Ухвала

від 15.03.2017 по справі 916/138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"15" березня 2017 р. Справа № 916/138/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Буряченко А.М., ордер серія ОД №200308 від 15.01.2017р.

від відповідача-1: Цокур В.В., довіреність від 26.12.2016р. №281/исх-гс

від відповідача-2: Бундєва А.Г., довіреність від 13.12.2016р. №01-36/65

треті особи: ОСОБА_4 особисто, ОСОБА_5 особисто

від інших третіх осіб: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОРОНЦОВСЬКИЙ-8 (65026, м. Одеса, пров. Воронцовський, буд. 8, код ЄДРПОУ 41005995)

до відповідачів: 1. Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691);

2. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. ОСОБА_5 (АДРЕСА_1);

2. ОСОБА_6 (АДРЕСА_1);

3. ОСОБА_7 (АДРЕСА_1);

4. ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

про: усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2017р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОРОНЦОВСЬКИЙ-8 звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про:

- усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_3, шляхом зобов'язання Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та будь-яких третіх осіб припинити дії, направлені на порушення прав позивача та його членів в володінні, користуванні та розпорядженні спільним майном багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3;

- зобов'язання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради розірвати всі договори з третіми особами, предметом яких є спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3;

- зобов'язання Одеської міської ради та будь-яких третіх осіб звільнити приміщення, які є спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що відповідачі неправомірно володіють, користуються та розпоряджаються допоміжними приміщеннями, в тому числі приміщенням горища, та спільним майном багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3, що є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, в т.ч. в порушення рішення Конституційного суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).

Разом з позовною заявою позивач 17.01.2017р. надав до суду заяву за вх.№2-253/17 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_3; заборони Одеській міській раді, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та будь-яким третім особам чинити перешкоди позивачу в управлінні будинком, забезпеченні його безаварійної експлуатації та користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що:

- Одеська міська рада вчиняє дії щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкт, що належить до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, а саме: горище, загальною площею 90 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3;

- Департамент комунальної власності Одеської міської ради вчиняє дії щодо передачі в оренду об'єкту, що належить до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, а саме: горища, загальною площею 90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

У запереченнях на заяву про забезпечення позову за вх.№3495/17 від 13.02.2017р. відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на: ненадання позивачем доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову; не доведення того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі; відсутність співрозмірності заявлених заходів забезпечення позову та предмету спору.

У запереченнях на заяву про забезпечення позову за вх.№3647/17 від 14.02.2017р. відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав ненадання позивачем доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

15.03.2017р. за вх.№6062/17 до суду від позивача надійшло клопотання про терміновий розгляд заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позову виключно в частині накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення заяви про забезпечення позову з підстав, викладених у запереченнях.

У судовому засіданні третя особа (ОСОБА_4) підтримала заяву позивача про забезпечення позову.

Третя особа (ОСОБА_5) у судовому засіданні позиції щодо заяви про забезпечення позову не надала.

Інші треті особи (ОСОБА_6, ОСОБА_7) у судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_3, та зобов'язання звільнити спірне майно.

При цьому позивач виходить з презумпції того, що спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), за адресою: АДРЕСА_3, належить співвласникам багатоквартирного будинку за вказаною адресою, інтереси яких позивач в даному випадку представляє після створення та реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку :

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Позиції відповідачів у даній справі, в т.ч. щодо відсутності необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зводяться до того, що належним власником горища, загальною площею 90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка отримала його у власність у 1991 році у складі загального житлового та нежитлового фонду місцевих рад народних депутатів.

При цьому відповідачі посилаються на процедуру розмежування державного майна, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) .

Окрім того, відповідачі вказують на недоведеність позивачем необхідності застосування запропонованих засобів забезпечення позову у даній справі.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 09.10.2016р. доопрацьовано та розміщено на офіційному сайті міста Одеси проект рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №035726 Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі , в додатку до якого визначений перелік об'єктів нерухомого майна, розташованих у м. Одесі, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси, до якого, зокрема, включено нежитлове приміщення НОМЕР_1 загальною площею 90 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2016р. №343 Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі вирішено зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі, згідно з переліком; Департамент комунальної власності Одеської міської ради зобов'язано відповідно до діючого законодавства України у тримісячний строк вжити заходів щодо реєстрації за територіальною громадою м. Одеси права власності на об'єкти нерухомого майна згідно з пунктами 1, 2 цього рішення. В додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2016р. №343 наведений перелік об'єктів нерухомого майна, розташованих у м. Одесі, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси, до якого, зокрема, включено нежитлове приміщення НОМЕР_1 загальною площею 90 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

11.11.2016р. на офіційному сайті міста Одеси відповідачем-2 розміщено Інформацію про намір передати в оренду нежитлові приміщення, що є об'єктами комунальної власності територіальної громади міста Одеси, в т.ч. нежитлове приміщення горища НОМЕР_1 загальною площею 90 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, для розміщення майстерні з надання побутових послуг.

На запитання суду представники відповідачів не заперечують факту вчинення органом місцевого самоврядування дій щодо оформлення права власності, дії щодо реєстрації права комунальної власності на горище за адресою: АДРЕСА_3 та наміру здати вказане горище в оренду після державної реєстрації права комунальної власності.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Така ж правова позиція викладена в п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (з наступними змінами та доповненнями).

У зв'язку з необхідністю дотримання справедливого балансу інтересів сторін у справі та з огляду на необхідність встановлення спроможності конкретного заходу забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд, застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок , і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яка захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі Чижов проти України ). Право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (рішення Європейського суду з прав людини від 28.07.1999р. у справі Іммобільяре Саффі проти Італії ). Правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній порядок держави дозволяв невиконання остаточного і обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 03.05.2001р. у справі Кайсина та інших проти України ). Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 07.05.2002р. у справі Бурдов проти Росії ).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України наголосив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п.107, ECHR 2000-I).

При цьому слід враховувати, що господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Така ж правова позиція викладена в п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (з наступними змінами та доповненнями).

Суд приймає до уваги, що заходами забезпечення позову наразі не вирішується спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю судового спору щодо володіння та користування спірним майном та суб'єктів цього володіння та користування, під час розгляду якого фактично вчиняються дії щодо державної реєстрації права власності та зміни користувача (передачі майна в оренду).

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є, зокрема, усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_3, та зобов'язання звільнити спірне майно, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів всіх учасників судового процесу, з огляду на те, на даний час відповідачами здійснюються дії щодо оформлення права комунальної власності на майно, яке є об'єктом судового спору, та дії щодо подальшої передачі його в оренду стороннім особам, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу , справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача за вх.№2-253/17 від 17.01.2017р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача за вх.№2-253/17 від 17.01.2017р. про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Боржник: Одеська міська рада (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

Стягувач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОРОНЦОВСЬКИЙ-8 (65026, м. Одеса, пров. Воронцовський, буд. 8, код ЄДРПОУ 41005995)

Ухвала набрала законної сили 15.03.2017р.

Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання протягом трьох років.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Суддя Ю.С. Бездоля