Постанова

від 31.01.2017 по справі 825/1493/14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82 (далі - РБУ) до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

РБУ звернулося до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2014 року: № 0001752200 - про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 165 813 грн 50 коп., зокрема 130 408 грн основного платежу та 35 405 грн 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій; та № 0001772200 - про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 29 798 грн 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що ці повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству.

Суди встановили, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали результати проведеної позапланової виїзної перевірки РБУ щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) НБ - Україна за період з 1 по 30 квітня, з 1 червня по 31 липня 2011 року та з 1 по 30 листопада 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 14 листопада 2013 року № 100/22/03448244, у якому зафіксовані порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого було занижено ПДВ на суму 305 217 грн, зокрема, у квітні 2011 року - на суму 80 157 грн, у червні 2011 року - на суму 154 253 грн, у липні 2011 року - на суму 2198 грн, у листопаді 2011 року - на суму 68 609 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 3 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 вересня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову - про задоволення позовних вимог: визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 червня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року залишив без змін.

ОДПІ не погодилась із ухвалою суду касаційної інстанції та звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права -статей ПК.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року (провадження № 21-3270а15), яка, на думку заявника, підтверджує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції правовому висновку Верховного Суду України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

У постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (провадження № 21-421а11).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обґрунтував своє рішення такими встановленими обставинами.

Від державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Святошинському районі м. Києва до ОДПІ надійшов акт від 25 липня 2013 року № 1105/22.2.09/35416451 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НБ - Україна (код 35416451) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ Асгільдія (код 38079983) за період вересень-листопад 2011 року; ТОВ Транс Логістик Плюс (код 36426209) - за період липень 2010 року; ТОВ Адіс Медіа Холдинг (код 33440189) - за період лютий-червень, серпень-жовтень 2012 року; ТОВ Астана К (код 37270449) - за період квітень-травень 2011 року; ТОВ КПТ МІГ (код 37270370) - за період червень-липень 2011 року .

Згідно з актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13 червня 2012 року № 576/2240/3761757.6 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ Асгільдія , оскільки платник та посадові особи ТОВ Асгільдія не знаходяться за юридичною та фактичною адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 825а. В акті зазначено, що згідно з висновком ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ Асгільдія має ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Асгільдія є громадянин ОСОБА_8 Згідно з наданими о/у ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва пояснень від 1 лютого 2012 року ОСОБА_8 не має відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання.

Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 1 березня 2013 року у кримінальній справі № 2605/19306/12 по обвинуваченню засновника ТОВ Асгільдія встановлено, що ця особа, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на підроблення документів та їх збут з метою використання іншими особами, після підроблення реєстраційних документів ТОВ Асгільдія , а саме: статуту підприємства, протоколу від 18 квітня 2011 року № 1 загальних зборів учасників ТОВ Асгільдія , акта приймання-передачі та оцінки майна від 18 квітня 2011 року, здійснив їх збут невстановленій слідством особі, тобто передав їй за грошову винагороду у розмірі 100 доларів США зазначені документи, які в подальшому використовувались останньою та іншою невстановленою слідством особою шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи. Підсудний у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, визнав повністю, покаявся, повністю підтвердивши обставини вчиненого.

У постанові Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2012 року у кримінальній справі № 1-п/13/12 про притягнення до відповідальності засновника спільного підприємства (далі - СП) ТОВ Інтеркар зазначено, що директор СП ТОВ Інтеркар , здійснюючи фінансово-господарську діяльність, з метою ухилення від сплати податків створив видимість проведення ряду операцій по придбанню послуг, зокрема у ТОВ Асгільдія , яке має ознаки фіктивності. Директор СП ТОВ Інтеркар за невстановленою адресою отримав від невстановленої слідством особи податкові накладні, виписані, зокрема, ТОВ Асгільдія на адресу СП ТОВ Інтеркар , відповідно до яких нібито надані послуги. Фактично ж послуги ТОВ Асгільдія не надавались, оскільки це підприємство фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювало.

Також в акті перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначено, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт від 7 вересня 2011 року № 1985/23- 04/37270370 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ КПТ МІГ (код 37270370) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011 р. . Згідно з цим актом ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отриманий висновок спеціаліста щодо проведення почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ КПТ МІГ , за яким встановлено невідповідність підпису директора, засновника товариства ОСОБА_7 (декларації з ПДВ за червень, липень 2011 року, уточнюючий розрахунок, декларації з податку на прибуток). У Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при УМВС України було проведено експертизу відповідності підписів директора і засновника ТОВ КПТ МІГ ОСОБА_7 У ході аналізу встановлено, що всі досліджені експертом документи за червень, липень 2011 року підписані не ОСОБА_7, а іншою особою, про що складено висновок спеціаліста від 18 липня 2011 року № 229.

Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12 червня 2013 року у кримінальній справі № 149/1576/13-к стосовно посадової особи ТОВ Акарамбус встановлено, що директор ТОВ Акарамбус протягом квітня-серпня 2011 року, достовірно знаючи, що все реалізоване молокопереробним підприємствам інших областей України молоко було придбане ТОВ Акарамбус у населення Хмільницького району, з корисливих мотивів, маючи на меті умисне ухилення від сплати податків, отримав у невстановлених осіб фіктивні первинні бухгалтерські документи (договори, накладні, податкові накладні, спеціалізовані товарні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля), які свідчили про постачання підприємствами, зокрема ТОВ КПТ МІГ , молока ТОВ Акарамбус . У подальшому, реалізовуючи намір на умисне ухилення від сплати податків, директор ТОВ Акарамбус передав фіктивні первинні бухгалтерські документи про нібито постачання молока ТОВ Акарамбус , зокрема від ТОВ КПТ МІГ , головному бухгалтеру товариства.

Також ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акти від 21 червня 2011 року № 1515/23-08/37270449 та від 2 серпня 2011 року № 1762/23-04/37270449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ АСТАНА К (код 37270449), відповідно, за квітень і травень 2011 року. У ході невиїзної документальної перевірки ТОВ АСТАНА К встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах: відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ АСТАНА К адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, у свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди мають фіктивний характер. Таким чином, задекларовані податкові зобов'язання за період квітень-травень 2011 року за результатами перевірки зменшені до 0 грн і задекларований податковий кредит за період квітень-травень 2011 року за результатами перевірки також зменшений до 0 грн.

Згідно з ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29 листопада 2013 року у справі № 378/1236/13-к відносно ТОВ Верона ЛТД судом встановлено, що шляхом безпідставного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту ТОВ Верона ЛТД щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств, які здійснюють діяльність із ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ АСТАНА К ухилилось від сплати податку на прибуток та ПДВ.

У постанові Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2012 року у кримінальній справі стосовно посадової особи СП ТОВ Інтеркар зазначено, що директор СП ТОВ Інтеркар , здійснюючи фінансово-господарську діяльність, з метою ухилення від сплати податків створив видимість проведення ряду операцій по придбанню послуг, зокрема у ТОВ АСТАНА К , яке має ознаки фіктивності. Директор СП ТОВ Інтеркар за невстановленою адресою отримав від невстановленої слідством особи податкові накладні, виписані, зокрема, ТОВ АСТАНА К на адресу СП ТОВ Інтеркар , відповідно до яких нібито надані послуги. Фактично ж послуги ТОВ АСТАНА К не надавались, оскільки це підприємство фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювало.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені вище обставини свідчать про відсутність здійснення реальних господарських операцій контрагента позивача ТОВ НБ - Україна з його постачальниками, і, як наслідок, відсутність у ТОВ НБ - Україна товару для поставки РБУ.

Натомість суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, належним чином не обґрунтував та не зазначив, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані РБУ. Також суди апеляційної та касаційної інстанцій у своїх рішеннях не спростували доводи суду першої інстанції про відсутність здійснення реальних господарських операцій та наявність кримінальних проваджень щодо зазначених контрагентів. Належна перевірка та встановлення таких обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи.

За змістом частини першої -статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС ) справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами і 3 розділу IV цього Кодексу .

Оскільки частиною другою статті 227 КАС передбачено, що порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, а Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та ухвалити нове судове рішення без їх наявності, це, на думку колегії суддів, є підставою для скасування рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаО.Б. Прокопенко