Постанова

від 05.03.2019 по справі 818/1696/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/1696/16

адміністративне провадження №К/9901/32802/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у складі судді Галета С.М.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у складі суддів Бенедик А.П., Донець Л.О., Мельнікової Л.В.,

у справі № 818/1696/16

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі "Липоводолинський райавтодор"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

19 грудня 2016 року Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі "Липоводолинський райавтодор" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2016 року № 0008761300 про визначення суми грошового зобов'язання в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 121824,14 грн, з мотивів відсутності підстав для застосування штрафу у цій частині.

18 січня 2017 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, задоволено позов Підприємства, скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 21 листопада 2016 року №0008761300 про визначення філії "Липоводолинський райавтодо" Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги Україн" (і.к. 24022992) суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 121 824,14 грн.

06 квітня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити у повному обсязі.

31 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 07 квітня 2017 року та витребувано справу № 818/1696/16 з Сумського окружного адміністративного суду. Фактично справа із суду першої інстанції не витребувана.

27 червня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

03 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/32802/18 передані до Верховного Суду.

07 квітня 2017 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийняті до свого провадження та справу № 818/1696/16 витребувано з Сумського окружного адміністративного суду.

27 березня 2018 року справа № 818/1696/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що філія "Липоводолинський райавтодор" є відокремленим підрозділом ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", діє на підставі Положення, за пунктом 5.5 якого здійснює бухгалтерський і податковий облік, несе відповідальність за його вірогідність відповідно до встановленого чинним законодавством порядку.

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку філії "Липоводолинський райавтодор" з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року, результати якої викладені в акті від 07 листопада 2016 року № 205/1401/24022992/78 (далі - акт перевірки).

21 листопада 2016 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки, за порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України згідно з положеннями пункту 127.1 статті 127 цього кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення №0008761300, яким філії "Липоводолинський райавтодор" визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 824,14 грн. та пені 2182,92 грн. відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 цього кодексу.

Предметом судового розгляду є оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 121824,14 грн, правомірність визначення суми нарахованої пені в розмірі 2182,92 грн позивачем не оскаржується.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік в сумі 26779,69 грн, за 2015 рік в сумі 92267,77 грн, за 2016 рік в сумі 49345,06 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновуються на тому, що несплата самостійно визначеного грошового зобов'язання платником податку протягом строків, передбачених Податковим кодексом України призводить до притягнення до відповідальності відповідно до статті 126 цього кодексу. Разом з тим, оскільки статтею 127 Податкового кодексу України передбачено накладення штрафу саме за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, порушень чого під час проведеної перевірки встановлено не було, то податковим органом безпідставно застослвано до філії "Липоводолинський райавтодор" штрафні санкції на підставі вказаної норми Кодексу.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень статті 127, пункту 164.1 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, який зумовив висновок наступних позицій.

Стаття 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в не нарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Випадки оподаткування у джерела виплати встановлюються Кодексом, зокрема, для оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковим агентом, у тому числі роботодавцем (стаття 168).

Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку, відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу, а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності в порядку статті 127 Податкового кодексу України за несплату податкового зобов'язання до виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому суди дійшли до висновку про те, що законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Аналізуючи положення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України суди попередніх інстанцій зазначили, що податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Положення підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України щодо місячного податкового періоду слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачені умови притягнення до відповідальності у вигляді штрафу, його розміри в залежності від днів затримки та погашеної суми податкового боргу.

Положеннями пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього кодексу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вирішуючи спір судами попередніх інстанцій застосована правова позиція Верховного Судом України викладена у постанові від 10 листопада 2015 року в справі № 21/2919а15 відповідно до положень частини другої статті 161 та частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року та була чинною на час вирішення справи судами попередніх інстанцій.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивачем під час судового розгляду справи не заперечувався факт виплати заробітної плати із затримкою, крім того він не заперечує проти суми пені, нарахованої спірним повідомленням-рішенням. Разом із цим, суми податку з доходів фізичних осіб перераховані до бюджету одночасно із виплатою заробітної плати, що також підтверджується платіжними дорученнями на перерахування вказаного податку до бюджету в день виплати заробітної плати, що не заперечувалось податковим органом.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 818/1696/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер