Рішення

від 06.03.2017 по справі 905/3269/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.2017р. Справа №905/3269/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рілейбл , м.Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український рітейл , м.Донецьк

про стягнення пені та штрафу в сумі 361366,79 грн.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Мальцев М.Ю.

Суддя Тарапата С.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: ОСОБА_3-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 21.02. по 06.03.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рілейбл , м.Дніпро, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український рітейл , м.Донецьк, про стягнення пені в сумі 333718,22 грн. та штрафу в сумі 27648,28 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 13.12.2016р. №186 (а.с.192 т.2) збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 333779,29 грн., штрафу в сумі 27605,79 грн. та трьох процентів річних в сумі 27605,79 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №07/2012 від 01.03.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Відповідач надав відзив на позов від 03.01.2017р. (а.с.12-13 т.16), в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на припущення позивачем помилок при нарахуванні заявленої до стягнення суми у зв'язку з невірним врахуванням проведених відповідачем оплат.

02.03.2017р. до суду надійшов розрахунок штрафних санкцій, проведений ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український рітейл , м.Донецьк. Крім цього, згідно письмових пояснень відповідача, що надійшли до суду 02.03.2017р., наявні посилання на ст.83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

01.03.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був підписаний договір поставки №07/2012 (з протоколом розбіжностей від 01.03.2012р.), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати товар, на умовах даного договору.

Найменування, асортимент та ціна товару, що постачається, вказуються у додатку №1 Специфікація/Прайс-лист , який є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Товар згідно п.2.1 договору №07/2012 від 01.03.2012р. постачається позивачем окремими партіями згідно з замовленнями на поставку. Позивач зобов'язується приймати від відповідача замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості та на дату, вказані у замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами графіку поставок, строки поставки визначаються згідно узгодженого графіку.

Зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів відповідачу згідно умов даного договору та діючого законодавства України (п.2.6 договору).

За змістом розділу 6 договору №07/2012 від 01.03.2012р. ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації. Позивач повідомляє відповідача про зміну ціни за 7 календарних днів до набрання сили новою ціною на товар шляхом відправлення в електронному вигляді специфікації. Нова ціна починає діяти з дати підписання обома сторонами змін до специфікації (прайс-листу). Якщо після закінчення перебігу 7 календарних днів специфікація відповідачем не підписана, позивач залишає за собою право не здійснювати поставки за тими найменуваннями товарів, на які змінилася ціна.

Сторонами до договору №07/2012 від 01.03.2012р. підписано специфікацію, яка діє з 01.03.2012р., згідно якої узгоджено найменування товару, його виробника, одиниці виміру, кількість та вартість.

Виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи видаткових накладних, позивачем за договором поставки №07/2012 від 01.03.2012р., зокрема, за період з 30.10.2015р. по 31.08.2016р. було передано, а відповідачем прийнято товар на 70416521,60 грн.

Факт отримання від позивача вказаного товару за період з 30.10.2015р. по 31.08.2016р. з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.5 договору №07/2012 від 01.03.2012р. (в редакції додаткової угоди від 01.03.2015р.) оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 21 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Як встановлено, згідно наданих до справи реєстрів платіжних документів (а.с.144-162 т.2) відповідачем сплачувалися кошти за отриманий від позивача протягом жовтня 2015р.-серпня 2016р. товар.

Проте, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за договором поставки №07/2012 від 01.03.2012р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем виконані з простроченням.

Зокрема, згідно з наданими до матеріалів справи актами звірок взаємних розрахунків (а.с.131-143 т.2), які підписані сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, станом на 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р., 31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р., 30.04.2016р., 31.05.2016р., 30.06.2016р., 31.07.2016р., 31.08.2016р., 30.09.2016р., 31.10.2016р. містяться відомості про наявність кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем.

При цьому, кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем за договором №07/2012 від 01.03.2012р. зникла лише у жовтні 2016р., про що свідчить акт звірки за жовтень 2016р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати вартості отриманого протягом жовтня 2015р.-серпня 2016р. товару, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення за період з 21.11.2015р. по 11.10.2016р. три проценти річних в сумі 27605,79 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.10 договору №07/2012 від 01.03.2012р. у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів згідно п.6.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від простроченої до сплати суми, а також штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Позивачем на підставі п.8.10 договору №07/2012 від 01.03.2012р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню 333779,29 грн. за період з 21.11.2015р. по 11.10.2016р. та штраф в сумі 27605,79 грн. за період з 21.11.2015р. по 11.10.2016р.

Відповідно до ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, сторонами за власним волевиявленням в договорі поставки №07/2012 від 01.03.2012р. було узгоджено можливість застосування таких видів господарських санкцій як і пеня, і штраф.

Проте, суд враховує, що штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання) та сплачується (стягується) однократно.

Одночасно, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, виходячи з того, що сторонами в п.8.10 договору передбачено застосування саме 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення, а не стягнення однократно штрафу у твердій сумі, суд дійшов висновку, що фактично умовами договору поставки №07/2012 від 01.03.2012р. узгоджено застосування відповідальності згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Як наслідок, подвійне нарахування та стягнення трьох процентів річних є неправомірним.

При цьому, розрахунок трьох процентів річних та пені, проведений позивачем, є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Посилання відповідача у відзиві на позов на невірне врахування позивачем проведених оплат суд до уваги не приймає.

Зокрема, відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Як встановлено, платіжні документи, згідно яких відповідачем перераховувалися кошти на користь позивача у графі Призначення платежу містять загальні посилання на договір поставки №07/2012 від 01.03.2012р., без визначення суми та дати конкретної поставки, за якою проводиться оплата.

Таким чином, віднесення позивачем платежів відповідача для закриття заборгованості у хронологічному порядку жодним чином не порушує вимог законодавства, прав відповідача.

Крім цього, як вже вказувалось вище, сторонами протягом дії договору поставки №07/2012 від 01.03.2012р. неодноразово складалися акти звірок взаємних розрахунків, в яких було відображено проведені позивачем поставки та здійснені відповідачем оплати, залишкові сальдо. Жодних заперечень при складанні даних актів звірок розрахунків відповідачем не надавалося.

Згідно письмових пояснень відповідача, що надійшли до суду 02.03.2017р., наявні посилання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український рітейл на ст.83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, відповідачем відповідного клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру санкцій не заявлено. Одночасно, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем також не доведено жодними доказами факту існування виняткових випадків для зменшення розміру пені. При цьому, судом також не встановлено наявності відповідних обставин.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення штрафу в сумі 27605,79 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі в сумі 333779,29 грн. та трьох процентів річних в сумі 27605,79 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 4-3, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рілейбл , м.Дніпро до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український рітейл , м.Донецьк про стягнення пені в сумі 333779,29 грн., штрафу в сумі 27605,79 грн. та трьох процентів річних в сумі 27605,79 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Український рітейл (83058 м.Дніпро, пр.Маршала Малиновського, 114. ЄДРПОУ 34604386) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Рілейбл (49057 м.Дніпро, вул.Героїв Сталінграду, 156К, ЄДРПОУ 35808961) пеню в сумі 333779,29 грн., три проценти річних в сумі 27605,79 грн., судовий збір в сумі 5420 грн. 59 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 06.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.03.2017р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.С. Тарапата

Суддя М.Ю. Мальцев