Постанова

від 16.03.2017 по справі 2а/1570/10614/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/10614/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Торговий Дім Болград" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Торговий Дім Болград" до ДПІ у Болградському районі Одеської області, в якому позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року (т.2 а.с.161-169), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року (т.2 а.с.205-207), адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Торговий Дім Болград" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0.

На зазначені рішення суду відповідачем подана касаційна скарга та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року (т.3 а.с.45-50) касаційну скаргу ДПІ у Болградському районі Одеської області ГУ ДФС в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після касаційного розгляду вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду за вхідним номером № 17283/16 та відповідно до автоматичного розподілу, справу передано судді Корой С.М.

Ухвалою суду від 04.07.2016 року вказану адміністративну справу прийнято суддею Корой С.М. до свого провадження та призначено її до судового розгляду.

Усною ухвалою суду від 01.03.2017 року, яка занесена до журналу судового засідання суд, керуючись положеннями ст. 55 КАС України замінив відповідача - ДПІ у Болградському районі Одеської області ГУ ДФС в Одеській області на правонаступника - Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту перевірки, висновки якого є необґрунтованими та безпідставними. Інспектори податкової служби, при викладанні змісту порушень посилались в акті тільки на необґрунтовані дані додатків до акту перевірки, які не відповідають дійсності, не зазначаючи при цьому документів, які достовірно підтверджують факти порушень. Висновки за актом перевірки ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства та невідповідності встановлених порушень - фактичним обставинам; перевірка є неповною, оскільки перевіряючими не досліджувались документи, які були втрачені підприємством та вилучені правоохоронними органами. Зважаючи на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, рівно як і на правильність ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства, позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Під час нового розгляду справи представником позивача надано до суду додаткові письмові пояснення (т.3 а.с.73-86), у яких зазначено, що в акті перевірки відповідач зазначив висновок, не підкріплений жодними належними доказами, а саме про те, що правочини, укладені ТОВ Аграрний торговий дім Болград з ТОВ Лебсервіс , ТОВ Шерус , ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Контінент-АВС та ТОВ Прокс-М , укладались з порушенням вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. На думку відповідача, вищевказані правочини є недійсними, оскільки укладалися з порушенням вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України. Такі висновки є неправомірними з огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно із якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вищезазначені правочини не були визнані судом недійсними, доказів такого визнання відповідачем не надано. Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Передчасним є посилання в Акті перевірки на те, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ Шерус , ТОВ Леб-Сервіс , ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Контінент ABC , ТОВ Прокс-М на підставі усних домовленостей та укладених договорів, оскільки у матеріалах кримінальної справи №201200900015 є пояснення громадян ОСОБА_2 (який значився засновником та директором ТОВ Шерус ), ОСОБА_3 (який значився засновником та директором ТОВ Сабстрой-НК), ОСОБА_4 (який значився засновником та директором ТОВ Прокс-М), ОСОБА_5 (який значився засновником та директором ТОВ Континет ABC), ОСОБА_6 (яка значилась засновником та директором ТОВ Леб-Сервіс ), в яких зазначені фізичні особи пояснили, що зареєстрували вказані товариства на прохання малознайомих та незнайомих осіб за винагороду без мети здійснювати підприємницьку діяльність, документів фінансової та податкової звітності, а також інших документів не підписували, що, зокрема, і стало підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем із вказаними вище підприємствами є нікчемними у розумінні положень ст. 228 ЦК України, а виписані зазначеними контрагентами первинні документи не надають Позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Також у додаткових поясненнях зазначено, що Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2009 року у справі № 1- 1363/09, яким ОСОБА_4 (ТОВ Прокс-М ) було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 ККУ, а саме за фіктивне підприємництво - створення ТОВ Прокт-М з метою прикриття незаконної діяльності, не встановлено наявності мети порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно, відповідач не мав жодних підстав робити висновок, наведений вище. Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2011 по кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_7 та інших, в тому числі ОСОБА_2 (який значився засновником та директором ТОВ Шерус ), ОСОБА_3 (який значився засновником та директором ТОВ Сабстрой-НК), ОСОБА_4 (який значився засновником та директором ТОВ Прокс-М), ОСОБА_5 (який значився засновником та директором ТОВ Континет ABC), ОСОБА_6 (яка значилась засновником та директором ТОВ Леб- Сервіс ) також не містять встановлення наявності вищезазначеної мети, зазначеної у ст. 228 ЦКУ.

