В-1 загальною площею 21,5 м2, підвал літ. підВ-1 загальною площею 22,5 м , прибудову літ. В1-1 загальною площею 11,3 м2, ґанки літ. в1, літ. в2 , загальна площа по літ. В-1 55,3 м2;

- медпункт літ.Д-2 загальною площею 138,3 м2, прибудова літ.Д1-2 загальною площею 9,4 м2, ґанок літ. д, загальна площа по літ. Д-2 147,7 м2 ;

- підсобне літ. Е-1 загальною площею 21,1 м2;

- підсобне літ. Ж-1 загальною площею 8,8 м2;

- складське літ. 3-1 загальною площею 399,7 м2, прибудови літ. 3і-1 загальною площею 89,8 м2, літ. З11-1, загальною площею 157,5 м2, загальна площа по літ. 3-1 647,0 м2;

- літ. К-1 - прохідна загальною площею 13,2 м2, літ. підК-1 - цокольний поверх загальною площею 9,8 м2, літ. к - сходи, літ. к1 - ґанок, загальна площа по літ. К-1 -23,0 м2;

- літ. Л-1 - котельня, літ. л - сходи, загальна площа по літ. Л-1 - 57,6 м2;

- літ. М - склад, загальною площею 587,6 м2 ; .

- літ. Н - склад, загальною площею 713,2 м2;

- літ. П-1 - гараж, загальною площею 65,1 м2

- літ. О - навіс;

- навіс № 1;

- огорожа № 16, 27-51, I-III (т.1, а.с. 15-18).

Про передачу майна за вказаним договором сторонами підписано акт приймання-передачі.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу, нотаріальне посвідчення такого договору між юридичними особами не вимагалось.

Отже, позивач, як власник нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова,2, уклав з відповідачем по даній справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Алтай-Шина", договір оренди від 01.06.2015р. (т. 1, а.с.11-13).

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець (позивач) зобов'язується передати орендареві (відповідач) у строкове володіння та користування, а орендар, в свою чергу, зобов'язується прийняти нерухоме майно та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно п. 1.2 договору орендодавець передає орендареві нерухоме майно: будівлі офісні літ. В-1, літ. Д-2, склад літ.З-1, прохідну літ. К, котельню літ. Л-1, склади літ. М, літ. Н, гараж літ.П-1, навіс літ. О, навіс №1, споруди №16, 27-51, мостіння I-III (далі - майно), що знаходиться по вул. Матлахова, 2 в м. Дніпропетровську.

З зазначеного переліку майна вбачається, що частина переданого орендарю майна - склад літ.З-1, прохідна літ. К, котельня літ. Л-1, склади літ. М, літ. Н, гараж літ.П-1, навіс літ. О, навіс №1, споруди №16, 27-51, є саме тим майном, що отримано позивачем за договором купівлі-продажу.

Інша частина переданого в оренду майна - літ. В-1, літ. Д-2 є майном, у якого змінено функціональне призначення - заправочна літ. В-1, медпункт літ. Д-2 на будівлі офісні літ. В-1, літ. Д-2, будівля офісна.

Позивач, звернувшись до суду, зазначив на наявність заборгованості відповідача по сплаті орендної плати у зв'язку з тим, що орендар не є власником переданого в оренду майна.

Відповідно до 3.1 договору орендна плата за використання майна за цим договором становить 5 000 грн. 00 коп. на місяць, з коригуванням на індекс інфляції.

Згідно п. 3.2 договору орендна плата сплачується орендарем в повному обсязі щомісяця у термін не пізніше 15 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарчої діяльності орендаря.

Відповідно до 5.2.4 договору орендар своєчасно і в повному обсязі повинен сплачувати орендну плату за використання орендованого нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове володіння та користування нерухоме майно відповідно до п. 1.2 договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2015 року (т.1, а.с. 13).

З огляду на положення п. 3.2 та п. 5.2.4 договору, строк оплати за оренду нерухомого майна є таким, що настав.

Докази визнання договору оренди недійсним відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, аналогічних положень ч.1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Жодних доказів на спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості та її розміру відповідач не надав.

З огляду на встановлені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з липня по серпень 2015р. у загальному розмірі 10 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання права власності господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 317, ч.1 та ч.2 ст. 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Придбавши згідно договору купівлі-продажу №6 від 12.11.1999р. нерухоме майно, позивач, користуючись своїми правами власника, за власні кошти, без отримання на це належного дозволу здійснив переобладнання, зміну функціонального призначення, а також самочинне будівництво деяких будівель.

Згідно технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_4 11.08.2015р., вже переобладнане нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходиться по вул. Матлахова, 2 в м. Дніпропетровську, мають наступні технічні характеристики: літ. - В-1 - будівля офісна, на першому поверсі поз. 1-3, загальна площа по першому поверху 20,2 м 2 , літ. підВ-1 - підвал поз.4, загальна площа по літ. підВ-1 22,5 м2 , літ. в3 - ганок, загальна площа по літ.В-1 - 42,7 м2 , літ.Д-2 - будівля офісна, на першому поверсі поз.1-11, загальна площа по першому поверху 79,2 м2 , на другому поверсі поз. 12-19, загальна площа по другому поверху 78,7 м , літ. Д1 - 2- прибудова, літ.д - ганок, загальна площа по літ Д-2 - 157,9 м2 , літ. З-1 - склад, поз. 1,2, літ.з - естакада, загальна площа по літ. З-1 - 718,3 м2 , літ. К-1 - прохідна, на першому поверсі поз. 1,2, загальна площа по першому поверху 13,2 м2 , літ. підК-1 - цокольний поверх, поз.3,4, загальна площа по цокольному поверху 9,8 м2 , літ. к-сходи, літ.к1 - ганок, загальна площа по літ.К-1 - 23,0 м2 , літ. Л-1- котельня, поз.1-8, літ. л - сходи, загальна площа по літ. Л-1 - 57,6 м2 , літ. М- склад, поз. 1-3, літ. до М-козирок, загальна площа по літ. М-587,6 м2 , літ. Н - склад, поз 1, літ. до Н - козирок, загальна площа по літ. Н-713,2 м2 , літ. О - навіс, літ. до О - козирок, літ. П-1 - гараж, поз. 1, до П-1 - козирок, загальна площа по літ. П-1 - 65,1 м2 , №1 - навіс, №16, 27-51, I-III - споруди (т. 1, а.с. 49-79).

У відповідності до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

Виходячи з викладеного вбачається, що належна позивачу нерухомість по вул. Матлахова, 2 в м. Дніпропетровську є об'єктом самочинного будівництва.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №3296 від 21.12.2000р. затверджено матеріали земельно - кадастрової інвентаризації та надано позивачу земельну ділянку площею 2, 3811 га за адресою: вул. Матлахова, 2 в м. Дніпропетровську у спільне постійне користування ЗАТ "Автомир" по фактичному розміщенню будівель автобази.

При цьому встановлено частку позивача у спільному землекористуванні - 98,78% або 2,3511 га.(т.1, а.с. 19).

Вищевказане рішення виконкому Дніпропетровської міської ради, зареєстроване 17.01.2001р. у ОСОБА_3 земельному кадастрі м. Дніпропетровська, як правовстановлюючий документ на право користування земельною ділянкою під спірним об'єктом нерухомості, про що свідчить відповідна відмітка на рішенні (т.1, а.с.19).

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій по вул. Матлахова, 2 у Ленінському районі м. Дніпропетровська на предмет встановлення технічного стану матеріалів будівельних конструкцій та інженерних мереж з метою визначення можливості подальшої безпечної експлуатації, складеного інженером-будівельником ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат АЕ № 000542, виданий атестаційною архітектурно - будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України 31.07.2012р.), основні несучі конструкції фундаменти, стіни, перегородки, перекриття знаходяться в нормальному і задовільному стані і придатні до подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1таК-2 (т.1, а.с. 80-87).

Наведене виключає як необхідність перебудови спірного об'єкту нерухомості, так і підстави для його знесення з огляду на положення ч. 7 ст. 376 ЦК України.

З матеріалів справи не вбачається, що будівництво спірних об'єктів нерухомості порушує права третіх осіб.

Згідно ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Зважаючи на те, що позивач є користувачем земельної ділянки, на якій збудував спірне нерухоме майно, земельна ділянка надана позивачу в спільне постійне користування по фактичному розміщенню будівель автобази (код цільового використання землі 1.14.2 (автомобільний транспорт) та будівництво здійснене з дотриманням цільового використання земельної ділянки, однак є самочинним за ознакою здійснення будівництва без належного дозволу та затвердженого проекту, з матеріалів справи не вбачається порушення самочинним будівництвом прав інших осіб, господарський суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ ЗАТ Автомир в частині визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за адресою: вул. Матлахова, 2 у м. Дніпропетровську у повному обсязі.

Посилання прокурора на недоведення позивачем його права на землекористування земельною ділянкою по вул. Матлахова, 2 у м. Дніпропетровську, оскільки в порушення ст. 22 Земельного кодексу України, в редакції на час видання рішення виконавчого комітету №3296 від 21.12.2000р., у позивача відсутній документ, що посвідчує встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а в порушення ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час розгляду справи, відсутня державна реєстрація цього права, господарський суд відхиляє враховуючи наступне.

Дійсно, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою вул. Матлахова, 2 у м. Дніпропетровську у підприємства позивача відсутній.

Проте, відомості щодо реєстрації права користування вказаною земельною ділянкою за ТОВ "ЗАТ "Автомир" в ОСОБА_3 земельному кадастрі містяться, про що зазначено на рішенні виконкому (т.1, а.с.19).

Земельним кодексом від 18.12.1990р. № 561-ХІІ, що діяв на момент надання позивачу земельної ділянки у користування, передбачався спосіб надання земельних ділянок в постійне користування шляхом ухвалення рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України № 2768-ІП від 25.10.2001р. Відомості Верховної Ради України, 2002р., № 3-4, ст. 27; № 35, ст.416; 2005р., №2, ст.25) громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. по справі № 1-17/2005 положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім того, в матеріалах справи наявний юридичний висновок Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" від 07.12.2007р., згідно якого Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів має підготувати позивачу ОСОБА_3 акт на право спільного постійного користування земельною ділянкою, наданою позивачу згідно рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №3296 від 21.12.2000р. Однак, як повідомляється у висновку, в установленому порядку форма такого акту не затверджена, тому документом, що підтверджує право ТОВ "ЗАТ "Автомир" на спільне постійне землекористування є належним чином завірена копія рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №3296 від 21.12.2000 року (т. 1, а.с.20).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України).

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За встановлених обставин, господарський суд констатує, що прокурором не доведено належними доказами, порушення інтересів Дніпропетровської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області, та підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спірні самочинно збудовані об'єкти нерухомості відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтай-Шина» (49000, м. Дніпро, пр.. Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ 35268930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир" (49064, м. Дніпро, вул. Матлахова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30431632) 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн.. 00 коп.) заборгованість по орендній платі, 1 643 грн. 70 коп. (одну тисячу шістсот сорок три грн.. 70 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАТ "Автомир" (49064, м. Дніпро, вул. Матлахова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30431632) право власності на будівлі та споруди: літ. - В-1 - будівля офісна, на першому поверсі поз. 1-3, загальна площа по першому поверху 20,2 м 2 , літ. підВ-1 - підвал поз.4, загальна площа по літ. підВ-1 22,5 м 2 , літ. в 3 - ганок, загальна площа по літ.В-1 - 42,7 м 2 , літ.Д-2 - будівля офісна, на першому поверсі поз.1-11, загальна площа по першому поверху 79,2 м 2 , на другому поверсі поз. 12-19, загальна площа по другому поверху 78,7 м, літ. Д 1 - 2- прибудова, літ.д - ганок, загальна площа по літ Д-2 - 157,9 м 2 , літ. З-1 - склад, поз. 1,2, літ.з - естакада, загальна площа по літ. З-1 - 718,3 м 2 , літ. К-1 - прохідна, на першому поверсі поз. 1,2, загальна площа по першому поверху 13,2 м 2 , літ. підК-1 - цокольний поверх, поз.3,4, загальна площа по цокольному поверху 9,8 м 2 , літ. к-сходи, літ.к 1 - ганок, загальна площа по літ.К-1 - 23,0 м 2 , літ. Л-1- котельня, поз.1-8, літ. л - сходи, загальна площа по літ. Л-1 - 57,6 м 2 , літ. М- склад, поз. 1-3, літ. до М-козирок, загальна площа по літ. М-587,6 м 2 , літ. Н - склад, поз 1, літ. до Н - козирок, загальна площа по літ. Н-713,2 м 2 , літ. О - навіс, літ. до О - козирок, літ. П-1 - гараж, поз. 1, до П-1 - козирок, загальна площа по літ. П-1 - 65,1 м 2 , №1 - навіс, №16, 27-51, I-III - споруди, що знаходяться по вулиці Матлахова, 2 у місті Дніпропетровську.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_6

Повне рішення складено 13.03.2017