Постанова

від 14.03.2017 по справі 910/18524/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа№ 910/18524/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Прокопенко Т.Ю. довіреність № 11 від 11.01.17

від позивача 2: Прокопенко Т.Ю. довіреність № б/н від 03.01.17

від позивача 3: Прокопенко Т.Ю. довіреність № б/н від 10.01.17

від відповідача: Басій К.С. довіреність № 65 від 16.06.16

від третьої особи 1: ОСОБА_4 довіреність № 2465 від 08.07.16

від третьої особи 2: Музичук Л.В. довіреність № 27-48337/16 від 28.12.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року

у справі № 910/18524/16 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом:

1. Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Троянда";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонік Ленд";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Форум"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 - ОСОБА_6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання припиненими зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Агрофірма "Троянда", ТОВ "Біонік Ленд" та ТОВ "Будівельний Форум" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про визнання припиненими зобов'язань (т. І, а.с. 8-16, т.ІІ, а.с. 116-118).

На думку позивачів, станом на момент звернення з даним позовом зобов'язання за Кредитним договором припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та сплати решти заборгованості, а отже припиненню підлягають і договори іпотеки, в частині забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі № 910/18524/16 позов задоволено повністю (т. ІІ, а.с. 180-189).

06 січня 2017 року ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

25 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф., справу призначено до розгляду на 14 лютого 2017 року.

14 лютого 2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, у якому він просив витребувати у ПрАТ "Агрофірма "Троянда" оригінал Договору №12/01-15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р. та призначити судову технічну експертизу документів на вирішення якої поставити наступні питання: визначення відносної давності виконання документів - Договору №12/01-15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р., заяви ПрАТ "Агрофірма "Троянда" за вих. №390/1 від 01.04.2016 р., претензії ПАТ "КБ "Хрещатик" за вих. №47/8-466/1 від 01.04.2016 р.; відповідність часу нанесення всіх наявних на зазначених документах відтисків печаток, штампів, підписів даті виготовлення документів (т.ІІІ, а.с. 4-5).

14 лютого 2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, у якому він просив витребувати у ПрАТ "Агрофірма "Троянда" оригінал Додаткового договору №17 до Кредитного договору №52-47/1-13 від 13.12.2013 р. та призначити судову технічну експертизу документів на вирішення якої просив поставити наступні питання: чи виготовлено документ - зображення на папері тексту Додаткового договору №17 до Кредитного договору №52-47/1-13 від 13.12.2013 р. і зокрема підпису та/або печатки сторони ПАТ "КБ "Хрещатик", шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?" (т.ІІІ, а.с. 6-7).

Вказані клопотання мотивовані "наявністю сумнівів" відповідача щодо часу укладення Договору відступлення права вимоги, а також "наявністю підстав" вважати, що "Додатковий договір №17 був виготовлений із використанням частин документів шляхом монтажу". Такими підставами на думку відповідача є те, що "Додатковий договір №17 не обліковується в ПК ОДБ банку, копія такого додаткового договору №17 відсутня і уповноваженими органами Банку за даний період не приймалося рішень в частині змін умов кредитування".

14 лютого 2017 року у судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінали наданих представником відповідача журналів реєстрації вхідної кореспонденції.

14 лютого 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 28 лютого 2017 року та зобов'язано ПрАТ "Агрофірма "Троянда" надати до Київського апеляційного господарського суду оригінали Додаткового договору №17 до Кредитного договору №52-47/1-13 від 13.12.2013 р. та Договору №12/01-15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р. (т.ІІІ, а.с. 17-18).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28 лютого 2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду справи № 910/18524/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

28 лютого 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

У судовому засіданні 28 лютого 2017 року представником ПрАТ "Агрофірма "Троянда" надано на огляд колегії суддів оригінали Додаткового договору №17 до Кредитного договору №52-47/1-13 від 13.12.2013 р. та Договору №12/01-15 про відступлення права вимоги від 12.01.2015 р., які у вказаному судовому засіданні колегією суддів було досліджено, порівняно з копіями наявними у матеріалах справи та встановлено їх відповідність.