Представник позивача стверджує, що укладені між Позивачем та ТОВ Лебсервіс , ТОВ Шерус , ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Контінент-АВС та ТОВ Прокс-М договори за своїм змістом є правочинами, а саме - юридичною дією, спрямованою на досягнення цивільно-правових результатів, здійсненних у господарської діяльності сторін договору. Такі правочини не містять умов, спрямованих на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, або умов, спрямованих на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу (стаття 14 Конституції України); вони не спрямовані на відчуження викраденого майна та не порушують правового режиму вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем з ТОВ Лебсервіс , ТОВ Шерус , ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Контінент-АВС та ТОВ Прокс-М . Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним/нікчемним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. ТОВ Аграрний Торговий Дім Болград мало господарські відносини з ТОВ Леб-Сервіс , ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Континент ABC , TOB Прокс-М . Так, Позивачем придбавалося зерно у ТОВ Леб-Сервіс та згідно з договорами від 02.07.2007 року б/н та від 01.10.2007 року отримувалися транспортно-експедиторські послуги. Крім того, позивачем були укладені договори із ТОВ Сабстрок-НК від 01.11.2006 року б/н про надання транспортного експедирування, від 01.12.2007 року б/н та від 01.12.2007 року б/н про надання послуг з організації перевезення та супроводу вантажу (пшениці), від 02.04.2008 року б/н про надання послуг по доробці сільськогосподарської продукції, від 22.04.2008 року № 22/04 на придбання товарів, від 02.04.2008 року № 02/04 на придбання кукурудзи. Також, позивачем були укладені договори із ТОВ Континент АВС від 21.01.2008 року б/н про надання послуг транспортного експедирування, від 28.02.2008 року № 28/02 про надання маркетингових та диспетчерських послуг, від 10.04.2008 року б/н про надання транспортного експедирування, від 10.04.2008 року б/н про надання послуг експедирування, від 26.06.2008 року № 26/06 на придбання кукурудзи. У перевіряємому період позивачем із ТОВ Шерус були укладені договори від 03.09.2007 року № 03/09 про надання консультаційних послуг та від 04.09.2007 року № 04/09 про надання диспетчерських послуг, а з ТОВ Прокс-М - договори на отримання ячменя та послуг по експедируванню. На підставі отриманих накладних, актів виконаних робіт, складених контрагентами, податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ Аграрний Торговий Дім Болгар віднесено витрати по вказаним господарським взаємовідносинам до валових витрат та сформовано податковий кредит. У позивача наявні платіжні документи, накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо, копії яких наявні в матеріалах справи, що підтверджує віднесення вартості послуг, що були предметом договорів транспортного експедирування та маркетингових і диспетчерських послуг, укладених між позивачем із контрагентами, до складу валових витрат. В бухгалтерському та податковому обліку зазначені господарські операції відображено в повному обсязі. Як вбачається з акту перевірки, податкова інспекція дійшла висновків про нікчемність укладених позивачем із контрагентами правочинів тільки на підставі відсутності на момент перевірки товарно-транспортних накладних, залишивши при цьому поза увагою всі інші документи первинного обліку. При цьому перевіряючими не заперечується наявність всіх документів, які підтверджують віднесення до валових витрат витрати, що стосуються операцій з контрагентами ТОВ Леб-Сервіс , ТОВ Шерус , ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Континент-АВС та ТОВ Прокс-М . В бухгалтерському та податковому обліках вказані операції відображені у повному обсязі.

Окрім того, на думку представника позивача, рішення податкового органу, прийняті за наслідками проведеної на виконання постанови слідчого позапланової перевірки господарської діяльності ТОВ Аграрний Торговий Дім Болград у відповідності до ст.11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні та ст.66 Кримінально-процесуального кодексу України є неспроможними, оскільки повноваження органів державної податкової служби щодо здійснення такої перевірки та її наслідками врегульовані різними процесуальними законами. У зв'язку із цим при проведенні відповідачем перевірки позивача на підставі постанови старшого слідчого по кримінальній справі, у відповідача не було передбачених законом повноважень на прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т. 1 а.с. 94-98), в яких посилаючись на висновки, викладені у акті перевірки на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0, зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

У судове засідання представник товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Торговий Дім Болград" не з'явився, 01.03.2017 року за вх. №6206/17 через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від представник позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку із вищевикладеним, з урахуванням думки представника відповідача, зважаючи, що у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, оскільки представник позивача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, керуючись положенням ч.6 ст. 128 КАС України прийняв рішення продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, ознайомившись з запереченнями та поясненнями відповідача, з'ясувавши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Торговий Дім Болград" зареєстровано 27.06.2003 року в Болградській районній державній адміністрації Одеської області, код ЄДРПОУ 32450861. Станом на дату проведення перевірки підприємство знаходилось на обліку платників податків у ДПІ у Болградському районі та відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.09.2007 року №100062643 позивач є платником ПДВ .

Судом встановлено, що на підставі службових посвідчень серія НОМЕР_1 від 03.11.2006 року та серія НОМЕР_2, виданих ДПІ у Болградському районі, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС ПМ ДПА в Одеській області Балахтіна І.М. від 23.11.2009 року, співробітниками податкової служби згідно ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Аграрний Торговий Дм Болград" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Шерус", ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Контінент АВС", ТОВ "Прокс-М", за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.05.2010 року №425/2301/32450861 (т.1 а.с. 13-34), яким встановлено порушення позивачем, п.5.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 299456 гривень; п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано суми ПДВ, що підлягає сплаті, на загальну суму 225665 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Болградському районі Одеської області прийняті податкові повідомлення рішення:

- від 02.06.2010 року № 0000252301/0 (т.1 а.с.11), яким позивачу за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 449175,00 грн., з яких 299456 - за основник платежем, 149729 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 02.06.2010 року № 0000262301/0 (т.2 а.с.12), яким позивачу за порушення п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 338498,00 грн. з яких: 225665, 00 грн. - за основним платежем та 112833,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болград" оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Болградському районі.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, В.о. начальника Державної податкової інспекції у Болградському районі прийнято рішення № 4585/2301 від 22.07.2010 року про результати розгляду первинної скарги, яким податкові повідомлення-рішення від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 45-50).

ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болград" подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у в Одеській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 33691/10/25-0007 від 14.09.2010 року про результати розгляду повторної скарги, яким спірні податкові повідомлення-рішення також залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 51-55).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями та спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу до Державної податкової служби України. За результатом розгляду даної скарги прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 24.11.2010 року №12625/6/25-0115, яким спірні податкові повідомлення-рішення також залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.56-59)

Не погодившись із висновками у вказаних рішеннями органів Державної податкової служби і, як наслідок, з податковими повідомленнями-рішеннями від 02.06.2010 року № 0000252301/0, № 0000262301/0 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи - платника податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2011 року по справі № К/9991/37163/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак"до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, третя особа -Державна податкова адміністрація в Одеській області, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В рамках даної справи, судом досліджено та надано правову оцінку господарським правовідносинам ВАТ Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак"та його контрагентів -ТОВ "Прокс-М"та ТОВ "Континент АВС"за аналогічних даному спору обставин. Суд касаційної інстанції дійшов вичерпного юридичного висновку, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні, а формування валових витрат -платіжні документи, накладні, рахунки-фактури, що підтверджують віднесення вартості товарно-матеріальних цінностей, що були предметом договорів купівлі-продажу. При цьому, суд зазначив, що податкове законодавство не вимагає від платника податків контролювати та перевіряти повноваження керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами

Відповідно до вимог Наказу Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року №228/253 Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за №483/1508 (із змінами та доповненнями) встановлено: підпункт 1.3 пункту 1 Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації: подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма N 1 (міжнародна); подорожній лист вантажного автомобіля - типова форма N 2 (що діє у межах України); товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН; талон замовника - типова форма N 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Підпункт 2.2 пункту 2 Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних типових форм, що додаються до подорожнього листа. Ця вимога розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу (відрядна, погодинна, покілометрова, інша) та видів перевезення (внутрішньоміське, приміське, міжміське, міжнародне)

Підпункт 2.3 пункту 2 Товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо .

Згідно із вимогами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (із змінами і доповненнями) встановлено: розділ 1 : Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болград" мало господарські відносини з ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Континент АВС", ТОВ "Прокс-М".

Як вже зазначено судом, актом перевірки від 27.05.2010 року № 425/2301/32450861 встановлено порушення ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болград", п.5.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 299456 грн; п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано суми ПДВ, що підлягає сплаті, на загальну суму 225665 грн.

В акті перевірки від 27.05.2010 року № 425/2301/32450861 податковий орган дійшов вищевказаних висновків зважаючи на покази керівників підприємств -контрагентів позивача ТОВ "Прокс-М", ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Шерус", відповідно до яких засновники підприємств здійснили реєстрацію підприємств за винагороду, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, тобто без наміру здійснювати повноваження, покладені на власників підприємств. Крім того, перевіряючими взяті до уваги факти порушення 13.03.2008 року провадження у справі про припинення (ліквідацію) контрагента позивача - ТОВ "Шерус", та скасування 24.12.2008 року державної реєстрації підприємства ТОВ "Континент АВС"(свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.12.2008 року). З урахуванням викладеного та з огляду на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних по укладеним з ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Шерус", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Континент-АВС"та ТОВ "Прокс-М" договорам транспортного експедирування, перевіряючі дійшли висновку про безтоварність операцій і нікчемність укладених правочинів.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з відомостей з ЄДРПОУ, видами діяльності за КВЕД, які здійснює позивач є: 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болград" мало господарські відносини з ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Континент АВС", ТОВ "Прокс-М".

Так 22.04.2008 року між ТОВ Аграрний Дім Болград (покупець) та ТОВ Сакбстрой-НК (продавець), в особі ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу № 22/04 (т.2 а.с.15).

Відповідно до розділу 1 Договору № 22/04 продавець зобов'язується передати у власність покупцю стовпчики залізобетонні, а покупець прийняти і оплатити його. Загальна кількість товару по даному договору складає 5000 шт. Вартість товару складає 109000,00 грн. по ціні 21,80 грн. за одну штуку, у тому числі ПДВ 20% 18166,66 грн.

Згідно п.2.1. Договору № 22/04 продавець зобов'язаний після підписання договору, в строк до 01.05.2008 року передати покупцю товар.

Пунктами З.1-3.3 Договору № 22/04 визначено, що здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками сторін на умовах склад покупця (м.Болград). Товар вважається прийнятим за: кількістю шт. - згідно кількості, зазначеній у накладній. Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).

Відповідно до п.6.1. Договору № 22/04 оплата товарів здійснюється за договірною ціною в такому порядку: переплата 100%.

Окрім того, між ТОВ Аграрний Дім Болград (покупець) та ТОВ "Сабстрой-НК" (продавець), в особі ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу від 02.04.2008 року № 02/04 (т.2 а.с.20).

Відповідно до розділу 1 Договору № 02/04 продавець зобов'язується передати у власність покупцю кукурудзу, а покупець прийняти і оплатити його. Загальна кількість товару по даному договору складає 1,52 т. Вартість товару складає 4256,00 грн. по ціні 2800,00 грн. за тону, у тому числі ПДВ 20% 709,33 грн.

Згідно п.2.1. Договору № 22/04 продавець зобов'язаний після підписання договору, в строк до 15.04.2008 року передати покупцю товар.

Пунктами З.1-3.3 Договору № 02/04 визначено, що здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками сторін на умовах склад покупця (м.Болград). Товар вважається прийнятим за: кількістю т.- згідно кількості, зазначеній у накладній. Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).

Відповідно до п.6.1. Договору № 02/04 оплата товарів здійснюється за договірною ціною в такому порядку: переплата 100%.

Також між ТОВ Аграрний Дім Болград (замовник) та ТОВ "Сабстрой-НК" (виконавець) в особі ОСОБА_9 укладено договір надання послуг від 02.04.2008 року № б/н (т.2 а.с.21) відповідно до п.2.1. якого виконавець виконує доборку сільськогосподарської продукції до діючих ДСТУ.

Відповідно до п.5.1. вказаного договору оплата виконаної виконавцем роботи, визначеної згідно з умовами даного договору, здійснюється у розмірі за її договірною ціною, яка становить: доборка кукурудзи - 3800,00 грн., упаковка - 170,83 за 1 тону.

01 листопада 2007 року та 01 грудня 2007 року між ТОВ Аграрний Дім Болград (клієнт) та ТОВ ТОВ "Сабстрой-НК" (експедитор), в особі ОСОБА_9 укладено договори транспортного експедирування № б/н (т.2 а.с.25-30) про надання комплексу послуг, пов'язаних з організацією перевезення пшениці.

На підтвердження виконання вищевказаних умов договорів позивачем надано до суду акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), накладні, податкові накладні, акт виконаних робіт (т.2 а.с.31-32, 77-80, 82-84).

В межах здійснення своєї господарської діяльності 28 лютого 2008 року між ТОВ Аграрний Дім Болград (довіритель) та ТОВ Континент АВС (повірений), в особі ОСОБА_1 укладено договір на надання маркетингових і диспетчерських послуг по купівлі продукції № 28/03 (т.2 а.с.22).

26 червня 2008 року між ТОВ Аграрний Дім Болград (покупець) та ТОВ Континент АВС (продавець), в особі ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу № 26/06 (т.2 а.с.16) з аналогічними договору від 22.04.2008 року умовами.

Відповідно до розділу 1 Договору № 26/06 (т.2 а.с.16) продавець зобов'язується передати у власність покупцю кукурудзу врожаю 2007 року, а покупець прийняти і оплатити його. Загальна кількість товару по даному договору складає 5 тон +/-10%. Вартість товару складає 19800,00 грн. по ціні 3960,00 грн. за одну тону, у тому числі ПДВ 20% 3300,00 грн.

Відповідно до розділу 1 Договору № 26/06 (т.2 а.с.17) продавець зобов'язується передати у власність покупцю ріпак врожаю 2008 року, а покупець прийняти і оплатити його. Загальна кількість товару по даному договору складає 25 тон +/-10%. Вартість товару складає 74500,00 грн. по ціні 2980,00 грн. за одну тону, у тому числі ПДВ 20% 12416,67,00 грн.

10 квітня 2008 року між ТОВ Аграрний Дім Болград (клієнт) та ТОВ Континент АВС (експедитор), в особі ОСОБА_1 укладено договори транспортного експедирування № б/н (т.2 а.с.18-19) про надання комплексу послуг, пов'язаних з організацією перевезення гороху.

Відповідно до п.4.1. договору транспортного експедирування № б/н від 10.04.2008 року, оплата послуг експедитора проводиться клієнтом на підставі рахунків наданих експедитором та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора, виходячи з розрахунку 100 грн. за одну тону перевезеного товару.

21 січня 2008 року між ТОВ Аграрний Дім Болград (клієнт) та ТОВ Континент АВС (експедитор), в особі ОСОБА_1 укладено договір транспортного експедирування № б/н (т.2 а.с.23-24) про надання комплексу послуг, пов'язаних з організацією перевезення кукурудзи.

Відповідно до п.4.1. договору транспортного експедирування № б/н від 21.01.2008 року, оплата послуг експедитора проводиться клієнтом на підставі рахунків наданих експедитором та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора, виходячи з розрахунку 369,00 грн. за одну тону перевезеного товару.

На підтвердження виконання вищевказаних умов договорів до суду надано акти виконаних робіт, податкові накладні, які підписані ОСОБА_1 (т.2 а.с.33-34, 81, 85-90, 92-93

Також з акту перевірки судом встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ Аграрний Дім Болград згідно усних умов здійснювало придбання зерна у ТОВ ЛЕБ-Сервіс та згідно з договорами від 02.07.2007 року б/н та від 01.10.2007 року отримувалися транспортно-експедиторські послуги від ТОВ ЛЕБ-Сервіс в особі директора ОСОБА_6

Здійснюючи господарські операції по вказаним договорам позивачем та ТОВ ЛЕБ-Сервіс складені податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт (т.2 а.с.56-76)

З акту перевірки судом встановлено, що у перевіряємому період позивачем із ТОВ "Шерус" були укладені договори від 03.09.2007 року № 03/09 про надання консультаційних послуг та від 04.09.2007 року № 04/09 про надання диспетчерських послуг, а з ТОВ "Прокс-М" договори на отримання ячменя та послуг по експедируванню.

На підставі отриманих накладних, актів виконаних робіт, складених контрагентами, податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болгар" віднесено витрати по вказаним господарським взаємовідносинам до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Здійснюючи господарські операції по вказаним договорам позивачем та ТОВ "Прокс-М", ТОВ "Шерус" складені податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт (т.2 а.с.35-37, 48, 54-55, )

Суми податку на додану вартість по податковим накладним. Виписаним ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Шерус", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Континент-АВС"та ТОВ "Прокс-М" були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ

До суду представником ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болград" надано товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 165-252), однак суд не приймає до уваги вказані документи як підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Леб-Сервіс , ТОВ Сабсторй НК , ТОВ Континент АСВ , зважаючи на те, що вказані документи містяться в матеріалах справи у незасвідчених копіях, у них не заповнені усі обов'язкові реквізити для вказаних документів, а саме: відсутні прізвище, ім'я та по батькові особи, яка приймала товар. Також до суду не надано документів на підтвердження повноважень у особи, яка дозволила відпуск товарів.

Суд критично оцінює надані з боку позивача накладні на підтвердження реалізації придбаного у вищевказаних контрагентів товарів, оскільки, по перше, з наданих документів не вбачається можливим встановити, придбаний під час здійснення яких саме господарських операцій вказаних товар був отриманий позивачем, по друге, вказані документи жодним чином не засвідчені, по третє, у вказаних документах відсутні посада, прізвища, імена та по батькові осіб, які їх підписали, а також з огляду на наступне.

З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що матеріалах кримінальної справи №201200900015 є пояснення громадян ОСОБА_2 (який значився засновником та директором ТОВ Шерус ), ОСОБА_3 (який значився засновником та директором ТОВ Сабстрой-НК), ОСОБА_4 (який значився засновником та директором ТОВ Прокс-М), ОСОБА_5 (який значився засновником та директором ТОВ Континет ABC), ОСОБА_6 (яка значилась засновником та директором ТОВ Леб-Сервіс ), в яких зазначені фізичні особи пояснили, що зареєстрували вказані товариства на прохання малознайомих та незнайомих осіб за винагороду без мети здійснювати підприємницьку діяльність, документів фінансової та податкової звітності, а також інших документів не підписували.

Суд зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеські області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року скасувано, та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням, окрім іншого, на те, що: …Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: податковий орган дійшов неправомірного висновку про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи; позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ "Шерус", ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Контінент АВС", ТОВ "Прокс-М", оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Також суд виходив з того, що у податкового органу не було передбачених законодавством підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, проведеної на виконання постанови слідчого, оскільки повноваження органів державної податкової служби щодо здійснення такої перевірки та її наслідками врегульовані різними процесуальними законами .

Окрім цього, у вказаному рішенні Вищого адміністративного суду України вказано: …Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ "Шерус", ТОВ "Леб-Сервіс", ТОВ "Сабстрой-НК", ТОВ "Контінент АВС", ТОВ "Прокс-М", позивач посилався наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема, актів прийому-передачі виконаних робіт (послуг), актів виконаних робіт, податкових накладних, накладних (т.2 арк. справи 31-37, 48, 54-93) (які частково були надані ним на перевірку, оскільки документи були вилучені згідно протоколів виїмки від 04 листопада 2009 року та від 16 листопада 2011 року, що знайшло своє відображення у акті перевірки), виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбані у вказаних контрагентів товарно-матеріальні цінності були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 арк. справи 124-252). В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на те, що: вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року у справі № 1-1363/09 ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме за фіктивне підприємництво - створення ТОВ "Прокс-М" з метою прикриття незаконної діяльності (т.2 арк. справи 52-53); у матеріалах кримінальної справи № 201200900015 є пояснення громадян ОСОБА_2 (який значився засновником та директором ТОВ "Шерус"), ОСОБА_3 (який значився засновником та директором ТОВ "Сабстрой-НК") (т.2 арк. справи 49-51), ОСОБА_4 (який значився засновником та директором ТОВ "Прокс-М") (т.2 арк. справи 45-47), ОСОБА_5 (який значився засновником та директором ТОВ "Континент АВС"), ОСОБА_6 (яка значилась засновником та директором ТОВ "Леб-Сервіс") (т.2 арк. справи 42-44), в яких зазначені фізичні особи пояснили, що зареєстрували вказані товариства на прохання малознайомих та незнайомих осіб за винагороду без мети здійснювати підприємницьку діяльність, документів фінансової та податкової звітності, а також інших документів не підписували. Колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. В свою чергу, колегія суддів вказує, що вирок Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року у справі № 1-1363/09, копія якого знаходиться в матеріалах справи, містить напис про те, що він не набрав законної сили. Також, матеріали справи містять постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року у справі № 1-656/11 по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року у справі № 1-656/11 по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2, у скоєнні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2011 року у справі № 1-п/1522/829/11 по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (т.2 арк. справи 96-113), які набрали законної сили, згідно з якими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту "в" статті 1, статті 6 Закону України "Про амністію", статті 44 Кримінального кодексу України. Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що закриття кримінальної справи на підставі Закону України "Про амністію" не є припиненням кримінального переслідування особи за реабілітуючими обставинами. Також, суди не встановили, чи був постановлений вирок, або інше процесуальне рішення у цій кримінальні справі щодо вчинення (не вчинення) ОСОБА_5 злочинів, у скоєнні яких його було обвинувачено. Колегія суддів вказує, що вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом. .

Зважаючи на викладене, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 року зазначається, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи приписи ч.5 ст.227 КАС України та положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд, вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, та надаючи оцінку обставинам у справі, зазнає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

При цьому, ч.1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно акту перевірки, судом встановлено, що директором:

- ТОВ Прокс-М станом на момент проведення перевірки був ОСОБА_4;

- ТОВ Континен-АВС станом на момент проведення перевірки був ОСОБА_5;

- ТОВ Леб-Сервіс була ОСОБА_6, а станом на момент проведення перевірки - ОСОБА_5;

- ТОВ Сабстрой-НК станом на момент проведення перевірки був ОСОБА_3;

- ТОВ Шерус станом на момент проведення перевірки був ОСОБА_2.

Під час нового розгляду справи на пропозицію суду надати додаткові докази, з боку позивача жодних доказів в обґрунтування своєї позиції не надано.

В свою чергу з боку відповідача до суду надано:

- вирок Приморського районного суду від 02.11.2009 року у справі №1-1363/09 (т.3 а.с.130-132) з відміткою про набрання даним рішенням законної сили, згідно якого ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

- вирок Приморського районного суду від 001.05.2015 року у справі №1-657/11 (т.3 а.с.160-212) з відміткою про набрання даним рішенням законної сили, згідно якого: ОСОБА_7, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України; ОСОБА_10, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.212, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України; ОСОБА_11 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.212, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

При цьому вказаним вироком суду кримінальна справа, по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_3 закінчена постановою Приморського районного суду м.Одеси у зв'язку із застосуванням до вказаних осіб Закону України Про амністію , а ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із актом амністії. Також встановлено, що вказаними особами було створено підприємства без наміру здійснювати в установі фінансово-господарську діяльність.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про амністію амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Тобто, закінчення проваджень у справах відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у зв'язку із актом амністії є фактом того, що вказані особи були визнанні винним у скоєнні злочинів, які їм інкримінувались.

Статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК . Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Частиною другою статті 215 ЦК визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, статтею 228 ЦК встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 ЦК ).

Таким чином, оскільки керівники підприємств-контрагентів ТОВ "Аграрний Торговий Дім Болград" заперечували свою участь у здійсненні господарської діяльності ТОВ Прокс-М , ТОВ Континен-АВС , ТОВ Леб-Сервіс , ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Шерус , вказані особи визнанні винними у скоєнні злочинів, які їм інкремінувались, суд вважає, що фактично господарська діяльність контрагентів має ознаки фіктивного підприємництва.

Суд зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

Аналогідних висновків дійшов Верховний суд Украхни у своїх постановах від 14.06.2016 року у справі № 826/14268/14, від 17.11.2015 року у справі 2а/3264/11/1070 .

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову.

Поряд з цим, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 року у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 року у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Окрім того, Верховний Суд України у постановах від 22.09.2015 року у справі №21-887а15 та від 03.11.2015 року у справі №21-4471а15, від 22.03.2016 року у справі №21-170а16 визначив, що ознакою дефектності первинних документів (у тому числі й податкових накладних) є пояснення посадових осіб постачальника, відібрані в рамках кримінальних справ, котрі заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, укладанні і підписанні первинних документів. Водночас, Суд наголосив, що сам факт того, що на момент розгляду справи стосовно офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Ідентична за змістом позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016 К/800/37101/13.

Також у постановах від 17.11.2015 р. у справі № 21-277а15, від 22.09.2015 р. у справі №21-887а15 та від 01.12.2015 р. у справі № 21-3788а15 ВСУ дійшов висновку, що вирок суду, який встановлює фіктивність господарської діяльності контрагента, не може бути не врахований судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть у випадку формального підтвердження її первинними документами, а тому первинні документи, які були виписані фіктивним контрагентом і стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, не можуть вважатися належним чином оформленими і підписаними звітними документами, що засвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, у зв'язку з чим віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки визначальним критерієм для виникнення права у платника податків на формування податкового кредиту/витрат є реальність здійсненої ним господарської операції в рамках податкових відносин та у межах його господарської діяльності, а тому варто зробити висновок, що предметом доказування у даній справі становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення спірних господарських операцій з поставки товарів (робіт та послуг) із відповідним та належним до таких операцій документуванням, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача, при цьому, суд також має враховувати, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для підтвердження даних податкового обліку, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Поряд із цим, у постановах від 22.09.2015 р. у справі №21-1359а15, від 27.10.2015 р. у справі №21-1539а15, від 15.12.2015 р. у справі №21-4266а15 ВСУ зазначив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Така позиція цілком відповідає п.110 та п.112 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , в яких зазначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. Однак оскільки обов'язок з'ясувати наявність підстав для звільнення від сплати штрафу виникає тоді, коли цього вимагають факти в справі, тягар доведення наявності таких підстав лежить, по суті, на платникові податків. Отже, податкові органи і суди насамперед повинні з'ясувати, чи є неточності/помилки, виявлені при оподаткуванні, наслідком невибачного діяння, відповідальність за яке несе платник податків, і чи не було явно несправедливо призначати такий штраф як покарання за це діяння. Таким чином, податкова система діє із застосуванням презумпції, спростування якої залежить від платника податків.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, наявності виробних потужностей та місць для розміщення приданого товару, обов'язкових, визначених у договорах товаросупровідник документів, таких, як рахунків.

Суд не приймає до уваги як на підставу для скасування спірних податкових повідомлень рішень на те, податкового органу посилання представника позивача на те, що не було передбачених законодавством підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, проведеної на виконання постанови слідчого, оскільки повноваження органів державної податкової служби щодо здійснення такої перевірки та її наслідками врегульовані різними процесуальними законами з огляду на наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, визначену в постанові від 24 грудня 2010 року (№21-25а10) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що чинним законодавством передбачений такий спосіб захисту платників податків від неправомірних дій контролюючих органів як не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

В свою чергу, як встановлено судом розділу 3 акту перевірки від 25.07.2010 року №425/2301/32450861, позивачем для проведення вказаної перевірки листом від 06.05.2010 року №01-06 надано наступні документи: обороно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року в розрізі контрагентів ТОВ Леб-Сервіс , ТОВ ТОВ Сабстрой-НК , ТОВ Континент-АВС , ТОВ Прокс-М Шерус , копії договорів, журнал-ордер №6, акти виконаних робіт, податкових накладних, виданих ТОВ Шерус на виконані послуги за вересень 2009 року.

Тим самим, на думку суду, позивач фактично допустив посадових осіб ДПС до проведення перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0 прийняті у межах та у відповідності до вимог податкового законодавства України, що діяло на момент виникнення правовідносин.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Торговий Дім Болград" не підлягають задоволенню, з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Торговий Дім Болград" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Болградському районі Одеської області від 02.06.2010 року № 0000252301/0, 0000262301/0 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Корой