Постанова

від 03.03.2017 по справі 802/210/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 березня 2017 р. Справа № 802/210/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Демченка А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу за позовом

заступника прокурора Вінницької області

до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся заступник прокурора Вінницької області з адміністративним позовом до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-10544/15-16-СГ від 15.08.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ч.1 ст. 25, ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Позивач зазначає, що у поданому 01.07.2016 року клопотанні про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказано, що заявник проживає у м. Вінниці, при цьому, про його зайнятість у соціальній сфері на селі, намір стати членом сільськогосподарського підприємства чи переселитись у сільську місцевість не зазначено.

Згідно інформації Іллінецької міської ради від 01.12.2016 року №02.24-2064 (рішенням Іллінецької міської ради від 31.05.2016 року об'єднано територіальні громади сіл Хрінівка, Пархомівка, селище Червоне Хрінівської сільської ради) ОСОБА_3 не є членом сільськогосподарських підприємств сіл Хрінівка, Пархомівка та селища Червоне, не зайнятий у соціальній сфері на селі та не проживає у сільській місцевості. Разом з тим у вказаних селах та селищі проживає 55 громадян, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, та які ще не отримували земельні ділянки у власність.

Оскаржуваним рішенням відповідача, на думку позивача, порушуються норми ст. 14 Конституції України, згідно яких, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Оскільки, державна інспекція сільського господарства України, як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не наділена повноваженнями щодо звернення з позовами до суду, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом, відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 КАС України, в статусі позивача.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні щодо позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладенні в письмових запереченнях (а.с.31-34).

Третя особа (ОСОБА_3) в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 26.01.2017 року судом допитано свідка ОСОБА_5, який повідомив суд, що в минулому займав посаду голови Хрінівської сільської ради, а на даний час виконує обов'язки старости. На питання суду стосовно використання земельної ділянки вказав, що її використовує ТОВ "КАМСИТ", а сільська рада вказаною земельною ділянкою не розпоряджається. На питання чи звертались громадяни у встановленому законом порядку для до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області свідок відповів, що знає про факти звернення семи осіб, але не володіє інформацією стосовно подальшого вирішення питань виділення земельних ділянок.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5, який повідомив суд, що в минулому займав посаду голови Хрінівської сільської ради, а на даний час виконує обов'язки старости. На питання суду стосовно використання земельної ділянки вказав, що її використовує ТОВ "Камсит", а сільська рада вказаною земельною ділянкою не розпоряджається. На питання чи звертались громадяни у встановленому законом порядку до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області свідок відповів, що знає про факти звернення семи осіб, але не володіє інформацією стосовно подальшого вирішення питань виділення земельних ділянок.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, свідка, суд приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, площею 2,00 га, ОСОБА_3 01.07.2016 року звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с. 12).

Із змісту поданого клопотання видно, що, як додатки, до нього долучено викопіювання із кадастрової карти, копію паспорту, копію ідентифікаційного номера, погодження на вилучення орендаря СТОВ "Камсит" (а.с.12 ).

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання, головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 15.08.2016 року видано наказ за №2-10544/15-16-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка перебуває в оренді згідно договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року між СТОВ "Камсит" та Іллінецькою районною державною адміністрацією зі змінами внесеними додатковою угодою №277, укладеною 25.05.2016 року із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 11).

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що відбулась реєстрація змін до іншого речового права, а саме видалено запис про орендодавця Іллінецьку РДА та додано запис про орендодавця Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Оскільки, ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області в оренду із земель резервного фонду, а сам проживає у м. Вінниці, при цьому про його зайнятість у соціальній сфері на селі, намір стати членом сільськогосподарського підприємства чи переселитись у сільську місцевість не зазначено, тому, на думку позивача, наявні підстави для скасування оскаржуваного наказу.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1-3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже, згідно з нормами Земельного кодексу України отримати земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності можливо шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченим вказаним Кодексом.

Положеннями ч.6 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частинами 1,2,3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На підставі доданих до клопотання документів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видало наказ за №2-10544/15-16-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, яка перебуває в оренді згідно договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року між СТОВ "Камсит" та Іллінецькою районною державною адміністрацією зі змінами внесеними додатковою угодою №277, укладеною 25.05.2016 року із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, на виконання ухвали суду від 13.02.2017 року СТОВ "Камсіт" надано інформацію про те, що в червні 2016 року була надана згода СТОВ "Камасіт" на вилучення земельної ділянки загальною площею 2,00, що є частиною земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності резервного фонду Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області площею 73,6330 га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_1, яка перебуває в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсіт" відповідно до договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року, зареєстрованого 14.04.2011 року за №052120004000030, ОСОБА_3.

Щодо доводів позивача про місце проживання у м. Вінниці, про його незайнятість у соціальній сфері на селі, відсутність наміру стати членом сільськогосподарського підприємства чи переселитись у сільську місцевість, суд зазначає, що громадяни можуть отримати земельні ділянки на території будь-якого населеного пункту в межах України.

З позицією відповідача про порушення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ч.1 ст. 25 Земельного кодексу України суд не погоджується, оскільки, дана норма стосується одержання земельних ділянок внаслідок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій відповідно до п. б ч.3 ст. 116 ЗК України, а в даному випадку, ОСОБА_3 звернувся з клопотанням в порядку ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Так, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення, у подальшому, про надання її у власність.

Пунктом 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Так, в даній нормі закріплено переважне право для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Проте, суд зазначає, що приписів про заборону отримання іншими громадянами земельних ділянок із земель резервного фонду вказаний Указ не містить.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, звернувшись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, надав всі необхідні документи, передбачені зазначеними вище нормами Законів, а ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області при прийнятті спірного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-10544/15-16-СГ від 15.08.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області прийнятий відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю. Відповідно до ст. 94 КАС України підстави для стягнення судового збору відсутні. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Дерджгеокадастру у Вінницькій області №2-10544/15-16-СГ від 15.08.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар