Ухвала

від 06.03.2017 по справі 810/2342/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2342/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

судді: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС України у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 травня 2006 року позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

12 січня 2015 року між позивачем та Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було укладено договір про визнання електронних документів.

10 грудня 2015 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області лист № 169/15, в якому зазначалося, що позивач подає копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за звітний період - листопад 2015 року, який зберігається на машинозчитувальному носії інформації.

До вказаного листа були долучені копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за звітний податковий період листопад 2015 року на флеш носієві Kingston .

11 грудня 2015 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 13844/10/10-13-11-02-10, яким позивачу було роз'яснено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних ("за формою J1201508"), починаючи зі звітності за січень 2015 року до контролюючого органу не подається.

25 січня 2016 року позивачем було направлено на адресу Головного управління ДФС України у Київській області скаргу про перегляд і скасування рішення контролюючого органу № 30/6.

22 лютого 2016 року відповідачем було направлено на адресу позивача відповідь - рішення про розгляд скарги № 421/10/10-36-11-01-10, в якій зазначалося, що порушень при наданні Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області рішення (листа) № 13844/10/10-13-11-02-10 не встановлено.

1 квітня 2016 року позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. № 50/16.

25 квітня 2016 року Державною фіскальною службою України було прийняте рішення про результати розгляду скарги № 9262/6/99-99-08-02-01-15, яким скаргу позивача було залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 201.15 ст. 201 ПК України в редакції до 1 січня 2015 року платник податку повинен був вести реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та щомісячно подавати до контролюючого органу копії записів у них.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII , який набрав чинності з 1 січня 2015 року, було внесені зміни до положень ПК України , у тому числі і до п. 201.15 ст. 201 ПК України .

З 1 січня 2015 року відповідно до вимог п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу, відображаються платником податку в податкових деклараціях.

Отже, з 1 січня 2015 року ПК України не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючим органам копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

Відповідно до вимог п. 1 Розділу І Порядку № 958 реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з вимогами п. 2 Розділу І Порядку № 958 реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Як вбачається з п. 3 Розділу І Порядку № 958, реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Усі графи Реєстру, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.

Платники податку щомісяця в строки, передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі ті платники податку, для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді. Копії записів у Реєстрах подаються за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі.

Отже, Порядком № 958 дійсно передбачено обов'язок платників податків подавати до податкового органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних.

Разом з тим, положеннями ПК України не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючому органу разом з податковою звітністю копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

В наказі Міністерства фінансів України № 958 від 22 вересня 2014 року вказано, що він прийнятий відповідно до п. 201.15 ст. 201 розділу V ПК України , редакція якого станом на 22 вересня 2014 року передбачала обов'язок платника податків подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за звітний період в електронному вигляді.

Зміна редакції ПК України та звільнення внаслідок цього платників податків від обов'язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних нівелює такий обов'язок, визначений у підзаконному правовому акті, а саме - Порядку № 958.

Таким чином платники податків, починаючи з 1 січня 2015 року, не зобов'язані подавати контролюючому органу копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскільки такий обов'язок не передбачений в межах ПК України .

Відповідно до ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу ) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить про те, що рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарги платника податків. При цьому, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Тобто ст. 56 ПК України встановлює порядок та строки оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом.

Наведене свідчить, що відповідачами скарги позивача були розглянуті в порядку та строки, встановлені ПК України .

Відповідно до вимог п. 56.3 ст. 56 ПК України , скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу ) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з вимогами п. 55.2 ст. 55 ПК України , контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Відповідно до вимог п. 1 Положення № 236 відповідач 1 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Як вбачається з п. 1 Положення № 446/2011, третя особа є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Згідно з вимогами п. 3 Положення № 446/2011 одним з основних завдань третьої особи є формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики, крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики.

Згідно з вимогами п. 3 Положення № 236 одним з основних завдань Державної фіскальної служби України є, зокрема, внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

Отже, саме Державна фіскальна служби України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а тому уповноважений на розгляд в порядку ст. 56 ПК України скарг на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць.

Рішення Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС України у Київській області про результати розгляду скарг не є юридично значеними для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку та самі по собі не породжують настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 13 березня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.