Постанова

від 23.05.2017 по справі 905/3269/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017 справа № 905/3269/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2017р. у справі№ 905/3269/16 (суддя Г.В. Левшина), судді М.Ю. Мальцев, С.С. Тарапата) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рілейбл» , м.Дніпро доТовариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , м.Запоріжжя простягнення 361366,50грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рілейбл» , м.Дніпро, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , м.Запоріжжя про стягнення пені в сумі 333718,22грн. та штрафу в сумі 27648,28грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем була подана заява про збільшення предмету позову, згідно якої останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 333779,29грн., штраф у розмірі 27605,79грн. та 3% річних в сумі 27605,79грн. Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд Донецької області прийняв вказану заяву до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2017р. у справі №905/3269/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рілейбл» задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» пеню в сумі 333779,29грн. та 3% річних у сумі 27605,79грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №07/2012 від 01.03.2012р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару. Разом з тим, в частині відмови у стягненні штрафу в сумі 27605,79грн. рішення обґрунтоване тим, що умовами п.8.10 договору передбачено застосування 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення, а не стягнення однократно штрафу у твердій сумі, тобто сторонами узгоджено застосування відповідальності згідно ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а подвійне нарахування та стягнення 3% річних є неправомірним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати в частині нарахування штрафних санкцій та 3% річних, а також прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій та 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, апелянт посилається на невірне здійснення позивачем розрахунку пені та 3% річних, а також зазначає, що згідно з розрахункам відповідача розмір пені становить 199484,36грн., розмір 3% річних - 17626,602грн. За твердженнями апелянта, порядок розрахунків договором не передбачено, таким чином покупець не порушував умови договору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач також наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки майновому стану підприємства відповідача (товариство є збитковим) та всупереч положення ст.83 ГПК України не зменшив розмір неустойки, яка підлягала стягненню.

Крім того, як на підставу для скасування рішення апелянт посилається на те, що для розгляду справи 20.02.2017р. було сформовано колегію суддів (головуючий Левшина Г.В., судді Чорненька І.К., Мальцев М.Ю.), однак 21.02.2017р. розгляд справи здійснювався одноособово суддею Левшиною Г.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Стойка О.В.) у справі №905/3269/16 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 23.05.2017р.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Ломовцевої Н.В. на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Стойка О.В.

У судове засідання 23.05.2017р. представники сторін не з'явилися. Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. На електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у представника товариства можливості прийняти участь у розгляді справи через форс-мажорні обставини - поломку потягу.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, останній не посилався на необхідність надання додаткових доказів, а на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, не надано жодних доказів, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» про відкладення розгляду справи як необґрунтованого.

Приймаючи до уваги, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, представник позивача не з'явився у судове засідання без зазначення поважних причин, а у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рілейбл» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (далі - покупець) було укладено договір поставки №07/2012 (з протоколом розбіжностей від 01.03.2012р.).

За умовами п.1.1 договору, постачальник зобов'язується постачати, а покупець - приймати та оплачувати товар, на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент та ціна товару, що постачається, вказуються у додатку №1 «Специфікація/Прайс-лист» , який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 договору, товар постачається постачальником окремими партіями згідно з замовленнями на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості та на дату, вказані у замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами графіку поставок, строки поставки визначаються згідно узгодженого графіку.

Згідно з п.2.6 зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

Ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації. Постачальник повідомляє відповідача про зміну ціни за 7 календарних днів до набрання сили новою ціною на товар шляхом відправлення в електронному вигляді специфікації. Нова ціна починає діяти з дати підписання обома сторонами змін до специфікації (прайс-листу). Якщо після закінчення перебігу 7 календарних днів специфікація покупцем не підписана, позивач залишає за собою право не здійснювати поставки за тими найменуваннями товарів, на які змінилася ціна (п.6.1).

Сторонами до договору поставки підписано специфікацію, яка діє з 01.03.2012р., згідно якої узгоджено найменування товару, його виробника, одиниці виміру, кількість та вартість.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних та не заперечується відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рілейбл» за договором поставки №07/2012 від 01.03.2012р., зокрема, за період з 30.10.2015р. по 31.08.2016р. було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» прийнято товар на суму 70416521,60грн.

Неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань за договором поставки №07/2012 від 01.03.2012р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару стало підставою звернення постачальника до суду за захистом свого порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин №07/2012 від 01.03.2012р. за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За умовами пункту 6.5 договору №07/2012 від 01.03.2012р. (в редакції додаткової угоди від 01.03.2015р.) оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На підставі аналізу наявних у матеріалах справи реєстрів платіжних документів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем здійснювалися оплати за товар, отриманий від позивача протягом жовтня 2015р. - серпня 2016р., проте зобов`язання щодо повної сплати позивачу грошових коштів за договором поставки №07/2012 від 01.03.2012р. виконані з простроченням.

В актах звірок взаємних розрахунків, підписаних сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, станом на 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р., 31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р., 30.04.2016р., 31.05.2016р., 30.06.2016р., 31.07.2016р., 31.08.2016р., 30.09.2016р., 31.10.2016р. містяться відомості про наявність кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем. При цьому, як вірно зазначено господарським судом Донецької області, кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рілейбл» за договором №07/2012 від 01.03.2012р. зникла лише у жовтні 2016р., про що свідчить акт звірки за жовтень 2016р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на приписи зазначеної статті, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» своїх грошових зобов'язань щодо сплати вартості отриманого протягом жовтня 2015р. - серпня 2016р. товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рілейбл» нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 27605,79грн. за період з 21.11.2015р. по 11.10.2016р.

Крім того, позивачем на підставі п.8.10 договору №07/2012 від 01.03.2012р. нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 333779,29грн. за період з 21.11.2015р. по 11.10.2016р. та штраф у сумі 27605,79грн. за період з 21.11.2015р. по 11.10.2016р.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За умовами пункту 8.10 договору №07/2012 від 01.03.2012р., у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів згідно п.6.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від простроченої до сплати суми, а також штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ч.2 ст.67 ГК України підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Як вбачається з аналізу умов договору №07/2012 від 01.03.2012р., сторонами було узгоджено можливість застосування таких видів господарських санкцій як пеня, і штраф.

Законодавство не обмежує право сторін щодо встановлення в укладеному договорі штрафу до грошового зобов'язання поряд з пенею. Проте, судова колегія приймає до уваги, що штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання) та сплачується (стягується) однократно.

Разом з тим, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що сторонами в п.8.10 договору №07/2012 від 01.03.2012р. передбачено застосування саме 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення, а не стягнення однократно штрафу у твердій сумі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстації, що фактично умовами договору поставки сторонами узгоджено застосування відповідальності згідно ст.625 ЦК України. У зв'язку з чим, подвійне нарахування та стягнення 3% річних є неправомірним і, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 27605,79грн.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та пені, з яким погодився господарський суд Донецької області, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивачем невірно здійснений розрахунок пені та 3% річних, а фактичний розмір пені становить 199484,36грн., розмір 3% річних - 17626,602грн. Проте, зазначені посилання не знайшли свого підтвердження під час здійснення розрахунків судом апеляційної інстанції.

Таким чином, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» підлягає пеня в сумі 333779,29грн. та 3% річних у розмірі 27605,79грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки майновому стану підприємства відповідача (товариство є збитковим) та всупереч положення ст.83 ГПК України не зменшив розмір неустойки, яка підлягала стягненню. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Втім, означена процесуальна норма реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

В якості обставин для зменшення розміру стягуваної пені відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства. Разом з тим, всупереч вимогам норм процесуального права відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано доказів існування виняткових обставин для зменшення розміру пені, а саме лише посилання на скрутне фінансове становище не є такою обставиною. Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідачем відповідного клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру санкцій в господарському суді Донецької області надано не було.

В апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення відповідач також посилається на те, що для розгляду справи 20.02.2017р. було сформовано колегію суддів (головуючий Левшина Г.В., судді Чорненька І.К., Мальцев М.Ю.), однак 21.02.2017р. розгляд справи здійснювався одноособово суддею Левшиною Г.В.

Разом з тим, зазначені твердження є безпідставними, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання від 21.02.2017р., судове засідання здійснювалося у складі колегії суддів: головуючий Левшина Г.В., судді Чорненька І.К., Мальцев М.Ю.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2017р. у справі №905/3269/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2017р. у справі №905/3269/16 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2017р. у справі №905/3269/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1 - позивачу; 2 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО