Постанова

від 05.03.2019 по справі 815/5558/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №815/5558/16

адміністративне провадження №К/9901/31553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 (суддя - Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2017 (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді: Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі №815/5558/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айсблік до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Айсблік (далі - ТОВ Айсблік ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 15.08.2016 №6451407.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області посилається на те, що 29.04.2015 та 04.05.2015 було подано до ДФС в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку звіт про контрольовані операції за 2015 рік, який був неприйнятий у зв'язку з виявленими помилками: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, - ЄДРПОУ: 14299304 . Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності . Звіт про контрольовані операції у паперовому вигляді подано не до ДФС України, а до ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області, тобто до неналежного контролюючого органу. Крім того, судами неправомірно застосовано положення статті 46 Податкового кодексу України, оскільки дані правовідносини регулюються нормами статті 39 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Айсблік з питань своєчасності подання та достовірності даних звіту про контрольовані операції за 2015 звітний рік.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.07.2016 №228/15- 32/14-07-14299304, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового Кодексу України в частині неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції за звітний 2015 рік.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 №6451407, згідно з яким до ТОВ Айсблік застосовано штрафні санкції в сумі 365400,00 грн. за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2015 звітний рік.

Відповідно до вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового Кодексу України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

29.04.2016, тобто до настання граничного строку подання звіту, ТОВ Айсблік направлено засобами електронного зв'язку до ДФС Звіт, проте отримано квитанцію №1 від 29.04.2016 з автоматизованої системи Єдине вікно про подання електронної звітності ДФС із поміткою документ доставлено до Державної фіскальної служби України, документ не прийнято , у полі виявлені помилки квитанції №1 вказано - порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, - ЄДРПОУ: 14299304 . Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності .

04.05.2016 позивачем повторно направлено засобами електронного зв'язку до ДФС Звіт та отримав квитанцію №1 від 04.05.2016 з відмітками, - порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, - ЄДРПОУ: 14299304 . Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності .

Статтею 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

У відповідності до розділу 6 примірного договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору, надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Судами встановлено, що 18.04.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 180420161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2, з якої вбачається, що документ прийнято, договір укладено згідно встановлених вимог.

Також судами встановлено, що 18.05.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 180520163, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Вказаний договір містить відомості, щодо адреси платника податків ТОВ Айсблік (код ЄДРПОУ 14299304), бульвар Французький, буд. 66/2, оф. 301, м. Одеса, 65009.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2 (реєстраційний номер документу: 9080168565), з якої вбачається, що документ прийнято, договір укладено згідно встановлених вимог.

Згідно відповіді наданої ТОВ Центр сертифікації ключів Україна (вих. № 1605/1 від 16.05.2016) на запит ТОВ Айсблік № 145 від 10.05.2016, підтверджено, що сертифікати електронно-цифрових підписів, які видавались АЦСК Україна ТОВ Айсблік , а саме, генеральному директору Розенштейн Ю.В. (ІНН НОМЕР_1), т.в.о. головного бухгалтера Кульчицької К.М. (ІНН НОМЕР_2 та печатки ТОВ Айсблік (код ЄДРПОУ 14299304) є дійсними та не містять інформації щодо адреси.

Положеннями пункту 49.4 статті 49 ПК України передбачено, що у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті (особисто платником податків або уповноваженою на це особою та/або надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення).

Керуючись зазначеною законодавчою нормою, позивач 04.05.2016 подав Звіт про контрольовані операції за 2015 рік в роздрукованому вигляді та на електронному носії до ДПІ у Приморському районі м. Одеси через канцелярію (за вх.№10789 від 04.05.2016).

В силу вимог пункту 49.11 статті 49 Кодексу, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статі 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно приписів підпункту 49.9.2 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк, - то така декларація вважається прийнятою.

11.05.2016 ДПІ у Приморському районі м. Одеси позивачу надано повідомлення про те, що звіт про контрольовані операції за 2015 рік, який був отриманий листом від 04.05.2016 №142, наданий з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності. Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 18.01.2016 N8, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 за N 187/28317, звіт про контрольовані операції 2015 рік, не визнаний як податкова звітність у зв'язку з тим, що даний звіт подається засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Повідомлення про відмову у прийнятті Звіту датоване 11.05.2016, що перевищує встановлений законодавцем строк у 3 робочі дні, оскільки Звіт зареєстрований 04.05.2016, а наступні робочі дні - 5,6,10 травня.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, Звіт про контрольовані операції за 2015 рік в роздрукованому вигляді та на електронному носії слід вважати прийнятим, оскільки відмова у прийнятті Звіту була винесена з пропуском триденного строку, передбаченого підпунктом 49.11.2 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України.

Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що позивачем було вчинено дії по виконанню обов'язку щодо надання звіту про контрольовані операції в електронному вигляді. У зв`язку з одностороннім розірванням відповідачем договору №180420161 про визнання податкових документів від 18.04.2016 та неповідомленням податковим органом про таке розірвання (що не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи судом апеляційної інстанції), позивач був фактично позбавлений можливості подати в електронному вигляді податкову звітність ( в тому числі і Звіт). Отримавши повторну відмову у прийнятті звітності у електронному вигляді, позивач, обґрунтовано скориставшись положеннями статті 49 Податкового кодексу України та на виконання своїх обов`язків, в останній день граничного строку 04.04.2016 подав Звіт в роздрукованому вигляді.

Стосовно доводів відповідача про необґрунтоване застосування судами попередніх інстанцій положень статті 46 Податкового кодексу України, оскільки дані правовідносини регулюються нормами статті 39 Податкового кодексу України.

Положеннями пункту 1 Розділу 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 податкова звітність документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу); податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа

Так, за визначенням, наведеним у пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Вказані норми охоплюють усю податкову звітність (види якої об`єднані у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України поняттям податкова декларація ), яка подається платником податків в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, не містять в собі будь-яких виключень для окремих видів податкової звітності, а тому їх положення розповсюджуються і на такий вид звітності як звіт про контрольовані операції.

Вищезазначені висновки щодо розповсюдження на звіт про контрольовані операції вказаних правил прийняття податкових декларацій підтверджується і тією обставиною, що Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 було внесено зміни до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, внаслідок яких вказана стаття дає визначення не лише таким категоріям, як - податкова декларація та розрахунок, а й надає тлумачення такому визначенню, як - звіт .

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у розглядуваному випадку правових підстав притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасне подання Звіту про контрольовані операції за 2015 звітний рік, а відтак рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду