Ухвала

від 09.01.2019 по справі 910/19449/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.01.2019Справа № 910/19449/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Державної судової адміністрації України

про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до за участю про Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Профлайн" стягнення 12 668 082 грн. 24 коп. Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

від Третьої особи: не з'явились;

від Заявника: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" про стягнення 12668082 грн. 24 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" заборгованість в розмірі 11000000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

06.01.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №910/19449/15 залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030104, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) судовий збір у розмірі 87696 грн. 00 коп. за подання касаційної скарги у справі №910/19449/15.

22.03.2017 року Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2017 видано Наказ.

26.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Державної судової адміністрації України заяву про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року розгляд Заяви Державної судової адміністрації України про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15 призначено на 09.01.2019 року, повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання.

09.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" надійшли заперечення на заяву Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року заперечення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на заяву Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15 повернуто Заявнику без розгляду.

В судове засідання 09.01.2019 року з'явився громадянин ОСОБА_1, надавши довіреність №49 від 21.12.2018 року. Однак, Судом не було допущено його в якості належного представника Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з огляду на наступне.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.

За статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

Як встановлено Судом, заперечення на заяву Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15 від імені Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" подані представником ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №49 від 21.12.2018 року.

Проте, Суд зазначає, що з 01.01.2019 року представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами, які діють на підставі довіреності або ордеру.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Крім того, оскільки остаточне судове рішення у справі №910/19449/15 було прийнято 13.03.2017 року (постанова Вищого господарського суду України), приписи абзацу третього підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України не підлягають застосуванню.

Таким чином, в судове засідання 09.01.2019 року представники учасників судового процесу не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 02.01.2019 року та 03.01.2019 року уповноваженим особам Сторін, Заявника ухвали суду від 27.12.2018 р. та відміткою про відправлення на ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року у справі № 910/19449/15. Представник Заявника просив суд розглядати заяву за відсутності уповноваженого представника.

Відповідно до частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Таким чином, неявка представників учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяви про виправлення помилки у судовому наказі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Суд, розглянувши заяву Державної судової адміністрації України про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15 , приходить до висновку, що вказана Заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд вважає, що помилкою, яка може бути виправлена, слід вважати невірно зазначені на дату видачі відповідного наказу відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" заборгованість в розмірі 11000000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

06.01.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі №910/19449/15 залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030104, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) судовий збір у розмірі 87696 грн. 00 коп. за подання касаційної скарги у справі №910/19449/15.

22.03.2017 року Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2017 видано Наказ.

В обґрунтування поданої заяви про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/19449/15 Державна судова адміністрація України зазначала, що наказ від 22.03.2017 року не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження в частині незазначення реквізитів для стягнення судового збору.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Статтею 15 Закону України Про виконавче провадження визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Як встановлено Судом, у наказі від 22.03.2017 року по справі №910/19449/15 Судом не зазначено реквізити для стягнення судового збору.

За таких обставин, Суд вважає за необхідне виправити помилку, допущену в наказі Господарського суду міста Києва №910/19449/15 від 22.03.2017 року, виданого на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2017 року, а тому заява Державної судової адміністрації України про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/19445/15 підлягає задоволенню.

Що стосується заяви Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15, Суд зазначає.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України).

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2017 року по справі №910/19449/15 видано Наказ, строк пред'явлення якого до виконання становить по 14.06.2017 року.

Проте, вказаний наказ був отриманий стягувачем 20.06.2017 року, що підтверджується відповідною відміткою на листі за вх. №1-18446/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року по справі № 910/19449/15 пропущений заявником з поважних причин.

При цьому, Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України в судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Доказів повного добровільного виконання боржником постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2017 року по справі №910/19449/15 матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить стягувача права на виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, оскільки це суперечило б основоположному принципу обов'язковості виконання судових рішень.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що заява Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 328, 329 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державної судової адміністрації України про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/19449/15 - задовольнити.

2. Виправити помилку, допущену при оформленні наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року по справі №910/19449/15, виданого на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2017 року по справі №910/19449/15, яка набрала законної сили 13.03.2017 року, зазначивши реквізити для стягнення судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: 31211256026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

3. Поновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 року на виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2017 року по справі №910/19449/15, яка набрала законної сили 13.03.2017 р.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 11 січня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин