Постанова

від 02.03.2017 по справі 911/542/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа№ 911/542/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Івашин Л.Є. - представник;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: Кукоба О.М.- представник;

розглянувши у відкриому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області

на рішення

Господарського суду Київської області

від 28.04.2015

у справі № 911/542/15 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство"

до Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс"

про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками та повернення лісових ділянок

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" звернувся з позовом до Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012, укладеного між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" та повернення Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" лісових ділянок площею 3,6321 га з нормативно-грошовою оцінкою 142 066,60грн, які розташовані у виділах № 1,2,5,6 кварталу № 158 Пірнівського лісництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Київської області, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

В обгрунтуваня апеляційної скарги скаржник звертає увагу суду на те, що перевіркою, проведеною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 22.05.14 та Державною екологічною інспекцією у Київській області 16-29.05.14 встановлено факт будівництва на лісових ділянках у виділах 1, 2, 5, 6 кварталу 158 Пірнівського лісництва ДП Вищедубечанське лісове господарство , яка надана у довгострокове тимчасове користування ГІП "Лебедівський лісовичок плюс", капітального паркану із цегляних стовпів на бетонному фундаменті, двох тимчасових споруд модульного типу орієнтовними розмірами 4,5 х 6,0 м, ревізійного колодязю підземних інженерно-транспортних комунікацій, влаштованого із залізобетонних кілець, опор вуличного освітлення орієнтовною висотою 5 м, про що зазначено у відповідних актах перевірок.

Разом з тим, на думку апелянта судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги як належні та допустимі докази акти перевірок уповноважених органів, в яких зафіксовано факт проведення будівельних робіт, з посиланням на те, що у вказаних актах перевірки контролюючих органів зазначено, що перевірка здійснювалась щодо дотримання вимог законодавства ДП "Вищедубечанське лісове господарство", а не відповідачем.

Скаржник звертає увагу суду на те, що зведені відповідачем, за відсутності погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами, паркан та споруди не відносяться до заходів благоустрою лісової ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 задоволено повністю, рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі, розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01.06.2012 року, укладений між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс". Зобов'язано Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" повернути державі в особі Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" лісові ділянки, площею 3,6321 га, які розташовані у виділах № 1, 2, 5, 6 кварталу 158 Пірнівського лісництва в адміністративних мажах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Постановою суду з Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" стягнуто до Державного бюджету України 4059 гривень 33 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 2029 гривень 67 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду від 13.12.2016р. у справі № 911/542/15 касаційну скаргу Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 911/542/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2016р. порушено апеляційне провадження у справі №911/542/15, справу призначено до розгляду та викликано повноважних представників сторін в судове засідання.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

02.03.2017 року в судове засідання представники позивача 1 та 2 не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення, яке є наявним в матеріалах справи (№03115 13469298, №07342 00060710).

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вислухавши думку представників прокуратури та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача 1 та 2.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи розпорядженням Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування ПП "Лебедівський лісовичок плюс" № 167 від 26.04.2012 виділено Приватному підприємству "Лебедівський лісовичок плюс" лісову ділянку, загальною площею 3,6321 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (квартал 158 Пірнівського лісництва) і розташована на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області.

01.06.2012 між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, згідно якого сторона 1 зобов'язалася передати стороні-2 у довгострокове тимчасове користування лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у кварталі 158 виділи 1, 2, 5, 6 Пірнівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", що розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Вказаний договір зареєстрований Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового користування лісовими ділянками зроблено запис 06.06.2012 № 8.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна площа переданих лісових ділянок становить 3,6321 га.

Договор укладено терміном на 49 років до 01.06.2061 (п. 2.1договору).

Відповідно до п.п. 4.3., 4.3.1, 4.3.3 договору тимчасовий лісокористувач зобов'язаний використовувати лісові ділянки тільки відповідно до цільового призначення та дотримуватися норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці.

Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" має право використовувати вказані у п. 1.1 договору лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у відповідності до умов договору та діючого законодавства України; у встановленому законом порядку споруджувати тимчасові будівлі і споруди, в тому числі об'єкти малої архітектурної форми, з дотриманням вимог чинного законодавства та договору (п.п. 4.4.1, 4.4.2 договору).

Згідно п. 11.4 договору дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених даним договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до матеріалів справи, Прокурор обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору побудував капітальний паркан із цегляних стовпів на бетонному фундаменті, встановив дві тимчасові споруди модульного типу орієнтовними розмірами 4,5х6,0 м, ревізійний колодязь підземних інженерно-транспортних комунікацій влаштований із залізобетонних кілець, встановлено опори вуличного освітлення висотою орієнтовно 5м, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.05.2014 та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 16-29.05.2014.

12.05.2014 ДП "Вищедубечанське лісове господарство" було складено припис про усунення недоліків і порушень №21, згідно якого визначено, що ПП "Лебедівський лісовичок плюс" використовує лісові ділянки не за цільовим призначенням та всупереч цілям, передбаченим договором та зобов'язано усунути недоліки до 01.07.2014.

В свою чергу, відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами та визначеними прокуратурою підставами, у наданому відзиві та усних поясненнях зазначив, що документи, на які позивач посилається як на докази, що встановлюють наявність обставин, на яких грунтуються його вимоги, не відповідають вимогам, що передбачені частиною другою ст. 34 Господарського кодексу України.

Відповідач зазначає, що ним правомірно та не порушуючи умов договору були встановлені тимчасові споруди та здійснено благоустрій на лісових ділянках.

Крім того, лісокористувачем був погоджений план благоустрою лісових ділянок, на якому зазначаються тимчасові будівлі і споруди, на підтвердження чого відповідач надав погоджений сторонами проект благоустрою лісових ділянок.

В підтвердження того, що відповідачем на спірних лісових ділянках споруджено тимчасові будівлі і споруди, останнім також надано висновок експерта №19/02-2015/02 від 19.02.2015.

Згідно ч.4, 5 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обґрунтування рішення не можна. Так само не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Предметом позову є вимоги про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012, укладеного між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" та повернення Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" лісових ділянок площею 3,6321 га з нормативно-грошовою оцінкою 142 066,60грн, які розташовані у виділах № 1,2,5,6 кварталу № 158 Пірнівського лісництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Згідно з ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній приватній власності.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі про строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Положеннями ст. 20 Лісового кодексу України визначено що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати продукцію і доходи від реалізації.

Згідно ч. 2 ст. 74 Лісового кодексу України у лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Згідно п. 5.3, 5.5 Правил використання корисних властивостей лісів при використанні корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей тимчасовий лісокористувач забезпечує на виділеній лісовій ділянці створення сприятливих умов для перебування громадян шляхом проведення робіт з благоустрою цих ділянок. При виконанні робіт з благоустрою лісової ділянки мають зберігатись ліси та природні ландшафти, дотримуватись правила пожежної безпеки та санітарні правила в лісах.

Заходи щодо благоустрою лісової ділянки повинні бути спрямовані на збереження лісового середовища в умовах рекреаційних навантажень, створення необхідного комфорту та зручностей для відпочиваючих і включати в себе: оформлення входу; облаштування майданчиків для стоянки автомобілів; встановлення контрольно-пропускних пунктів; облаштування оглядових майданчиків, санвузлів; виготовлення та встановлення покажчиків, художніх барельєфів та скульптур; улаштування драбин, перил на маршрутах; облаштування місць розведення багать; установлення урн для сміття, облаштування спусків до води, благоустрій природних джерел, облаштування дорожньо-стежкової мережі; інші заходи, необхідні для цілей використання лісової ділянки.

Встановлено, що відповідач на спірних лісових ділянках здійснював дії щодо благоустрою території з дотриманням умов договору та законодавства України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 22 ЛК України підставами припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням. Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Згідно ст. 78 ЛК України право використання лісових ресурсів припиняється в разі: 1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів; 2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; 3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; 4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; 5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; 6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів; 7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; 8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Суд критично ставиться до посилань прокурора на акти перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 22.05.2014, акт перевірки Державної екологічної інспекції у Київській області від 16-29.05.2014 та припис ДП "Вищедубичанське лісове господарство" №21 від 12.05.2014 як на докази, на яких ґрунтуються його вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

В акті перевірки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 22.05.2014 зазначено, що інспекцією проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство". Тобто, даний акт не стосується відповідача, адже перевірка проводилась щодо іншої особи.

В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 16-29.05.2014 перевірка здійснювалась також щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Вищедубичанське лісове господарство", а не ПП "Лебедівський лісовичок плюс".

З огляду на вищевказані обставини та те, що відповідачем були дотримані умови договору від 01.06.2012, а прокуратурою не доведено в встановленому порядку істотного порушення умов договору, вимога першого заступника прокурора про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012 є необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, першим заступником прокурора заявлено вимогу про зобов'язання ПП "Лебедівський лісовичок" повернути ДП "Вищедубечанське лісове господарство" лісову ділянку площею 3,6321 га, яка розташована у виділах № 1, 2, 5, 6 кварталу № 158 Пірнівського лісництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Враховуючи те, що зазначена вимога є похідною від вимоги про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012, в задоволенні якої судом відмовлено, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання ПП "Лебедівський лісовичок" повернути ДП "Вищедубечанське лісове господарство" лісову ділянку площею 3,6321 га, яка розташована у виділах № 1, 2, 5, 6 кварталу № 158 Пірнівського лісництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області є необґрунтованою і відповідно не підлягає задоволенню.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду з наступних підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі № 911/542/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/542/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх