Рішення

від 10.03.2017 по справі 914/3294/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017р. Справа№ 914/3294/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Львівського обласного територіального відділення ОСОБА_1 комітету України, м.Львів,

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку І.Сірка , м.Львів,

про стягнення штрафу, пені і зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 18.03.2016 №3 р/к

ціна позову: 34,00 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 30.12.2016 року №08-2057);

Відповідача: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського обласного територіального відділення ОСОБА_1 комітету України до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку І.Сірка про стягнення штрафу, пені і зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 18.03.2016 №3 р/к. Ціна позову 34,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2016 року у даній справі позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2017р. В судових засіданнях 24.01.2017 року, 07.02.2017 року та 07.03.2017 року оголошувалась перерва до 07.02.2017 року, до 21.02.2017 року та до 10.03.2017 року відповідно, про що представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні під розписку. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі від 21.02.2017 року у справі.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2016 року у даній справі відстрочено Позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до 24.01.2017 року. Ухвалами суду від 24.01.2017 року, 07.02.2016р. та 21.02.2017р. продовжено Позивачу відстрочку сплати судового збору.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві.

Відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Впродовж розгляду справи представником Відповідача проти позову заперечено повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві та інших поданих суду докуметах.

Крім того, 09.032017 року Відповідач подав клопотання (вх. №9357/17), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює Сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, на обов'язковість виконання якої вказувалось в ухвалах про відкладення розгляду справи, окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення ОСОБА_1 комітету України 18.03.2016 року прийнято Рішення №3 р/к у справі №1-13-53/2015 (надалі - Рішення), яким постановлено, що Відповідач не подавши Позивачу інформацію на вимогу Голови ОСОБА_3 від 31.03.2015 року №13/03-209 вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Територіальному відділенню ОСОБА_1 комітету України у встановлені головою ОСОБА_3 строки. Пунктом 2 резолютивної частини рішення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у п.1 Рішення на Відповідача накладено штраф у розмірі 17 грн. та зобов'язано його, відповідно до п.ІІІ Рішення, протягом двох місяців з дня отримання рішення подати Позивачу інформацію щодо:

1. Вказати причини відключень нежитлового (цокольного) приміщення з 01.03.2015 року Заявника за адресою: м.Львів, вул. Сірка, 23 від мереж електропостачання;

Копію попередження про відключення нежитлового (цокольного) приміщення Заявника за адресою: м.Львів, вул. Сірка, 23 від мереж електропостачання з 01.04.2015 року;

2. Копію акта про відключення нежитлового (цокольного) приміщення Заявника за адресою: м.Львів, вул. Сірка, 23 від мереж електропостачання з 01.04.2015 року;

3. Ким надавались вказівки на відключення нежитлового (цокольного) приміщення Заявника за адресою: м.Львів, вул. Сірка, 23 від мереж електропостачання з 01.04.2015 року;

4. Надати копії документів, що підтверджують проведення ремонтно-профілактичних робіт електрощитової будинку за адресою: м.Львів,вул.Сірка, 23 від мереж електропостачання у 2015 році;

5. Чи надаються Відповідачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території ТОВ Сонячна корона . У випадку надання вказаних робіт надати копію договору на утримання будинку та прибудинкової території та вказати чи станом на 30.03. за надання таких послуг;

6. Розшифрувати види послуг, що входять у вартість за відшкодування витрат по будинку за адресою: м.Львів, вул.Сірка, 23;

При цьому надати підтверджуючі документи, якими Відповідач встановив такий розмір відшкодування витрат по будинку.

Листом від 25.03.2016 року вих. №13/03-477 Позивач надіслав Відповідачу ОСОБА_4 про прийняття рішення та копію вказаного Рішення, проте, поштовий конверт із вказаним повідомленням та рішенням був повернутий на адресу Позивача із відміткою відділення поштового зв'язку За закінченням терміну зберігання .

Окрім того, інформаційне повідомлення про вказане рішення та короткий зміст його резолютивної частини було опубліковано в газеті Урядовий кур'єр (випуск від 16.07.2016 року №132).

23.01.2017 року Позивачем подано до суду клопотання (вх. №2440/17), у якому, серед іншого, повідомляє суд про те, що 16.01.2017 року Позивачем отримано листа Відповідача від 11.01.2017 року №1 щодо погашення суми заборгованості, як є предметом спору у справі. В підтвердження викладеного Позивачем долучено до матеріалів справи копію Листа від 11.01.2017 року №1 та Платіжного доручення від 11.01.2017 року №1 про сплату 34,00 грн. штрафу згідно Рішення від 18.03.2016 року №3 р/к у справі №1-13-53/2015.

24.01.2017 року Відповідачем подано Відзив на позовну заяву (вх. №2672/17), у якому вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в їх задоволенні у повному обсязі з підстав неодноразового звернення до Позивача із заявами про те, що обставини, встановлені у Рішенні, не належать до компетенції Позивача.

Також, як на підставу своїх заперечень проти позову, Відповідач посилається на те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є непідприємницькою організацією, створюється для забезпечення і захисту прав співвласників, а також дотримання їх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами Об'єднання, а Позивач є державним органом із спеціальним статусом, який здійснює державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Мета та предмет діяльності Позивача, визначені приписами статті 4 Закону України про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не передбачають провадження Об'єднанням підприємницької діяльності, а тому Відповідач не є суб'єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги , а може лише виступати в якості колективного споживача (абонента).

Окрім того, Відповідач вказує на те, що 01.01.2016 року укладено із ТзОВ Сонячна корона Договір №1/16 про відшкодування витрат експлуатаційних та комунальних витрат на утримання будинку та прибудинкової території, де знаходяться нежитлові приміщення і Додатком №1 до Договору встановлено погоджений розрахунок експлуатаційних втрат в розмірі 172,00 грн., з яких: прибирання прибудинкової території - 89,25 грн., технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем - 45,38 грн., дератизація - 0,44 грн., обслуговування димовентиляційних каналів - 8,98 грн., проведення поточного ремонту конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем - 27,94 грн.

06.03.2017 року Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву (вх. №4838/17), у якому, серед іншого, вказує на те, що станом на 01.04.2015 року між Відповідачем та ТзОВ Сонячна корона не існувало договірних відносин з приводу постачання електричної енергії, а відтак, інформація щодо відключення ТзОВ Сонячна корона від електропостачання та за чиїми вказівками таке відключення відбувалось у Відповідача відсутня.

Також Відповідач звертає увагу суду на відсутність обов'язку надання документів та інформації з підстав введення статтею 31 Закону України Про державний бюджет України на 2014 рік мораторію на проведення перевірок юридичних осіб ОСОБА_1 комітетом.

Окрім того, на відсутність дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки Відповідача ОСОБА_1 комітетом як і про відсутність самої перевірки Відповідача зазначає також Позивач у листі від 13.08.2015 року вих. №13-03-1418.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 17,00 грн. пені та 17,00 штрафу, а також зобов'язання виконати Рішення в частині надання інформації, витребуваної підпунктами 1-5 пункту ІІІ Рішення суд зазначає наступне.

Під час розгляду даної справи, Відповідачем погашено суму заборгованості, котра є предметом спору, що не заперечується Сторонами та підтверджується платіжним дорученням від 11.01.2017 року №1 про сплату 34,00 грн. штрафу згідно Рішення (копія котрого міститься в матеріалах справи) .

Крім того, 09.03.2017 року представником Відповідача до суду подано клопотання (вх. №9357/17) про долучення до матеріалів справи листа №11 від 09.03.2017 року, з відміткою про отримання такого адресатом.

У вищевказаному листі Відповідачем, зазначено інформацію, котра витребовувалась підпунктами 1-5 пункту ІІІ Рішення.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено в пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , що перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2. Постанови).

Відповідно до п.4.4. Постанови господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 -1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Згідно п.1 -1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд дійшов висновків про необхідність припинення провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору, в частині:

- стягнення з Відповідача на користь Позивача 17,00 грн. пені та 17,00 штрафу;

- зобов'язання Відповідача виконати Рішення в частині подачі Позивачу інформації, зазначених у вищеперелічених підпунктах 1-5 пункту ІІІ постановленого Позивачем Рішення.

Судом роз'яснено представникам Сторін правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтями 22 та 80 ГПК України.

Щодо позовної вимоги в частині надання інформації, витребуваної підпунктом 6 пункту ІІІ Рішення суд зазначає наступне.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України Про захист економічної конкуренції , Законом України Про ОСОБА_1 комітет України , Законом України Про здійснення державних закупівель .

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються ОСОБА_1 комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. ОСОБА_1 комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Згідно із ст.5 Закону України Про ОСОБА_1 комітет України , ОСОБА_1 комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України Про захист економічної конкуренції , Про захист від недобросовісної конкуренції , цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України Про ОСОБА_1 комітет України визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції ОСОБА_1 комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

ОСОБА_1 комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. ОСОБА_1 комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів ОСОБА_1 комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення ОСОБА_1 комітету України приймається від імені територіального відділення ОСОБА_1 комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 12 -1 Закону України Про ОСОБА_1 комітет України ).

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення ОСОБА_1 комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно статті 27 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції процесуальні засади діяльності органів ОСОБА_1 комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів ОСОБА_1 комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи ОСОБА_1 комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про ОСОБА_1 комітет України розпорядження, рішення та вимоги органу ОСОБА_1 комітету України, голови територіального відділення ОСОБА_1 комітету України, вимоги уповноважених ними працівників ОСОБА_1 комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1ст.48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи ОСОБА_1 комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів ОСОБА_1 комітету України , голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання .

Рішення Позивача, станом на момент розгляду справи, не оскаржено у встановленому законодавством порядку та є дійсним, а отже обов'язковим до виконання; при цьму суд також зазначає, що Відповідачем частково виконано Рішення Позивача, про що зазначено вище в мотивувальній частині рішення суду.

Однак, листом №11 від 09.03.2017 року Відповідач відмовився від виконання пп.6 п.ІІІ Рішення, повідомивши Позивача, що він не є надавачом послуг, а тому надати розшифровку про види послуг, що входять у вартість за відшкодування витрат по будинку, а тим більше підтверджуючі документи, не має змоги через їх відсутність.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року №3-28гс15 у справі №916/2197/13, що Відповідач не здійснює господарської діяльності, оскільки його діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, ця діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта.

Однак, стаття 22 ЗУ Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку визначає, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Також суд звертає увагу, що Відповідачем до відзиву на позовну заяву (вх. №2672/17 від 24.01.2017р.) долучено копію Договору №1/16 від 01.01.2016р., укладеного між ним та ТзОВ Сонячна Корона , відповідно до умов п.п.2.4.2., 3.1. котрого, ТзОВ Сонячна Корона зобов'язано сплачувати Відповідачу витрати за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території у вигляді відповідної частини експлуатаційних витрат, із розрахунку, який наведено у Додатку №1 до цього договору.

З вищевказаного договору вбачається, що Відповідачу сплачуються кошти, за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території, види та тариф котрих відображено, зокрема, у Додатку №1 до Договору №1/16 від 01.01.2016р.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, ненадання Відповідачем інформації, зазначеної у вимозі пп.6 п.ІІІ Рішення, котре є обов'язковим до виконання, є порушенням норм чинного законодавства, а отже позовна вимога в частині зобов'язання виконати вищевказаний підпункт Рішення є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

10.03.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 15.03.2017р.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч.1; пп.пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 8 Закону України Про Державний Бюджет України на 2016 рік передбачено, що станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 грн. 00 коп.

Пунктом 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) визначено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з Відповідача у доход Державного бюджету України.

Із врахуванням вищенаведеного та, у відповідності до статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача в доход Державного Бюджету України 229,67грн. (1378 : 6=229,666666666667?229,67) судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 33, 34, 43, 49, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 40 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 6, 7, 22 Закону України Про антимонопольний комітет України , ст.ст. 1, 7, 48, 50, 56, 59, 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , ст.ст. 27, 30 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку І.Сірка (79052, м. Львів, вул. І. Сірка, буд. 23; ідентифікаційний код 37693814) до державного бюджету штрафу у розмірі 17грн. і пені у розмірі 17грн., а також зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку І.Сірка виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення ОСОБА_1 комітету України від 18.03.2016 №3 р/к, а саме подати Львівському обласному територіальному відділенню ОСОБА_1 комітету України таку інформацію: 1. Вказати причини відключень нежитлового (цокольного) приміщення з 01.03.2015 року Заявника за адресою: м.Львів, вул. Сірка, 23 від мереж електропостачання; Копію попередження про відключення нежитлового (цокольного) приміщення Заявника за адресою: м.Львів, вул.Сірка, 23 від мереж електропостачання з 01.04.2015 року; 2. Копію акта про відключення нежитлового (цокольного) приміщення Заявника за адресою: м.Львів, вул. Сірка, 23 від мереж електропостачання з 01.04.2015 року; 3. Ким надавались вказівки на відключення нежитлового (цокольного) приміщення Заявника за адресою: м.Львів, вул. Сірка, 23 від мереж електропостачання з 01.04.2015 року; 4. Надати копії документів, що підтверджують проведення ремонтно-профілактичних робіт електрощитової будинку за адресою: м.Львів, вул.Сірка, 23 від мереж електропостачання у 2015 році; 5. Чи надаються Відповідачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території ТОВ Сонячна корона . У випадку надання вказаних робіт надати копію договору на утримання будинку та прибудинкової території та вказати чи станом на 30.03. за надання таких послуг припинити.

3. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку І.Сірка (79052, м. Львів, вул. І. Сірка, буд. 23; ідентифікаційний код 37693814) виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення ОСОБА_1 комітету України від 18.03.2016 №3 р/к, а саме подати Львівському обласному територіальному відділенню ОСОБА_1 комітету України (79005, м. Львів, вул. І. Франка, буд. 61; ідентифікаційний код 20812013) таку інформацію: 6. Розшифрувати види послуг, що входять у вартість за відшкодування витрат по будинку за адресою: м.Львів, вул.Сірка, 23; При цьому надати підтверджуючі документи, якими Відповідач встановив такий розмір відшкодування витрат по будинку .

4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку І.Сірка в дохід Державного бюджету України 229,67грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.