Постанова

від 18.04.2017 по справі 825/1493/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1493/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Шляхове ремонтно-будівельне управління №82 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Шляхове ремонтно-будівельне управління №82 до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року приватне акціонерне товариство Шляхове ремонтно-будівельне управління №82 (далі - Позивач, ПрАТ ШРБУ №82 ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, у подальшому заміненої на правонаступника - Менську об'єднану державну податкову інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Відповідач, Менська ОДПІ) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2014 року №0001752200 та №0001772200

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується транспортування придбаного ПрАТ ШРБУ №82 у ТОВ НБ-Україна нафтового бітуму та мінерального порошку, зустрічну звірку ТОВ НБ-Україна неможливо провести у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою, а щодо контрагентів ТОВ НБ-Україна є такі, що набрали законної сили вироки судів щодо посадових осіб останніх. Наведене, на переконання суду першої інстанції, свідчить про відсутність здійснення реальних операцій ТОВ НБ-Україна зі своїми постачальниками і, як наслідок, господарські операції з ПрАТ ШРБУ №82 також не мали місце.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошував, що належним чином оформленими первинними документами підтверджується факт придбання у ТОВ НБ-Україна товарів та їх використання у господарській діяльності ПрАТ ШРБУ №82 . Крім того, звертав увагу на безпідставність посилання суду на вироки у кримінальних справа стосовно контрагентів ТОВ НБ-Україна , які жодним чином не спростовують реальність господарських операцій. Поряд з іншим, підкреслив, що проведення зустрічної звірки ТОВ НБ-Україна більш ніж через 2 роки після виконання сторонами договірних зобов'язань не може відображати обставини, що відбувалися у 2011 році.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду України від 31.01.2017 року частково задоволено заяву Менської ОДПІ - скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, належним чином не обґрунтував та не зазначив, які саме первинні бухгалтерській документи підтверджували здійснення господарських операцій між Позивачем і його контрагентом та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані ПрАТ ШРБУ №82 . Також суди апеляційної та касаційної інстанції у своїх рішеннях не спростували доводи суду першої інстанції про відсутність здійснення реальних господарських операцій та наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів ТОВ НБ-Україна .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 року справу №825/1493/14 було прийняти до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.04.2017 року.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у жовтні-листопаді 2013 року працівниками Менської ОДПІ на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 30.10.2013 року №173, направлення від 30.11.2013 року №111 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ШРБУ №82 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємодії ТОВ НБ-Україна за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 305 217,00 грн., у тому числі у квітні 2011 року на суму 80 157,00 грн., у червні 2011 року в сумі 154 253,00 грн., у липні 2011 року в сумі 2 198,00 грн., у листопаді 2011 року - 68 609,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 14.11.2013 року №100/22/03448244 (т. 1 а.с. 21-41).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 10.12.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми Р №0001002200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 340 622,50 грн., у тому числі за основним платежем - 305 217,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 35 405,50 грн. (т. 1 а.с. 42).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 21.02.2014 року №615/10/25-01-10-0515 (т. 1 а.с. 53-57) частково задоволено первинну скаргу ПрАТ ШРБУ №82 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року №0001002200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 174 809,00 грн. (основний платіж), в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року №0001002200 залишено без змін, а також зобов'язано Менську ОДПІ збільшити податкове зобов'язання ПрАТ ШРБУ №82 у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29 798,50 грн.

Рішенням Міндоходів від 23.04.2014 року №7347/6/99-99-10-01-15 (т. 1 а.с. 72-75) повторну скаргу ПрАТ ШРБУ №82 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року №0001002200 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін.

З урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Чернігівській області Відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 30.05.2014 року форми Р : №0001772200 (т. 1 а.с. 187), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 798,50 грн., у тому числі за основним платежем - 0,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 29 798,50 грн.; №0001752200 (т. 1 а.с. 188), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165 813,50 грн., у тому числі за основним платежем - 130 408,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 35 405,50 грн.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини у контексті зауважень Верховного Суду України, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Між ТОВ НБ-Україна (Постачальник) та ЗАТ Менське ШРБУ-82 (Покупець) укладено договір від 03.03.2011 року № 03/03-11 на поставку нафтопродуктів (т. 1 а.с. 78), відповідно до умов якого Постачальник здійснював постачання Покупцю бітуму нафтового дорожнього марки БНД 90/130, БНД 60/90 виробництва Мозирського НПЗ, Кременчуцького НПЗ та інші НПЗ в кількості 5000,00 тон. Ціна та загальна вартість товару встановлюється на кожну партію і оформляється додатковими угодами, які являються невід'ємними частинами даного договору. Відвантаження продукції проводиться залізничним транспортом в вагоно-цистернах з паровою рубашкою, автотранспортом.

Крім того, між ТОВ НБ-Україна (Постачальник) та ЗАТ Менське ШРБУ-82 (Покупець) укладено договір від 08.06.2011 року № 08/06-11 на поставку нафтопродуктів, щебеневих матеріалів, мінерального порошку (т. 1 а.с.76). За умовами даного договору Постачальник відвантажує Покупцю бітум нафтовий дорожній марки БНД 90/130, БНД 60/90 виробництва НПЗ України, Білорусь та Росії в кількості 5000,00 тон. Ціна та загальна вартість товару встановлюється на кожну партію і оформляється додатковими угодами, які являються невід'ємними частинами даного договору. Відвантаження продукції проводиться залізничним транспортом в вагоно-цистернах з паровою рубашкою, автотранспортом.

Крім іншого, 14.06.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 14/06-11 до договору № 08/06-2011 купівлі-продажу нафтопродуктів від 08.06.2011р. (т. 1 а.с.77), в якій визначено предметом купівлі-продажу бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 у кількості 124 тони.

Також, між сторонами були складені додатки до зазначених вище договорів від 04.04.2011 року, від 22.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 17.06.2011 року, якими визначено умови кожної поставки бітуму дорожнього (т. 1 а.с. 92, 96, 100, 104).

На підтвердження факту отримання від ТОВ НБ-Україна 87,8 тон бітуму у квітні 2011 році, Позивачем надані копії: податкових накладних (т. 1 а.с. 79-81); рахунків-фактур (т. 1 а.с. 89, 93, 97); актів приймання-передачі (т. 1 а.с. 91, 95, 99); видаткових накладних (т. 1 а.с. 90, 94, 98), платіжних доручень (т. 1 а.с. 123-125), банківської виписки (т. 1 а.с. 126).

Пунктом 2.1 Договору поставки від 03.03.2011 року №03/03-11 встановлено, що ціна вказується на умовах франко-станція отримувача, тобто доставка здійснюється постачальником.

Факт придбання бітуму та його доставку до м. Мена автотранспортом перевізника підтверджується товарно-транспортними накладними від 04, 24, 28 квітня 2011 року, з яких вбачається, що бітум був перевезений з м. Кременчук до м. Мена (т.2 а.с. 99-101).

У червні 2011 року від ТОВ НБ-Україна Позивачу поставлено 124 тони бітуму та 150 тон мінерального порошку.

Придбання бітуму здійснено на підставі Договору № 08/06-11 від 08.06.2011 року та Додаткової угоди до нього.

У вказаному договорі зафіксовано, що на кожну партію поставки оформляється додаткова угода, яка є невід'ємною частиною договору, в якій вказуються умови поставки, в тому числі ціна, загальна вартість та інші суттєві умови. Зокрема, додатковою угодою встановлено, що: в ціну договору не включається залізничний тариф до станції призначення; товар вироблений на Н.Камському НПЗ, Республіка Росія; товар від виробника переадресується зі станції Куп'янськ-Сортировочна Південної залізниці.

На підтвердження реальної поставки 124 тон бітуму Позивачем надано: додаток до договору від 17.06.2011 року (т. 1 а.с. 104), податкові накладні (т. 1 а.с. 82-83), рахунок фактуру (т. 1 а.с. 101), видаткову накладну (т. 1 а.с. 102), залізничну накладну (т. 1 а.с. 116-117), паспорт продукції (т. 1 а.с. 118), акт прийому-передачі (т. 1 а.с. 103).

Крім того, відповідно до умов п. 4.1 Договору № 08/06-11 від 08.06.2011 року ЗАТ ШРБУ № 82 повинно направити телеграму від станції призначення (ст. Мена ПЗЗ) на згоду отримання вагоно-цистерн бітума на адресу вантажоотримувача (ЗАТ ШРБУ №82 ), а відповідно до пункту 7 Додаткової угоди № 14/06-11 від 14.06.2011 року до договору № 08/06-2011 ЗАТ ШРБУ № 82 зобов'язується надати копію телеграми від начальника станції призначення (Мена ПЗЗ) начальнику станції Куп'янськ-Сортировочна, Південної залізниці, про готовність станції призначення прийняти, злити та повернути порожні вагоноцистерни.

Виконання Позивачем даних умов договору та додатку до договору підтверджується копією журналу реєстрації відправленої кореспонденції за 2011 рік по ЗАТ ШРБУ № 82 згідно якого між ЗАТ ШРБУ № 82 та НБ-Україна була переписка та ЗАТ ШРБУ № 82 надсилало документи, які саме стосувались спірних господарських операцій з придбання бітуму та мінерального порошку.

Зі змісту п. 360 журналу реєстрації відправленої кореспонденції за 2011 рік вбачається, що 17 червня ЗАТ Менське ШРБУ № 82 направило лист на ст. Купянськ-сортировочний.

У листі № 360 від 17.06.2011 року (т.2 а.с. 56) ЗАТ Менське ШРБУ №82 повідомило начальника Ж/Д станції Купянськ-сортировочний про те, що готове прийняти на свою адресу бітум у власних цистернах з 17 червня по 17 серпня 2011 року.

Крім того, згідно копій сторінок із журналу телеграм станції Мена ПЗЗ ЗАТ Менське ШРБУ №82 на виконання п.4.1 Договору № 08/06-11 від 08.06.2011 року передало телеграму про те, що станція Мена ПЗЗ готова прийняти бітум у власних цистернах (т.2 а.с.61-63). Відправлення телеграм підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями.

Також на підтвердження доставки бітуму до станції Мена ПЗЗ, а саме на колію, яка належить ЗАТ Менське ШРБУ №82 , Позивачем до суду апеляційної інстанції надано відомість № 21060042 від 21.06.2011 року та довідку від начальника станції про те, що на адресу товариства надійшло вивантаження 2 (дві) цистерни нафтобітуму (БНД 60/90) по відправці Куп'янськ-Сортувальний Южний - Мена Південно-Західна залізниця. Номер відправлення № 442422766. Маса вантажу 124000 кг. (т. 2 а.с. 71).

На підтвердження реальності факту придбання 150 тон мінерального порошку Позивачем надано податкову накладну (т. 1 а.с. 84), рахунок-фактуру (т. 1 а.с. 105), видаткову накладну (т. 1 а.с. 106) та акт прийому-передачі (т. 1 а.с. 107).

Зі змісту копії журналу відправленої кореспонденції (п. 337) вбачається, що 09.06.2011 року був надісланий лист ТОВ НБ-Україна з позначкою Про мін. Порошок .

У листі ЗАТ Менське ШРБУ №82 доводить до відома директора ТОВ НБ-Україна , що вивезення мінерального порошку відповідно до договору від 08.06.2011 року буде організовано самовивозом автотранспортом ШРБУ №82 зі складу в м. Києві, а також зазначено, що перевезення буде здійснюватися автомобілем НОМЕР_1(цементовоз), державний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_3

На підтвердження належності даного автомобіля ЗАТ ШРБУ №82 Позивачем до суду апеляційної інстанції надано договір оренди машин та механізмів №19 від 14.06.2011 року (т.2 а.с.72), укладеного між ТОВ КаНТ та ЗАТ Менське ШРБУ №82 , згідно пункту 1.1 якого вбачається, що ТОВ КаНТ передає в оренду ЗАТ Менське ШРБУ №82 автомобіль КАМАЗ - 5410 державний номер СВ 8827 (крім інших машин та механізмів).

Даний автомобіль був у власності ТОВ КаНТ , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.2 а.с.73). Крім того, Позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу та облікову картку державного транспортного засобу на напівпричіп-цементовоз-Е (т.2 а.с.74), який був у власності ЗАТ Менське ШРБУ №82 та в якому перевезено мінеральний порошок.

Перевезення мінерального порошку саме КАМАЗ та цим напівпричепом підтверджується подорожніми листами (т. 2 а.с.76-85).

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні , затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207, товарно-транспортна накладна при здійсненні перевезень для власних потреб не оформляється.

Таким чином, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що вказані вище документи підтверджують факт перевезення мінерального порошку до ЗАТ ШРБУ №82 .

На підтвердження факту отримання від ТОВ НБ-Україна 52,98 тони бітуму у листопаді 2011 році, Позивачем надано наступні документи, зокрема, копії: податкових накладних (т. 1 а.с. 86-88), рахунків-фактури (т. 1 а.с. 110, 113), видаткових накладних (т. 1 а.с. 111, 114), актів приймання-передачі (т. 1 а.с. 112, 115)

Перевезення вантажу здійснене автомобільним транспортом перевізника - ТОВ СЛАВТРАНСГРУП , що підтверджується ТТН СКД №1595 від 24.11.2011 року та ТТН СКД №1595 від 28.11.2011 року, автомобіль НОМЕР_3, причеп НОМЕР_5, водій ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 119, 121).

Додатково до суду апеляційної інстанції Позивачем надано роздруківку з Інформаційної системи ДАІ згідно якої автомобіль DAF 95Х F 430 (номерний знак НОМЕР_4) та напівпричіп-бітумовоз-Е, на яких здійснювалася доставка бітуму у листопаді 2011 року, належали перевізнику ТОВ СЛАВТРАНСГРУП (т. 2 а.с. 85-89).

Також надано копію журналу реєстрацію матеріалів, що надходять у випробувальну лабораторію, в якому відображені надходження бітуму за 2011 рік, у тому числі за квітень, червень та листопад 2011 року (т. 2 а.с. 90-98).

На підстав встановлених вище обставин, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність підтвердження первинними документами факту виконання договірних зобов'язань між контрагентами, що спричинили реальну зміну майнового стану сторін договорів, з огляду на таке.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що основною підставою для висновків про неправомірність формування податкового кредиту Відповідач визначив встановлену, на його думку, фіктивність контрагента Позивача - ТОВ НБ-Україна з підстав неможливості проведення зустрічної останнього та фіктивності його контрагентів - ТОВ Асгільдія , ТОВ Інтеркар , ТОВ КПТ МІГ , ТОВ Акарамбус , ТОВ Астана К .

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що факт взаємовідносин з недобросовісним платником податків не може бути підставою для накладення відповідальності на добросовісного контрагента.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Так, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що від ДПІ у Святошинському районі м. Київа до Менської ОДПІ ГУ Міндоходів в Чернігівській області надійшов акт №1105/22.2.09/35416451 від 25.07.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "НБ - Україна" (код 35416451) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Асгільдія" (код 38079983) за період вересень - листопад 2011р.; ТОВ "Транс Логістик Плюс" (код 36426209) за період липень 2010р.; ТОВ "Адіс Медіа Холдинг" (код 33440189) за період лютий - червень, серпень-жовтень 2012р.; ТОВ "Астана К" (код 37270449) за період квітень - травень 2011р.; ТОВ "КИТ МІГ" (код 37270370) за період червень - липень 2011р.".

У вказаному акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим. що ТОВ "НБ - Україна" та його посадові особи відсутні за податковою адресою - АДРЕСА_1. На дату складення акту перевірки місцезнаходження ТОВ "НБ-Україна" не встановлено.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримані акти перевірок зазначених вище постачальників ТОВ "НБ-Україна", а саме:

Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 року №576/2240/3761757.6 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Асгільдія", оскільки платник та посадові особи ТОВ "Асгільдія" не знаходяться за юридичною та фактичною адресою: м. Київ. вул. Тургенівська. буд. 825/а. В акті зазначено, що згідно висновку ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ "Асгільдія" має ознаки "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ "Асгільдія" є громадянин ОСОБА_8. Згідно наданих о/у ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва пояснень від 01.02.2012р. ОСОБА_9 немає відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року (справа №2605/19306/12) (т. 1 а.с. 203-206) відносно кримінальної справи по обвинуваченню засновника ТОВ "Асгільдія" зазначено, що дана особа, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисні мотиви, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на підроблення документів та їх збут з метою використання цих документів іншими особами, після підроблення реєстраційних документів ТОВ "Асгільдія", а саме: Статуту підприємства, протоколу №1 від 18.04.2011 Загальних Зборів учасників ТОВ "Асгільдія", акту прийому-передачі та оцінки майна від 18.04.2011р. здійснив їх збут невстановленій слідством особі, тобто передав йому за грошову винагороду у розмірі 100 доларів США зазначені документи, які в подальшому використовувались останнім та іншою невстановленою слідством особою шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи. Підсудний у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України визнав повністю, покаявся, повністю підтвердивши обставини вчиненого.

В постанові Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2012 року справа №1- п/13/12 (т. 1 а.с. 201-202) відносно кримінальної справи про притягнення до відповідальності засновника СП ТОВ "Інтеркар" зазначено, що директор СП ТОВ "Інтеркар" здійснюючи фінансово-господарську діяльність, з метою ухилення від сплати податків, створив видимість проведення ряду операцій по придбанню послуг, зокрема у ТОВ "Асгільдія", яке має ознаки фіктивності. Директор СП ТОВ "Інтеркар" за невстановленою адресою отримав від невстановленої слідством особи податкові накладні, виписані, зокрема ТОВ "Асгільдія" в адресу СП ТОВ "Інтеркар", відповідно до яких нібито надані послуги. Фактично ж послуги ТОВ "Асгільдія" не надавались, оскільки дане підприємство фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювало.

Також, в акті перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначено, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт від 07.09.2011 року №1985/23-04/37270370 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КПТ МІГ" (код 37270370) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011р.". Згідно цього акту ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отриманий висновок спеціаліста щодо проведення почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ "КПТ МІГ", за яким встановлено невідповідності підпису директора, засновника товариства ОСОБА_10 (декларації з ПДВ за червень, липень 2011р., уточнюючого розрахунку, декларації з податку на прибуток). В Науково - Дослідному Експертно-Криміналістичному центрі при УМВС України було проведено експертизу відповідності підписів директора і засновника ТОВ "КПТ МІГ" ОСОБА_10. У ході аналізу встановлено, що всі досліджені експертом документи, за червень, липень 2011р. підписані не ОСОБА_10, а іншою особою, про що складено висновок спеціаліста №229 від 18.07.2011 року.

Згідно вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 року (по справі №149/1576/13-к) (т. 1 а.с. 196-200) щодо кримінального провадження стосовно посадової особи ТОВ "Акарамбус", встановлено, що директор ТОВ "Акарамбус" протягом квітня - серпня 2011 року достовірно знаючи, що все реалізоване молокопереробним підприємствам інших областей України молоко було придбане ТОВ "Акарамбус" у населення Хмільницького району, з корисливих мотивів, переслідуючи мету умисного ухилення від сплати податків отримав в невстановлених осіб фіктивні первинні бухгалтерські документи (договори, накладні, податкові накладні, спеціалізовані товарні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля), які свідчили про постачання підприємствами, зокрема від ТОВ "КПТ МІГ" молока на ТОВ "Акарамбус". В подальшому, продовжуючи намір на умисне ухилення від сплати податків директор ТОВ "Акарамбус" передав фіктивні первинні бухгалтерські документи про нібито постачання молока на ТОВ "Акарамбус", зокрема від ТОВ "КПТ МІГ" головному бухгалтеру товариства.

Також ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акти від 21.06.2011 року №1515/23-08/37270449 та від 02.08.2011р. № 1762/23-04/37270449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "АСТАНА К" (код 37270449), відповідно, за квітень та травень 2011 року невиїзною документальною перевіркою ТОВ "АСТАНА К" встановлено порушення ч.5 ет.203. ч. 1, 2 ст.215. ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах: відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "АСТАНА К" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Таким чином, задекларовані податкові зобов'язання за період квітень-травень 2011 р. за результатами перевірки зменшені до 0 грн. і задекларований податковий кредит за період квітень-травень 2011р. за результатами перевірки також зменшений до 0 грн.

Згідно ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 29.11.2013 року по справі №378/1236/13-к (т. 1 а.с. 192-195) відносно ТОВ "Верона ЛТД" судом встановлено, що шляхом безпідставного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту ТОВ "Верона ЛТД" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств, які здійснюють діяльність з ознаками фіктивності, а саме, зокрема ТОВ "Астана К" ухилилась від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість.

В постанові Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2012 року по кримінальній справі відносно посадової особи СП ТОВ "Інтеркар" зазначено, що директор СП ТОВ "Інтеркар" здійснюючи фінансово-господарську діяльність, з метою ухилення від сплати податків, створив видимість проведення ряду операцій по придбанню послуг, зокрема у ТОВ "Астана К", яке має ознаки фіктивності. Директор СП ТОВ "Інтеркар" за невстановленою адресою отримав від невстановленої слідством особи податкові накладні, виписані, зокрема ТОВ "Астана К" в адресу СП ТОВ "Інтеркар", відповідно яких нібито надані послуги. Фактично ж послуги ТОВ "Астана К" не надавались, оскільки дане підприємство фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювало.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктам господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПрАТ ШРБУ №82 , оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання суду першої інстанції на порушення контрагентом Позивача - ТОВ НБ-Україна податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими. Крім того, зі змісту наданих Відповідачем судових рішень не вбачається існування жодних господарських відносин між ПрАТ ШРБУ №82 та ТОВ Асгільдія , ТОВ Інтеркар , ТОВ КПТ МІГ , ТОВ Акарамбус , ТОВ Астана К , що, у свою чергу, підтверджує передчасність висновку суду про те, що взаємозв'язок вказаних суб'єктів господарювання з ТОВ НБ-Україна якимось чином вплинув на податкову дисципліну між останнім та ПрАТ ШРБУ №82 .

Щодо врахування Чернігівським окружним адміністративним судом матеріалів зустрічної звірки ТОВ НБ-Україна , викладених в акті ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 25.07.2013 року №1105/22.2.09/35416451 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НБ-Україна … судова колегія вважає за необхідне підкреслити на неможливості їх врахування в якості доказової бази при розгляді справи, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам, оскільки підтверджують придбання та транспортування кожної партії товару. Відтак, твердження суду першої інстанції про не підтвердження документально транспортування нафтопродуктів є помилковим.

Крім того, отримані від ТОВ НБ-Україна матеріали належним чином оприбутковані Позивачем та відображені у бухгалтерському обліку по рахунку 631 (т. 1 а.с. 155), а у подальшому використані у господарській діяльності ПрАТ ШРБУ №82 при проведенні ремонту автомобільних шляхів сполучення Чернігів - Мена - Сосниця - Грем'яч (т. 1 а.с. 135-153).

При цьому судовою колегією враховується, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, сама наявність або відсутність первинних документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року у справі №К/800/52299/14.

Крім того, Чернігівським окружним адміністративним судом не було враховано, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову, не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються виключно матеріалах акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НБ-Україна .

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем договорів.

Щодо висновків суду першої інстанції про обґрунтованість твердження податкового органу щодо заниження Позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України закріплюють, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ НБ-Україна було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права при вирішені питання щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії, у зв'язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 ст. 94 КАС України закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Менської ОДПІ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПрАТ ШРБУ №82 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 2 443,32 грн., сплачених згідно платіжних доручень від 06.05.2014 року №355 на суму 392,00 грн., від 13.05.2014 року №368 на суму 95,20 грн., від 11.06.2014 року №483 на суму 1 956,12 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Шляхове ремонтно-будівельне управління №82 - задовольнити повністю.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Шляхове ремонтно-будівельне управління №82 до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Менською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року №0001752200 та №0001772200.

Стягнути з Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (15600, Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Сіверський шлях, 57, ЄДРПОУ 39560485) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства Шляхове ремонтно-будівельне управління №82 (15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Сіверський шлях, 144, ЄДРПОУ 03448244) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) гривні 32 копійки.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.