ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №825/1493/14
касаційне провадження №К/9901/31880/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Інспекція) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82 (далі - Товариство) до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У травні 2014 Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0001752200 та №0001772200.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 14.11.2013 № 100/22/03448244, на підставі висновків якого Інспекцією було прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання господарських операцій, здійснених з ТОВ НБ Україна , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій. Також позивач посилався на те, що придбані у ТОВ НБ Україна товарно-матеріальні цінності були використані Товариством у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 03.06.2014 у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 2605/19306/12, постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2012 у справі № 1-п/13/12, вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 у справі № 149/1576/13-к, ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29.11.2013 у справі № 378/1236/13-к встановлено відсутність здійснення реальних господарських операцій у ланцюгу постачання до контрагента позивача - ТОВ НБ Україна , що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ НБ Україна та Товариством.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.04.2017 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0001752200 та №0001772200.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: господарські операції між позивачем та ТОВ НБ Україна були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов'язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю; зі змісту вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 2605/19306/12, постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2012 у справі № 1-п/13/12, вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 у справі № 149/1576/13-к, ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 29.11.2013 у справі № 378/1236/13-к не вбачається жодних господарських відносин між ТОВ Асгільдія , ТОВ Інтеркар , ТОВ КПТ МІГ , ТОВ Акарамбус , ТОВ Астана К (щодо діяльності яких стосуються зазначені судові рішення) та Товариством; в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не надав належної правової оцінки тому, що: товарно-транспортні накладні, надані Товариством на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ НБ Україна товарно-матеріальних цінностей, складені з недоліками, оскільки не містять ряду передбачених законодавством обов'язкових реквізитів; деякі видаткові накладні місять лише підписи осіб без зазначення посад та інших даних, які дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали; судовими рішеннями, ухваленими щодо контрагентів постачальника позивача - ТОВ НБ Україна , встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 19.02.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ НБ Україна за період з 1 по 30 квітня, з 1 червня по 31 липня 2011 року та з 1 по 30 листопада 2011 року, результати якої оформлені актом від 14.11.2013 № 100/22/03448244, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на суму 305217,00 грн., у тому числі: у квітні 2011 року - на суму 80157 грн., у червні 2011 року - на суму 154253,00 грн., у липні 2011 року - на суму 2198,00 грн., у листопаді 2011 року - на суму 68609,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство (покупець) неправомірно включило до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ НБ Україна (постачальником) згідно договору на поставку нафтопродуктів, щебеневих матеріалів, мінерального порошку № 08/06-11 від 08.06.2011 та договору на поставку нафтопродуктів № 03/03-11 від 03.03.2011, оскільки: від ДПІ у Святошинському районі м. Києва надійшов акт від 25.07.2013 № 1105/22.2.09/35416451 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НБ Україна щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ Асгільдія за період вересень-листопад 2011 року; ТОВ Транс Логістик Плюс - за період липень 2010 року; ТОВ Адіс Медіа Холдинг - за період лютий-червень, серпень-жовтень 2012 року; ТОВ Астана К - за період квітень-травень 2011 року; ТОВ КПТ МІГ - за період червень-липень 2011 року ; згідно з актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 № 576/2240/3761757.6 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ Асгільдія ; в акті перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначено, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт від 07.09.2011 № 1985/23- 04/37270370 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ КПТ МІГ з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011 р. , у якому вказано, що ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отриманий висновок спеціаліста щодо проведення почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ КПТ МІГ , яким встановлено невідповідність підпису директора, засновника товариства ОСОБА_2 (декларації з ПДВ за червень, липень 2011 року, уточнюючий розрахунок, декларації з податку на прибуток); ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акти від 21.06.2011 № 1515/23-08/37270449 та від 02.08.2011 № 1762/23-04/37270449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ АСТАНА К , відповідно, за квітень і травень 2011 року, в яких зазначено, що в ході невиїзної документальної перевірки ТОВ АСТАНА К встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах: відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг); вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 2605/19306/12, ухваленим щодо засновника ТОВ Асгільдія , постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2012 у справі № 1-п/13/12, ухваленою щодо засновника ТОВ Інтеркар , вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 у справі № 149/1576/13-к, ухваленим щодо посадової особи ТОВ Акарамбус , ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29.11.2013 у справі № 378/1236/13-к, постановленою щодо ТОВ Верона ЛТД , встановлено відсутність здійснення реальних господарських операцій зазначеними суб'єктами господарювання, з якими мав господарські відносини постачальник позивача - ТОВ НБ Україна .
На підставі висновків вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження 30.05.2014 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001752200, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165813,50 грн. (у тому числі: 130408,00 грн. - за основним платежем, 35405,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); № 0001772200, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29798,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у складі вартості таких товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту.
Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанцій встановив, що: при укладенні договорів з ТОВ НБ Україна у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності (бітум, щебеневі матеріали та мінеральний порошок), придбані у ТОВ НБ Україна , були використані позивачем у власній господарській діяльності при будівництві та капітальному ремонті доріг з метою належного виконання Товариством (як підрядником) своїх зобов'язань за договорами, укладеними зі Службою автомобільних доріг у Чернігівській області та Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за формою №КБ-3, звітами про витрати матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, актами звірки взаєморозрахунків, звітами про рух матеріалів у майстра, прораба); господарські операції між Товариством ТОВ НБ Україна мали реальний характер та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (зокрема: заявками на відвантаження продукції, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, банківськими виписками, залізничними накладними на маршрут або групу вагонів, відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, довідками залізниці, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, паспортами продукції) і спричинили реальні зміни майнового стану позивача; зі змісту вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 2605/19306/12, постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2012 у справі № 1-п/13/12, вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 у справі № 149/1576/13-к, ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 29.11.2013 у справі № 378/1236/13-к не вбачається існування господарських відносин між ТОВ Асгільдія , ТОВ Інтеркар , ТОВ КПТ МІГ , ТОВ Акарамбус , ТОВ Астана К (щодо діяльності яких стосуються зазначені судові рішення) та Товариством, з урахуванням того, що доказів реалізації ТОВ НБ Україна на адресу Товариства товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ НБ Україна саме у ТОВ Асгільдія , ТОВ Інтеркар , ТОВ КПТ МІГ , ТОВ Акарамбус , ТОВ Астана К , податковим органом надано не було.
Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив як безпідставні посилання Інспекції на висновки актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 № 1985/23- 04/37270370, від 21.06.2011 № 1515/23-08/37270449 та від 02.08.2011 № 1762/23-04/37270449, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків; в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
При цьому, посилання Інспекції на недоліки видаткових накладних та товарно-транспортних накладних є безпідставними, оскільки незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської тощо.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 - залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2019 |
Оприлюднено | 08.03.2019 |
Номер документу | 80317607 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Бившева Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні