Рішення

від 13.02.2017 по справі 756/8270/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.02.2017 Справа № 756/8270/14-ц

Справа № 756/8270/14-ц

Провадження № 2/756/735/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

за участю секретарів - Мишковець М.В., Бабчук А.І., Алфьорової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Галерея Артінформ , ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство Просто-Страхування , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

у червні 2014 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ПП Галерея Артінформ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 71108,17 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та 35000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Галерея Артінформ . Рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 не виконував свої трудові (службові) обов'язки, що виключає відповідальність приватного підприємства за відшкодування матеріальної шкоди. Позивач не погодився на заміну відповідача, відтак суд вирішив відмовити у задоволенні позову, оскільки вимоги пред'явлені до неналежного відповідача.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Під час перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що укладений між ПП Галерея Артінформ та ОСОБА_2 договір оренди транспортного засобу є нікчемним в силу вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України та ч. 1 ст. 220 ЦК України, а тому не породжує юридичних наслідків для сторін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 червня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд вказав, що суди обох інстанцій відмовляючи в позові, не встановили правової підстави правомірності користування автомобілем з боку ОСОБА_3, оскільки належні та допустимі докази самовільного користування останнім автомобілем марки Ford моделі Transit в матеріалах справи відсутні.

Під час нового розгляду справи позивачем залучено до участі у справі в якості відповідачів ПП Галерея Артінформ та ОСОБА_2

Згідно з позовною заявою, викладеною у новій редакції, позивач зазначив, що у березні 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль, належний позивачу на праві власності. Постановою суду у вчиненні адміністративного правопорушення було визнано винним водія автомобіля марки Ford ОСОБА_3 Водій ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з ПП Галерея Артінформ та під час скоєння ДТП виконував трудові обов'язки. Позивач вважає, що особа, яка має відповідати за завдану шкоду, є ОСОБА_2, власник автомобіля НОМЕР_1. Шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. У зв'язку з чим позивач залучив до участі у справі в якості відповідача власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2 Обґрунтовуючи вартість матеріального збитку, позивач посилається на висновки автотоварознавчої експертизи від 16 квітня 2014 року № 207/14 та від 03 серпня 2016 року № 545/15. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 378118,52 грн. Крім того, позивачу поніс витрати, пов'язані з оплатою складання експертних висновків, у сумі 750 грн. та 2000 грн. Також позивач вимушений був понести витрати по оплаті послуг таксі у загальній сумі 2655 грн. Позивач отримав від страхової компанії ПАТ ПРОСТО-Страхування страхове відшкодування у сумі 50000 грн. Відтак, за підрахунками позивача розмір відшкодування завданих збитків складає 333523,52 грн.

Також позивач посилається на те, що йому було завдано моральну шкоду, що виразилася у пригніченому стані, нервовому зриві. Позивач вимушений був протягом тривалого часу самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, не мав можливості кожного тижня у неділю їздити до своїх батьків, які мешкають у c. Романків, Обухівського району Київської області. Позивачу довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Позивач вимушений був відкласти раніше заплановані справи, що спричинило проблеми з роботою, він не міг виконувати доручення керівництва. Відповідач ОСОБА_2 відмовився у добровільному порядку відшкодувати позивачу завдану шкоду, тому він змушений відстоювати своє право на відшкодування з 16 квітня 2014 року, що триває більше 2,5 років, також завдає певні незручності і здійснює моральний тиск на позивача. Грошову компенсацію, завданої моральної шкоди, позивач визначив у сумі 70000 грн.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь відшкодування завданої майнової шкоди у сумі 333523,52 грн., 70000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вирішити питання про розподіл судових витрат у розмірі 6908,07 грн. (а.с. 71-79 т.ІІ)

Позивач у судовому засіданні уточнив свої позовні вимоги, просив стягнути майнову та моральну шкоду з відповідача ОСОБА_2 Позивач зазначив, що на час розгляду справи пошкоджений автомобіль вже відчужений позивачем за 145000 грн., перед продажем автомобіля позивач звернувся до експерта, щоб зафіксувати стан автомобіля, перелік пошкоджень не змінився.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Представник зазначив, що позов заявлений до неналежного відповідача, водій ОСОБА_3 працював водієм в ПП Галерея Артінформ , однак керував автомобілем у власних цілях, робочий день водія розпочинався об 11 годині, водій часто порушував графік повернення автомобіля. В момент скоєння ДТП роботодавцю водія не було відомо, де саме знаходився автомобіль, з цього приводу представник підприємства до правоохоронних органів не звертався. При цьому, якщо автомобіль не був відремонтований, можлива компенсація лише вартість відновлювального ремонту на дату скоєння ДТП.

Від ПАТ Просто-страхування на адресу суду надійшли заперечення на позов, в яких товариство посилається на те, що належним доказом вартості матеріального збитку, завданого позивачеві внаслідок ДТП, є висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 16 квітня 2014 року № 207/14, який був складений в присутності представника страхової компанії.

Заслухавши пояснення позивач та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

24 березня 2014 року о 09 год. 25 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на Оболонському проспекті в м. Києві в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Mercedes, д.р.н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з ч.4 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 24 березня 2014 року за участю автомобіля НОМЕР_1, та автомобіля марки Mercedes, д.р.н НОМЕР_3, визнано ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За приписами ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За правилами ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в Узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках, під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини: 1) в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; 2) чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

Як убачається з матеріалів справи, станом на 24 березня 2014 року ОСОБА_3 працював на ПП Галерея Артінформ на посаді водія - експедитора, що підтверджується як доповідною запискою головного бухгалтера підприємства, так і не заперечувалося представником відповідача. (а.с. 153 т. І)

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки Ford, модель Transit, тип - вантажний малотоннажний фургон - В, д.н.з. НОМЕР_2, належить ОСОБА_2, починаючи з 13 травня 2011 року. (а.с. 152 т.І)

03 січня 2014 року між ПП Галерея Артінформ та ОСОБА_2 було укладено договір оренди автомобіля № 01/1-14, за умовами якого вказаний транспортний засіб переданий власником в оренду підприємству, строком на 12 місяців.

Згідно з п. 1.2. договору термін оренди встановлюється почасово, починаючи з 11-00 до 20-00 години у робочі дні.

Відповідно до п.п. 1.3 - 1.5 договору оренди предмет оренди передається орендарю для перевезення вантажів. Передача транспортного засобу та його повернення проводиться щодня за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 67, корп. F.

Договір оренди автомобіля укладений в простій письмовій формі.

24 березня 2014 року близько 09 год. 25 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ford, модель Transit, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

За приписами п. 2.1, п. 2.2 Правил дорожнього руху, в редакції чинній станом на 24 березня 2014 року, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тощо.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відтак, для керування транспортним засобом на відповідній правовій підставі достатньо мати при собі реєстраційний документ на такий транспортний засіб. Під час вчинення ДТП водій ОСОБА_3 мав при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що свідчить на користь того, що він керував автомобілем на належній правовій підставі.

Крім того, ОСОБА_3, працюючи на посаді водія - експедитора в ПП Галерея Артінформ , керував вантажним транспортним засобом, який належить на праві власності директору та єдиному засновнику ПП Галерея Артінформ . Керування вантажним транспортним засобом входить до посадових обов'язків водія - експедитора.

Обґрунтовуючи заперечення, представник відповідачів послався на те, що водій ОСОБА_3 керував автомобілем у власних цілях, робочий день водія розпочинався об 11 годині, водій часто порушував графік повернення автомобіля.

За умовами договору оренди термін оренди транспортного засобу був встановлений погодинно, починався об 11-00 год. кожного дня. Доказів того, що робочий день водія ОСОБА_3 встановлений з 11-00 год., відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Суд вважає неналежними доказами долучені до матеріалів справи звіти щодо руху автомобіля марки Ford, модель Transit, 24 березня 2014 року, оскільки за вказаним звітом о 09:56 год. вказаний автомобіль перебував на стоянці по вул. Милославська, м. Київ, з цієї ж самої хвилини такий автомобіль розпочав свій рух по Оболонському проспекту м. Києва, по якому рухався до 10:25 год., що не є можливим з огляду на відстань між цими вулицями та відсутність перетину один з одним. Крім того, за постановою суду дорожньо-транспортна пригода сталася о 09 год. 25 хв. на Оболонському проспекті в м. Києві, що прямо суперечить даним звіту, наданого відповідачем.

Достовірність наданих відповідачем доказів не вдалося перевірити під час нового розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки згідно з листом ТОВ Джи Пі Ес Партнер від 17 жовтня 2016 року № 17/310 інформація, що знаходиться на сервері по моніторинговому обслуговуванню зберігається не більше п'яти місяців, стосовно транспортного засобу - автомобіля марки Ford, модель Transit, д.н.з. НОМЕР_2, у період з 01 січня 2014 року по 24 березня 2014 року інформація видалена та відновленню не підлягає. (а.с. 240 т. ІІ)

Посилання представника відповідачів на невиконання належним чином трудових обов'язків та порушення трудової дисципліни водієм - експедитором ПП Галерея Артінформ ОСОБА_3 не впливає на наслідки завдання шкоди особою під час виконання трудових обов'язків. Судом встановлено, що водій підприємства керував автомобілем, право на керування яким він міг отримати лише від свого роботодавця, здійснення керування вантажним автомобілем входить до прямих обов'язків водія - експедитора. У матеріалах справи відсутні пояснення водія ОСОБА_3, який би підтвердив, що він під час скоєння ДТП керував транспортним засобом у власних справах.

Нікчемність договору оренди транспортного засобу, пов'язана з порушенням сторонами вимог щодо форми правочину, не має юридичних наслідків для деліктних правовідносин, що склалися між позивачем, ОСОБА_3 (особою, яка завдала шкоду) та ПП Галерея Артінформ (особою, яка відповідає за шкоду), а впливає лише на обов'язок підприємства сплачувати на користь ОСОБА_2 орендні платежі.

Спірні відносини, які склалися між сторонами, носять позадоговірний характер та пов'язані з відшкодуванням завданої матеріальної шкоди.

Зі змісту ст. 1166 ЦК України вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає тоді, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від зобов'язальних правовідносин між сторонами.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди. При цьому, тягар доказування відсутності вини у заподіянні шкоди несе відповідач.

Відповідач ПП Галерея Артінформ не долучив до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини підприємства у завданні шкоди позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що особою, яка несе відповідальність за завдану позивачу шкоду, є відповідач ПП Галерея Артінформ , яке є роботодавцем водія ОСОБА_3, особи яка завдала таку шкоду.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В Узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках, зробленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначено наступне.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Обґрунтовуючи розмір завданої матеріальної шкоди, позивач посилається на висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 16 квітня 2014 року експертом ОСОБА_5 за № 207/14, та висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, складений 03 серпня 2016 року ФОП ОСОБА_6 № 545/15.

Станом на 03 серпня 2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Mercedes, д.р.н НОМЕР_3, становить 146397,84 грн., вартість відновлювального ремонту вказаного легкового автомобіля складає 378118,52 грн. (а.с. 118-128 т. ІІ)

У судовому засіданні позивач пояснив, що він відчужив належний йому на праві власності автомобіль за ціною 149500 грн., що підтверджується довідкою-рахунком від 18 листопада 2015 року, серія ААЕ № 395918. (а.с. 38 т. ІІІ)

Представник відповідачів заперечив проти визначення розміру матеріального збитку на підставі висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_6, зазначив, що вважає належним доказом висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 16 квітня 2014 року № 207/14 , надісланий ПАТ ПРОСТО-Страхування .

Під час розгляду справи позивачем та представником відповідачів не було заявлено клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи, таке право судом роз'яснювалося.

При визначенні розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження його майна, суд виходить з наступного.

Положеннями чинного законодавства України передбачено відшкодування особі реальних збитків на момент розгляду справи у суді, тому наданий позивачем висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу, складений 03 серпня 2016 року ФОП ОСОБА_6 № 545/15, є належним доказом.

При стягненні з відповідача матеріальних збитків суд виходить з вартості матеріального збитку у сумі 146397,84 грн., з якої підлягає вирахуванню страхове відшкодування у сумі 50000 грн., отримане позивачем від страхової компанії.

Отже, розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу, становить 96397,84 грн.

Крім того, позивач поніс витрати, пов'язані з оплатою складання експертних висновків, у сумі 750 грн. та 2000 грн., що підтверджується квитанцією від 04 серпня 2016 року та квитанцією № 3066439, які також підлягають стягненню на користь позивача як реальні збитки. (а.с. 117, 142 т.ІІ)

Разом з тим, суд не погоджується з позицією позивача щодо стягнення на його користь витрат по оплаті послуг таксі у загальній сумі 2655 грн. з огляду на те, що такі витрати зумовлені побутовими потребами позивача у його повсякденному житті та не були направлені на відновлення порушених прав, пов'язаних з завданням матеріальної шкоди.

Згідно зі ст. 23 ЦП України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтованими, оскільки внаслідок пошкодження його транспортного засобу, який використовувався позивачем для задоволення особистих потреб, позивачу була завдана моральна шкода, що виразилася у пригніченому стані, душевних стражданнях та переживаннях. Позивач вимушений був змінити звичний ритм свого життя, приділяти багато уваги процесу стягнення матеріальної шкоди у примусовому порядку. Крім того, судом також враховується, що внаслідок недостатності власних грошових заощаджень та відсутності будь-якого відшкодування з боку особи, яка несе відповідальність за завдання шкоди, позивач вимушений був відчужити пошкоджений автомобіль. Такі обставини не могли не відобразитися на житті позивача та безумовно завдали йому моральної шкоди.

Суд враховує вищенаведене та з урахуванням принципів розумності, справедливості визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем залучено до участі у справі двох відповідачів - ПП Галерея Артінформ та ОСОБА_2, позивач просив стягнути матеріальні збитки та моральну шкоду з ОСОБА_2 Однак, за результатом дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи, та їхньої оцінки суд дійшов висновку, що особою, яка має відповідати за завдану шкоду, є ПП Галерея Артінформ , яка є належним відповідачем у справі.

Відтак, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та вирішує стягнути з відповідача ПП Галерея Артінформ на користь позивача майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 99147,84 гривень та 3000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За час розгляду справи з червня 2014 року позивачем понесені судові витрати у загальній сумі 7183,66 грн. на сплату судового збору.

Суд присуджує до стягнення з відповідача ПП Галерея Артінформ на користь позивача судовий збір у сумі 1795,92 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до приватного підприємства Галерея Артінформ , ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство Просто-Страхування , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Галерея Артінформ , код ЄДРПОУ 19485891, на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 99147 (дев'яносто дев'ять тисяч сто сорок сім) гривень 84 копійок та 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства Галерея Артінформ , код ЄДРПОУ 19485891, на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 1795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) гривень 92 копійки.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко