Постанова

від 28.08.2017 по справі 905/3269/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року Справа № 905/3269/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.17 та рішення господарського суду Донецької області від 06.03.17 у справігосподарського суду Донецької області №905/3269/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рілейбл" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" простягнення, за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

01.03.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Рілейбл" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець) було укладено договір №07/2012, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався постачати, а покупець - приймати та оплачувати товар, на умовах цього договору.

У відповідності до п.2.6. договору зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації. Постачальник повідомляє відповідача про зміну ціни за 7 календарних днів до набрання сили новою ціною на товар шляхом відправлення в електронному вигляді специфікації. Нова ціна починає діяти з дати підписання обома сторонами змін до специфікації (прайс-листу). Якщо після закінчення перебігу 7 календарних днів специфікація покупцем не підписана, позивач залишає за собою право не здійснювати поставки за тими найменуваннями товарів, на які змінилася ціна (п.6.1).

Згідно до пункту 6.5. договору (в редакції додаткової угоди від 01.03.2015) оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 8.10 договору визначено, у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів згідно п.6.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від простроченої до сплати суми, а також штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Протягом 30.10.2015 - 31.08.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Рілейбл" передали, а товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" - прийняли товар вартістю 70 416 521,60грн., що підтверджується видатковими накладними.

Факт неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" своїх договірних зобов'язань у частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого товару останніми не заперечувався. У зв'язку з такими обставинами, вважаючи свої права порушеними, товариство з обмеженою відповідальністю "Рілейбл" звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили стягнути на їх користь пеню у розмірі 333 718,22грн., та штраф у розмірі 27 648,28грн.

06.03.2017 рішенням господарського суду Донецької області (суддя Левшина Г.В., Мальцев М.Ю., Тарапата С.С.), залишеним без змін 23.05.2017 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Зубченко І.В., Марченко О.А., Стойка О.В.) позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення, задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рілейбл" 333 779,29грн. пені та 27 605,79грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просили судові акти скасувати, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені та 3% річних.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як установлено статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд другої інстанції, мотивував свої висновки тим, що відповідач неналежно, з порушенням строків, здійснив розрахунок за прийнятий ним товар, який йому поставив позивач у відповідності з Додатком №1 "Специфікація/Прайс-лист" до договору.

За приписами ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем на підставі зазначеної статті закону, а також умов пункту 8.10 договору №07/2012 від 01.03.2012 було нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 333 779,29грн. за період з 21.11.2015 по 11.10.2016 та штраф у сумі 27 605,79грн. за період з 21.11.2015 по 11.10.2016. Разом із тим, урахувавши зміст ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України, суди правомірно зазначили, що визначити у договорі штраф за порушення грошового зобов'язання (поряд із пенею) чинне законодавство не забороняє, однак останній носить разовий характер і стягується однократно. Тому дійшли обгрунтованого висновку, що фактично у пункті 8.10 договору №07/2012 від 01.03.2012 сторони передбачили застосування відповідальності згідно зі статтею 625 ЦК України, що виключає подвійне нарахування й стягнення штрафу (3% річних від простроченої суми за весь період прострочення), оскільки зазначена сума була заявлена позивачем окремо, як компенсація (плата) за користування відповідачем коштами, належними до сплати кредиторові.

Надавши правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій з урахуванням положень ст.ст.32-34, 36, 43 ГПК України, дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Український Рітейл" 333 779,29грн. пені та 27 605,79грн. 3% річних за порушення установлених договором строків оплати отриманого товару. Тому правильно постановили про задоволення позову у відповідній частині.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2017 у справі №905/3269/16 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяН.М. Нєсвєтова