28 лютого 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 14 березня 2017 року.

У судовому засіданні 14 березня 2017 року представники ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримали раніше заявлені клопотання про призначення експертизи. Представники ПрАТ "Агрофірма "Троянда", ТОВ "Біонік Ленд", ТОВ "Будівельний Форум" та ОСОБА_6 проти задоволення вказаних клопотань заперечували.

Розглянувши вказані клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до абз. 2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

З системного аналізу положень ст. 34 ГПК України слідує, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

ПАТ "КБ "Хрещатик", яким ставляться питання про призначення експертизи, не зверталось ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції з належними та допустимими доказами, які б ставили під сумнів достовірність факту укладання наданого позивачами Додаткового договору № 17, оригінал якого був оглянутий колегією суддів у судовому засіданні 28.02.2017 р., а мотиви у вказаних клопотаннях ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому недійсність вказаного Додаткового договору № 17 не є предметом розгляду у даній справі.

ПАТ "КБ "Хрещатик" не обґрунтовано належними та допустимими доказами своїх сумнів щодо достовірності часу укладення Договору відступлення права вимоги від 12.01.2015 р., а також підписання Претензії щодо погашення кредитної заборгованості представником ПАТ "КБ "Хрещатик" саме 01.04.2016 р. і заяви ПрАТ "Агрофірма "Троянда" про зарахування зустрічних однорідних вимог 01.04.2016 р., а отже і необхідність призначення експертизи.

Більш того, відповідно до п.п. 3.2.4 п. 3.2 глави 3 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, одним із основних завдань технічної експертизи реквізитів документів є визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що експертиза давності Договору відступлення, вимоги та заяви не дасть точної та конкретної дати виготовлення і підписання зазначених документів, а дасть лише відносний період, в якому вони складались, який може допускати значну похибку у часі, а тому проведення такої експертизи є недоцільним.

Крім того підписання вказаних документів саме у зазначений у них час підтверджується наявними у матеріалах справи нотаріально посвідченими заявами осіб, що підписали такі документи (т.ІІ, а.с. 113, 114, 142).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача про призначення експертизи та керуючись вказаними обставинами відмовляє у їх задоволенні.

Також у судовому засіданні 14 березня 2017 року представники ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники ПрАТ "Агрофірма "Троянда", ТОВ "Біонік Ленд", ТОВ "Будівельний Форум" та ОСОБА_6 в судовому засіданні 14 березня 2017 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

13 грудня 2013 року між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - відповідач, банк) та ПрАТ "Агрофірма "Троянда" (далі - позивач-1, позичальник) укладено Кредитний договір № 56-47/1-13 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику в порядку, передбаченому договором, кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 145 000 000,00 грн. на 36 місяців терміном повернення до 12.12.2016 р. включно (т.І, а.с. 20-24).

Відповідно до п. 4.10 Кредитного договору в редакції додаткового договору № 17 від 26.02.2016 р. у випадку, якщо позичальник прострочив сплату відсотків за користування кредитором, комісій за договором та/або не сплатив черговий платіж на погашення основної суми кредиту та/або не виконав інших умов договору, і Банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення кредиту, передбаченим п. 8.2 та/або 8.15 цього договору, строк повернення вважається таким, що наступив в день пред'явлення вимоги Банку.

Відповідно до п. 8.2 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій та неустойки у випадку прострочення позичальником термінів сплати доходів (процентів, комісій) за користування Кредитом та/або не погашення чергового траншу основної суми кредиту та/або не погашення кредиту у кінцевий термін відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п. 8.15 Кредитного договору Банк має право у випадку погіршення фінансового стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, не надання фінансової звітності або надання недостовірної звітності, відмови у страхуванні предметів застави у період кредитування, у випадку, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, невиконані переведення передбачених обсягів оборотів грошових коштів через поточні рахунки, відкриті банком або у разі невиконання будь-якого іншого зобов'язання за Договором, договорами застави/іпотеки та додаткових договорів до них, вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми Кредиту та сплати доходів за користування ним.

16 грудня 2013 року між відповідачем та ТОВ "Біонік Ленд" (далі - позивач-2) укладено Договір іпотеки №52-47/1-13/1 (з урахуванням Договору про внесення змін від 20.12.2013 р.) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк K.M. за реєстровим №950, відповідно умов якого позивач-2, з метою забезпечення в т.ч. виконання зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13, передав банку в іпотеку належні йому на праві власності земельну ділянку площею 90,3750 га. кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 56,7378 га кадастровий № НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.І, а.с.43-46, 47-48).

26 грудня 2013 року між відповідачем та ТОВ "Будівельний Форум" (далі - позивач-3) укладено Договір іпотеки №52-47/1-13/2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк K.M., зареєстрований в реєстрі за №1048 відповідно до якого позивач-3, з метою забезпечення в т.ч. виконання зобов'язань за Кредитним договором № 56-47/1-13, передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 86,4814 га, кадастровий № НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.І, а.с. 49-51).

12 січня 2015 року між позивачем-1 та ОСОБА_6 укладено Договір № 12/01-15 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_6 відступив, а позивач-1 набув право вимоги до відповідача за Договором № 222D-439476 від 08.11.2013 р. банківського вкладу "До дня заощаджень" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (400 днів), що був укладений між відповідачем та ОСОБА_6 Згідно з пунктом 1.2 цього Договору позивач-1 одержав право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за договором банківського вкладу на суму 4 320 000 доларів США, зокрема: право вимагати від Божника повернення коштів; використовувати кошти для зарахування зустрічних однорідних вимог з боржником, інші права передбачені чинним законодавством України. Відповідно до умов вказаного Договору, наявність заборгованості відповідача перед ОСОБА_6, строк сплати якої настав, підтверджена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц (т.І, а.с. 61).

Згідно пункту 1.4 Договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги до позивача-1 вважається момент підписання договору.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, позивач-1 набув право вимоги до відповідача на загальну суму 4 320 000 доларів США за Договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р., строк сплати якої настав, підтверджено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц.

При цьому, не відображення вказаного договору у балансі відповідача не впливає на дійсність такого договору, а підтверджує факт неналежного ведення обліку відповідача.

01 квітня 2016 року відповідач звернувся до позивача-1 з претензією № 47/8-466/1 щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 52-47/1-13 від 13.12.2013 р., у зв'язку із порушенням позивачем-1 договірних зобов'язань та на підставі п.п. 7.5, 8.2, 8.5, 8.15, 10.2, 10.3 Кредитного договору вимагав дострокового повернення кредиту в сумі 132 649 145,40 грн. та прострочених процентів за користування кредитними коштами в сумі 2 455 420,27 грн. (т.І, а.с. 52-53).

01 квітня 2016 року позивач-1 звернувся до відповідача із заявою № 390/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій повідомив відповідача про припинення зобов'язань позивача-1 за Кредитним договором № 52-47/1-13 від 13.12.2013 р. на суму 4 320 000 доларів США з перерахунком її в валюту зобов'язання - гривню, за офіційним валютним курсом, встановленим НБУ на дату заяви (2 621,8214 грн. за 100 доларів США), що складає 113 262 684,48 грн. шляхом зарахування вимог позивача-1 до відповідача за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р. на суму 4 320 000 доларів США, з яких 110 807 264,21 грн. за основної сумою кредиту та 2 455 420,27 грн. за процентами (т.І, а.с. 64).

Постановою правління НБУ від 05.04.2016 р. № 234 ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 р. № 463 розпочато з 05.04.2016 р. процедуру виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку та запроваджено в банку тимчасову адміністрацію.

В силу п. 5 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Поряд з цим, заява позивача-1 направлена 01.04.2016 р., тобто до моменту запровадження щодо відповідача тимчасової адміністрації, тому встановлена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборона зарахування зустрічних вимог під час тимчасової адміністрації не застосовується до спірних правовідносин, а посилання відповідача на вказані положення в обґрунтування неможливості зарахування таких вимог є безпідставними.

Крім того є помилковим трактування відповідачем предмету позову як вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка пред'являється під час ліквідації банку, оскільки предметом позову у даній справі є не вимоги щодо зобов'язання здійснити зарахування станом на момент розгляду справи, а є вимоги про визнання припиненими зобов'язання за Кредитним та Іпотечними договорами в частині забезпечення вказаного Кредитного договору на підставі зарахування, яке відбулося 01.04.2016 р. на суму 110 807 264,21 грн., а також сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів на погашення зобов'язань за вказаним Кредитним договором, які не визнаються відповідачем.

В подальшому, позивач-2 звернувся до відповідача з листом № 29/07-16 від 29.07.2016 р. (за вх. № 9220 від 20.09.2016 р.), в якому просив внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно інформацію про припинення іпотеки належного позивачу-2 нерухомого майна в частині забезпечення зобов'язань за Кредитним договором № 52-47/1-13 (т.І, а.с. 59).

Позивач-3 звернувся до відповідача з листом № 23/08-16/1 від 23.08.2016 р. (за вх. № 9219 від 20.09.2016 р.), в якому просив вчинити аналогічні дії про припинення іпотеки належного позивачу-3 нерухомого майна в частині забезпечення зобов'язань позивача-3 за Кредитним договором № 52-47/1-13 (т.І, а.с. 60).

Проте відповідачем вказаних вимог виконано не було. При цьому, відповідач вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулось, а тому підстави вважати зобов'язання припиненими - відсутні.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Станом на 01.04.2016 р. (день направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) заборгованість позивача-1 перед відповідачем за Кредитним договором становила 132 649 145,40 грн. за основною сумою кредиту та 2 455 420,27 грн. за простроченими процентами про що зазначено в претензії від 01.04.2016 р. Зобов'язання позивача-1 перед відповідачем є грошовими та такими, строк виконання яких настав.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на 02.04.2014 р.) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "КБ "Хрещатик" встановлено, що ОСОБА_6 02.04.2014 р. звернувся до банку з вимогою про дострокове повернення вкладу за договором банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р., проте банк вказані кошти не повернув. Вказаним рішенням задоволено позовні вимоги про захист прав споживача та стягнення,- стягнуто з ПАТ "КБ "Хрещатик" на користь ОСОБА_6 кошти за вкладом у сумі 6 000 000,00 доларів США (т.І, а.с. 195-196).

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішенням суду у цивільній справі за участю ПАТ "КБ "Хрещатик" встановлено, що строк виконання зобов'язань за договором банківського вкладу настав 02.04.2014 р., а також стягнуто вказані кошти на користь ОСОБА_6

При цьому, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, враховуючи те, що станом на момент переходу до позивача-1 права вимоги за Договором № 222D-439476, зобов'язання між первісним кредитором та банком за вказаним договором були такими, строк виконання яких настав і банк був зобов'язаний виконати на користь первісного кредитора судове рішення у справі № 761/17853/14-ц, яким стягнуто на користь останнього з банку кошти за вкладом у сумі.

Відповідно до меморіального валютного ордеру № 29.48 від 29.12.2014 р. на користь ОСОБА_6 відповідачем було виплачено 2 000 000 доларів США на виконання іншого рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2014 р. у справі № 761/17908/14-ц (т.І, а.с. 192) і зазначене рішення не стосується рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц та Договору банківського вкладу № 222D-439476 від 08.11.2013 р.

В матеріалах справи відсутні докази виконання ПАТ "КБ "Хрещатик" на користь ОСОБА_6 рішення Шевченківським районним судом м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність посилань відповідача на заяву ОСОБА_6 про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, як на підставу нездійснення відступлення за Договором від 12.01.2015 р., оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц з банку на користь ОСОБА_6 стягнуто 6 000 000,00 доларів США, а позивачу-1 ним було відступлено 4 320 000,00 доларів США, отже право вимоги до банку у сумі 1 680 000,00 грн. залишилось у ОСОБА_6

Крім того, саме лише звернення з кредиторською вимогою не може свідчити про прийняття такої вимоги до виконання, в цілому, або в частині.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін(аналогічні положення містяться також у ст. 203 ГК України).

З огляду на це, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 203 ГК України і ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

Національним стандартом України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55 установлено склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного стандарту він поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності, зокрема, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Відповідно до п. 5.31 Стандарту: "Відмітка про надійдення (зареєстрування) документа до організації містить такі дані: скорочену назву організації, дату (за потреби - годину і хвилину) надійдення документа і реєстраційний індекс документа, які ставлять у правому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша документа. Відмітку про надійдення документа до організації доцільно ставити за допомогою штампа".

Таким чином проставляння відбитку штампу на другому примірнику документа під час його прийняття є належним доказом отримання такого документа організацією.

Оригінал заяви від 01.04.2016 р., на якій міститься відбиток штампу ПАТ "КБ "Хрещатик" про її прийняття надавався для огляду, як суду першої, так і апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, наявність відбитку штампу відповідача про отримання вхідної кореспонденції 01.04.2016 р. на Заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог є належним доказом отримання її відповідачем.

Посилання відповідача на відсутність запису щодо надходження вказаної заяви у журналах реєстрації вхідної кореспонденції ПАТ "КБ "Хрещатик", як на підставу її неотримання є безпідставними, оскільки за результатами вивчення у судовому засіданні 14.02.2016 р. наданих для огляду представником відповідача оригіналів журналів вхідної кореспонденції, колегією суддів встановлено, що вказані журнали містять сліди прошивки, однак аркуші журналів станом на момент їх огляду не зшиті, наявні склеєні та незаповнені сторінки і виправлення у записах, отже такі журнали не можуть бути належними та допустимими доказом обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення.

Враховуючи викладене та те, що станом на 01.04.2016 р. строк виконання зобов'язань за заявленими вимогами є таким, що настав і на вказаний момент у банку не було введено тимчасову адміністрацію, тому зобов'язання позивача-1 в частині повернення кредиту у сумі 110 807 264,21 грн. та сплати відсотків за його користування у сумі 2 455 420,27 грн. за Кредитним договором № 52-47/1-13 від 13.12.2013 р. припинено з 01.04.2016 р. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог на загальну суму 113 262 684, 48 грн.

Після часткового припинення зобов'язання за Кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (01.04.2016 р.) залишок заборгованості за основною сумою кредиту складав 21 841 881,19 грн.

При цьому зобов'язання за кредитним договором на залишок заборгованості у сумі 21 841 881,19 грн. та 1 635 926,29 грн. за процентами було припинено шляхом перерахування позивачем-1 коштів на користь відповідача, а саме: 04.04.2016 р. на суму 29 000,00 грн. - погашення тіла кредиту та 2 455 420,27 грн. - сплата процентів; 05.04.2016 р. на суму 9 600 000,00 грн. - погашення тіла кредиту; 21.05.2016 р. на суму 2 000,00 грн. - сплата процентів; 23.11.2016 р. на суму 12 212 881,19 грн. - остаточне погашення тіла кредиту(т.І, а.с. 55-57, т.ІІ, а.с. 114).

Отже, станом на 23.11.2016 р. зобов'язання позивача-1 за Кредитним договором № 52-47/1-13 від 13.12.2013 р. були повністю припинені.

При цьому колегією суддів не приймаються посилання відповідача на те, що комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, засідання якої затверджено протоколом № 21 від 03.06.2016 р., визнано нікчемними правочини щодо переказу позивачу-1 іншою особою коштів в якості фінансової допомоги, здійснених банком 23.03.2016 р. та 05.04.2016 р. на загальну суму 21 950 000 грн., а також правочини виконання 23.03.2016 р., 05.04.2016 р. банком розпорядження позивача-1 щодо переказу цієї суми коштів на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До банківських послуг належить, зокрема, відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів (п.2 ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно ч.ч. 1, 6 до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем (ст. 5.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

При цьому, згідно ст. 5.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Тобто дія банку щодо виконання розпоряджень клієнтів з переказу коштів з рахунку такого клієнта є банківською операцією, яка віднесена до видів діяльності банку та спрямована на виконання укладеного з таким клієнтом договору і не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, а отже не може бути визнаною нікчемною на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Більш того, як зазначено вище, законодавством не передбачено обмеження права володільця рахунку розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Отже доводи позивача щодо нікчемності банківських операцій здійснених банком 29.03.2016 р. та 05.04.2016 р. є безпідставними, а вказані операції вчиненими.

Статями 1, 3, 17 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Право іпотеки припиняється у випадку припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Аналогічні підстави припинення застави передбачені ст. 28 Закону України "Про заставу" та п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України.

Таким чином, іпотека, як вид забезпечення виконання зобов'язання, має похідний характер від основного (забезпечуваного) зобов'язання і є дійсною до моменту припинення основного зобов'язання, тобто підставою для її припинення є припинення забезпечуваного ними зобов'язання.

Виходячи з приписів вказаних норм та з огляду на припинення повністю основного зобов'язання за Кредитним договором № 52-47/1-13 від 13.12.2013 р. зобов'язання позивача-2 перед відповідачем за договором іпотеки № 52-47/1-13/1 від 16.12.2013 р., а також позивача-3 перед відповідачем за договором іпотеки № 52-47/1-13/2 від 26.12.2013 р., в частині забезпечення вимог за Кредитним договором № 52-47/1-13 від 13.12.2013 р. є також припиненими.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 11.11.2015 р. (справа № 6-2127цс15).

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, враховуючи неспростування презумпції правомірності Додаткового договору № 17 у справі, що переглядається, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню, отже доводи апеляційної скарги щодо не укладання ним вказаного Додаткового договору з посиланням на його відсутність у системі обліку банку є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає про безпідставність посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 06.04.2016 р. у справі № 3-174гс16 з огляду на наступне.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (ч. 3 ст. 1058 ЦК України).

Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

У зазначеній справі Верховний Суд України з урахуванням положень ст.ст. 1066, 1068, 1071 ЦК України дійшов висновку, що: "за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму. Таким чином, укладення лише договору відступлення права вимоги не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед підприємством на суму коштів, розміщених на рахунку".

Так, відповідно до обставин справи, що переглядалась Верховним Судом України, позивач звертався до банку із повідомленням про відступлення права вимоги та із заявою про перерахування грошових коштів із поточних рахунків фізичної особи право вимоги за договором банківського рахунку до банку від якої було набуто позивачем у межах суми відступлення права вимоги в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитними договорами, на яке банк не відреагував.

Поряд з цим відповідно до обставин справи, що розглядається, позивач отримав від ОСОБА_6 право вимоги заборгованості за Договором банківського вкладу, підтверджене судовим рішенням, яким вказану заборгованість було присуджено стягнути з банку на користь вкладника, а позивач до відповідача з розпорядженнями про перерахування грошових коштів не звертався та неповинен був звертатись.

Тобто обов'язок сплатити грошові кошти відповідачем ОСОБА_6 виник з рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2014 р. у справі № 761/17853/14-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У п. 51 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначено: право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проте, доказів виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/17853/14-ц суду надано не було.

Отже обставини справи № 3-174гс16 не є тотожними обставинам справи за позовом у даній справі і посилання на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові у справі № 3-174гс16, а відповідно і ст.ст. 1058 та 1071 ЦК України є безпідставними та такими, що є не підлягають застосуванню до правовідносин що склались у даній справі.

Крім того є безпідставними посилання відповідача на відсутність факту поєднання боржника та кредитора в одній особі з посиланням на ст. 606 ЦК України, оскільки вказаною статтею позивачі не обґрунтовували свої позовні вимоги.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі №910/18524/16 залишити без змін.

3. Справу №910/18524/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко