Рішення

від 28.02.2017 по справі 911/257/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа № 911/257/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Виробничого споживчого товариства Боярський хлібзавод , м.Боярка

До Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, м.Боярка

Про стягнення 1991765,64 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виробничого споживчого товариства Боярський хлібзавод (далі - позивач) до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення 1991765,64 грн.

Провадження у справі №911/257/17 порушено відповідно до ухвали суду від 25.01.2017 року та призначено справу до розгляду на 09.02.2017 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2017 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог і відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2017 року надав додаткові пояснення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності та клопотання про поновлення строку позовної давності. Розгляд справи відкладався до 28.02.2017 року.

В судовому засіданні 28.02.2017 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Виробниче споживче товариство Боярський хлібзавод (позивач) є виробничим підприємством, у власності якого перебуває ряд виробничих потужностей, приміщень, об'єктів та обладнання, у тому числі позивач є власником електрокабелю, КЛ 10 ПС - Іскра ПТ-88, що підтверджується довідкою про балансову належність обладнання № 1 від 16.01.2017 року та визнається ПАТ Київобленерго в листах № 2594 від 11.07.2013 року та № 071314-1189 від 16.10.2014 року, а також підтверджується Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Позивач зазначає, що вищенаведений електрокабель прокладено під землею на території м. Боярка по вул. Кооперативна.

01.08.2011 року між Виконавчим комітетом Боярської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медбуд (Підрядник) було укладено Договір №84 про закупівлю будівельних робіт за державні кошти в рамках реалізації Програми розвитку каналізаційних мереж м. Боярка на 2008-2011 рік , за яким Підрядник зобов'язується у 2011 році виконати роботи з будівництва самопливного каналізаційного колектора від школи № 1 до КНС (Каналізаційної насосної станції) № 5 в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області в обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією, з дотриманням діючих будівельних норм та правил, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Позивач зазначає, що ним надано дозвіл відповідачу на розміщення каналізаційної насосної станції на території підприємства, підтвердженням чого є лист № 52 від 09.09.2009 року.

У жовтні 2011 року під час виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Медбуд земляних робіт на території старої частини м. Боярка (роботи виконувались безпосередньо біля підприємства позивача, розташованого за адресою м. Боярка, вул. Кооперативна, 6), було розірвано електрокабель КЛ 10 ПС - Іскра ПТ-88, що є власністю позивача.

Про здійснення аварії відповідачем не було повідомлено позивача та не вжито заходів щодо належного збереження електричних мереж.

Про пошкодження електрокабелю також свідчать листи Публічного акціонерного товариства Київобленерго № 2594 від 11.07.2013 року та № 071314-1189 від 16.10.2014 року про пошкодження електрокабеля та необхідність його відновлення, оскільки подача електроенергії відбувається за рахунок резервного кабеля, в разі пошкодження якого електропостачання буде припинено до значної частини Києво-Святошинського району.

Позивач зазначає, що після виявлення пошкодження електрокабелю КЛ 10 ПС - Іскра ПТ-88, позивачем було здійснено звернення до ТОВ Медбуд та до відповідача з проханням усунути пошкодження або відшкодувати завдані збитки.

У відповідь на звернення було отримано лист-відповідь від ТОВ Медбуд № 100 від 18.10.2011 року, яким було повідомлено, що ТОВ Медбуд зобов'язується за власні кошти і в короткі терміни відновити кабельну лінію (КЛ-10) у зв'язку із проривом у двох місцях, який стався з вини ТОВ Медбуд .

Однак, протягом тривалого часу, ані ТОВ Медбуд ані відповідач, як Замовник робіт не здійснили відновлення пошкодженого майна та не відшкодували завдані збитки.

11.01.2013 року листом № 1 позивачем було повідомлено відповідача про необхідність заміни силового кабелю перерізом 95мм 1800 погонних метрів.

02.09.2014 року листом № 23 позивач звернувся до відповідача з проханням відновити пошкоджений силовий кабель.

Листом № 02-10/1737 від 07.10.2014 року відповідач повідомив позивача, що звернення стосовно відновлення електрокабелю, що з'єднував ПС- Іскра ТП-88, знаходиться на розгляді та доопрацюванні, про результати буде повідомлено додатково.

20.11.2014 року листом № 02-10/2011 відповідач повідомив позивача, що місцевим бюджетом на 2015 рік пропонується передбачити кошти на заміну резервної кабельної лінії 10 кВ від ТП-88 до ПС-Іскра.

У подальшому 26.11.2015 року (лист № 29), 30.06.2016 року (лист № 18) позивач звертався до відповідача з аналогічним проханнями відновити пошкоджене майно або відшкодувати збитки.

18.07.2016 року листом № 02-10/1314 Про відновлення кабельної лінії та демонтажу гаражу відповідачем було повідомлено позивача, що виконавчий комітет Боярської міської ради проводить роботу з її відновлення, визначаються характер ушкоджень, обсяги фінансування, які необхідні для оплати ремонтних робіт та матеріалів.

Однак, станом на день звернення до суду відповідачем не було відновлено пошкоджене майно та не було відшкодовано завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, з метою визначення вартості відновлення електрокабелю КЛ 10 ПС - Іскра ПТ-88 позивач звернувся до спеціалізованого підприємства ТОВ Енерго-Сила , яким було проведено відповідні розрахунки та визначено вартість відновлювального ремонту, яка становить 1991765,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла шкоду.

Терміном шкода визначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяну протиправною поведінкою шкоду виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду.

Відповідно до положень ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі, передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо, або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За зобов'язанням, яке виникло внаслідок заподіяння шкода, цивільне законодавство (1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Таким чином, відповідач має довести відсутність вини у заподіянні шкоди.

З огляду на обставини справи та наявні докази, позивачу було заподіяно шкоду у розмірі 1991765,64 грн., що є вартістю відновлювального ремонту електромереж та яку заподіяно внаслідок виконання Підрядником відповідача робіт за Договором №84 про закупівлю будівельних робіт за державні кошти в рамках реалізації Програми розвитку каналізаційних мереж м. Боярка на 2008-2011 рік .

Позивач зазначає, що зважаючи на листи відповідача, останній не заперечував факту заподіяння шкоди, безпосередньо Підрядник, який діяв за завданням відповідача (Замовника) визнав факт заподіяння шкоди та свою вину.

Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечив, зазначив, що згідно з п. 7.3.7. Договору Підрядник зобов'язаний своєчасно усувати за свій рахунок виявлені недоліки в процесі виконання робіт.

Також, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди особою, яка її завдала.

Таким чином, відповідач стверджує, що спірну шкоду мав відшкодувати Підрядник, який безпосередньо і вчинив пошкодження кабелю та визнав відповідний факт в листі від 18.10.2011 року № 100.

Крім того, відповідач заперечив посилання позивача щодо проведення відповідачем ремонтних робіт електрокабелю.

Щодо ст. 1172 Цивільного кодексу України, відповідач повідомляє, що умовами Договору не передбачалось завдання Замовника на проведення Підрядником робіт безпосередньо у місці проходження Електрокабелю, а також не погоджувалися умови проведення робіт пов'язаних з ним.

Також, відповідач у відзиві заявив про застосування строків позовної давності, оскільки стверджує, що позивач довідався про порушення свого права та особу, яка його порушила, у жовтні 2011 року, а звернувся з позовною заявою про захист свого порушеного права лише у січні 2017 року. Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для захисту свого порушеного права, який сплив у жовтні 2014 року, а позовна заява, не містить обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності.

Крім того, відповідач зауважив про безпідставність посилання позивача на переривання строку позовної давності, оскільки згідно з п. 4.4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , у разі дослідження обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Таким чином, відповідач вважає, що перебіг позовної давності не переривався, оскільки позивачем не надано належних доказів, що свідчать про визнання боргу Замовником чи вчинення ним дій щодо ремонту електрокабеля.

Як вбачається з обставин спору, пошкодження електрокабеля сталось у жовтні 2011 року, про що позивача не було своєчасно повідомлено.

У зв'язку з пошкодженням майна позивач звертався до Підрядника з відповідним листом, на який отримав відповідь від 18.10.2011 року про визнання факту пошкодження та зобов'язання відновити кабель.

Оскільки, кабель не було відновлено та не відшкодовано збитки у вигляді вартості відновлювального ремонту, позивач звертався до відповідача, як особи, відповідальної за завдану шкоду, 11.01.2013 року та 02.09.2014 року, на що відповідач в листах від 07.10.2014 року та від 20.11.2014 року повідомив позивача, що звернення знаходиться на розгляді та доопрацюванні ради і місцевим бюджетом на 2015 рік пропонується передбачити кошти на заміну кабельної лінії.

Також, суд враховує, що відповідачем в листі від 15.07.2016 року № 02-10/1314 (за підписом заступника міського голови) дійсно повідомлено позивача, що виконавчим комітетом проводяться роботи з відновлення пошкодженої кабельної лінії.

Крім того, оскільки позивач не був своєчасно повідомлений про факт пошкодження електрокабелю, не можливо встановити чітко дату жовтня 2011 року, з якої починає перебіг позовна давність.

Позивач в ході розгляду спору подав клопотання про поновлення строку позовної давності, в якому зазначив, що намагався вирішити спір мирним шляхом, зустрічаючись з відповідачем та надсилаючи відповідні листи. В той же час, відповідач в своїх відповідях факт заподіяння шкоди його Підрядником не заперечував та висловлював готовність врегулювати відповідний спір шляхом віднайдення коштів на ремонт чи заміну електрокабелю.

Пунктом 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Як визначено ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, враховуючи, що з переписки позивача та відповідача вбачається, що відповідач не заперечував факту пошкодження електрокабеля та необхідності його ремонту, оскільки відповідач є органом місцевого самоврядування і вирішення ним питань та фінансування додаткових непередбачуваних витрат має особливості, зі змісту листа від 07.10.2014 року у позивача були підстави для невжиття заходів стягнення шкоди в судовому порядку, оскільки в такому листі було зазначено, що питання перебуває на розгляді та вирішенні ради, а листом від 20.11.2014 року позивач був запевнений про вирішення питання щодо фінансування в 2015 році ремонту (заміни) кабельної лінії.

В подальшому відповідачем також вчинялись дії, які свідчать про визнання свого обов'язку відновити електрокабель.

Зокрема, хоча відповідач заперечує факт вчинення робіт по відновленню електрокабеля, у позивача були відсутні підстави сумніватись, оскільки про проведення робіт позивач був обізнаний з листа відповідача від 15.07.2016 року 3 02-10/1314.

Таким чином, за умови визнання відповідачем обов'язку усунути наслідки заподіяної шкоди та його повідомлення про вчинення дій з відновлення електрокабелю, позивач був запевнений про відсутність необхідності звертатись до суду та необхідність надання відповідачу можливості вирішити відповідне питання по мірі можливості.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, хоч відсутні підстави для переривання строку позовної давності, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку позовної даності для звернення з даним позовом, тому порушене право позивача підлягає захисту.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Таким чином, оскільки спірна шкода завдана Підрядником відповідача при виконанні обов'язків за договором, відповідач як Замовник, відшкодовує завдану Підрядником шкоду. При цьому, суд не приймає посилання відповідача, що договір не містить завдання здійснювати роботи у безпосередній близькості до електрокабелю позивача, оскільки договором передбачено виконання робіт на території м. Боярка без визначення конкретного місця.

Крім того, як вбачається зі змісту листа № 52 від 09.09.2009 року, адресованого міському голові, позивачем та відповідачем узгоджувалось питання проведення робіт на території підприємства позивача.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правила відповідної ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України поширюються і на випадки відшкодування шкоди за ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що факт заподіяння позивачу шкоди пошкодженням електрокабелю визнаний безпосередньо винною особою - Підрядником, за завданою шкоду якою відповідає відповідач, розмір шкоди визначений виходячи з реальної вартості робіт, необхідних для відновлення майна, що відповідає ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України і відповідачем по суті не заперечений та не спростований, з огляду на ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України позовні вимоги доведені та обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 29876,48 грн., що підлягає сплаті з заявлених позовних вимог. Зайво сплачені суми судового бору можуть бути повернуті позивачу за його заявою відповідною ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08154, Київська обл, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 13, код 36263776) на користь Виробничого споживчого товариства Боярський хлібзавод (08154, Київська обл, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Кооперативна, 6, код 30160982) 1991765,64 грн. шкоди та 29876,48 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 10.03.2017 року