Ухвала

від 13.03.2017 по справі 826/11313/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                                           Справа 826/11313/15                                                                   У Х В А Л А 13 березня 2017 року                                                                                       м. Київ Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Мельничук В.П., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефорт Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, – В С Т А Н О В И В: Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року вказаний адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України “Про судовий збір” з урахуванням змін до вказаного Закону. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідач при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинен був оплатити судовий збір за одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру в розмірі 2350,66 грн. (2% розміру майнових вимог (2063,88 грн.)*110%) + (0,06 розміру мінімальної заробітної плати      (73,08 грн.)*110%). Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не дотримано вказані вимоги ст. 187 КАС України, не додано документ про сплату судового збору та подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. З огляду на вказане зауважую, що відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від такої сплати. Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір”, як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року № 36722122, від 15 квітня 2014 року № 38331796, від 29 липня 2014 року № 39942890).           Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.   Крім того, згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.           Отже, обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, а тому вказане клопотання задоволенню не підлягає. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Як вбачається з матеріалів справи 01 грудня 2016 року судом першої інстанції ухвалено зазначену вище постанову. Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подала до суду першої інстанції 27 лютого 2017 року. При цьому вказаною особою подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та в обґрунтування поважності причин пропуску зазначено, що з причини відсутності фінансування та у зв'язку з цим неможливістю сплати судового збору. Вважаю зазначені підстави неповажними.          Отже, згідно ч. 4 ст. 189 КАС України якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, то апеляційна скарга залишається без руху.           Згідно з ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху. Керуючись ст.ст. 186, 187, 189 КАС України, – У Х В А Л И В: У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про звільнення від сплати судового збору – відмовити.           Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївскому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві – залишити без руху.           Надати Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві строк тривалістю тридцять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого вона має право подати до Київського апеляційного адміністративного суду документ про сплату судового збору та надати відповідні докази поважності причин пропуску строку.           У разі невиконання зазначених вище вимог у вище вказаний строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.           Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.            Суддя                                                                                                    В.П. Мельничук