Рішення

від 10.03.2017 по справі 658/2798/16-ц

КАХОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 658/2798/16-ц

(провадження № 2/658/45/17)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Єйбог І.М.,

при секретарях Садовій І.М., Ганжевій В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, м. Каховка Херсонської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння ,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіннямотивуючи свої вимоги тим, що їй на підставі державного акту на право власності серії ЯА № 245704 належить земельна ділянка, площею 3,61 га, що розташована на території Семенівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

22 січня 2008 року рішенням Каховського міськрайонного суду визнано договір дарування укладений між нею та ОСОБА_2 дійсним та визнано за відповідачем право власності на спірні земельну ділянку право власності. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 березня 2016 року рішення Каховського міськрайонного суду від 22 січня 2008 року скасовано, та постановлено нове яким в задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на спірну земельну ділянку відмовлено.

29 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір міни за умовами якого ОСОБА_2 передав спірну земельну ділянку.

Посилаючись на ст.ст. 203, 215, 236 ЦК України вважає, що на час укладення договору міни спірної земельної ділянки ОСОБА_2 не мав права будь-яким чином відчужувати вказане майно, тому ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку безпідставно.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України позивач вважає, що має право на витребування своєї земельної ділянки у відповідача.

За вказаних обставин, просила суд витребувати у ОСОБА_3 безоплатно передану ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 3,61 га, яка знаходиться на території Семенівської сільської ради Каховського району Херсонської області, кадастровий номер 6523584500:05:020:0038.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, з підстав викладених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_4 в судовому засідання позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився надав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Надав заперечення проти позову відповідно до змісту яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та ОСОБА_2 з приводу земельної ділянки ніяким чином не стосуються його, оскільки спору щодо майна з позивачем він не має. Так, відповідач правомірно з підстав передбачених законом набув у власність земельну ділянку. Крім того, спірна земельна ділянка була поділена на одинадцять земельних ділянок, тобто на час розгляду вказаної справи предмету спору - земельної ділянки, площею 3,6102 га в цілому не існує, тому вказана земельна ділянка не може бути об'єктом позовних вимог.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши осіб, що приймали участь в судовому засіданні, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

29 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір міни земельних ділянок, який посвідчений приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_5, за умовами якого ОСОБА_2 поміняв земельну ділянку, площею 3,6102 га надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Семенівської сільської ради Каховського району, яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 748522 виданого на підставі рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року № 2-535/08 на належну ОСОБА_6 земельну ділянку площею 3,7370 га. (а.с. 27 - 28).

Як вбачається із заяви ОСОБА_3, він виявив бажання розподілити належну йому земельну ділянку на підстав договору міни від 29 січня 2016 року, площею 3,6102 га кадастровий номер 6523584500:05:020:0038, яка розташована на території Семенівської сільської ради Каховського району на одинадцять земельних ділянок, для цього замовив розробку Технічної документації із землеустрою (а.с. 47).

З технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 6523584500:05:020:0038 загальною площею 3,6102 на, наданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3, що розташована на території Семенівської сільської ради Каховського району слідує, що вказана земельна ділянка поділена на 11 земельних ділянок, а саме: ділянки 1-10 площею 0,01000 га (загальна 0,10000 га), ділянка 11 площею 3,5102 га.

Кадастрові номери земельних ділянок:

- 13/32.1 - 6523555100:03:001:0008;

- 13/32.2 - 6523555100:03:001:0009;

- 13/32.3 - 6523555100:03:001:0010;

- 13/32.4 - 6523555100:03:001:0011;

- 13/32.5 - 6523555100:03:001:0012;

- 13/32.6 - 6523555100:03:001:0013;

- 13/32.7 - 6523555100:03:001:0014;

- 13/32.8 - 6523555100:03:001:0015;

- 13/32.9 - 6523555100:03:001:0016;

- 13/32.10 - 6523555100:03:001:0017;

- 13/32.10 -6523555100:03:001:0007.

За нормами ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень ч. 2 ст. 13 цього Кодексу, де зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб.

Згідно з вимогами ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною, так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97 ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від набувача.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України. Крім того, під час розгляду спорів про витребування майна суди повинні встановити всі юридичні факти, визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи можна вважати підстави набуття майна законними, чи набувач майна є добросовісним набувачем тощо.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

У пункті 26 Постанови Пленуму ВССУ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року № 5, роз'яснено, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно зі ст.ст. 58, 59 ЦПК України, докази повинні бути належними та допустимими. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення майна з чужого незаконного володіння.

При цьому суд вбачає слушним доводи заперечення відповідача ОСОБА_3 про те, що у відповідності до положень ст. 388 ЦК України останній є добросовісним набувачем і спірне майно у нього може бути витребувано лише у разі безпідставності його набуття.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що відповідачі незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи майном, що належить позивачу.

Однак, це твердження спростовується наступним. Відповідно до рішення Каховського міськрайонного суду від 22 січня 2008 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, який відповідно до вимог чинного земельного законодавство підтверджує факт набуття ним права власності на вказану земельну ділянку. На час укладення договору міни (який був посвідчений нотаріусом до постановлення рішення апеляційного суду Херсонської області) між відповідачами вказаний Державний акт був дійсним.

Отже, відповідач ОСОБА_3 на законних підставах являється добросовісним набувачем права власності на спірну земельну ділянку. Так, добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України є особа, яка придбала майно у особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати. При придбанні даної земельної ділянки відповідач не знав, і не мав змоги дізнатися про те, що ОСОБА_2 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку, адже на момент укладення договору міни ОСОБА_2 був законним власником даної земельної ділянки, що підтверджується державним актом про його право власності на зазначену вище земельну ділянку.

За таких обставин суд вбачає, що в діях відповідача ОСОБА_3 не міститься порушень вищезазначених норм Земельного та Цивільного кодексів України.

Таким чином, звертаючи увагу на викладені вище факти, якими підтверджується законність отримання відповідачем спірної земельної ділянки, можна дійти до висновку, що твердження позивача щодо незаконності заволодіння відповідачем майном, не знаходять свого законного обґрунтування та підтвердження.

За наведених обставин, а також зважаючи на те, що позивачем належних та допустимих доказів відчуження спірної земельної ділянки відбулося поза її волею суду не надано, тому спірне майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України,

ст.ст. 3, 6, 11 - 16, 203, 215, 387, 388 ЦК України,

ст.ст. 1, 3 - 11, 57 - 61, 212 - 215, 223 ЦПК України,

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіннявідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Каховський міськрайонний суд Херсонської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Єйбог