Ухвала

від 15.03.2017 по справі 522/2320/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2320/17

№ 1-кс/522/3311/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси Дерус А.В., при секретарі Брус Н.П., за участю прокурора Учителя Г.О., слідчого Узуна М.Ю., представника заявника ОСОБА_2, заявника ОСОБА_3, розглянувши у судовому засіданні клопотання ФОП ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, у якому просить скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.02.2017 року по справі № 522/2320/17.

Представник заявника та заявник в судовому засіданні підтримали клопотання та показали, що 07.02.2017 р. слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси, за участю прокурора відділу прокуратури Одеської області Учителя Г.О., розглянувши клопотання про проведення обшуку по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016160000000140 від 19.10.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, виніс ухвалу про проведення обшуку, справа № 522/2320/17.

14.02.2017 року старший слідчий з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Попов К.О., разом з оперативними співробітниками ОУ ДФІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та Малиновського району провели обшук, об'єктом якого були торгові павільйони за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Маршала Жукова, 34 в торгівельних павільйонах № 2, № 80, № 29, № 39, № 73, № 82 за результатами якого був складений протокол обшуку від 14.02.2017 р.

В результаті обшуку слідчим та іншими співробітниками було допущено ряд грубих порушень КПК України, в зв'язку з незаконними діями слідчого, ФОП Пантелеев змушений зупинити підприємницьку діяльність, чим значно погіршилось його фінансове становище та фінансове становище сім'ї, тобто такий захід слідчого призвів до зупинення та надмірного обмеження його правомірної підприємницької діяльності, а також інших наслідків, які суттєво позначаються на його інтересах.

Є юридично незрозумілими подібні дії слідчого, в зв'язку з чим 17.02.2017 року ФОП ОСОБА_3 було подано скаргу на дії слідчого, яка нажаль на момент звернення з даним клопотанням до суду не розглянута.

18.02.2017 року на наступний день після подачі скарги на дії слідчого, слідчий з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Попов К.О. вручив копію ухвали про накладення арешту від 16.02.2017року під розпис, з якої вбачається, що 16.02.2017 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Узуна М.Ю. про накладення арешту майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016160000000140 від 19.10.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України виніс ухвалу про накладення арешту майна.

Згідно статті 7 КПК України, однією з основних засад кримінального провадження є законність.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 172 КПК України, ФОП ОСОБА_3 не було належним чином повідомлено про розгляд клопотання про накладення арешту та його представники не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна. У разі його явки та заслухавши пояснення його представників можливо би суд дійшов до іншого висновку щодо розгляду клопотання про накладення арешту.

Також, було невідомо про існування вищеназваної ухвали, тому що в порушення ч. 7 ст. 173 КПК України ухвала не була надіслана заінтересованим особам наступного робочого дня після її постановления.

Про існування такої ухвали стало відомо тільки 18 лютого 2017 р., після того як слідчий з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Попов К.О. вручив копію ухвали про накладення арешту від 16.02.2017 року під розпис, в зв'язку з тим, що було подано скаргу на слідчого.

Ретельно розглянувши та ознайомившись з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року, ФОП ОСОБА_3 вважає, що дана ухвала була винесена з недотриманням та порушенням норм чинного процесуального законодавства і підлягає скасуванню.

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту від 16.02.2017 року, накладено арешт на вилучені під час обшуку речі, документи та ТМЦ: видаткова накладна № 2285 від 14.02.17; видаткова накладна № 14017 від 16.12.16; посвідчення якості на три роки; видаткова накладна № 879 від 15.07.16; ТТН № 879 від 15.07.16; Видаткова накладна № 109 від 29.01.16; договір куплю продажу № 047/13 від 03.08.13; копія сертифікату відповідності з печаткою ТОВ "Гут."; копія посвідчення з печаткою ТОВ "Гут."; копія висновку ДСЕЕ з печаткою ТОВ "Гут."; сахар у мішках по 50 кг у кількості 72 шт; (цукор); сахар у мішках по 10 кг у кількості 102 шт; (цукор); сахар у мішках по 5 кг у кількості 144 шт; (цукор); сахар фасований по 1 кг у кількості 647 шт; (цукор); мука (борошно) у мішках 50 кг у кількості 57 шт; мука (борошно) у мішках 25 кг у кількості 264 шт; мука (борошно) фасована у пачки по 2кг у кількості 438пачок; отруби у мішках по 25 кг у кількості 68 шт; крупа пшенична по 25 кг у мішку у кількості 212 шт; крупа ячнева у мішках по 25 кг у кількості 160 шт; крупа гречнева фасована по 5кг у кількості 14шт; рис фасований 5 кг у кількості 9шт; цукор у мішках по 25 кг у кількості 37 шт; сіль у пачках по 1,5 кг у кількості 510 шт; сіль у мішках по 25 кг у кількості 135 шт; сіль у поліетиленовій пачці у кількості 81 шт; мука у мішках по 5 кг у кількості 69 шт; кукурузна крупа у мішках по 25 кг у кількості 27 шт; корм собачий у кількості 22 шт. Вищевказаний товар (ТМЦ) вилучено та залишено на відповідальне зберігання ОСОБА_3; цукор у мішках по 50 кг у кількості 50 шт; цукор у мішках по 10 кг у кількості 49 шт; цукор у мішках по 5 кг у кількості 24 шт; цукор фасований у пачках по 1 кг у кількості 640 шт; мука у мішках 50кг у кількості 4 шт; мука у мішках 25кг у кількості 4 шт; мука фасована у пачках по 2кг у кількості 78 шт; висівки по 25 кг у мішках у кількості 9 шт; крупа пшенична у мішках по 25 кг у кількості 10 шт; крупа ячнева у мішках по 25 кг у кількості 9шт; крупа кукурудзяна у мішках по 25 кг у кількості 5 шт; крупа гречнева у мішках по 5 кг у кількості 14 шт; рис у мішках по 5 кг у кількості 7 шт; корм собачий у мішках по 25 кг у кількості 15 шт; сіль фасована у пачках по 1,5кг у кількості 40 шт; сіль у мішках по 25 кг у кількості 23 шт; сіль у поліетиленових пакетах у кількості 5шт; цукор у мішках по 25 кг у кількості 12 шт; мука у мішках 5 кг у кількості 10 шт; зошит з чорновими записами з надписом на обкладинці "павільйон 73"; цукор у мішках по 50кг у кількості 51шт; цукор у мішках по 10 кг у кількості 50шт; цукор у мішка по 5 кг у кількості 28шт; цукор фасований у пачках по 1 кг у кількості 266шт; борошно (мука)у мішках по 50 кг у кількості 51шт; борошно (мука) у мішках по 25кг у кількості 2шт; борошно (мука) фасована по 2кг у кількості 75 пачок; висівки у мішка по 25 кг у кількості 9шт; крупа пшенична у мішках по 25 кг у кількості 10 шт; крупа ячнева у мішках по 25 кг у кількості 10шт; крупа кукурудзяна у мішках по 25кг у кількості 5шт; крупа гречнева у мішках по 5кг у кількості 15кг; рис у мішках по 5кг у кількості 8шт; корм собачий у мішках по 25кг у кількості 14шт; сіль у пачках по 1,5 кг у кількості 100шт;сіль у мішках по 25 кг у кількості 22шт;сіль в поліетиленових пакетах у кількості 10шт;цукор у мішках по 25 кг у кількості 8шт; борошно 5кг у кількості 6шт;зошит з чорновим записом з надписом на обкладинці "чорновик";зошит з чорновим записом з надписом на обкладинці "miyabi"; цукор у мішках по 50 кг у кількості 25 шт; цукор у мішках по 10 кг у кількості 50шт; цукор у мішках по 5 кг у кількості 25 шт; цукор фасований по 1 кг у кількості 320 пачок; борошно у мішках по 50 кг у кількості 3 шт; борошно у мішках по 25 кг у кількості 5 шт; борошно фасоване по 2 кг у пачці у кількості 84 шт; висівки у мішках по 25 кг у кількості 10шт; крупа пшенична у мішках по 25 кг у кількості 56 шт; крупа ячнева у мішках по 25 кг у кількості 53 шт; крупа кукурудзяна у мішках по 25 кг у кількості 5 шт; крупа гречана по 5 кг у кількості 6 шт; рис по 5 кг у кількості 7 шт; корм собачий у мішках по 25 кг у кількості 54 шт ; сіль фасована по 1,5 кг у кількості 50 шт; сіль у мішках по 25 кг у кількості 19 шт; сіль у поліетиленових пакетах у кількості 5шт; цукор у мішках по 25 кг у кількості 10 шт; борошно у мішках по 5 кг у кількості 8 шт; зошит з чорновим записом з різнокольоровою обкладинкою під умовним номером 1. Відомості про товар на 4-х арк.

ТОВ ГУТ. здійснює реалізацію цукру на ринки Південного регіону України та на підприємства, куплю будь-яких інших видів товарів ФОП ОСОБА_3 у ТОВ ГУТ. не здійснював.

15.02.2017 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до ТОВ ГУТ. (ЄДРПОУ 36675024) з заявою № 01-0220117Д про надання інформації щодо поставок видів товарів у період з 01.01.2016 року по 15.02.2017 року на його адресу. На що, 16.02.2017 року за підписом директора отримав відповідь, згідно якої вбачається, що за період з 01.01.2016 року по 15.02.2017 року ТОВ ГУТ. (ЄДРПОУ 36675024) на його адресу згідно договору купівлі-продажу № 047/13 від 03.08.2013 року був поставлений лише цукор-пісок. Будь-яких інших поставок видів товарів здійснено не було.

У зв'язку з незаконними діями слідчого з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ТУ ДФС в Одеській області Попова К.О. щодо подачі клопотання про накладення арешту на майно та слідчого судді Приморського районного суду щодо винесення ухвали про накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_3 змушений зупинити підприємницьку діяльність, чим значно погіршилось його фінансове становище та фінансове становище сім'ї, тобто такий захід слідчого призвів до зупинення та надмірного обмеження його правомірної підприємницької діяльності, а також інших наслідків, які суттєво позначаються на його інтересах.

Слідчий з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ТУ ДФС в Одеській області Попов К.О. звертаючись з клопотанням до суду, просив накласти арешт та фактично зупинити підприємницьку діяльність ФОП, яке не мало жодного відношення до кримінального провадження № 32016160000000140 від 19.10.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України У разі задоволення клопотання слідчий судя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб .

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого з ОВС 1 ВРКП СУ ФР ТУ ДФС в Одеській області Попова К.О. про накладення арешту на майно, слідчий суддя посилався на норми ст. 170 КПК України, згідно з якими слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч. 4 ст 171 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчий суддя помилково не прийняв до уваги ту обставину, що станом на момент звернення із клопотанням про накладення арешту, як і станом на день подання клопотання про скасування арешту майна жодній особі в кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, тобто підозрювані в кримінальному провадженні на цей час відсутні.

За викладених обставин не встановлено чи має ФОП ОСОБА_3 нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого. Слідчий суддя не прийняв також до уваги тих обставин, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, тому не встановлена сума можливих збитків, яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України має бути врахована при вирішенні питання про накладення арешту.

Слідчий суддя поверхово підійшов до вивчення обставин справи, адже фактично не було досліджено, в якому розмірі грошові кошти були отримані незаконним шляхом, від здійснення господарських операцій.

Також, суд дійшов хибного висновку про доведеність слідчим в клопотанні підстав вважати, що ФОП ОСОБА_3 має відношення до імовірно вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, мотивуючи свої висновки лише тим, що досудове розслідування здійснюється щодо ТОВ ГУТ. (платника податків і зборів (обов'язкових платежів) за фактом умисного ухилення від сплати податків. За таких обставин, виходячи зі специфіки проваджень про податкові злочини, такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ФОП щодо якого навіть не здійснюється кримінальне провадження, виправдовує на даному етапі такий ступінь втручання у права суб'єкта підприємницької діяльності ... адже слідчим не було доведено, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а тому, яким чином можна керуючись лише презумпцією винуватості стверджувати, що ФОП ОСОБА_3 має відношення до ч. 3 ст. 212 КК України та займається протиправною діяльністю.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. При цьому, ані слідчим в клопотанні, ані судом не було зазначено, в чому полягає необхідність і яка мета арешту майна, що фактично слугувало розгляду клопотання за відстуності представника ФОП і позбавленню останнього законного права на захист власних інтересів у суді.

Аналіз вищевказаного свідчить, що слідчим до клопотання не додано достатньо доказів, які б вказували на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, та окрім того, ФОП ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не є підозрюваним, обвинуваченим, або цивільним відповідачем та до вказаної особи не заявлено цивільного позову, вважаємо, що слідчим суддею необгрунтовано задоволено клопотання, що є незаконними діями.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідності такого арешту.

За викладених обставин, вважаємо, що ухвала винесена із суттєвими порушеннями норм кримінального процесуального закону, що відповідно до норм ст. 174 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Прокурор та слідчий в судове засідання з'явились, частково заперечували проти задоволення клопотання, просили не знимати арешт з цукру та з документів.

Розглянувши скаргу, вислухавши сторони судового провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України , зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України , кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 р. № 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя вказано наступне: оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Частинами першою, другою та четвертою ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження 2014 рік, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду особам, про манно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищою спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 п.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланнями на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися. Як вбачається з ухвали слідчого судді, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя зазначив лише те, що аналіз наданих матеріалів дозволяє суду у відповідності до вимог ст. 173 КПК України зробити висновок про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень передбачених КПК України.

Маючи тільки ці дані, без приведення у клопотанні слідчого жодного доказу на їх підтвердження, слідчий суддя зробив висновок, що арештоване майно відповідає критеріям визначених нормами КПК України.

Такий висновок є необґрунтованим та безпідставним, а рішення слідчого судді про накладення арешту необґрунтованим, оскільки при його застосуванні були проігноровані не тільки загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначені ст.132 КПК України, а й порядок вирішення питання про арешт майна, встановлений ст. 173 КПК України.

Ні в ухвалі слідчого судді, ні в клопотанні слідчого при викладенні обставин кримінального провадження взагалі не згадується, коли і при яких обставинах було скоєно злочин і яке відношення майно ФОП ОСОБА_3 має до матеріалів кримінального провадження.

Вимоги закону стосовно перевірки достатності доказів, які вказують на вчинення злочину, при вирішенні питання про накладення арешту, всупереч ст.ст. 132, 173 КПК України, теж залишені поза увагою, а в ухвалі не наведено посилань на жоден доказ вчинення злочину ким не будь, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до діяльності ФОП ОСОБА_3

В результаті такого підходу до вирішення питання щодо арешту майна, залишилося не з'ясованим і питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином, та наявність причинного зв'язку між вчиненим діянням і шкодою, що настала, як того вимагає ч. 2 ст. 173 КПК України.

Що стосується доводів клопотання та даних ЄРДР з приводу обставин кримінального провадження та ролі ФОП ОСОБА_3 у ньому, то слід зазначити, що в клопотанні слідчого не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатності доказів, що вказують на вчиненим злочину, а здебільшого містяться лише посилання на оперативні дані, які не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України.

Більш того, зміст даних ЄРДР містить настільки абстрактний, неконкретизований опис обставин кримінального правопорушення, який взагалі не дозволяє дійти висновку про вчинення будь-якого злочину. Крім того, та обставина, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, також підтверджує те, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказі, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, суд вважає, що в розумінні вимог ст. 132, 172 КПК України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Зазначені обставини свідчать про однобічність, необ'єктивність розгляду клопотання слідчого та необґрунтованість накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_3

Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 173-174, 318-380 КПК України , -

У Х В А Л И В:

Клопотання ФОП ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.02.2017 року по справі № 522/2320/17.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

15.03.2017