Постанова

від 27.02.2017 по справі 810/3635/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року № 810/3635/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Васковець М.С., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Фірма Простір до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Фірма Простір з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки документальної виїзної позапланової перевірки ПП Фірма Простір з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 є необґрунтованими, а оскаржувані рішення від 07.06.2016 №0000362204 та №0000352204 винесені всупереч вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що висновок податкового органу ґрунтується на кримінальному провадженні та не встановленому факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами позивача. Вважає, що висновки відповідача про укладення нікчемних угод не відповідають закону та ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки господарські операції між контрагентами та позивачем мали реальний характер, що підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами. Позивач стверджує, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, тому просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, надав письмові заперечення, в обґрунтування яких податковий орган зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення обґрунтованими і правомірними, оскільки згідно даних АІС Податковий блок встановлено, що господарські операції з виконання ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ "Конструктив Компані" придбання товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, в зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Тарсан ЛТД", ТОВ "Конструктив Компані" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Зазначає, що ні представник позивача ні сам позивач в судовому засіданні не надали пояснення стосовного того яким чином поміж специфікацій по поставці вугілля, опинився цемент. А саме специфікація від 22.09.2014 №3 в якій чітко зазначено: дана специфікація є невід'ємною частиною договору №1/07-14 від 01.07.2014. Крім того, позивач сам зазначив, що додаткових угод або інших угод не заключав. Відповідач стверджує, що позивачем не надано ні до суду, ні до перевірки сертифікатів якості які передбачені договором, а також не надано пояснень з того приводу, як саме здійснювалась поставка з м. Луганськ до м. Донецьк та чиїм транспортом. Також в специфікації від 10.09.2014 №2 відсутня повна адреса місця поставки. Позивачем надано пояснення з приводу приймання вугілля проте, що воно приймалось уповноваженою особою підприємства, натомість всі видаткові накладні підписані саме позивачем. Крім того, позивач зазначив, що ніколи не бачив директора С.О. Вільховчено, оскільки спілкування відбувалося через його довірену особу. Також позивачем не надано актів приймання вугілля, що унеможливлює дану операцію в сукупності з вищезазначеними фактами. Крім того, відповідач зазначає, що до договору поставки №1/07-14 від 01.07.2014 виписано специфікацію №3 від 22.09.2014 по поставку продукції цемент ПД 11/А-Ш-400 у кількості 22 т. Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні не зміг надати пояснення стосовно поставки цементу та яким чином поміж специфікацій по поставці вугілля, опинився цемент. Відповідач зазначає, що дана специфікація є невід'ємною частиною договору №1/07-14 від 01.07.2014, більш того, позивач зазначив, що інших угод або додаткових угод по поставці цементу укладено не було. По взаємовідносинам з ТОВ "Конструктив Компані", відповідач зазначає, що договором передбачено, що поставка продукції здійснювалась за реквізитами які покупець повідомляв додатково. Разом з тим, ані в специфікації, ані в видаткових накладних не міститься адреси куди саме продавець повинен поставити продукцію. Також покупець мав здійснювати приймання продукції за якістю та кількістю, разом з тим, будь-які пояснення з даного приводу надано позивачем не було, а також у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження переміщення товару.

В судовому засіданні 27.02.2017 представник позивача заявив клопотання про виклик свідків, але протокольною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні даного клопотання, як не обґрунтованого, оскільки в судовому засіданні встановлено, що особи яких позивачем викликано в якості свідків не мали відношення до господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ Тарсан ЛТД та ТОВ Конструктив Компані і підтвердити чи спростувати реальність господарських операцій з вказаними підприємствами не зможуть.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ПП Фірма Простір є юридичною особою, що зареєстроване 28.11.2001, номер запису в ЄДР 12661200000008147.

Ірпінською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, на підставі наказу №258 від 28.04.2016 та направлень від 11.05.2016 №112, 113, на виконання ухвали від 09.03.2016 слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва Коваленко В.В., згідно п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 ст.78, ст.79 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Фірма Простір (код за ЄДРПОУ 13497114) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами вищезазначеної перевірки податковим органом складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Фірма Простір дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 №502/22-4/13497114 від 24.05.2016 (Далі-Акт перевірки).

Згідно висновків перевірки, документальною позаплановою перевіркою ПП Фірма Простір встановлено порушення: - п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 116623 грн. в т.ч. за 2014 рік на суму 101107 грн. та за 2015 рік на суму 15516 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 129581 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 1785 грн., за вересень 2014 року на суму 52146 грн., за жовтень 2014 року на суму 58410 грн., за грудень 2015 року на суму 17240 грн.

Висновки податкового органу повязуються оцінкою господарських операцій позивача з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус .

В акті перевірки податковим органом зазначено, що на адресу Ірпінської ОДПІ надійшла ухвала від 09.03.2016 слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва Коваленко В.В., згідно якої: слідчий другого ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у м. Києві Двигун Р.В., за погодження із прокурором Київської прокуратури №5 Батриним Ю.М., звернувся до слідчого судді з клопотанням про призначення перевірки. В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що в СУ ФР ДПІ у Оболонському ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до реєстру досудових розслідувань за №32015100050000084 від 28.10.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст. 212, ч.5 ст. 27 ч.3 ст.212 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що група осіб в складі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 незаконно використовуючи реквізити підприємств з ознаками фіктивності ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ "Тарсан ЛТД", ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс -Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар -Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат реально діючим підприємствам - вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухилені від стати податків на загальну суму понад 15 млн. грн.

Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що підконтрольними ОСОБА_9 та ОСОБА_4 підприємствами з ознаками фіктивності проводили операції суб'єкти господарювання реального сектору економіки, в т.ч. ПП Фірма Простір , яке перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, та проводило операції з ТОВ Тарсан ЛТД та ТОВ Конструктив Компані , загальна сума податкового кредиту з податку на вартість додану вартість сформованого ПП Фірма Простір від підприємств з ознаками фіктивності складає 129508 грн..є Матеріали кримінального провадження №32015100050000084 від 28.10.2015 року, а протоколи місця події від 07.12.2015 року, згідно якого: Огляд почато о 17 год. 00 хв..; Огляд закінчено о 17 год. 40 хв.. Ст. о/у ОУ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Радеет Р.В. на підставі доручення слідчого 2 ВКР СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Двигуна P.В., у відповідності до ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, проведено огляд. Проведеним оглядом встановлено: за допомогою АІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних здійснено аналіз підприємств: ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ "Лерос", ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ "Апреліус , а саме податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, що відображають придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг). Так, встановлено податкові накладні що відображають придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг) ТОВ Вілс ЛТД", ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані, ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн . Інші перелічені вище підприємства не відображають власні податкові накладні в ЄДПН, так як можуть складати податкові накладні на суму, що не перевищує 10 000 грн., або не мати свідоцтва платника ПДВ. Під час огляду виявлено податкові накладні, що відображають придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг) ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн", згідно додатку №1."

Стосовно фінансових операцій, проведених ТОВ "Тарсан ЛТД", операції пов'язані, головним чином з отримання безготівкових коштів від групи юридичних осіб у вигляді фінансової допомоги, оплати за товар, за послуги та перерахування коштів на користь групи юридичних осіб у вигляді поповнення рахунку, оплати згідно договору про відступлення права вимоги, оплатою за продукти харчування, за товар.

Перевіркою встановлено, що згідно наведених вище документів, по розрахунках з ТОВ Тарсан ЛТД до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено суму 561704 грн.. В ході перевірки та при аналізі даних АС Податковий блок встановлено, що ТOB Тарсан ЛТД знаходиться на обліку ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Відповідно до поданих податкових розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІІ кв. 2014 року та протягом 2015 р. у штаті підприємства працювала одна особа в тому числі директор підприємства ОСОБА_1. До податкового органу за 2014 - 2015 p.p. подано баланс та звіти про фінансові результати, декларації з податку на прибуток, згідно яких встановлено відсутність основних засобів (складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства). Свідоцтво податку на додану вартість № 200166733 від 12.03.2014р., діюче. Стан підприємства 0 - платник податків за основним місцем обліку. Основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля. Підприємство ТОВ Тарсан ЛТД не знаходиться за податковою адресою про що свідчить повідомлення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про відсутність за місцезнаходженням юридичної особи від 15.09.2015 року №2582/26-50-11-01-19 (форми 18-01111). Враховуючи викладене, господарська діяльність ТОВ Тарсан ЛТД має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність погребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності). Виходячи з наведеного, ТОВ "Тарсан ЛТД" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Правочини нібито укладені між ТОВ "Тарсан ЛТД" та ПП "Фірма "Простір" не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Перевіркою встановлено, що по розрахунках з ТОВ Конструктив Компані до складу витрат, при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік віднесено суму 86200,00 грн.

В ході перевірки та при аналізі даних АІС Податковий блок встановлено, що ТОВ Конструктив Компані знаходиться на обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській область. Відповідно до поданого податкового-розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум. утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за III квартал 2015 року у штаті підприємства працювало 2 особи в тому числі директор підприємства ОСОБА_12, а інша особа була звільнена 24.09.2015р., за IV квартал 2015 року у штаті підприємства працювала 1 особа в тому числі директор підприємства ОСОБА_12. До податкового органу за 2015 р. подано баланс та звіт про фінансові результати, декларація з податку на прибуток, згідно яких встановлено відсутність основних засобів (складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства). Стан підприємства 0 - платник податків за основним місцем обліку. Враховуючи викладене, вказано на нереальність операцій, документально оформлених ПП "Фірма "Простір" по взаємовідносинах з ТОВ "Конструктив Компані" за 2015 рік.

Господарські операції з виконання ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ "Конструктив Компані" придбання товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, в зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Тарсан ЛТД", ТОВ "Конструктив Компані" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Позивач не погодившись з висновками перевірки подав до податкового органу письмові заперечення до акту перевірки на, що відповіддю Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 03.06.2016 №2075/10/10-31/22-5 висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352204 від 07.06.2016, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в розмірі 161976,25 грн., в тому числі - 129581 грн. - основного платежу, та 32395,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000362204 від 07.06.2016, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, в розмірі 141899,75 грн., в тому числі - 116623 грн. - основного платежу, та 25276,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження до ГУ Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 05.10.2016 №21580/6/9999-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0000352204 та №0000362204 від 07.06.2016 позивач оскаржив їх, звернувшись до суду з даним позовом.

На підставі поданих документів та інших зібраних по справі доказів суд встановив наступне.

ПП Фірмою Простір 01.07.2014 укладено договір поставки з ТОВ Тарсан ЛТД №1/07-14 на вугільну продукцію в асортименті та обсязі, які погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до даного договору, зокрема: п.3.1 - постачання продукції здійснюється на умовах СРТ згідно з інкотермс-2010 , за реквізитами (із зазначенням складу призначення товару), які покупець повідомляє постачальника додатково; п.4.1 - покупець здійснює приймання продукції від постачальника за якістю та кількістю; п.5.1 - розрахунок покупця з постачальником за отриману продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі, що дорівнює вартості отриманої партії узгодженої шляхом підписання видаткової накладної. Сторонами оформлені специфікація №1 на поставку продукції на липень 2014 від 21.07.2014, специфікація №2 на поставку продукції на вересень 2014 року від 10.09.2014, специфікація №3 на поставку продукції від 22.09.2014 та специфікація №4 на поставку продукції від 01.10.2014. Крім того на виконання даного договору сторонами оформлені видаткові накладні у кількості 18 шт. та податкові накладні у кількості 18 шт. (т.1 арк. 68-103).

В подальшому позивачем було реалізовано придбану продукцію. Так, між позивачем та КЗ Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ст. укладено договір №80 про закупівлю товарів за державні кошти від 13.08.2013. Згідно даного договору, зокрема: п.1.1. - учасник зобов'язується у 2018 році поставити замовникові товари, зазначені у накладних (код ДК 016-2010:05.10.1 - вугілля кам'яне); п.1.2 - найменування (номенклатура, асортимент) товару та кількість: марка ДГ25-200-100тн, марка ДГОМ13-50-155тн, марка АКО25-100-250тн; п.5.1. - строк поставки товарів: один раз на тиждень протягом 2013 року, за адресою замовника, відповідно заявки (телефоном, поштою, факсом); п.5.2. - місце поставки товарів: склад - КЗ ЗЗСШ-І №7 І-ІІ ст. , за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 1а; п.п.6.1.2. - приймати поставлені товари згідно з накладними та сертифікатом або посвідченням якості з фізично-хімічними властивостями. До договору сторонами підписано специфікацію. В подальшому сторонами 01.09.2014 укладено додаткову угоду №1 до договору зберігання від 31.12.2013, у зв'язку з запровадженням АТО на території м. Донецька та неможливістю поставити залишок вугілля, що знаходиться на зберіганні у позивача. Також на підтвердження виконання даного договору сторонами укладено договір збереження б/н від 31.12.2013, акт звірки поставки, копії накладних, копії товарно-транспортних накладних (т.1 арк. 144-176). Між позивачем та КП Тепломережа укладено договір №10/09-тп про придбання товару (вугілля) від 10.09.2014. До договору підписано специфікації №1 та №2. На виконання даного договору сторонами оформлені акт звірки від 08.10.2015 та накладні (т.1 арк.177-195).

10 грудня 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ Конструктив Компані (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10/12-15. Згідно даного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію в асортименті та обсязі, які погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до даного договору, зокрема: п.5.1 - розрахунок покупця з постачальником за отриману продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі, що дорівнює вартості отриманої партії узгодженої шляхом підписання видаткової накладної. Сторонами оформлена специфікація №1 від 10.12.2015 на цемент та гранульований шлак. Крім того на виконання даного договору сторонами оформлені видаткові накладні у кількості 5 шт. та податкові накладні у кількості 5 шт. з квитанціями про реєстрацію податкових накладних (т.1 арк. 120).

В подальшому позивачем було реалізовано придбану продукцію. Так, між позивачем та ПАТ Орендне підприємство Шахта Жданівська укладено договір №2006/2014 на постачання продукції виробничо-технічного призначення від 20.06.2014 та додаткову угоду до договору. На підтвердження виконання даного договору сторонами оформлено накладні, товарно-транспортні накладні (т.1 арк. 96-245, т.2 арк.1-8).

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень, земельних ділянок, підприємством до суду надано витяг про державну реєстрацію прав від 30.07.2012, договір користування земельною ділянкою від 09.04.2014 укладений між позивачем та Донецькою міською радою, штатний розклад від 05.01.2015 осіб які перебувають на підприємстві позивача на 2015 рік.

При дослідженні видаткових та податкових накладних оформлених по договору з ТОВ Конструктив Компані суд зазначає, що в графі видаткових накладних замовлення та податкових накладних вид цивільно-правового договору зазначено договір поставки від 10.12.2015 №10/12-15, в той час як сторонами укладено договір купівлі-продажу №10/12-15 від 10.12.2015. При дослідженні специфікації та видаткових накладних суд зазначає, що данні документи не містять адреси куди саме продавець повинен поставити продукцію.

При дослідженні специфікації від 10.09.2014 №2 суд зазначає, що відсутня повна адреса місця поставки. Також кожна специфікація в графі "товар" містить різні марки вугілля.

При дослідженні договору №80 про закупівлю товарів за державні кошти від 13.08.2013 укладеного між позивачем та КЗ "Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ст. судом встановлено, що учасник (позивач) зобов'язується у 2018 році поставити замовникові товари зазначені у накладних, а замовник - прийняти і оплатити такі товари, про те даний договір набирає чинності з 13 серпня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року, що зазначено в даному договорі.

Також на підтвердження реалізації даного договору на вимогу суду позивачем не надано оригінали накладних та товарно-транспортних накладних, а до справи долучено тільки копії вищезазначених документів.

У судових засіданнях представник позивача на вимогу суду не надав витребуваних судом первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність вчинених господарських операцій з ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ Конструктив Компані , окрім досліджених судом копій договорів, специфікацій, податкових та видаткових накладних.

Для з'ясування зазначених обставин суд згідно з частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України запропонував позивачу подати додаткові докази, а також з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, судом від позивача додатково витребувано всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій, зокрема, рахунки-фактури, акти приймання вугілля, заявки на товар, товарно-транспортні накладні, відомості щодо перевірки кількості та якості товару, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожні листи, відомості щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, платіжні доручення, сертифікати якості на товар, реєстрація заїзду та виїзду автомобілів до позивача, документи які підтверджують місце зберігання товару, проте вказаних документів позивачем на вимогу суду не надано, у зв'язку з їх відсутністю.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийняті податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу витрат сум податку на прибуток, сплачених ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ "Конструктив Компані" у складі ціни проданих товарів за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про відсутність реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ "Конструктив Компані", за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, формування податкового кредиту та витрат, судом досліджено факт передачі та отримання товару від покупця яким є позивач до продавців - ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ "Конструктив Компані".

Для цього суд не одноразово витребував від позивача всі документи, які б підтверджували реальність вчинених господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, а також надав позивачу необхідний час для надання таких доказів.

Суд бере до уваги приписи п.44.6 ст.44 ПК України, згідно з якими у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, позивачем до суду не було надано рахунки-фактури, акти приймання вугілля, заявки на товар, товарно-транспортні накладні, відомості щодо перевірки кількості та якості товару, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожні листи, відомості щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, платіжні доручення, сертифікати якості на товар, реєстрація заїзду та виїзду автомобілів до позивача, документи які підтверджують місце зберігання товару.

Суд враховує, що саме такі документи підлягали обов'язковому оформленню. При цьому суд визнає, що окремі з цих документів дійсно могли не складатися за відсутності для цього підстав, тому суд вважає, що встановленим обставинам належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки судів узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийняті податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що укладеними договорами передбачалося отримання позивачем від контрагентів товарів з дотримання усіх умов та складання документів, які зазначено у договорах. Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані договори, податкові накладні та видаткові накладні.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які обов'язково підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій: рахунки-фактури, акти приймання вугілля, заявки на товар, товарно-транспортні накладні, відомості щодо перевірки кількості та якості товару, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожні листи, відомості щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, платіжні доручення, сертифікати якості на товар, реєстрація заїзду та виїзду автомобілів до позивача, документи які підтверджують місце зберігання товару.

Суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання товару, послуг без їх фактичного надання тощо). Саме про це свідчить відсутність тих документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу про те, що вказане в акті кримінальне провадження є підтвердженням відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки податковим органом не надано остаточного рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого судом у цьому кримінальному провадженні.

Суд враховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним саме собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов надання та змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому суд бере до уваги, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочинну, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість встановлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Отже, як встановлено судом, факт передачі товару від ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ "Конструктив Компані" до позивача дійсно не підтверджується документально через відсутність документів, тобто господарські операції належним чином не відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Суд визнає, що позивачем на неодноразову вимогу суду не надано всі первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ "Конструктив Компані".

Відсутність рахунків-фактури, актів приймання вугілля, заявок на товар, товарно-транспортних накладних, відомостей щодо перевірки кількості та якості товару, довіреностей на осіб, які отримували продукцію, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожних листів, відомостей щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, платіжних доручень, сертифікатів якості на товар, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів до позивача, документів які підтверджують місце зберігання товару є підтвердженням відсутності здійснених господарських операцій.

У зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних додаткових доказів спір судом розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ "Тарсан ЛТД" та ТОВ "Конструктив Компані" не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами, обов'язковість складання яких передбачено договорами, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є правомірними і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 березня 2017 р.