Постанова

від 11.07.2017 по справі 911/542/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 911/542/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі№911/542/15 Господарського суду Київської області за позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства; 2. Державного підприємства "Вищедубичанське лісове господарство" до Приватного підприємства "Лебедівський лісовичок плюс" пророзірвання договору про дострокове тимчасове користування лісовими ділянками та зобов'язання повернути лісові ділянки, за участю представників сторін: від прокуратури:Паршутіна Ю.А., посв. №044787 від 09.11.2016; від позивача 1:не з'явився; від позивача 2:не з'явився; від відповідача:Кукоба О.М., дов. б/н від 06.12.2016 В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі №911/542/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі №911/542/15 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01.06.2012, укладений між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс". Зобов'язано Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" повернути державі в особі Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" лісові ділянки, площею 3,6321 га, які розташовані у виділах №1, 2, 5, 6 кварталу 158 Пірнівського лісництва в адміністративних мажах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду від 13.12.2016 у справі №911/542/15 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі №911/542/15, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №911/542/15 залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі №911/542/15.

Перший заступник прокурора Київської області з прийнятим рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №911/542/15 не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.07.2017 прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення. Позивачі уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації "Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування ПП "Лебедівський лісовичок плюс" №167 від 26.04.2012 виділено Приватному підприємству "Лебедівський лісовичок плюс" лісову ділянку, загальною площею 3,6321 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (квартал 158 Пірнівського лісництва) і розташована на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області.

На підставі вищезазначеного розпорядження 01.06.2012 між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Приватним підприємством "Лебедівський лісовичок плюс" укладений договір довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, відповідно до умов якого Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" передає, а Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" приймає у довгострокове тимчасове користування лісові ділянки загальною площею 3,6321 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у кварталі 158 виділи 1, 2, 5, 6 Пірнівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", що розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, терміном на 49 років до 01.06.2061

Тимчасовий лісокористувач зобов'язаний дотримуватись норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, правил техніки безпеки та охорони праці, а також користуватися лісовими ділянками лише у відповідності до їх цільового призначення, тобто для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (п.п. 4.3.1, 4.3.3, 4.4.1 договору).

Відповідно до п. 4.4.2 договору лісокористувач має право у встановленому законом порядку споруджувати тимчасові будівлі і споруди, в тому числі, об'єкти малої архітектурної форми, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов цього договору.

Згідно з п. 11.4 договору дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених даним договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Вищезазначений договір оренди зареєстрований у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис від 06.06.2012 за №8.

На виконання умов договору Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" передало, а Приватне підприємство "Лебедівський лісовичок плюс" прийняло у користування лісові ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей (що підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2012).

За приписами ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 20 Лісового кодексу України зокрема встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 74 Лісового кодексу України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Згідно зі ст. 22 Лісового кодексу України підставами припинення права постійного користування лісами є: 1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених законом; 2) використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; 3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5.3 Правил використання корисних властивостей лісів, при використанні корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей тимчасовий лісокористувач забезпечує на виділеній лісовій ділянці створення сприятливих умов для перебування громадян шляхом проведення робіт з благоустрою цих ділянок. При виконанні робіт з благоустрою лісової ділянки мають зберігатись ліси та природні ландшафти, дотримуватись правила пожежної безпеки та санітарні правила в лісах.

Пунктом 5.5 Правил використання корисних властивостей лісів встановлено, що заходи щодо благоустрою лісової ділянки повинні бути спрямовані на збереження лісового середовища в умовах рекреаційних навантажень, створення необхідного комфорту та зручностей для відпочиваючих і включати в себе: оформлення входу; облаштування майданчиків для стоянки автомобілів; встановлення контрольно-пропускних пунктів; облаштування оглядових майданчиків, санвузлів; виготовлення та встановлення покажчиків, художніх барельєфів та скульптур; улаштування драбин, перил на маршрутах; облаштування місць розведення багать; установлення урн для сміття, облаштування спусків до води, благоустрій природних джерел, облаштування дорожньо-стежкової мережі; інші заходи, необхідні для цілей використання лісової ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач без погодження з постійним лісокористувачем - Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" побудував капітальний паркан із цегляних стовпів на бетонному фундаменті, встановив дві тимчасові споруди модульного типу, ревізійний колодязь підземних інженерно-транспортних комунікацій влаштований із залізобетонних кілець, встановив опори вуличного освітлення, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.05.2014 та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 16-29.05.2014.

Господарськими судами попередніх інстанцій відхилені вищезазначені акти як докази неправомірності дій відповідача, оскільки останні не стосується відповідача, адже перевірка проводилась щодо іншої особи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановив, що відповідач на спірних лісових ділянках здійснював дії щодо благоустрою території з дотриманням умов договору та законодавства України а також судом враховано, що відповідно до висновку експерта №19/02-2015/02 від 19.02.2015 будівлі і споруди, які розташовані на спірній лісовій ділянці є тимчасовими.

Із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що відповідач використовує земельну ділянку у відповідності з умовами договору, проводячи її благоустрій, при цьому проект благоустрою був погоджений із постійним лісокористувачем - Державним підприємством "Вищедубичанське лісове господарство", чим спростовуються доводи прокурора.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №911/542/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №911/542/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач