Постанова

від 02.03.2017 по справі 808/669/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2017 рокусправа № 808/669/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

представників сторін:

позивача : - Беседа Г.В. (дов.від 18.04.2016 року)

відповідача: - Радова С.О. (дов.від 08.12.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вневідомча охорона"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 808/669/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вневідомча охорона"

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС У Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"23" лютого 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вневідомча охорона" звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС У Запорізькій області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015 року:

- № 0001772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 804 174 грн., у т.ч. за основним платежем - 536 116 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 268 058 грн.;

- № 0000362202, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 185 004 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 123 336 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 061 668 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Вневідомча охорона" подано всі первинні документи, що підтверджують реальність вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Ягуар Груп", ТОВ "СП Сузірря", ТОВ "Гермес-Таур" щодо надання послуг з охорони мобільних груп реагування та поставки матеріалів електро-технічного призначення, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 808/669/16 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вневідомча охорона" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС У Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Судом встановлено, що за результатами податкової перевірки відповідачем виявлено факти заниження позивачем податку на прибуток підприємства та завищення податкового кредиту, що відбулось внаслідок не підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з ТОВ Ягуар груп , ТОВ СП Сузіря , ТОВ Гермес-Таур . Висновки податкового органу здійснені на підставі наявності податкової інформації щодо камеральної перевірки контрагента позивача та актах про неможливість проведення зустрічних звірок. Судом з'ясовано, що спірні суми податкового кредиту та витрат, позивачем сформовано по взаємовідносинам з зазначеними сумнівними контрагентами за результатами виконання угод по наданню послуг (послуги реагування мобільних груп на спрацювання засобів сигналізації) та договору постачання (матеріали електро-технічного призначення). На підставі дослідження наданих сторонами документів, а також враховуючи норми чинного податкового законодавства, суд дійшов висновку, що первинні документи, надані позивачем, а саме акти здачі-прийняття виконаних робіт не дають змоги встановити зміст та обсяг отриманих послуг, а отже не можуть підтвердити фактичний характер здійснюваної господарської операції. Так само позивачем не доведено факт отримання придбаного товару. Судом зазначено, що жодних інших супутніх документів які б могли підтвердити реальний характер наданих послуг та придбаних ТМЦ, Товариством не надавалось. За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність висновків акту податкової перевірки та обґрунтованість винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вневідомча охорона" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 808/669/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що надані первинні документи, в повному обсягу підтверджують реальний характер здійснюваної господарської діяльності. Факт перевезення товару підтверджено виписками з реєстрів ДАІ про наявність власного транспорту, яким здійснювалось транспортування придбаних ТМЦ. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на наявність постанови про закриття кримінального провадження, відкритого щодо посадових осіб ТОВ Вневідомча охорона за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.212 КК України. Так, скаржник зазначає, що в ході проведення досудового розслідування правоохоронними органами досліджувались ті самі первинні документи, що були надані до суду, й висновки слідства та висновки економічної експертизи вказують на те, що доводи податкового органу не підтверджені встановленими обставинами ведення господарської діяльності.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 29.09.2015 року по 05.10.2015 року фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вневідомча охорона з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Ягуар Груп , ТОВ СП Сузірря , ТОВ Гермес-Таур , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 року по 31.05.2015 року.

За результатами перевірки, відповідачем складено Акт № 126/08-29-22-0208/316316053 від 12.10.2015 року, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення вимог податкового

- п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 536116 грн., у т.ч. по періодам: 2014 рік, у сумі 536116 грн.;

- п. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу № 678 від 13.11.2013 Про затвердження форм та Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість , у зв'язку із чим підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 2 123

Вказані висновки обґрунтовані тим, що податковим органом не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Ягуар Груп (код ЄДРПОУ 38546103), ТОВ СП Сузірря (код ЄДРПОУ 37429944), ТОВ Гермес-Таур (код ЄДРПОУ 39488472).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015 року:

- № 0001772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 804 174 грн., у т.ч. за основним платежем - 536 116 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 268 058 грн.;

- № 0000362202, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 185 004 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 123 336 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 061 668 грн.

Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи її протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно до матеріалів справи, спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ Ягуар Груп , ТОВ СП Сузірря , ТОВ Гермес-Таур , а саме:

- з приводу придбання у ТОВ Ягуар Груп послуг з реагування мобільними групами на спрацювання засобів охоронної сигналізації на об'єктах охороняємих позивачем, відповідно до угод від 01.07.2014 року №77/5436 та від 01.04.2015 року №97Р/5647,

- у зв'язку з придбанням у ТОВ Ягуар Груп матеріалів електро-технічного призначення, відповідно до угод від 31.07.2014 року №98/5437 та від 30.04.2015 року №99П/5648;

- у зв'язку з придбанням у ТОВ СП Сузірря послуг з реагування мобільними групами на спрацювання засобів охоронної сигналізації на об'єктах охороняємих позивачем та здійснення мобільними групами контролю за постами фізичної охорони позивача, відповідно до угод від 01.07.2014 року №77/5436 та від 01.04.2015 року №97Р/5647;

- у зв'язку з придбанням у ТОВ СП Сузірря матеріалів електро-технічного призначення, відповідно до угоди від 28.11.2014 року №77/5561;

- у зв'язку з придбанням у ТОВ Гермес Таур матеріалів електро-технічного призначення, відповідно до угоди від 27.02.2015 року №831/5587.

За сумами податку сплаченого позивачем при придбанні товарів та послуг у вказаних контрагентів, Товариством сформовано податковий кредит за наступними періодами: липень 2014 року на суму 288 327 грн., листопад 2014 року на суму 260 817 грн., грудень 2014 року на суму 160 000 грн., січень 2015 року - 156 667 грн., лютий 2015 року - 160 019 грн., березень 2015 року - 363 403 грн., квітень 2015 року - 368 719 грн., травень 2015 року - 365 384 грн.

Реальність виконання укладених угод, підтверджено копіями договорів поставки та договорами про надання послуг, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття виконаних робіт, податковими та видатковими накладними.

Відповідач на підставі наявності податкової інформації щодо сумнівності контрагентів дійшов висновку про протиправність формування податкового кредиту за даними господарськими відносинами. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ягуар Груп , ТОВ СП Сузірря , ТОВ Гермес-Таур .

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Ягуар Груп , ТОВ СП Сузірря , ТОВ Гермес-Таур укладено договори постачання та договори про надання послуг. При укладенні договорів їх сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача щодо сумнівності контрагентів й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагентів позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірний податковий кредит. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірне формування податкового кредиту, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.

Також колегія суддів бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх висновків, викладених в акті перевірки позивача

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності товарно-транспортних накладних як доказ фактичного постачання товару, колегія суддів вважає не обґрунтованими з огляду на те, що судом не надано оцінку наданим позивачем поясненням стосовно доставки придбаного товару власним транспортом, що підтверджується витягом з реєстру ДАІ (про наявність власного вантажного транспорту). Зазначена правова позиція щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами, тільки за інший період, знайшла своє відображення в ухвалі ВАСУ від 26 жовтня 2016 року у справі №К/800/18581/16.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не надано вірну оцінку встановленим по справі обставинам, що призвело до невірного вирішення справи по суті заявлених вимог, і у відповідності до приписів ст.. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вневідомча охорона" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 808/669/16 - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 р. у справі № 808/669/16 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення вимог адміністративного позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС У Запорізькій області від 09.11.2015 року № 0001772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 804 174 грн., у т.ч. за основним платежем - 536 116 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 268 058 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС У Запорізькій області від 09.11.2015 року № 0000362202, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 185 004 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 123 336 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 061 668 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко