Рішення

від 15.03.2017 по справі 926/3492/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2017 р.Справа № 926/3492/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., розглянувши матеріали справи

за позовом фермерського господарства "ОСОБА_1П.", с. Рокитне Новоселицького району Чернівецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", м. Шепетівка Хмельницької області в особі Чернівецької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області

про стягнення 1296000,00 грн. заборгованості,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2Г - представник згідно довіреності від 16.09.2016р.;

ОСОБА_3 - представник згідно довіреності від 11.02.2016р.;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Чернівецької області від 19.10.2016 року порушено провадження у справі за позовом фермерського господарства "ОСОБА_1П.", с. Рокитне Новоселицького району Чернівецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", м. Шепетівка Хмельницької області в особі Чернівецької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області про стягнення 1296000,00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.12.2016 року справу №926/3492/16 за позовом фермерського господарства "ОСОБА_1П.", с. Рокитне Новоселицького району Чернівецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", м. Шепетівка Хмельницької області в особі Чернівецької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області про стягнення 1296000,00 грн. заборгованості передано за підсудністю до господарського суду Хмельницької області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2016 року справу №926/3492/16 передано для розгляду судді Крамару С.І. Ухвалою суду від 30.12.2016 року справу №924/3492/16 прийнято до провадження суддею Крамаром С.І. та призначено до розгляду в засіданні господарського суду.

Суть спору: фермерське господарство "ОСОБА_1П.", с. Рокитне Новоселицького району Чернівецької області звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", м. Шепетівка Хмельницької області в особі Чернівецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області про стягнення 1296000,00 грн. заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. На підтвердження заявлених позовних вимог, з врахуванням заяви про зміну підстави позову від 12.01.2017 року, вказують, що ФГ "ОСОБА_1П." на виконання усного договору купівлі-продажу поставлено відповідачу окремими партіями 05.02.2015 року та 06.02.2015 року сільськогосподарську продукцію через елеватор - ТОВ "Сварог-Буковина" на суму 1296000,00 грн. Проте, ТОВ "ТД "Орій" свої зобов'язання з оплати поставленої продукції не виконав, не зважаючи на неодноразові вимоги позивача.

Представники позивача в судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Вважають, що вони підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, відзиву на позов не надав, причин не вказав; належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується судовими повістками від 03.01.2017 року, 24.01.2017 року, від 03.02.2017 року та від 21.02.2017 року.

Судом враховується, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» роз'яснено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Позивач в обґрунтування позову посилається на укладений між сторонами усний договір купівлі-продажу, за яким ФГ "ОСОБА_1П." взяло на себе зобов'язання поставити, а ТОВ "ТД "Орій" прийняти та оплати товар - сою на загальну суму 1296000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2015 року ФГ "ОСОБА_1П." (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) уклали договір про надання послуг, за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання вантажно-транспортних та інших допоміжних послуг у сфері вантажних перевезень сільськогосподарського призначення в строк з дня підписання даного договору до завершення необхідності виконання роботи/надання послуг сезонного характеру.

На виконання вказаного договору про надання послуг, згідно актів виконаних робіт від 05.02.2015 року та від 06.02.2015 року, виконавцем проведено заходи стосовно вантажного перевезення сільськогосподарської продукції (сої), в кількості по 60 тон, транспортними засобами з державними номерними знаками СЕ9183АН та СЕ4249АН, на загальну суму 7200,00 грн. та 7200,00 грн. відповідно.

Матеріали справи містять наданий позивачем та підписаний односторонньо ФГ "ОСОБА_1П." договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 03.02.2015 року, за умовами якого останнім взято на себе зобов'язання з поставки та передання у власність покупця - ТОВ "Торговий дім" Орій" сої товарної врожаю 2014 року у кількості 120,00 тон. У п. 3.2. договору купівлі-продажу від 03.02.2015 року визначено загальну суму договору у розмірі 1296000,00 грн.

При цьому, поставка товару здійснюється на умовах EXW - ТОВ "Сварог Буковина" (Чернігівська область, Сокирянський район, ст. Вашківці) - надалі "Елеватор" (Інкотермс 2010), а датою поставки товару та переходу права власності є дата, вказана у видатковій накладній, оформленій сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством (п. 4.2., п. 4.3. договору купівлі-продажу).

Окрім того, ФГ "ОСОБА_1П." надано ним же підписані та скріплені печаткою видаткові накладні №№РН-0000001 від 05.02.2015 року, РН-0000002 від 05.02.2015 року, РН-0000003 від 06.02.2015 року, РН-0000004 від 06.02.2015 року про поставку сої на загальну суму 329184,00 грн., 318816,00 грн., 322056,00 грн., 325944,00 грн. відповідно.

Договір купівлі-продажу від 03.02.2015 року та видаткові накладні підписані односторонньо позивачем та скріплені печаткою останнього.

Позивачем складено, підписано та скріплено печаткою також товарно-транспортні накладні №№003, 004 від 05.02.2015 року та №№004, 005 від 06.02.2015 року про поставку відповідачу сої на суми 318816,00 грн., 329184,00 грн., 322056,00 грн. та 325944,00 грн. відповідно, а також рахунки-фактури №№СФ-15/0001 та СФ-15/0002 від 05.02.2015 року, №№СФ-15/0003 та СФ-15/0004 від 06.02.2015 року на вказані вище суми.

Відповідно до накладних №№1, 2 від 05.02.2015 року та №№3, 4 від 06.02.2015 року, ТОВ "Сварог Буковина" прийнято від ФГ "ОСОБА_1П." через ОСОБА_5 (транспортний засіб СЕ9183АН) та ОСОБА_6 сою у кількості по 30 тон.

На накладних №№1, 2 від 05.02.2015 року та №№3,4 від 06.02.2015 року проставлено печатку позивача, а також містяться підписи у графах "здав" та "прийняв", при цьому, будь-яких ідентифікуючих ознак осіб, що приймали та здавали товар, накладні не містять.

Позивачем надіслано директору відповідача ОСОБА_7 та представнику ОСОБА_8 лист-підтвердження №002/2015 року 31.03.2015 року та лист №001/2015 від 31.03.2015 року із повідомленням, що сільськогосподарська продукція (соя) вирощена на власних земельних ділянках та на земельних ділянках, які знаходяться у тимчасовому користуванні і така продукція є врожаєм 2013 року та 2014 року, а також із повідомленням про повторне надіслання підтверджуючих документів для реєстрації господарської операції, зокрема, установчих документів згідно договору, договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 03.02.2015 року, видаткових накладних №№РН-0000001, РН-0000002 від 05.02.2015 року та №№РН-0000003, РН-0000004 від 06.02.3015 року та листа підтвердження про врожай ФГ "ОСОБА_1П.".

Із наданих позивачем журналів реєстрації договорів №2 від 28.03.2013 року ФГ "ОСОБА_1П." та реєстрації видаткових накладних та прибуткових накладних від 28.03.2013 року вбачається, що 03.02.2015 року зареєстровано договір поставки ТОВ "ТД "Орій" на суму 1296000,00 грн. та зареєстровано 05.02.2015 року та 06.02.2015 року видаткові накладні №№РН-001, РН-002, РН-003 та РН-004 із контрагентом ТОВ "ТД "Орій".

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 08.12.2015 року, складеного старшим слідчим СВ Новоселицького ВП ГУНП В Чернівецькій області, ОСОБА_8 як колишній комерційний агент ТОВ "Торговий дім "Орій" повідомив, що ФГ "ОСОБА_1П." було поставлено на елеватор в с. Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, який належить ТОВ "Сварог Буковина", сою у кількості 120 тон, проте, розрахунок за вказану сою проведено не було.

Відповідно до протоколу допиту свідка - ОСОБА_5, від 06.04.2015 року, останнім надано пояснення, що 05.02.2015 року та 06.02.2015 року ним здійснено завантаження на автомобіль марки "Камаз", номерний знак НОМЕР_1, сої на складах ОСОБА_1 Вказана соя була відвезена та відвантажена на елеваторі в с. Вашківці Сокирянського району Чернівецької області. Аналогічні свідчення ОСОБА_5 викладені в протоколі додаткового допиту свідка від 03.03.2016 року.

Згідно протоколу допиту свідка - ОСОБА_6, від 26.03.2016 року, останнім надано пояснення, що 05.02.2015 року та 06.02.2015 року ним здійснено перевезення сої приблизно по 30 тон кожного дня із складу в с. Динів на елеватор на ст. Вашківці Сокирянського району Чернівецької області.

Як вбачається із протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 16.04.2015 року, останнім на прохання ОСОБА_1 05.02.2015 року та 06.02.2015 року навантажено на складі позивача сою приблизною кількістю 120 тон.

Відповідно до протоколу допиту потерпілого від 03.04.2015 року та протоколу (додаткового) допиту потерпілого від 25.08.2015 року, ОСОБА_1 надано пояснення, що ним відвантажено відповідачу сою через представника ОСОБА_8 В подальшому, ОСОБА_8 не повернуто екземпляр договору купівлі-продажу від 03.02.2015 року та не проведено розрахунок за поставлений товар. При цьому, ОСОБА_8 від зустрічі із ОСОБА_1 відмовляється.

Згідно протоколу допиту свідка від 05.02.2016 року - ОСОБА_10, ним підтверджено факт завантаження сої зі складу в с. Динів Новоселицького району Чернівецької області 05.-06.02.2015 року за присутності ОСОБА_8, та доставку вказаної сої на елеватор ст. Вашківці Сокирянського району.

Як вбачається із протоколу допиту свідка від 16.09.2015 року - ОСОБА_11, останнім надано пояснення, що ним з водіями на прохання ОСОБА_8 доставлено сою на елеватор в с. Вашківці Сокирянського району Чернівецької області 05.-06.02.2015 року. Проте, розрахунок за вказану сою проведено не було.

Громадянкою ОСОБА_12, відповідно до протоколу допиту свідка від 29.07.2015 року надано пояснення, що по накладних №№2, 3 від 05.02.2015 року та №№4, 5 від 06.02.2015 року зерноскладом на ст. Вашківці було отримано сою в кількості 120 тон, яку в подальшому було продано фірмі "Торговий дім "Орій".

01.04.2016 року ФГ "ОСОБА_1П." надіслав директору ТОВ "Торговий дім "Орій" претензію №17 від 01.04.2016 року із вимогою підписання погодженого і виконаного зі сторони продавця договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 03.02.2015 року та здійснення оплати товару - сої врожаю 2013-2014 років у кількості 120 тон вартістю 10800,00 грн. за тону, всього в розмірі 1296000,00 грн.

Проте, оскільки претензія залишилась без відповіді, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Буковина" у відповідь на запит суду надало у листі №17 від 06.02.2017 року відповідь, що по обліках товариства відсутні будь-які документи, що стосуються поставки сої грозовими автомобілями 05.02.2015 року та 06.02.2015 року під керуванням водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини . Пунктом 1 статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів . Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 - 6 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Пунктом 10 ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону).

Враховуючи зазначене вище, належними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції та наявність чи відсутність заборгованості, а також її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, є правовою підставою для бухгалтерського обліку таких операцій.

Окрім того, вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується і з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995р., згідно якого первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача.

Звертаючись із позовною заявою, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного усно договору купівлі-продажу, за яким сторони визначили купівлю сої на загальну суму 1296000,00 грн.

Судом звертається увага, що в силу положень ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Стаття 208 ЦК України передбачає, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Загалом, як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети (зазначені висновки наведено у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013р. у цивільній справі № 6-118цс13).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, належними доказами існування між сторонами правовідносин купівлі-продажу товару в вданому випадку можуть бути документи, які підтверджують факт поставки позивачем товару, прийняття його відповідачем, а також документи на підтвердження погодження істотної умови договору купівлі-продажу - ціни договору.

Як доказ наявності боргу відповідача за поставлений товар позивачем надано наступні первинні документи бухгалтерського обліку: односторонньо підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також рахунки-фактури від 05.02.2015 року та від 06.02.2015 року на загальну суму 1296000,00 грн.

Проте, жоден із вказаних документів не підтверджує існування наведених вище обставин, а саме поставку товару відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Орій", прийняття його останнім, а також ціну, яка є істотною умовою договору купівлі-продажу та обов'язково мала бути погоджена сторонами.

При цьому, наявні в матеріалах справи протоколи допитів свідків не можуть безсумнівно підтверджувати факт поставки товару відповідачу, його кількість та ціну, отже, свідчити про існування між сторонами у справі відносин саме купівлі-продажу. Обставини, які викладені свідками у кримінальному провадженні згідно протоколів допитів, не стосуються безпосередньо предмету даного спору - стягнення заборгованості за поставку товару, та можуть бути оцінені судом лише в сукупності з іншими матеріалами справи, оскільки не є обставинами, що не потребують доказування в розумінні ст. 35 ГПК України. Окрім того, свідками підтверджено обставину поставки товару - сої, від позивача на елеватор. Однак вказана обставина навіть за умови її встановлення не може підтверджувати підставу даного позову - існування правовідносин купівлі-продажу між позивачем - ФГ "ОСОБА_1П." та відповідачем - ТОВ "Торговий дім "Орій".

Аналогічно надані позивачем та ним же підписані договір купівлі-продажу, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не підтверджують існування правовідносин саме з відповідачем та його волевиявлення на купівлю товару. Накладні №№2, 3, 4, 5 від 05.02.2015 року та від 06.02.2015 року в сукупності із свідченнями особи, відповідальної за приймання товару - ОСОБА_12, можуть підтверджувати відвантаження позивачем товару ТОВ "Сварог Буковина" у зазначеній кількості, але не існування між сторонами у справі правовідносин з договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі зазначеного вище, враховуючи положення ст. 33, 34 ГПК України, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування між сторонами зобов'язань із усного договору купівлі-продажу, з огляду на що суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку із відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 16.03.2017 року.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 2 прим. : 1 - до справи, 2 - відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Тітова, 1А) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.