Ухвала

від 23.05.2017 по справі 802/210/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/210/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

23 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Охримчук М.Б.,

за участю:

представника позивача :Клименка Дмитра Сергійовича

представника відповідача: Плахотнюка Олександра Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2017 року заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року, та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року - без змін.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, площею 2,00 га, ОСОБА_4 01.07.2016 року звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с. 12). До клопотання було подано наступні документи: викопіювання із кадастрової карти, копію паспорту, копію ідентифікаційного номера та погодження на вилучення земельної ділянки від орендаря СТОВ "Камсит" (а.с.12 ).

15.08.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ за №2-10544/15-16-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району, Вінницької області, та перебуває в оренді згідно договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року між СТОВ "Камсит" та Іллінецькою районною державною адміністрацією зі змінами внесеними додатковою угодою №277, укладеною 25.05.2016 року із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 11).

Позивач вважаючи, що рішенням відповідача, порушуються норми ст. 14 Конституції України, згідно яких, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1-3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже, згідно з нормами Земельного кодексу України отримати земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності можливо шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченим вказаним Кодексом.

Положеннями ч.6 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частинами 1,2,3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства випливає висновок, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі доданих до клопотання документів Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було видано наказ за № 2-10534/15-16-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області, яка перебуває в оренді згідно договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року між СТОВ "Камсит" та Іллінецькою районною державною адміністрацією зі змінами внесеними додатковою угодою №277, укладеною 25.05.2016 року із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в червні 2016 року була надана згода СТОВ "Камасит" на вилучення земельної ділянки загальною площею 2,00, на користь ОСОБА_4, що є частиною земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності резервного фонду Хрінівської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області площею 73,6330 га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_1, яка перебуває в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" відповідно до договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року, зареєстрованого 14.04.2011 року за №052120004000030.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що ОСОБА_4 проживає в м. Вінниці, про його незайнятість у соціальній сфері на селі та про відсутність наміру стати членом сільськогосподарського підприємства чи переселитись у сільську місцевість, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, судова колегія не погоджується з твердженнями представника позивача про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області ч.1 ст. 25 Земельного кодексу України, оскільки дана норма стосується одержання земельних ділянок внаслідок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій відповідно до п. б ч.3 ст. 116 ЗК України, а в даному випадку ОСОБА_4 звернувся з клопотанням в порядку ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення, у подальшому, про надання її у власність.

Пунктом 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

У зазначеній нормі закріплено переважне право для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Приписів про заборону отримання іншими громадянами земельних ділянок із земель резервного фонду вказаний Указ не містить.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, під час прийняття наказу за №2-10544/15-16-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Хрінівської сільської ради, Іллінецького району, Вінницької області, та перебуває в оренді згідно договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року між СТОВ "Камсит" та Іллінецькою районною державною адміністрацією зі змінами внесеними додатковою угодою №277, укладеною 25.05.2016 року із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування вищезазначеного наказу відповідача.

В силу вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2017 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.