Рішення

від 07.03.2017 по справі 369/9304/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9304/16-ц

Провадження № 2/369/1039/17

РІШЕННЯ

Іменем України

07.03.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Прикмета І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державний нотаріус Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_3, третя особа Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним свідоцтва та скасування рішення про державну реєстрацію, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 відкрила спадщина на належне йому майно. За життя чоловік склав заповіт, яким все своє майно заповів їй, а спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині немає. До складу спадщини також входить і 1/2частина земельної ділянки площею 0,1608 га в АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_5, спадщину прийняла ОСОБА_6 та була єдиним спадкоємцем за законом. Зважаючи на наявність заповіту ОСОБА_5 на імя ОСОБА_2, у спадок ОСОБА_6 перейшло ? частину спірної земельної ділянки. У 2011 році помирає ОСОБА_6, єдиним спадкоємцем якої був син ОСОБА_4 ОСОБА_4 спадщину прийняв, але за життя не оформив відповідні документи. Дані обставини встановлені судовим рішенням. Разом з тим, 11 травня 2016 року державним нотаріусом ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,1608га на імя ОСОБА_2 та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачко. По справі. Даним свідоцтвом та рішенням грубо порушено норми законодавства, порушує її права на отримання ? частини даної земельної ділянки.

Просила суд визнати недійсним та скасувати в ? частині свідоцтво про на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, видане 11 травня 2016 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, реєстраційний номер №1-473, на імя ОСОБА_2; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права, індексний номер 295507346 від 11 травня 2016 року, державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, - в ? частині за ОСОБА_2.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, подавши суду письмові заперечення. Просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання державний нотаріус Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_3, третя особа Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, ссуд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що 20 липня 2005 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

19 жовтня 2010 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК №197893, виданого виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким все свої майно заповідала ОСОБА_7 (ОСОБА_2).

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5 встановлено, що 26 жовтня 2010 року до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2

Також спадкоємцем ОСОБА_5 була її мати - ОСОБА_6, яка мала право на обов'язкову частку в спадщині в порядку ст. 1241 ЦК України, та за життя оформила свої спадкові права.

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.

Ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга отримує право спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

18 серпня 2011 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК №219663, виданого виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За життя ОСОБА_6 заповіту не складала.

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 №506 за 2011 рік встановлено, що 15 вересня 2011 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої - ОСОБА_4. Інших спадкоємців судом не встановлено на час розгляду справи. Свідоцтва про право на спадщину, в тому числі й на спірну земельну ділянку, ОСОБА_4 не отримував.

09 жовтня 2012 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК №253106, виданого виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно заповідав ОСОБА_1

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 №526/2012 встановлено, що 06 листопада 2012 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась дружина ОСОБА_1; 15 березня 2013 року - донька ОСОБА_8.

На час розгляду справи заповіт ОСОБА_4 в судовому порядку не визнався недійсним. Оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_8 була повнолітню, працездатною, тому єдиною спадкоємицею до майна померлого ОСОБА_4 - є його дружина ОСОБА_1

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_9 від 26 січня 2016 року було відмолено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в тому числі на ? частину земельної ділянки площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079.

Ст 1268 ЦК України надано право спадкоємцю за заповітом чи за законом прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки законодавством не встановлюються терміни отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, спадщина є належною спадкоємцю з часу відкриття, неможливість прийняття спадщини частинами, на підставі наведеного суд приходить до висновку про прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 - після смерті ОСОБА_6, та ОСОБА_1 - після смерті ОСОБА_4, в тому числі і 1\2 частина спірної земельної ділянки.

Дані обставини також встановлені і судовими рішеннями.

Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1131/1800 частки житлового будинку та господарських споруд за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Юрівка, вул. Шевченка, 134, після смерті ОСОБА_6; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4АМ. про зменшення обов'язкової частки у спадщині та визнання права власності на частку в житловому будинку в порядку спадкування - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року рішення районного суду залишено без змін.

На час розгляду справи дане рішення не скасовано та набрало законної сили.

Відповідно до ст. 61 ЦПКУкраїни не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовими рішеннями.

З огляду на те, що даним рішення було встановлено перехід права на спадкування до майна померлої ОСОБА_5, тому твердження представника відповідача щодо відсутності у позивача ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку суд до уваги не бере та вважає необґрунтованими.

Також суд не погоджується із запереченнями відповідачки щодо наявності постанови нотаріуса про відмови нотаріуса від 26 січня 2016 року про відмову ОСОБА_1 видати свідоцтво про право на спадщину. Так, з даної постанови вбачається, що підставою для відмови є відсутність оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку. Дана постанова не містить будь-яких посилань про відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування ? частини земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Враховуючи, що свідоцтво та рішення про реєстрацію права власності порушує права позивача, а саме на оформлення нею ? частини земельної ділянки в порядку спадкування, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково та визнанню недійсним і скасування свідоцтва та рішення про реєстрацію саме в ? частині, а не вцілому.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення частково позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.

Визнати недійсним та скасувати в ? частині свідоцтво про на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, видане 11 травня 2016 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, реєстраційний номер №1-473, на імя ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права, індексний номер 295507346 від 11 травня 2016 року, державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, - в ? частині за ОСОБА_2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С.Пінкеви