Ухвала

від 10.07.2017 по справі 369/9304/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9304/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С. Провадження № 22-ц/780/2747/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 38 10.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

10 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю секретаряОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 - Поштова сільська рада Києво - Святошинського району Київської області, про визнання недійсним свідоцтва та скасування рішення про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва та скасування рішення про державну реєстрацію. Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належне йому майно. За життя чоловік склав заповіт, яким все своє майно заповів їй. Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині немає.

До складу спадщини, також, входить і 1/2 частина земельної ділянки площею 0,1608 га в АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_10 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_10, спадщину прийняла ОСОБА_11 та була єдиним спадкоємцем за законом.

Зважаючи на наявність заповіту ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_5, у спадок ОСОБА_11 перейшло 1/2 частина спірної земельної ділянки.

У 2011 році помирає ОСОБА_11, єдиним спадкоємцем якої був її син ОСОБА_9М.(чоловік позивачки), який спадщину прийняв, але за життя не оформив відповідні документи. Дані обставини встановлені судовим рішенням.

Разом з тим, 11 травня 2016 року державним нотаріусом ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,1608 га на ім'я ОСОБА_5 та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачкою. Даним свідоцтвом та рішенням грубо порушено норми законодавства та її право на отримання 1/2 частини даної земельної ділянки, як спадщину після смерті свого чоловіка.

ОСОБА_6 просила суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, видане 11 травня 2016 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, реєстраційний номер №1-473, на ім'я ОСОБА_5; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права, індексний номер 295507346 від 11 травня 2016 року, державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, - в 1/2 частині за ОСОБА_5.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, видане 11 травня 2016 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, реєстраційний номер №1-473, на ім'я ОСОБА_5.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права, індексний номер 295507346 від 11 травня 2016 року, державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, - в 1/2 частині за ОСОБА_5.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2005 року ОСОБА_10 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079.

19 жовтня 2010 року померла ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК №197893, виданого виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За життя ОСОБА_10 склала заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_12 (ОСОБА_5).

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_10 встановлено, що 26 жовтня 2010 року до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_5

Також, спадкоємцем ОСОБА_10 була її мати - ОСОБА_11, яка мала право на обов'язкову частку в спадщині в порядку ст. 1241 ЦК України, та за життя оформила свої спадкові права.

18 серпня 2011 року померла ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК №219663, виданого виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. За життя ОСОБА_11 заповіту не складала.

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_11 №506 за 2011 рік встановлено, що 15 вересня 2011 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої - ОСОБА_9. Свідоцтва про право на спадщину, в тому числі, й на спірну земельну ділянку, ОСОБА_9 не отримував.

09 жовтня 2012 року помер ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК №253106, виданим виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За життя ОСОБА_9 склав заповіт, яким все своє майно заповідав позивачці ОСОБА_6

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_9 №526/2012 встановлено, що 06 листопада 2012 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась дружина ОСОБА_6; 15 березня 2013 року - донька ОСОБА_13.

На час розгляду справи заповіт ОСОБА_9 в судовому порядку не визнався недійсним. Оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_13 була повнолітню, працездатною, тому єдиною спадкоємицею до майна померлого ОСОБА_9 - є його дружина ОСОБА_6

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом на 1131/1800 частки житлового будинку та господарських споруд за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Юрівка, вул. Шевченка, 134, після смерті ОСОБА_11; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про зменшення обов'язкової частки у спадщині та визнання права власності на частку в житловому будинку в порядку спадкування - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року рішення районного суду залишено без змін.

На час розгляду справи дане рішення не скасовано та набрало законної сили.

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 від 26 січня 2016 року було відмолено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину в тому числі на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законодавством закріплено неможливість прийняття спадщини частинами, не встановлюються терміни отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, спадщина є належною спадкоємцю з часу відкриття і прийшов до висновку про законність прийняття спадщини ОСОБА_11 після смерті ОСОБА_10, ОСОБА_9 - після смерті ОСОБА_11, та ОСОБА_6 - після смерті ОСОБА_9, в тому числі і 1\2 частина спірної земельної ділянки.

При цьому, суд першої інстанції крім іншого, виходив з того, що відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовими рішеннями.

З огляду на це, вважав встановленим перехід права на спадкування до майна померлої ОСОБА_10, та не взяв до уваги твердження представника відповідача щодо відсутності у позивача ОСОБА_6 права на частину спірної земельну ділянку.

Також, суд не погодився із запереченнями відповідачки щодо наявності постанови нотаріуса від 26 січня 2016 року про відмову ОСОБА_6 видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки, з даної постанови вбачається, що підставою для відмови є відсутність оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку. Дана постанова не містить будь-яких посилань на відсутність у ОСОБА_6 права на спадкування 1/2 частини земельної ділянки.

Враховуючи, встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що свідоцтво про право власності на ім я відповідачки та рішення про реєстрацію її права власності на всю земельну ділянку порушує права позивача, а саме на оформлення нею 1/2 частини земельної ділянки в порядку спадкування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково і слід визнати недійсним і скасувати свідоцтво та рішення про реєстрацію саме в 1/2 частині, а не в цілому.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга отримує право спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги стосовно відсутності доказів в матеріалах справи щодо родинних зв язків позивачки та померлої ОСОБА_10, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки позовні вимоги було пред явлено з інших підстав, а тому відсутність родинних зв язків між померлою ОСОБА_10 та позивачкою не є підставою для відмови у позові.

Крім того, на думку колегії суддів не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень під час розгляду справи, оскільки останні не призвели до неправильного вирішення справи, а в силу ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: Л.А. Волохов

ОСОБА_3