Постанова

від 13.03.2017 по справі 910/19449/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року Справа № 910/19449/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівДемидової А.М., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі№910/19449/15 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" до за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Профлайн" простягнення 12668082,24 грн. за участю представників від позивача:Коротун О.М., від відповідача: від третьої особи:не з'явився, не з'явився, ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 (суддя Отрош І.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (колегія суддів у складі: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" (далі - Товариство, ТОВ "Монтажінвест") на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - Банк, ПАТ "КБ "Український фінансовий світ") заборгованість в розмірі 11000000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1668082,24 грн. прострочених процентів за користування кредитом як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/591 від 08.02.2017 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №910/19449/15 у зв'язку зі звільненням судді Мележик Н.О. з посади судді Вищого господарського суду України.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.02.2017 у справі №910/19449/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Демидова А.М.

Сторони та третя особа у справі згідно з приписами ст.111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2012р. між ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" (банк) та ТОВ "КФ "Профлайн" (позичальник) був укладений кредитний договір №008/2161-Кл (кредитний договір), за умовами якого Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії. Дата повернення кредиту - 30.03.2015р.

На виконання умов кредитного договору позивач надав ТОВ КФ "Профлайн" грошові кошти у сумі 36526973,37 грн., що підтверджується меморіальним ордером №106_31 від 20.12.2012 (а.с.31, том 2) та виписками з банківського рахунку ТОВ КФ "Профлайн".

Проте, ТОВ КФ "Профлайн" належним чином покладені на нього зобов'язання не виконав, а саме не повернув суму кредиту та не здійснив сплату процентів за користування кредитними коштами.

Позивач в поясненнях зазначив, що у зв'язку з захопленням невідомими особами головного офісу банку за адресою: м. Донецьк, просп. Миру, 5-Б, а також з огляду на непередання уповноваженій особі фонду усієї бухгалтерської документації, існують об'єктивні перешкоди у наданні позивачем оригіналів чи копій кредитного договору та договору переведення боргу відносно зобов'язань ТОВ "КФ "Профлайн" за кредитним договором. У зв'язку зі втратою всіх документів Банку в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, фактичні дані, на підставі яких Банк обґрунтовує свої вимоги, отримані ним з САБ (система автоматичного банку) ПАТ "КБ "УФС".

Як вбачається з матеріалів справи, меморіальним ордером №185_57 від 31.03.2014 (том 1, а.с.10) з призначенням платежу: перенесення простроченої позичкової заборгованості на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014р., укладеному між ТОВ "КФ Профлайн" та ТОВ "Монтажінвест" до кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012, Банком було здійснено перенесення на ТОВ "Монтажінвест" простроченої позичкової заборгованості на суму 11000000 грн., яка виникла на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між ТОВ "КФ Профлайн" та ТОВ "Монтажінвест" до кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012.

Таким чином, у спірних правовідносинах ТОВ "Монтажінвест" замінив боржника (ТОВ КФ "Профлайн") та до відповідача перейшли права та обов'язки, зокрема, щодо виконання зобов'язань на суму 11000000 грн. за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012.

Судами також встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі:

- 135616,45 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за квітень 2014р., що підтверджується платіжним дорученням №50я001 від 06.05.2014 (т.1 а.с.111);

- 135616,45 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за травень 2014р., що підтверджується платіжним дорученням №60я003 від 06.06.2014 (т.1 а.с.112);

- 126575,36 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за червень 2014р., що підтверджується платіжним дорученням №70я003 від 04.07.2014 (т.1, а.с.113).

Згідно з випискою по особовому рахунку позичальника №20685002001106.908 з 20.12.2012р. по 13.05.2016р. ТОВ "КФ "Профлайн" сплачувало відсотки за користування кредитними коштами до 2014 року. Останній платіж було здійснено 04.07.2014р. шляхом оплати процентів з 30.05.2014 року по 26.06.2014 року у сумі 293735,04 грн., що відповідало сплаті 15% річних по залишку суми заборгованості за кредитом після переведення частини заборгованості на ТОВ "Монтажінвест".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2014 №69 у Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 15.08.2014р. по 15.11.2014р.

Згідно зі ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Керівники Банку не виконали свої обов'язки та не передали уповноваженій особі Фонду бухгалтерську та іншу документацію.

10.11.2014р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (а.с.11 том 1).

13.11.2014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича строком на 1 рік з 13.11.2014р. по 12.11.2015р. включно (а.с.12 том 1).

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.11.2015 №201 було продовжено строки здійснення ліквідаційної процедури Банку на два роки по 12.11.2017р. включно та продовжено повноваження ліквідатора Банку Оберемка Романа Анатолійовича, визначені ст.ст.37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Предметом даного спору є вимоги Банку про стягнення з відповідача 11000000 грн. простроченої заборгованості за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012 та 1668082,24 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.06.2014р. по 30.06.2015р.

Обґрунтовуючи підстави позову, Банк посилається на настання терміну повернення кредиту 30.03.2015р. та невиконання Товариством, як новим боржником, своїх зобов'язань за договором про переведення боргу від 31.03.2014 та за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що жодних зобов'язань по погашенню за третю особу (боржника) кредитних коштів за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012 відповідач на себе не приймав, а факт сплати процентів за боржника не підтверджує наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання з погашення боргу за кредитним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що 31.03.2014р. заборгованість третьої особи (позичальника) по кредиту у сумі 11000000 грн., строк повернення якої настав 30.03.2015р., була переведена на відповідача, що підтверджується меморіальним ордером від 31.03.2014 №185_57, у якому зазначено поточний рахунок відповідача №20625001500732, тому Товариство з 31.03.2015р. є боржником Банку за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012, а саме в межах суми 11000000 грн. При цьому, суд зазначив, що чинним законодавством України, зокрема, Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003, передбачено накопичення первинної інформації відносно суті вчинених банками операцій за настання форс-мажорних обставин або в разі ліквідації банку, дотримуючись приписів яких Банком було надано документи резервного накопичення інформації у електронній формі, яка підтверджує проведення господарської операції з видачі кредитних коштів та переведення боргу за кредитом на відповідача. Позивачем не було надано договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між боржником за кредитним договором (ТОВ КФ "Профлайн") та ТОВ "Монтажінвест", що унеможливлює визначення обсягу зобов'язань щодо сплати відсотків по заборгованості за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012, які міг взяти на себе відповідач, та тип нарахування процентної ставки за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280 затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (Інструкція №280).

Згідно з п.п.1-3 Інструкції №280 план рахунків бухгалтерського обліку банків України (План рахунків) - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Пункт 11 вказаної Інструкції №280 передбачає, що у класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами.

Згідно з Інструкцією №280 рахунки 2067, 2068 та 2069 (чотири перші цифри рахунку) є рахунками простроченої заборгованості за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, рахунками нарахованих доходів за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання та рахунками прострочених нарахованих доходів за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.

Апеляційним судом встановлено, що внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу ПАТ "КБ УФС" (САБ) є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003р. №559/7880 (далі - Положення №254).

Відповідно до акту про проведення перевірки організації захисту електронних банківських документів з використанням засобів захисту інформації Національного банку України у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" від 10.09.2014, що затверджений начальником Центральної розрахункової палати Національного банку України, під час перевірки недоліків в діяльності банку щодо організації захисту електронних банківських документів не виявлено, вимоги нормативно-правових актів Національного банку України виконуються (а.с.16-18 том 3).

Згідно з п.п.3.4, 3.8 Положення №254 ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо), номер та дату договору, конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором, дані про контрагента, зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо) та інше. Під час контролю за виконанням укладених договорів працівники бек-офісу перевіряють: наявність усіх документів за відповідною операцією та своєчасність їх подання до відповідного підрозділу банку; відповідність операції прийнятим банком операційним процедурам, установленим лімітам (будь-які відхилення від установлених процедур і лімітів мають бути додатково узгоджені з керівництвом банку); пояснення щодо будь-яких одноразових відхилень від установлених процедур і лімітів.

Пунктом 9.5 зазначеного Положення встановлено, що інформаційне забезпечення операційної діяльності повинно відповідати, зокрема таким вимогам: реалізація правила "Двох рук" (операція не може бути ініційована та виконана одним користувачем системи); неможливість ігнорування інформації, що надійшла з будь-якого іншого джерела; надійність та здатність до швидкого відновлення робочого процесу в разі виникнення технічних або програмних збоїв; наявність резервного накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи банку внаслідок виникнення форс-мажорних обставин або в разі ліквідації банку; автоматизація роботи з архівами системи; можливість ознайомлення з будь-якою потрібною інформацією протягом терміну її зберігання, у тому числі в розрізі структурних підрозділів банку (філій, відділень тощо).

Зважаючи на викладене, чинним законодавством України передбачено накопичення первинної інформації відносно суті вчинених банками операцій за настання форс-мажорних обставин або в разі ліквідації банку.

Згідно п.п.4.2, 4.3 Положення №254 підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Пункт 4.6 Положення №254 передбачає, що меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення. тощо.

Також, згідно з п.5.1 вказаного Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Пункт 5.5 Положення №254 передбачає, що форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити певні обов'язкові реквізити.

Банківські виписки є первинними документами згідно із Узагальнюючою податковою консультацією щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби

Відповідно до ст.ст.526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт укладення між позивачем та третьою особою (ТОВ "КФ "Профлайн") кредитного договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 підтверджується перерахуванням Банком грошових коштів у сумі 36526973,37 грн. третій особі на поточний рахунок №20629002001106 відповідно до меморіального ордеру №106_31 від 20.12.2012.

31.03.2014р. частина заборгованості по кредиту у сумі 11000000 грн. була переведена на відповідача, що підтверджується меморіальним ордером від 31.03.2014 № 185_57 (т. 1, а.с.10), у якому в призначені платежу вказано, що відбулося перенесення простроченої позичкової заборгованості на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між ТОВ "КФ "Профлайн" та ТОВ "Монтажінвест". При цьому, у вказаному меморіальному ордері зазначений поточний рахунок відповідача №20625001500732.

Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та скаржником не спростовано факти переведення на нього з 31.03.2014р. боргу позичальника (третьої особи) за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012 та подальшого порушення Товариством зобов'язання з повернення суми кредиту (11000000 грн.), термін оплати якої настав 30.03.2015р., в зв'язку з чим, відповідач повинен сплатити вказану прострочену заборгованість.

При цьому, суд вірно зазначив, що існування між Банком та ТОВ "Монтажінвест" господарських правовідносин підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012 станом на 01.07.2015р. (т. 1, а.с.8), довідкою про рух коштів по рахунках Товариства від 15.07.2015 (т. 1. а.с.9), інформацією з програмного комплексу Банку "Scrooge" щодо суми кредиту, процентної ставки та дати повернення кредиту (т.1, а.с.69, 70, 71, 77), виписками з поточного рахунку відповідача та ТОВ "КФ "Профлайн" щодо видачі і повернення кредитних коштів, тому Товариство з 31.03.2015р. є боржником Банку за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012, а саме в межах суми 11000000 грн.

Відтак, з огляду на об'єктивну неможливість надати оригінали кредитного договору від 20.12.2012 №008/2161-КЛ та договору про переведення боргу від 31.03.2014, який було укладено між позивачем та відповідачем, у зв'язку зі втратою всіх документів Банку в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, Банком було надано документи резервного накопичення інформації у електронній формі, яка підтверджує проведення господарських операцій з видачі кредитних коштів та переведення боргу за кредитом на відповідача.

При цьому, апеляційним судом відхилено безпідставні посилання відповідача на те, що ТОВ "Монтажінвест" відповідно до договору позики №3103 від 31.03.2014 взяло на себе обов'язок лише щодо погашення 700000 грн. за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012 року, оскільки у вищевказаному договорі позики та додатках до нього (а.с.54-56 том 3) не вказано цільове використання зазначених коштів. Таким чином, відповідачем не доведено, що вказані кошти використовувались на погашення заборгованості по кредиту.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Монтажінвест" 1668082,24 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.06.2014р. по 30.06.2015р., з огляду на таке.

Згідно зі ст.ст.520, 521 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст.513 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Зважаючи на те, що ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було надано договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між позичальником (ТОВ КФ "Профлайн") та ТОВ "Монтажінвест", апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість достовірно визначити загальний обсяг боргових зобов'язань третьої особи, які взяв на себе відповідач, зокрема, щодо входження чи невходження до цього обсягу відсотків за кредитом, типу нарахування процентної ставки за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012 тощо.

Адже, меморіальний ордер від 31.03.2014 №185_57 підтверджує обмежений обсяг переведеного боргу (в межах 11 млн. простроченого основного боргу по кредиту), існуючого виключно станом на 31.03.2014р., та до суми якого об'єктивно не могли включатися проценти за користування кредитом, нараховані в майбутньому (з 01.06.2014р.), які просить стягнути позивач.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено належними доказами того, що з 31.03.2014р. на відповідача було переведено в повному обсязі боргові зобов'язання позичальника за кредитним договором №008/2161-Кл від 20.12.2012.

Наведене також підтверджується наявною у справі випискою по особовому рахунку позичальника №20685002001106.908 з 20.12.2012р. по 13.05.2016р., згідно якої ТОВ "КФ "Профлайн" сплачувало відсотки за користування кредитними коштами до липня 2014 року. Останній платіж було здійснено 04.07.2014р. шляхом оплати процентів з 30.05.2014 року по 26.06.2014 року у сумі 293735,04 грн., що відповідало сплаті 15% річних по залишку суми заборгованості за кредитом після переведення частини заборгованості на ТОВ "Монтажінвест".

Колегія суддів враховує, що вказані фактичні обставини визнаються позивачем у поданій касаційній скарзі, що свідчить про обґрунтованість відмови в задоволені позовних вимог про стягнення 1668082,24 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правильним висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 11000000 грн.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст.43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 за клопотанням позивача було відстрочено сплату ним судового збору за подання касаційної скарги до прийняття постанови у даній справі, та враховуючи його несплату станом на 13.03.2017р., колегія суддів вбачає підстави для стягнення з скаржника 87696 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №910/19449/15 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", (83050, м. Донецьк, просп. Миру, 5-Б, код ЄДРПОУ: 26444836) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030104, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) судовий збір у розмірі 87696 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. за подання касаційної скарги у справі №910/19449/15.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді А. Демидова

О. Євсіков