Ухвала

від 16.03.2017 по справі 2-864/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-864/12 Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 81 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,

при секретарі судового

засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2017 року

по справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 та державного виконавця даного відділу ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 (далі - начальник Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3.) та державного виконавця даного відділу ОСОБА_4 (далі - державний виконавець Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4.), обґрунтовуючи її тим, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира № 2-864/12 від 13.03.2012 було стягнуто з ДП Укрконверсбуд на його користь 7729,63 грн. - компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, 5000,00 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку без врахування податків та обов'язкових платежів та 5000,00 грн. - заподіяної моральної шкоди. 22.06.2012 він отримав виконавчий лист, який пред'являв на виконання до Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. Також скаржник вказав, що даний виконавчий документ неодноразово повертався до нього без виконання, проте 11.11.2016 державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Оскільки такі дії вважав незаконними, просив задовольнити його скаргу. Крім того, просив визнати неправомірними дії начальника Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 в частині не вирішення відводу підпорядкованих йому державних виконавців.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії начальника Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 у невиконанні вимог ЗУ Про виконавче провадження щодо розгляду клопотання ОСОБА_2 від 01.11.2016 про відвід підпорядкованих йому державних виконавців у строк до 5 робочих днів після надходження та зобов'язано розглянути зазначене клопотання. Визнано неправомірними дії державного виконавця вказаного відділу ОСОБА_4, які полягають у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.11.2016 (ВП № 52870215) та у бездіяльності при виконанні рішення Богунського районного суду м. Житомира № 2-864/12 від 13.03.2012. Зобов'язано Шевченківський районний ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві прийняти зазначений виконавчий лист до виконання, згідно поданої ОСОБА_2 заяви від 01.11.2016. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі Шевченківський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заявник зазначає, що суд не врахував вимог нової редакції Закону України Про виконавче провадження та того, що ОСОБА_2 подав на виконання не оригінал виконавчого документа, а його кольорову копію чи сканкопію.

Крім того, посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд не встановив справжність виконавчого документа, який був поданий до виконання та помилково зобов'язав відділ, а не відповідну посадову особу прийняти його до виконання.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 1 ЗУ Про виконавче провадження (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 19 Закону, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені (ч. 5 ст. 124 Конституції України).

Згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13.03.2012 у цивільній справі № 2-864/12 позов ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ДП Укрконверсбуд на користь позивача 7729,63 грн. - компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати, 5000,00 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку без урахування податків та обов'язкових платежів та 5000,00 грн. - заподіяної моральної шкоди (т. 1 а. с. 175-177).

24.05.2012 вказане рішення суду набрало законної сили та 22.06.2012 ОСОБА_2 видано виконавчий лист (т. 2 а. с. 11).

Із матеріалів справи вбачається, що вищезазначений виконавчий документ неодноразово подавався стягувачем на виконання до Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та повертався заявнику без виконання.

Так, постановою головного державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4 від 23.09.2016 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання спірного виконавчого листа, оскільки ОСОБА_2 пропущено строк його пред'явлення до виконання (т. 2 а. с. 14).

01.11.2016 стягувач повторно звернувся до Шевченківського районного ВДВС м.Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою про примусове виконання вищезазначеного виконавчого документа (т. 2 а. с. 9).

11.11.2016 указаним державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки ОСОБА_2 у порушення вимог п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону на виконання пред'явлено не оригінал виконавчого листа (т. 2 а. с. 6).

Ураховуючи викладене та те, що на звороті дослідженої судом копії виконавчого листа № 2-864/12 зроблені відмітки державними виконавцями, які завірені відбитком печатки відповідного відділу ДВС, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_2 у частині підтвердження справжності спірного виконавчого документа виклавши при цьому відповідні мотиви.

Згідно ст. 23 Закону, питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова. Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п'яти робочих днів після її надходження.

01.11.2016 ОСОБА_2 подано клопотання про відвід державних виконавців Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, проте жодної обґрунтованої відповіді заявнику не надано (т. 2 а. с. 10).

Крім того, посадовими особами Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві не було вчинено жодних дій на вирішення вказаного клопотання.

Відтак, задовольняючи скаргу у цій частині суд правильно виходив із обґрунтованості вимог скаржника.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210,213,387 ЦПК України.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, а не відповідний відділ виконавчої служби.

Суд першої інстанції вищевказаного не врахував та без уточнення вимог скаржника щодо покладення обов'язку на Шевченківський районний ВДВС м. Києва ГТУЮ у м.Києві прийняти зазначений виконавчий лист до виконання, згідно поданої ОСОБА_2 заяви від 01.11.2016 ухвалив судове рішення.

Відтак, судове рішення в цій частині не може залишатися без змін, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2017 року в частині покладення обов'язку на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийняти виконавчий лист до виконання, згідно поданої ОСОБА_2 заяви від 01.11.2016 скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

У решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: