Ухвала

від 13.03.2017 по справі 818/1696/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 р.Справа № 818/1696/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2017р. по справі №818/1696/16

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Липоводолинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" в особі "Липоводолинський райавтодор", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 року № 0008761300 про визначення суми грошового зобов'язання в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 121824,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що філія "Липоводолинський райавтодор" є структурним підрозділом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" та платником податку на доходи фізичних осіб. За наслідком проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення філією "Липоводолинський райавтодор" законодавства з питань утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб. На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області прийнято спірне рішення, яким, на підставі п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до позивача застосовано штраф в зв'язку із несвоєчасною сплатою до бюджету податкового зобов'язання по вказаному податку. Позивач не погоджується із таким рішенням податкового органу, оскільки філією "Липоводолинський райавтодор" податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, перераховувався у день її виплати. Несвоєчасна сплата податкових зобов'язань із вказаного податку виникла в зв'язку із затримкою виплати заробітної плати, при цьому відповідальність за вказане порушення настає за статтею 126, а не за статтею 127 ПК України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 21.11.2016р. №0008761300 про визначення філії "Липоводолинський райавтодо" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 121824,14 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області на користь ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" в особі "Липоводолинський райавтодор" суму судового збору в розмірі 1827,36 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки за наслідком проведеної перевірки було встановлено саме факт несвоєчасного перерахування та не перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, то податковим органом було правомірно застосовано до підприємства штрафні санкції саме на підставі положень п. 127.1 ст. 127 ПК України на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що філія "Липоводолинський райавтодор" є відокремленим підрозділом ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 5.5. Положення, філія "Липоводолинський райавтодор" здійснює бухгалтерський і податковий облік, несе відповідальність за його вірогідність відповідно до встановленого чинним законодавством порядку.

Співробітниками ГУ ДФС у Сумській області проведено планову виїзну перевірку філії "Липоводолинський райавтодор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2016 року № 205/1401/24022992/78.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, п.п.168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, що виявилось у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік в сумі 26779,69 грн., за 2015 рік в сумі 92267,77 грн., за 2016 рік в сумі 49345,06 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України, ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0008761300, яким філії "Липоводолинський райавтодор" визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 121824,14 грн. штрафних санкцій та 2182,92 грн. пені.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 121824,14 грн., звернувся до суду із даним позовом. Разом з тим, правомірність визначення суми нарахованої пені в розмірі 2182,92 грн. позивачем не оскаржується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України. Разом з тим, оскільки статтею 127 ПК України передбачено накладення штрафу саме за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, порушень чого під час проведеної перевірки встановлено не було, то податковим органом безпідставно застосувало до філії "Липоводолинський райавтодор" штрафні санкції на підставі вказаної норми Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Стаття 127 ПК України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в не нарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Випадки оподаткування у джерела виплати встановлюються Кодексом, зокрема, для оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковим агентом, у тому числі роботодавцем (стаття 168).

Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку, відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу, а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивача притягнуто до відповідальності в порядку ст. 127 ПК України за несплату податкового зобов'язання до виплати доходу на користь іншого платника податків.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст. 168 ПК України.

За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п.168.1.2).

Проте, згідно п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Посилання п.168.1.5 ПК України на місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно п.126.1 ст. 126 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

В свою чергу, положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.11.2015 року в справі № 21/2919а15.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем під час судового розгляду справи не заперечувався факт виплати заробітної плати із затримкою, крім того він не заперечує проти суми пені, нарахованої податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2016 року № 0008761300.

Разом із цим, суми податку з доходів фізичних осіб перераховані до бюджету одночасно із виплатою заробітної плати, що також підтверджується платіжними дорученнями на перерахування вказаного податку до бюджету в день виплати заробітної плати, що не заперечувалось податковим органом.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом безпідставно застосовано до філії "Липоводолинський райавтодор" штрафні санкції відповідно до ст. 127 ПК України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки при розгляді справи встановлено, що такий обов'язок позивачем було виконано в повному обсязі, приймаючи до уваги, що під час виплати заробітної плати податок було утримано в повному обсязі та своєчасно перераховано до бюджету.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування до підприємства штрафних санкцій саме на підставі положень п. 127.1 ст. 127 ПК України, оскільки за наслідком проведеної перевірки було встановлено саме факт несвоєчасного перерахування та не перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з акту перевірки, перевіряючими було встановлено виключно факт порушення п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік в сумі 26779,69 грн., за 2015 рік в сумі 92267,77 грн., за 2016 рік в сумі 49345,06 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування до підприємства штрафних санкцій а підставі положень п. 127.1 ст. 127 ПК України є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року по справі №818/1696/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2017р. по справі №818/1696/16 за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Липоводолинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" до Головного управління ДФС у Сумській області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Мельнікова Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 14.03.2017 р.