Постанова

від 30.10.2019 по справі 369/9304/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 369/9304/16-ц

провадження № 61-32910св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , державний нотаріус Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Грисюк Олена Василівна, третя особа - Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Грисюк Олени Василівни, третя особа - Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання недійсним свідоцтва та скасування рішення про державну реєстрацію,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1608 га кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , видане 11 травня 2016 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, реєстраційний номер №1-473, на ім`я ОСОБА_2 ; визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 295507346 від 11 травня 2016 року, на підставі якого державним реєстратором Грисюк О. В., державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, внесений запис номер 14459255 від 11 травня 2016 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке він їй заповів. Спадкоємців, після смерті ОСОБА_4 , які мають право на обов`язкову частку в спадщині немає.

До складу спадщини, зокрема, входить і 1/2 частина земельної ділянки площею 0,1608 га за вказаною адресою, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_6 та була єдиним спадкоємцем за законом.

Зважаючи на наявність заповіту ОСОБА_5 на імя ОСОБА_2 , у спадок ОСОБА_6 перейшла 1/2 частина спірної земельної ділянки.

У ІНФОРМАЦІЯ_5 помирає ОСОБА_6 , єдиним спадкоємцем якої був син ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, однак за життя не оформив відповідні документи. Дані обставини встановлені судовим рішенням.

Разом з тим, 11 травня 2016 року державним нотаріусом Грисюк О. В. було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,1608 га на ім`я ОСОБА_2 та прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2

Зазначаючи про те, що видане на ім`я відповідача оспорюване свідоцтво та рішення грубо порушує норми законодавства та її право на отримання в порядку спадкування після смерті чоловіка право власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки, звернулась з позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 07 березня 2017 року позов задовольнив частково. Визнав недійсним та скасував у 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1608 га кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , видане 11 травня 2016 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, реєстраційний номер №1-473, на ім`я ОСОБА_2 Визнав незаконним та скасував рішення про державну реєстрацію права, індексний номер 295507346 від 11 травня 2016 року, державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Грисюк О. В. про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1608 га кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , в 1/2 частині за ОСОБА_2 У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, оскільки ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї дочки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - після смерті ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 - після смерті ОСОБА_4 , в тому числі і 1/2 частину спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 10 липня 2017 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2017 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечення на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не має права на спадщину, оскільки вона не є родичкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Згідно з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року ОСОБА_4 (чоловік позивача) у порядку спадкування за законом отримав у власність 1131/1800 частки житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_6 та її син ОСОБА_4 ніколи спадщину на 1/2 частини спірної земельної ділянки не приймали, до суду або до нотаріуса з цього приводу не зверталися.

Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

Києво-Святошинським районним судом Київської області вже розглядається цивільна справа № 369/1309/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на частину земельної ділянки.

18 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивоване тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши сукупність доказів, дійшли законного висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню. В касаційній скарзі не наведено жодного належного доказу, який би міг бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду. Всі аргументи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи. Порушень процесуальних норм, які впливають на суть рішення судами не допущено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А . Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

20 вересня 1955 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено шлюб, в якому народилося двоє дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

12 травня 1993 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким все своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_5

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , були: дружина ОСОБА_6 , яка мала право на обов`язкову частку у спадщині, син - ОСОБА_4 , за заповітом дочка - ОСОБА_9 , яка спадщину за заповітом фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

20 липня 2005 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1608 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка за життя склала заповіт, яким все своє майно заповідала ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), яка в установлені законом строки прийняла спадщину звернувшись 26 жовтня 2010 року до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

Єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_5 була її мати - ОСОБА_6 , яка мала право на обов`язкову частку в спадщині в порядку статті 1241 ЦК України, зокрема на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1608 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079, яку фактично прийняла шляхом постійного проживання за однією адресою з ОСОБА_5 на час її смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , спадкоємцем після її смерті став її син ОСОБА_4 , який 15 вересня 2011 року звернувся до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Свідоцтва про право на спадщину, в тому числі, й на спірну земельну ділянку, ОСОБА_4 не отримував.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2012 року визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 1131/1800 частки житлового будинку та господарських споруд АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_6 , якій на час смерті належала 1131/1800 частка вказаного будинку (21/100 - спільно нажите майно подружжя + 42/900 - обов`язкова частка дружини після смерті чоловіка ОСОБА_8 + 669/1800 обов`язкова частка матері після смерті дочки ОСОБА_5 ). У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення обов`язкової частки у спадщині та визнання права власності на частку в житловому будинку в порядку спадкування - відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт, яким все своє майно заповів своїй дружині ОСОБА_1 , яка 06 листопада 2012 року звернулася до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

15 березня 2013 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася донька ОСОБА_4 ОСОБА_12 .

На час розгляду справи заповіт ОСОБА_4 недійсним не визнавався.

Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В. М. від 26 січня 2016 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в тому числі на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3222481202:02:006:0079.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття

1218 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Встановивши, що ОСОБА_6 мала право на обов`язкову частку в спадщині після смерті своєї дочки ОСОБА_5 , яка складалася, зокрема, з 1/2 частини спірної земельної ділянки, яку вона фактично прийняла в спадщину проживаючи на день смерті дочки за однією адресою з нею, а після смерті ОСОБА_6 цю частину земельної ділянки успадкував її син ОСОБА_4 , звернувшись в установлені законом строки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки позивач має право на спадкування вказаної частини земельної ділянки після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який за життя на її ім`я склав заповіт.

Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних

правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач не має права на спадщину, оскільки вона не є родичкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та її син ОСОБА_4 ніколи спадщину на 1/2 частини спірної земельної ділянки не приймали, до суду або до нотаріуса з цього приводу не зверталися, спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами щодо прийняття (неприйняття) спадщини, а також пов`язуються з необхідністю встановлення цих обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 березня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко Є. В. Краснощоков В. П. Курило