Рішення

від 10.03.2017 по справі 916/1497/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2017 р.Справа № 916/1497/16

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони"

про стягнення 500408 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, паспорт

Від відповідача: Рожков Д.В., директор, Єргієв Д.І., представник за ордером

У судовому засіданні 03.03.2017р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву по справі до 10.03.2017р. о 10 год. 00 хв. та в судовому засіданні 10.03.2017р. оголошено перерву з 10 год. 40 хв. до 11 год. 10 хв.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони", у якій просив суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.03.2017р. (вх.№ ГСОО 2-1262/17) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" 500408 грн.., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013р. у розмірі 352000 грн., суму 3% річних у розмірі 19800 грн. та суму інфляційних нарахувань у розмірі 128608 грн.

Так, за матеріалами справи, 06.06.2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони", у якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" суму боргу у розмірі 409 532грн., яка складається з основного боргу в розмірі 288000грн., 3% річних в сумі 13300грн. та інфляційних втрат в сумі 108232 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Літвінов С.В.) від 04.07.2016р. позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 288000 грн. заборгованості з орендної плати, 13300грн. 3% річних, 108232 грн. інфляційних втрат та 6142,98 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" без задоволення. В резолютивній частині рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016 змінено невірно зазначений ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна служба охорони" 37678588 на вірний 37678555.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна служба охорони" задоволено. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. у справі №916/1497/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

У зв'язку з направленням справи №916/1497/16 на новий розгляд до господарського суду Одеської області, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.12.2016р. №1011 було призначено повторний автоматичний розподіл справи між суддями з метою визначення складу суду.

Згідно даних повторного автоматичного розподілу справи між суддями, справу №916/1497/16 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2016р. справу №916/1497/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

10.01.2017р. до відділу документального забезпечення (канцелярія) господарського суду Одеської області позивачем було надано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, у якому він просив суд витребувати матеріали кримінального провадження, яке було внесено до ЕРДР за №12013170500008655 03.08.2013р. по заяві Васильєва І.Є. з Приморського РВ поліції у місті Одесі (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 42).

Обґрунтовуючи подане клопотання, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було зазначено суду, що самостійно надати відповідний доказ позивач не може, оскільки під час розгляду зазначеного кримінального провадження, його було допитано як свідка та відповідно до норм діючого законодавства, самостійно позивач не має можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, яке було внесено до ЕРДР за №12013170500008655, та, відповідно, зазначений письмовий доказ можливо отримати тільки на підставі ухвали суду, у зв'язку з чим позивач і звернувся з відповідним клопотанням в порядку ст.38 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2017р. клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 10.01.2017р. (вх.№ ГСОО 2-75/17) в порядку ст. 38 ГПК України задоволено, витребувано з Приморського ВП ГУНП в Одеській області (вул. Грецька, 42, м.Одеса, 65026, Україна) належним чином засвідчені копії усіх документів, наявних в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за №12013170500008655 від 03.08.2013р., за заявою Васильєва І.Є. (директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони").

18.01.2017р. до господарського суду Одеської області позивачем надані письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

15.02.2017р. до господарського суду Одеської області позивачем надано клопотання про долучення доказів, а саме: копії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015р. та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016р. у справі №522/12965/14-ц.

17.02.2017р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" надано клопотання про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2017р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку розгляду справи, було задоволено судом в частині відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

Листом господарського суду Одеської області від 17.02.2017р., у зв'язку з відсутністю витребуваних судом матеріалів, було вдруге скеровано на адресу Приморського ВП ГУНП в Одеській області оригінал ухвали господарського суду Одеської області від 18.01.2017р. по справі №916/1497/16 про витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України для виконання.

27.02.2017. до господарського суду Одеської області на задоволення ухвали суду 18.01.2017р. в порядку ст. 38 ГПК України від Слідчого відділу Приморського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області надійшли матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за 12013170500008655.

27.02.2017р. до господарського суду Одеської області представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У наданому відзиві відповідачем було зазначено, що 07.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" було направлено на адресу позивача повідомлення про намір не продовження оренди, в порядку передбаченому п.9.7. Договору оренди.

Додатково було зауважено суду, що орендоване обладнання було вилучено у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" особисто ОСОБА_1 03.08.2013р., у зв'язку з чим відповідачем було зроблено відповідне звернення до правоохоронних органів.

Відповідачем у наданому відзиві зазначено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016р. в ході розгляду справи №522/12965/14-ц за позовом ОСОБА_6 (представник ОСОБА_7) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" про стягнення грошових коштів також встановлено, що Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 незаконно вилучив обладнання, яке раніше передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони":

„Разом з тим, 03 серпня 2013 року" ФОП ОСОБА_1 (з який відповідач уклав договір №030113 від 01 січня 2013 року про надання в оренду обладнання пульту централізованого спостереження і згідно якого відповідачу було передано в оренду пуль централізованого спостереження, NASP - ключ апаратного захисту, комп'ютер та відповідно номер телефонного зв'язку), незаконно вилучив орендоване обладнання, у зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" вернулось до правоохоронних органів про вчинення злочину".

З урахуванням викладеного, відповідач наполягає на застосуванні положень статті ч.3. ст. 35 ГПК України, згідно якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, як зазначає відповідач, з серпня 2013 року він був позбавлений можливості користуватися предметом оренди.

Також, як вбачається з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони", відповідачем було звернуто увагу суду на той факт, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що він відповідно до ст.761 ЦК України є власником або уповноваженим на укладання договору оренди майна, отже, відповідач вважає, що позивач, як орендодавець, не мав право укладати договір оренди, а тому відповідно ст. 203, 215 ЦК України даний договір слід визнати недійним, як такий, що вчинений особою, яка не має необхідності обсягу цивільної дієздатності.

27.02.2017р. з боку відповідача до матеріалів справи було подано для залучення копію платіжного доручення від 16.07.2013р. №197, згідно якого з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти в розмірі 8000грн. за оренду охоронного обладнання за червень 2013 р. згідно договору 030113 від 01.01.2013р.

Ухвалою суду від 27.02.2017р., приймаючи до уваги необхідність дослідження додаткового обсягу документів для вирішення спору по суті, те, що 27.02.2017р. закінчується строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, а також враховуючи письмове клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи, яке було 27.02.2017р. задоволено судом, вказаний строк був родовжений до 14.03.2017р.

Розгляд справи 27.02.2017р. було відкладено судом на підставі п. 3 ст.77 ГПК України, з витребуванням у позивача детального розрахунку заявленої до стягнення суми боргу, нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням сплати з боку відповідача орендної плати в розмірі 8000грн. за Договором оренди від 01.01.2013р. за червень 2013р.

02.03.2017р. до господарського суду Одеської області Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 500408 грн., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013р. - 352000 грн., сума трьох відсотків річних - 19800грн., сума інфляційних нарахувань - 128608 грн., та стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору.

03.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" надано письмові пояснення, відповідно до яких відповідач просить суд відхилити позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Муніципальна служба охорони" безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 48000 грн.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2017р., присутніх представників сторін було повідомлено судом, що вимога про стягнення грошових коштів, викладена відповідачем у наданих письмових поясненнях, по суті розглядатися судом не буде, як така, що заявлена без дотримання встановленого процесуального порядку подання зустрічних позовних вимог, отже, у суду відсутні правові підстави для вжиття будь-яких дій за для надання оцінки такому проханню відповідача, з винесенням будь-якого окремого процесуального документа, у зв'язку з чим, позиція відповідача, викладена у наданих суду 03.03.2017р. письмових поясненнях, приймається до уваги при вирішенні спору по суті, враховуючи межі процесуальних дій по оцінці будь-яких доказів, наданих сторонами в підтвердження своїх доводів і заперечень.

09.03.2017 з боку позивача надано письмові пояснення, з урахуванням клопотання про виправлення в них описки по тексту пояснень від 10.03.2017р., відповідно до яких Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 наполягає на законності укладення Договору оренди між сторонами, звертає увагу на відсутності доказів, підтверджуючих позицію відповідача щодо його недійсності, зауважує на презумпції правомірності правочину, зазначає на необхідності застосування ст. 35 ГПК України щодо обставин, встановлених судом у справі №522/12965/14-ц, які стосуються тільки відповідача у даній справі - ТОВ „Муніципальна служба охорони", оскільки саме він приймав участь у зазначеній цивільній справі в якості відповідача, та наполягає на задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

10.03.2017р. в судовому засіданні з боку відповідача подано для залучення до матеріалів справи „розрахунок процентів" (3% річних), відповідно до якого відповідач зазначив загальну суму процентів за період, вказаний у розрахунку, в розмірі 880,44 грн., ставлячи під сумнів вірність здійснених розрахунків з боку позивача, наполягаючи при цьому, на відмові в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених на наданих суду раніше, зазначаючи, крім іншого, про недійсність укладеного між сторонами договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

01 січня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" (Орендар) був укладений Договір оренди обладнання №030113 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець надає Орендарю за обумовлену договором плату в тимчасове володіння та користування обладнання, яке зазначено в Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною його частиною, для використання в підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до Додатку №1 до Договору оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року, в оренду передається наступне обладнання:

1.Пульт централізованого спостереження „Орлан" з чотирма виносними модемами.

2.НАSP - ключ апаратного захисту.

3.Настільний комп'ютер AMD Dual Core A4-3420 2.8 GHz/2Gb DDR3/HDD 500Gb/Radeon HD6410D/DVD-RW/Монітор HP20"2011x/Keyboard+Mouse.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний передати, згідно з Додатком №1 до Договору, обладнання яке є об'єктом оренди на протязі п'яти днів з моменту підписання дійсного договору.

Зазначене в додатку номер 1 до Договору обладнання, а саме пульт централізованого спостереження „Орлан" з чотирма виносними модемами, НАSP-ключ апаратного захисту, настільний комп'ютер AMD Dual Core A4-3420 2.8 GHz/2Gb DDR3/HDD 500Gb/Radeon HD6410D/DVD-RW/Монітор HP20"2011x/Keyboard+Mouse було передано Орендодавцем та прийнято Орендарем, про що свідчить Акт приймання передачі обладнання та комплектуючих, переданих в оренду, який є Додатком №2 до Договору оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року, та підписаний з боку Орендодавця та Орендаря (копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Згідно до п. 2.2.4. Договору, Орендар зобов'язаний в строки, узгоджені сторонами дійсного Договору, вносити оренду плату за користування отриманим в оренду обладнанням.

Сторони Договору встановили, що орендна плата складає 8000 (вісім тисяч) гривень на місяць (п.5.1 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі дванадцяти місяців з моменту його підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, та припиняє свою дію 25 грудня 2013 року (п.9.1, п.9.2 Договору).

Згідно до п.9.7 Договору, якщо за 5 днів до спливу строку дії Договору оренди жодна з його сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду по Договору або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах використання обладнання, договір автоматично продовжується на наступний дванадцяти місячний строк.

Як зазначає позивач, свої зобов'язання за умовами укладеного Договору оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року, ним виконано належним чином та в повному обсязі, шляхом передачі відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" в оренду об'єкту оренди, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання передачі в оренду обладнання (Додаток 2 до Договору оренди №030113 від 01.01.2013р.).

Однак, з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" мало місце неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного між сторонами Договору, а саме, починаючи з липня 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" припинило сплачувати орендну плату, як то передбачено умовами п. 5.1. Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з боку відповідача щодо сплати орендної плати до Договором оренди обладнання, за період з 01.07.2013. по 28.02.2017р., що становить 44 місяці, із розрахунку 8000 грн. в місяць, за відповідачем, по розрахунку позивача, рахується борг у розмірі 352000 грн., який станом на момент розгляду справи є непогашеним.

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за Договором.

Уточнені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань з боку відповідача, та направлені на стягнення з відповідача загальної суми заборгованості в розмірі 500408 грн., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013р. - 352000 грн., сума 3% річних - 19800 грн. та сума інфляційних нарахувань - 128608 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між ними 01 січня 2013 року Договору оренди обладнання №030113.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, Позивачем (Орендодавцем) було передано а відповідачем (Орендарем) було прийнято обумовлене в додатку номер 1 до Договору обладнання, а саме пульт централізованого спостереження „Орлан" з чотирма виносними модемами, НАSP-ключ апаратного захисту, настільний комп'ютер AMD Dual Core A4-3420 2.8 GHz/2Gb DDR3/HDD 500Gb/Radeon HD6410D/DVD-RW/Монітор HP20"2011x/Keyboard+Mouse, що засвідчується Актом приймання передачі обладнання та комплектуючих, переданих в оренду, який є Додатком №2 до Договору оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року, та підписаний з боку Орендодавця та Орендаря (копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.15 Т.1).

Матеріали справи не містять доказів повернення майна, отриманого відповідачем за Актом, позивачеві, доказів сплати орендної плати, починаючи з липня 2013 року за користування об'єктом оренди, отже, з урахуванням п.9.1, п.9.2 Договору, відповідно до яких Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі дванадцяти місяців з моменту його підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним , та припиняє свою дію 25 грудня 2013 року, Договір є діючим.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наявне в матеріалах справи письмове повідомлення від 07.12.2013р. про не продовження договору (копія, а.с. 185 Т.1), яке, як зазначає відповідач, направлялось ним позивачу та засвідчувало позицію Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" про не бажання продовжувати строк дії Договору на наступний рік (2014 рік), не може бути належним доказом, з урахуванням наявності якого, судом надавалась би оцінка умовам Договору щодо строків його дії, з урахуванням положень п. 9.7 якого, якщо за 5 днів до спливу строку дії Договору оренди жодна з його сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду по Договору або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах використання обладнання, договір автоматично продовжується на наступний дванадцяти місячний строк, оскільки зазначене письмове повідомлення направлялось не на належну позивачеві адресу.

Так, вказане письмове повідомлення від 07.12.2013р. направлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" на адресу: 68633, м.Ізмаїл, в/ч 93916, б.4 кв.12.

Як встановлено судом, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.50 Т.2), наданого самим же відповідачем до свого відзиву 27.02.2017р., та сформованого станом на 01.01.2013 року, місце проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, наведені суду з наданням копій поштових конвертів, на яких зазначається належна позивачу адреса, та які, за твердженням відповідача, також ФОП ОСОБА_1 не отримуються, як належний доказ того, що, як стверджує відповідач, позивач не отримує кореспонденцію за місцем своєї реєстрації, оскільки це не спростовує доводів позивача щодо не вірно зазначеної і не належної йому як реєстраційної, тієї адреси в частині індексу, яка була зазначена на поштовому конверті з відправленням зазначеного вище повідомлення про небажання продовжувати строк дії Договору, а отже і не можливістю отримання позивачем такого повідомлення.

Підсумовуючи викладене, дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 352000 грн. за Договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року за період з 01.07.2013р. по 28.02.2107р., є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Розрахунок 3% річних проведено за період з липня 2013р. по лютий 2017р. Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 19800 грн.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період з липня 2013р. по січень 2017р. Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати інфляційних втрат у розмірі 128608 грн.

Суд, перевіривши розрахунки нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 19800 грн. та інфляційних втрат у розмірі 128608 грн., вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Наданий з боку відповідача 10.03.2017р. розрахунок 3% річних не приймається судом до уваги, у якості контррозрахунку, оскільки розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" здійснений за період з 01.07.2013р. по 28.02.2017р., проводився відповідачем на суму 8000 грн., яка є місячним платежем в якості орендної плати за укладеним Договором, а не на суму боргу, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року за період з 01.07.2013р. по 28.02.2107р.

З урахуванням зазначеного Вищим господарським судом України у Постанові від 13.12.2016р. у даній справі щодо необхідності перевірки доводів відповідача щодо обставин вилучення 01.08.2013 року позивачем у відповідача обладнання, яке було передано в оренду за договором оренди №030113 від 01.01.2013., та необхідності надання правової оцінки судовим рішенням у справі № 522/12965/14-ц, які були залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24.10.2016., суд зазначає наступне.

В порядку ст. 38 ГПК України, ухвалою від 18.01.2017р. було витребувано з Приморського ВП ГУНП в Одеській області (вул. Грецька, 42, м.Одеса, 65026, Україна) належним чином засвідчені копії усіх документів, наявних в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за №12013170500008655 від 03.08.2013р., за заявою Васильєва І.Є. (директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони").

Так, матеріалами кримінального провадження №12013170500008655 Приморського ВП ГУНП в Одеській області засвідчується, що 03.08.2013р. громадянин ОСОБА_9 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій, відповідну заяву було внесено до ЄРДР за кваліфікацією ч. 1 ст.190 КК України, про що свідчить відповідний витяг з кримінального провадження №12013170500008655.

Дорученням про проведення досудового розслідування від 03 серпня 2013р. Начальником СВ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Корнієнко А.А. було доручено Слідчому СВ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Танцюрі О.А. вжити заходів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та прийняти законні процесуальні рішення в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки.

Повідомленням про початок досудового розслідування від 03 серпня 2013р. Слідчим СВ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Танцюрою О.А. відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч. 1,4 ст. 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2013р. за №12013170500008655.

Постановою Заступника прокурора Приморського району м. Одеси Химченко О.С. про призначення групи прокурорів від 03 серпня 2013 року було призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12013170500008655 від 03.08.2013р.

Постановою Слідчого СВ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Танцюрою О.А. про закриття кримінального провадження від 29.08.2013р. кримінальне провадження, відомоті щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170500008655 від 03.08.2013р., закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Отже, доводи відповідача про вилучення орендованого обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" особисто ОСОБА_1, не підтверджені будь-якими належними письмовими доказами, та не є доведеними відповідачем.

Щодо надання правової оцінки судовим рішенням у справі №522/12965/14-ц за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" про стягнення грошових кошів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини . Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням вимог зазначеної норми, суд вважає за необхідне зазначити, що, в межах розгляду справи №№522/12965/14-ц за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" про стягнення грошових кошів, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 участі не брав, отже, судом не можуть прийматися до уваги, тим більш, як такі, що не потребують додаткової перевірки та доказування, будь-які факти, які встановлені судом в межах зазначеної цивільної справи щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Навпаки, суд вважає за необхідне зазначити, що факт укладення Договору оренди 01.01.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" досліджувався судом при розгляді справи №522/12965/14-ц, де брало участь в якості відповідача ТОВ „Муніципальна служба охорони", як і досліджувався факт передання обладнання за цим Договором, та подальше його виконання з боку орендаря у вигляді сплати грошових коштів за оренду обладнання.

Щодо тверджень відповідача про недійсність укладеного між сторонами правочину, як такого, що вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд зазначає, що з урахуванням ст. 328 ЦК України, згідно ч. 2 якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, будь-яких належних та допустимих доказів, в підтвердження таким доводам, з боку відповідача не надано.

Крім того, як вже зазначалось судом, факт укладення Договору оренди 01.01.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" досліджувався судом при розгляді справи №522/12965/14-ц, де брало участь в якості відповідача ТОВ „Муніципальна служба охорони", отже, в межах розгляду зазначеної цивільної справи, встановлено обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, з урахуванням положень ст.35 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" 500408 грн., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013 року - 352000 грн., сума 3% річних - 19800грн. та сума інфляційних нарахувань - 128608 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При поданні позовної заяви до суду про стягнення 409532 грн. позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 6142,98 грн. При збільшенні розміру позовних вимог, відповідно до заяви від 02.03.2017р., заявлена сума позовних вимог позивача становить 500408 грн., у зв'язку з чим позивачем було доплачено суму судового збору в розмірі 1376 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог судом в повному обсязі, зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" 500408грн., судовий збір, які підлягає стягненню з відповідача, становить 7506,12 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24А, код 37678555) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 500408 (п'ятсот тисяч чотириста вісім) грн., з яких сума заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання №030113 від 01 січня 2013р. у розмірі 352000 (триста п'ятдесят дві тисячі) грн., суму 3% річних у розмірі 19800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн. та суму інфляційних нарахувань у розмірі 128608 (сто двадцять вісім тисяч шістсот вісім) грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Муніципальна служба охорони" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 24А, код 37678555) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7506 (сім тисяч п'ятсот шість) грн.12 коп.

Повний текст рішення складено 14 березня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко