Ухвала

від 10.03.2017 по справі 815/5558/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5558/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - Бутрик Анастасії Олегівни та представника позивача - Богаченко Павла Павловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсблік" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсблік" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми ПС від 15 серпня 2016 року №6451407 ДФС, яким до ТОВ були застосовані штрафні санкції за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за звітний 2015 рік в сумі 365400,00 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 11 липня 2016 року №1063 та виданих ДФС посвідчень, згідно з п. п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, п. п. 78.1.15, п. 78.1, ст. 78 , п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України, відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань своєчасності подання та достовірності даних звіту про контрольовані операції за 2015 звітний рік.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29 липня 2016 року №228/15- 32/14-07-14299304, яким встановлено, що ТОВ порушено вимоги пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового Кодексу України в частині неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції (далі - Звіт) за звітний 2015 рік.

15 серпня 2016 року ДФС винесено податкове повідомлення-рішення ПС №6451407, яким до ТОВ застосовані штрафні санкції в сумі 365400,00 грн. за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за звітний 2015 рік.

Винесення вказаного повідомлення-рішення і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями ст.39.4.2 ПК України передбачено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір №180420161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція №2, з якої вбачається, що документ прийнято, договір укладено згідно встановлених вимог.

Зі змісту ст.49 ПК України вбачається, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2016 року ТОВ, до настання граничного строку подання Звіту, направив засобами електронного зв'язку до ДФС Звіт, про що було отримано квитанцію №1 від 29 квітня 2016 року з автоматизованої системи Єдине вікно про подання електронної звітності ДФС із поміткою документ доставлено до Державної фіскальної служби України, документ не прийнято , у полі виявлені помилки квитанції №1 вказано - порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, - ЄДРПОУ: 14299304 . Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності .

Пізніше, 04 травня 2016 року ТОВ повторно направив засобами електронного зв'язку до ДФС Звіт та отримав квитанцію №1 від 04 травня 2016 року з відмітками, - порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, - ЄДРПОУ: 14299304 . Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності .

Водночас, положеннями ст.49.4 ПК України передбачено, що у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті (особисто платником податків або уповноваженою на це особою та/або надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення).

На виконання вказаних положень позивач 04 травня 2016 року подав Звіт про контрольовані операції за 2015 рік в роздрукованому вигляді та на електронному носії до відповідача через канцелярію (за вх.№10789 від 04 травня 2016 року).

Положеннями ст.49.9 ПК України передбачено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (ст.49.11 ПК України).

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що у разі, якщо орган державної податкової служби (із дотриманням вимог п.49.11 цієї статті) не надасть платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (протягом трьох робочих днів з дня її отримання, що передбачено ст.49.11.2 ПК України), - то така декларація вважається прийнятою.

З матеріалів справи вбачається, що відмова у прийнятті Звіту датована 11 травня 2016 року, що перевищує встановлений законодавцем строк у 3 робочі дні, оскільки Звіт зареєстрований канцелярією відповідача 04 травня 2016 року, а наступні робочі дні це - 5, 6, 10 травня 2016 року.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що Звіт про контрольовані операції за 2015 рік в роздрукованому вигляді та на електронному носії слід вважати прийнятим, оскільки відмова у прийнятті Звіту була винесена з пропуском триденного строку, передбаченого ст.49.11.2 ПК України, а тому застосування до ТОВ санкцій за порушення ст.39.4.2 ПК України та винесення спірного повідомлення-рішення є безпідставним.

При цьому судова колегія враховує, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано належного обґрунтування відмови у прийнятті Звіту, яка була наплавлена позивачу 11 травня 2016 року, що також свідчить про своєчасне подання ТОВ вказаної звітності у відповідності до ст.49.4 ПК України у роздрукованому вигляді та на електронному носії 4 травня 2016 року.

Також, з огляду на сутність даних спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що передбачений ст.49 ПК України порядок (щодо наявності у платника податків права у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті (особисто платником податків або уповноваженою на це особою та/або надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення), а також щодо визнання податкової звітності прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (три дні)), розповсюджується і на подання такого податкового документу, як звіт про контрольовані операції.

Зазначені висновки вбачаються з аналізу положень п.1 Розділу 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 якими передбачено, що податковий документ в електронному вигляді (до якого відноситься і Звіт про контрольовані операції) це податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Водночас згідно п.46.1 ст.46 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), яка є складовою частиною Глави 2 "Податкова звітність" ПК України (яка входить до Розділу ІІ ПК України "Адміністрування податків, зборів (обов`язкових платежів)", дія якого розповсюджується на адміністрування податків та зборів, визначених у Розділі І ПК України, до якого відноситься і ст.39 ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Вказані норми охоплюють усю податкову звітність (види якої об`єднані у п.46.1 ст.46 ПК України поняттям "податкова декларація"), яка подається платником податків в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, не містять в собі будь-яких виключень для окремих видів податкової звітності, а тому їх положення розповсюджуються і на такий вид звітності як звіт про контрольовані операції.

Вищезазначені висновки щодо розповсюдження на звіт про контрольовані операції вказаних правил прийняття податкових декларацій підтверджується і тією обставиною, що Законом України № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року було внесено зміни до ст.46.1 ПК України, внаслідок яких вказана стаття дає визначення не лише таким категоріям, як - податкова декларація та розрахунок, а й надає тлумачення такому визначенню, як - звіт, під яке, в тому числі підпадає і звіт про контрольовані операції.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає безпідставними та не приймає до уваги посилання відповідача на те, що положення Глави 2 "Податкова звітність" ПК України, в тому числі ст.49 ПК України, не розповсюджуються на звіт про контрольовані операції, передбачений ст.39 ПК України.

При цьому колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на положення ст.56.21 ПК України, за якими у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач згідно з відповідними нормами ПК України добросовісно та вчасно вчиняв дії по виконанню обов'язку щодо надання звіту про контрольовані операції в електронному вигляді, але у зв`язку з одностороннім розірванням відповідачем договору №180420161 про визнання податкових документів від 18 квітня 2016 року та не повідомленням податковим органом про таке розірвання (що не оспорював в судовому засіданні представник відповідача) був фактично позбавлений можливості подати в електронному вигляді податкову звітність ( в тому числі і Звіт) у граничний термін (з урахуванням вихідних та святкових днів з 30 квітня 2016 року по 03 травня 2016 року). Отримавши повторну відмову у прийнятті звітності у електронному вигляді, позивач, обґрунтовано скориставшись положеннями ст.49 ПК України та на виконання своїх обов`язків, в останній день граничного строку 04 травня 2016 року подав Звіт в роздрукованому вигляді, але і цей Звіт безпідставно не був прийнятий відповідачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не допустив порушень вимог податкового законодавства, оскільки вчинив усі необхідні дії для виконання свого обов`язку щодо подання Звіту, у зв`язку з чим притягнення ТОВ до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за звітний 2015 рік не може вважатися законним та обґрунтованим.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук